19 травня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/8108/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Петрової Л.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Зоріної І.М.,
представника позивача - Кайдалової О.В.,
представника відповідача - Дудника В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Діамант ЛТД" до Дніпровської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,
31.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Діамант ЛТД" звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпровської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 30.09.2020 №UA110320/2020/000083/1 та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110320/2020/00263, прийняту Дніпровською митницею Державної митної служби України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" з метою декларування товарів - крупа вівсяна не подрібнена першого ґатунку сорту ТНВЭД 1104225000, урожаю 2020 року, на Дніпровську митницю Держмитслужби подано митну декларацію: №UA110320/2020/009639. Крім того, декларантом були заявлені та надані до митного оформлення в паперовому вигляді документи, на підставі яких товар був куплений та доставлений до митного кордону України. Проте відповідачем було безпідставно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30.09.2020 №UA110320/2020/000083/1.
Позивач вважає зазначене рішення протиправним та таким, що підлягають скасуванню, оскільки декларантом надано всі необхідні документи, що дають можливість відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом), не містять розбіжностей та підтвердженні визначеними частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами для підтвердження числових значень складових митної вартості.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; призначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 постановлено про перехід із спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначення підготовчого засідання.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву від 24.02.2021 позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи тим, що документи, які підтверджують заявлену митну вартість, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Так, пунктом 4.1. умов контракту від 08.09.2020 №9закріплено, що оплата товару здійснюється платіжним дорученням в безготівковій формі на умовах 100% попередньої оплати на основі виставленого рахунку-фактури, протягом 6 банківських днів з дати отримання рахунку. Рахунок №1, поданий до митного оформлення, датований 23.09.2020. Банківський платіжний документ №1 на суму 16695 дол.США, надісланий разом з митною декларацією, датований 16.09.2020, тобто, раніше виставлення рахунку-фактури. У графі "Призначення платежу" зазначеного банківського документу міститься посилання на контракт №9 від 08.09.2020 без зазначення рахунку-фактури, за який здійснюється оплата за товар. Відповідно до пункту 7 висновків постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 "Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Виходячи з викладеного, на думку відповідача, банківський платіжний документ не може бути ідентифікований як такий, що стосується даної поставки товару.
З метою підтвердження інформації щодо заявленої митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, митницею направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прас-листи, виробника товару на весь асортимент продукції, специфікації виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
На електронне повідомлення митниці, декларантом надано лист від 30.09.2020 про неможливість надання інших додаткових документів протягом 10 календарних днів.
У зв'язку з виявленими неточностями, розбіжностями у наданих декларантом документах, та з не наданням усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України та у відповідності до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України, за результатом проведеної процедури консультації з декларантом, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30.09.2020 №UA110320/2020/000083/1. Митну вартість імпортованого товару визначено за резервним методом згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України - митна декларація від 28.07.2020 №UA102140/2020/21492 на рівні 0,30 дол. США/кг /а.с. 57-64/.
29.04.2021 до суду надійшла відповідь на відзив /а.с. 83-85/, у якій представник позивача зазначала, що відповідачем не взято до уваги дві відмінні характеристики, які вплинули на формування ціни на товар, що поставлявся за митною декларацією від 28.07.2020 №UA102140/2020/21492, зокрема:
1) товар, що поставлявся в вересні 2020 року ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" за митною декларацією №UA110320/2020/000083/1 від 30.09.2020 був урожаю 2020 року, про що зазначено у вказаній декларації. Стосовно того, зерно якого року урожаю поставлялось ТОВ "Добродія Фудз" в липні 2020 року за митною декларацією від 28.07.2020 №UA102140/2020/21492, із декларації не видається можливим встановити, однак, на думку позивача, це був урожай 2019 року, оскільки у вказаний період ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" був поставлений товар цього ж виробника (Осіповічський ПУ АТ "Бобруйський комбінат хлібопродуктів") за митною декларацією №UA110320/2020/007125 від 09.07.2020 та митною декларацією №UA110320/2020/005356 від 12.05.2020. Ціна становила 315 доларів США/тонну, оскільки, вказане коливання цін є стабільним та сезонним: залишки урожаю за попередній рік, при умові дефіциту та невизначеності з прогнозами нового урожаю, кожного року дорожчають, а коли з'являється зерно нового урожаю, ціни падають.
2) відповідачем не взято до уваги умови, за якими поставлявся товар ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" та ТОВ "Добродія Фудз" за митною декларацією від 28.07.2020 №UA102140/2020/21492, зокрема, ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" поставляло товар на умовах 100% попередньої оплати, про що надано митниці на підтвердження Платіжне доручення №1 від 16.09.2020, про що зроблена відмітка в графі №44 митної декларації за кодом 3001, у ТОВ "Добродія Фудз" відсутній документ за кодом 3001, що свідчить, що скоріше всього вони працювали на умовах відстрочки платежу і це могло вплинути на збільшення відпускної ціни товару.
Стосовно того, що рахунок-фактура №1 поданий до митного оформлення товару був датований 23.09.2020, а документ про оплату №1 від 16.09.2020 на суму 16695 доларів США, представником позивача зазначено, що під час оформлення оригіналу рахунку №1, за яким Покупець сплатив 16.09.2020 вартість партії вівса в сумі 16 695 доларів США, було зроблено технічну помилку, замість дати "11.09.2020" було прописано дату "23.09.2020".
19.05.2021 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у якій представник відповідача наголошував на тому, що відсутність у платіжному дорученні посилання на рахунок-фактуру не може бути розцінено як "технічну помилку", в той же час таке платіжне доручення не може бути доказом, достатнім для доведення митної вартості товару /а.с. 113-117/.
У судовому засіданні 19.05.2021 представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд задовольнити позов.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
07.09.2020 до ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" від Унітарного підприємства "Хлебпромопт" (Республіка Білорусь) надійшла комерційна пропозиція щодо продажу крупи вівсяної не подрібнену першого ґатунку сорту ТНВЭД 1104224000 на наступних умовах: DAP-кордон республіки Білорусь-Україна по ціні 265 доларів за 1 тонну /а.с. 35/.
08.09.2020 між ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" (Покупець) та Унітарним підприємством "Хлебпромопт" (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №9 /а.с. 16-19/.
Відповідно до пункту 2.1. вказаного контракту сторонами було погоджено, що ціна товару вказується в додатках (специфікаціях) до цього контракту.
На підставі цього, 08.09.2020 між сторонами було укладено Додаток (Приложение) №1 до контракту №9 від 08.09.2020, в якому було зазначено вид продукції, що поставляється за цим контрактом - "Крупа овсяная недробленая 1 сорта ТНВЄД 1104224000", стандарт якості, якому повинен відповідати товар, кількість товару в тоннах - 63 тонни, ціна за тонну в доларах США - 265 доларів/тонну та загальну вартість партії товару - 16695,00 доларів США за 63 тонн, а також умови поставки за Інкотермс 2010 /а.с. 20/.
11.09.2020 Продавцем УП "Хлебпромопт" було надіслано на електронну адресу Покупця (ТОВ "Фірма Діамант ЛТД") скан-копію рахунку-фактури №1 на оплату партії крупи вівсяної в кількості 63 тони, ціна за тонну - 265 доларів, загальна вартість партії - 16695,00 доларів США, що поставляється на підставі Контракту №9 від 08.09.2020, додатку №1 від 08.09.2020 /а.с. 14/.
Вказаний рахунок-фактура №1 від 11.09.2020 було оплачено 16.09.2020 в повному обсязі (в сумі 16695 доларів США), що підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті або банківських металах №1 від 16.09.2020: у рядку 70 "Призначення оплати" вказано, що це попередня оплата за зерно за контрактом №9 від 08.09.2020 /а.с. 28/.
З метою митного оформлення ввезеного товару, ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" 28.09.2020, за допомогою системи електронного документообігу МDOffice Declaration, було подано відповідачу митну декларацію №UA110320/2020/009639, відповідно до якої до ввезення задекларовано наступний товар: "крупа вівсяна не подрібнена, лущена 1 сорту - 63000 кг, вироблена з вівса продовольчого, упакована в 1400 поліпропіленові мішки по 45 кг ГОСТ 3034-75ТУ ВУ 700071867.002-2018 ТР ТС 021/2011. Виробник Осіповічський ПУ ВАТ "Бобруйський КХП". Урожай 2020 року", загальна вартість - 16695 доларів США /а.с. 24-25/.
Митна вартість товару ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" визначена за основним методом - за ціною договору: загальна вартість товару 16695 доларів США, вартість за тонну зерна - 265 доларів США.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товару виявлені розбіжності у наданих документах про що було повідомлено, за допомогою системи електронного документообігу МDOffice Declaration, ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" в консультації №1495 від 30.09.2020, зокрема, відповідачем було встановлено, що поставка товару "крупа вівсяна неподрібнена" здійснюється на виконання зовнішньоекономічного контракту від 08.09.2020 №9 на умовах поставки DAP Виступовичі. Пунктом 4.1 контракту закріплено, що оплата товару здійснюється платіжним дорученням в безготівковій формі на умовах 100% попередньої оплати на основі виставленого рахунку-фактури, протягом 6 банківських днів з дати отримання рахунку. Рахунок-фактура №1, поданий до митного оформлення, датований 23.09.2020. Банківський платіжний документ №1 на суму 16 695 дол/США, надісланий разом з МД, датований 16.09.2020, тобто раніше виставлення рахунку-фактури. У графі "Призначення платежу" зазначеного банківського документу міститься посилання на контракт №9 від 08.09.2020. Відповідно до пункту 7 висновків Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 "Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. Виходячи з викладеного, банківський платіжний документ не може бути ідентифікований як такий, що стосується даної поставки товару. До митного оформлення подано прайс-лист від 07.09.2020 б/н та комерційна пропозиція від 07.09.2020 б/н, підписані продавцем товару УП "Хлебпромопт". Проте подані документи мають суб'єктивний характер у розумінні Митного кодексу України, адже містять перелік виключно тих товарів, які продаються на експорт в Україну на умовах DAP-кордон України-Білорусії. Також подані до митного оформлення прайс-листи та комерційна пропозиція суперечать загальносвітовій практиці міжнародної торгівлі. Прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, умови платежу, термін поставки, характер тари та упаковки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, термін дії, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
В рамках проведення консультацій декларанта зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи для підтвердження митної вартості товару: 1. виписку з бухгалтерської документації; 2. каталоги, прайс-листи виробника товару на весь асортимент продукції, специфікації виробника товару; 3. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини /а.с. 21-23/.
У відповідь на повідомлення ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" відмовлено у наданні додаткових документів.
За результатом проведеної митної оцінки та процедури консультацій з декларантом, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 30.09.2020 року №UA110320/2020/000083/1, згідно з яким відкоригована задекларована митна вартість товару із застосуванням методу 2г (резервного методу) /а.с. 10-11/.
У зв'язку з прийняттям митницею рішення про коригування митної вартості товару, позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110320/2020/00263 /а.с. 12-13/.
Позивач не погодився з рішенням про коригування митної вартості товару від 30.09.2020 №UA110320/2020/000083/1 карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110320/2020/00263, прийнятих Дніпровською митницею Державної митної служби України та оскаржив їх до суду.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.
Згідно частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 Кодексу).
Частиною першою статті 257 Митного кодексу України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Положеннями статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно частини першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
У відповідності до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 Митного кодексу України).
За змістом частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 Митного кодексу України).
Згідно частини другої статті 53 Кодексу документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Як зазначено судом вище, на підтвердження митної вартості товару ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" надано до митного органу, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України, зокрема /а.с. 25/:
- зовнішньоекономічний контракт №9 від 08.09.2020 /а.с. 16-19/;
- додаток №1 від 08.09.2020 до контракту №9 від 08.09.2020 /а.с. 20/;
- рахунок-фактуру (інвойс) №1 від 23.09.2020 /а.с. 15/;
- накладну від 23.09.2020 /а.с. 26/;
- некласифікований транспортний (перевізний) документ ТТН №1922493 від 23.09.2020 /а.с. 27/;
- банківський платіжний документ, що стосується товару 16.09.2020/а.с. 28/;
- розрахунок ціни (калькуляція) від виробника - б/н від 11.09.2020 /а.с. 29/;
- договір (угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається - №19/9 від 08.90.2020 /а.с. 30-31/;
- Сертифікат походження товару BYUA0605003062 від 23.09.2020;
- акт МОБТТП від 3061 від 23.09.2020 /а.с. 33, 34/;
- комерційна пропозиція від постачальника покупцю (ТОВ "Фірма Діамант ЛТД") від 07.09.2020 /а.с. 35/.
Вказані документи були надані в формі оригіналу, а їх зміст підтверджував заявлену митну вартість ввізного товару.
Стосовно того, що рахунок-фактура №1 поданий до митного оформлення товару був датований 23.09.2020 (датований пізніше за проведену по ньому оплату 16.09.2020), представником позивача пояснено, що під час оформлення оригіналу рахунку №1, за яким Покупець сплатив 16.09.2020 вартість партії вівса в сумі 16 695 доларів США, було зроблено технічну помилку, замість дати "11.09.2020" було прописано дату "23.09.2020".
Зазначені доводи підтверджені також листом УП "Хлебпромопт" від 28.04.2021, у якому УП "Хлебпромопт" вказує на допущення технічної помилки при автоматичному формуванні документів. Крім того, у листі зазначено, що поставка була здійснена після 100% передплати за товар 16.09.2020, заборгованість між підприємствами відсутня /а.с. 86-87/.
Суд зазначає, що перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 МК України, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок- проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу).
Рахунок-фактура - це вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ.
Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено.
Згідно з загальносвітовою практикою, рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також, в рахунку фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.
При цьому, відповідно, до пункту 8 висновків Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 "Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року" зазначено, наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково відсутньої інформації орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов'язаних із цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.
Щодо посилань відповідача на пункт 7 висновків Постанови Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 №2 "Про Довідку щодо Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року", відповідно до якого платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж, не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару, суд зазначає наступне.
Зі змісту платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах від 16.09.2020 №1 видається можливим встановити загальну вартість поставки - 16 695 доларів США (265 доларів США за 1 тонну), у платіжному дорученні є посилання на номер контракту №9 від 08.09.2020 /а.с. 28/, тобто, дане платіжне доручення від 16.09.2020 №1 можливо ідентифікувати до контракту №9 від 08.09.2020.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до пунктів 2.1., . 2.2., 4.1., 4.3. Постанови правління національного банку України №216 від 28.07.2008 "Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", обов'язковими реквізитами графи "Призначення платежу" повідомлення про переказ коштів є посилання на договір або документ, на виконання якого від нерезидента-платника надійшли кошти в іноземній валюті.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що не зазначення позивачем у графі платіжного доручення "Призначення платежу" номеру рахунку-фактури (інвойсу) не впливає на ціноутворення, а також не спростовує реальну вартість товару.
Таким чином, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Отже, на думку суду, вказані митним органом порушення (невідповідність дати у рахунку-фактури даті оплати, не зазначення у платіжному дорученні номеру рахунку-фактури) не впливають на ціноутворення, а також не спростовують реальну вартість товару. За таких обставин, зазначені відповідачем у рішенні зауваження щодо митної вартості не є розбіжністю, та не впливають на числові значення митної вартості і стосується умов оплати за товар. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість, а також не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 11.04.2018 року у справі №804/4680/16.
Таким чином суд вважає, що надані до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом. Надані позивачем до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом.
Частиною першою, другою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 Митного кодексу України).
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 54 Митного кодексу України).
Як встановлено судом вище, декларантом одночасно з митною декларацією було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення. Наведені документи вказані відповідачем в картці відмови в прийнятті декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110320/2020/00263.
Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Щодо витребування у позивача додаткових документів суд зазначає наступне.
Суд вважає безпідставною вимогу митного органу надати висновки про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару. З цього приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товарів не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Також, на думку суду, неподання декларантом бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару, не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень.
Щодо ненадання позивачем прайс-листів, каталогів виробника товару на весь асортимент продукції, специфікації виробника товару суд зазначає наступне.
По-перше, пункт 6 частини третьої статті 53 Митного кодексу України передбачає обов'язок декларанта надати на вимогу митного органу каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, натомість відповідачем зобов'язано товариство надати каталоги, прас-листи виробника товару на весь асортимент продукції, специфікації виробника товару
По-друге, ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" надало прайс-лист від УП "Хлебпромопт", єдиним засновником якого є АТ "Бобруйський комбінат хлібопродуктів", який і є виробником товару, який декларувався /а.с. 36/. Зазначеним прайс-листом від 07.09.2020 підтверджується ціна на вищевказаний товар, який поставлявся позивачу, однак зазначене митним органом не було враховано при прийнятті спірних рішень.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частини п'ята-шоста статті 53 МК України).
Згідно частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини другої статті 57 Кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою статті 57 Митного кодексу України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).
За приписами частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні (частина друга статті 58 кодексу).
У даному випадку, на думку суду, розбіжності у поданих документах, про які зазначає відповідач, не є обставиною для коригування вартості товару, оскільки такі розбіжності не мали впливу на формування ціни за одиницю продукції (за 1 кг), яка поставлялася та зафіксована у первинних документах.
Натомість відповідач визначив митну вартість імпортованого товару за резервним методом згідно з положеннями статті 64 Митного кодексу України - митна декларація від 28.07.2020 №UA102140/2020/21492 на рівні 0,30 дол. США/кг.
Проте, суд погоджується з доводами представника позивача відносно того, що товар, що поставлявся в вересні 2020 року ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" за митною декларацією №UA110320/2020/000083/1 від 30.09.2020 був урожаю 2020 року, про що зазначено у декларації. Однак, зерно якого року урожаю поставлялось ТОВ "Добродія Фудз" в липні 2020 року за митною декларацією від 28.07.2020 №UA102140/2020/21492, із декларації не видається можливим встановити. Також, відповідачем не взято до уваги умови, за якими поставлявся товар ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" та ТОВ "Добродія Фудз" за митною декларацією від 28.07.2020 №UA102140/2020/21492, зокрема, ТОВ "Фірма Діамант ЛТД" поставляло товар на умовах 100% попередньої оплати, про що надано митниці на підтвердження платіжне доручення №1 від 16.09.2020, про що зроблена відмітка в графі №44 митної декларації за кодом 3001, у ТОВ "Добродія Фудз" відсутній документ за кодом 3001, що могло вплинути на збільшення відпускної ціни товару.
За таких обставин, зазначена розбіжність відповідачем є необґрунтованою та безпідставною, оскільки позивачем при подачі документів було надано всі необхідні та достатні документи, що дають змогу визначити всі складові митної вартості товару, та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.
З урахуванням вищевикладеного, надані до митного оформлення документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мають протиріч та розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом.
Крім того, у спірному рішенні про коригування заявленої митної вартості, орган доходів і зборів не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", втручання державних органів у зовнішньоекономічну діяльність її суб'єктів у випадках, не передбачених цим Законом, в тому числі і шляхом видання підзаконних актів, які створюють для її здійснення умови гірші від встановлених в цьому Законі, є обмеженням права здійснення зовнішньоекономічної діяльності і як таке забороняється.
Згідно статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
Згідно статті 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є свобода підприємницької діяльності, заборона незаконного втручання органів державної влади у господарські відносини. У відповідності до статей 179, 189, 190 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни. При здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі види продукції, за винятком тих, на які встановлено державні ціни.
Положеннями статей 179,189,190 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах суттєвих розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.
Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, зазначене узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Згідно з частиною першою статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 30.09.2020 №UA110320/2020/000083/1 та картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110320/2020/00263, прийняті Дніпровською митницею Державної митної служби України - є протиправними та підлягають скасуванню.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 4204,00 грн, що документально підтверджується платіжними дорученнями від 17.12.2020 №13966 /а.с. 9/ та від 22.01.2021 №242 /а.с. 43/.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 4204,00 грн підлягає стягненню з Дніпровської митниці Державної митної служби України за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Діамант ЛТД" (вул. Петра Дорошенка, 57, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13929625) до Дніпровської митниці Державної митної служби України (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товару від 30.09.2020 №UA110320/2020/000083/1.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110320/2020/00263, прийняту Дніпровською митницею Державної митної служби України.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Діамант ЛТД" (вул. Петра Дорошенка, 57, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13929625) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Державної митної служби України (вул. Княгині Ольги, 22, м. Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) судовий збір у розмірі 4204,00 грн (чотири тисячі двісті чотири гривні нуль копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 28 травня 2021 року.
Суддя Л.М. Петрова