01 квітня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/5153/20
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Шевякова І.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Оніщенко В.В.,
представника позивача - Постернак В.М.,
представника відповідача - Голубицька М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації, третя особа - Національне агентство України з питань запобігання корупції про скасування наказів та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги:
- визнати протиправними дії Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації по звільненню ОСОБА_1 з роботи;
- скасувати наказ Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації від 11.08.2020 №80 "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на роботі з 12.08.2020;
- зобов'язати Департамент економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12.08.2020;
- зобов'язати Департамент економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації виправити запис у трудовій книжці ОСОБА_1 ;
- стягнути з Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 70 000 грн моральної шкоди.
Під час розгляду справи суд
17.09.2020 ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації (далі - відповідач, Департамент економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій), третя особа - Національне агентство України з питань запобігання корупції (далі - третя особа, НАЗК) про скасування наказів та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.
Історія справи
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду 22.09.2020 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.10.2020 позовну заяву прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
Справа розглядалася у порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 12.11.2020 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В первинній редакції позову ОСОБА_1 також було, окрім викладених вище, заявлено позовні вимоги про скасування персонального попередження Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації від 25.03.2020 про наступне звільнення ОСОБА_1 ; скасування наказу Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації №46-о від 23.04.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ".
У ході розгляду справи було встановлено, що позивач ОСОБА_1 вже заявляв ці позовні вимоги у іншій адміністративній справі №440/1964/20.
У зв"язку із цим ухвалою суду від 31.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про скасування персонального попередження Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації від 25.03.2020 про наступне звільнення ОСОБА_1 ; скасування наказу Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації №46-о від 23.04.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 " було залишено без розгляду.
Аргументи учасників справи
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що в порушення низки антикорупційних законів та статті 32 Кодексу законів про працю України його було незаконно звільнено з роботи. Пояснював, що 25.03.2020 він отримав попередження про наступне звільнення згідно зі статтею 87 Закону України "Про державну службу". 26.03.2020 він звернувся до директора Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій зі заявою про припинення порушення прав позивача як викривача корупції; 27.03.2020 у нього погіршився стан здоров'я через переживання з приводу його можливого звільнення, у зв'язку з чим, позивач пішов на лікарняний; 23.04.2020 відповідач видав попередній наказ №46-о про його звільнення, а вже 11.08.2020 видав остаточний наказ №80-о про його звільнення.
Позивач стверджував, що він є викривачем корупції, а тому відповідно до статті 53-4 Закону України "Про запобігання корупції" до нього, як до викривача повинні застосовуватись гарантії, визначені цією статтею. Вказував, що при його звільненні відповідач керувався виключно пунктом першим частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", незважаючи на гарантії, передбачені статтею 53-4 Закону України "Про запобігання корупції". Також наголошував, що 25.03.2020 відбулось примушування позивача до звільнення, що заборонено Директивою Європейського Парламенту і Ради 2019/1937ЄС від 23.10.2019 про захист осіб, які повідомляють про порушення законодавства Союзу та статтею 32 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої, з-поміж іншого, працівник, який повідомив про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", вчинених іншою особою, не може бути звільнений чи змушений до звільнення, притягнутий до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з таким повідомленням або підданий іншим негативним заходам впливу, або загрозі таких заходів впливу.
За доводами позивача, при його звільненні 11.08.2020 відповідач повинен був запропонувати йому іншу рівнозначну посаду державної служби; при цьому врахувати його переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю.
Позивач також стверджував про дискримінацію, допущену відповідачем по відношенню до нього, оскільки інших працівників його структурного підрозділу було працевлаштовано.
26.10.2020 до суду від Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала.
Пояснювала, що у зв'язку зі змінами функціональних повноважень Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій, відповідачем було видано наказ "Про зміну структури Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій" від 25.03.2020 №30-о, відповідно до якого ліквідовано відділ зовнішньоекономічної діяльності управління інвестиційної політики та зовнішньоекономічних зв'язків; скорочено 1 посаду начальника та 3 посади головних спеціалістів відділу зовнішньоекономічної діяльності управління інвестиційної політики та зовнішньоекономічних зв'язків.
На виконання зазначеного наказу від 25.03.2020 №30-о 25.03.2020 позивачу вручено персональне попередження про наступне звільнення, з яким ОСОБА_1 ознайомився під підпис; зауважень в усному чи письмовому порядку від позивача при ознайомленні з персональним попередженням про наступне звільнення не надходило.
Представник відповідача вказувала, що відповідно до частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" пропозиція державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб'єкта призначення або керівника державної служби, а не обов'язком; процедура звільнення державних службовців, у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення врегульована Законом України "Про державну службу", а тому при звільненні державних службовців положення статей Кодексу законів про працю України не застосовуються. Зазначена позиція викладена в роз'ясненні Національного агентства України з питань державної служби "Щодо процедури вивільнення державних службовців, у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення" від 20.02.2020 №86 р/з.
Зауважувала, що оскільки починаючи з 27.03.2020 по 10.08.2020 включно, позивач постійно перебував на лікарняному, з метою дотримання вимог частини п'ятої статті 87 Закону України "Про державну службу", відповідачем було видано наказ "Про звільнення ОСОБА_1 " від 23.04.2020 №46, згідно зі пунктом 2 якого визначено, що у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 на момент видачі відповідного наказу, його звільнення відбудеться у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність; цей пункт наказу є гарантією того, що позивач не буде звільнений під час наявності в нього хвороби, яка буде підтверджена листком непрацездатності. Відповідно до вимог статті 9-1 Закону України "Про державну службу", копія наказу від 23.04.2020 №46 була надіслана на адресу позивача листом від 23.04.2020 №06-24/1364 цінним відправленням з описом вкладення.
Стверджувала, що 11.08.2020 - у перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 , згідно зі пунктом 1 частини першої, частини п'ятої статті 87 Закону України "Про державну службу", відповідачем було видано наказ "Про звільнення ОСОБА_1 " від 11.08.2020 №80-о, яким ОСОБА_1 , начальника відділу зовнішньоекономічної діяльності управління інвестиційної політики та зовнішньоекономічних зв'язків, було звільнено зі займаної посади за ініціативою суб'єкта призначення, у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури Департаменту.
При цьому, наголошувала, що звільнення позивача відбулося не з мотивів здійснення ним викривацької діяльності, а саме у зв'язку зі зміною структури, ліквідацією відділу зовнішньоекономічної діяльності управління інвестиційної політики та зовнішньоекономічних зв'язків, у якому працює позивач та скорочення посад у цьому відділі.
Крім того, представник відповідача вказувала, що застосування положень частини першої статті 53-4 Закону України "Про запобігання корупції" є неможливим у цьому випадку, оскільки наказ від 11.08.2020 №80-о, законність якого оскаржується, виданий з дотриманням норм чинного законодавства; взаємозв'язок між антикорупційною діяльністю позивача як викривача корупції та виданням наказу від 11.08.2020 №80-о відсутній, оскільки особи, стосовно яких ОСОБА_1 здійснював викривацьку діяльність, були звільнені зі займаних посад ще у 2019 році.
29.10.2020 до суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій останній вказував, що після ознайомлення з персональним попередженням про наступне звільнення, 26.03.2020 він звернувся до директора Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій зі заявою про припинення порушення прав позивача як викривача корупції; після ознайомлення із наказом від 23.04.2020 №46-о позивач на зворотній сторінці цього наказу написав, що з ним не згоден; відтак, твердження відповідача про те, що у позивача не було зауважень з приводу його звільнення не відповідають дійсності. Наголошував на тому, що посилання відповідача на пункт 3 статті 87 Закону України "Про державну службу" не стосується викривачів корупції. Також вказував, що роз'яснення Національного агентства України з питань державної служби "Щодо процедури вивільнення державних службовців, у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення" від 20.02.2020 №86 р/з, на яке відповідач посилається у відзиві на позов, є незаконним та протирічить нормам Кодексу законів про працю України, а тому доводи відповідача про те, що при звільненні згідно зі пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" положення Кодексу законів про працю України не застосовуються, є необґрунтованими. Крім того, зауважував, що позивач, згідно зі пунктом 3 статті 42 Кодексу законів про працю України, мав переважне право на залишення на роботі, як працівник з безперервним стажем роботи, оскільки він був прийнятий на роботу 15.08.2000 та має 33 роки стажу державної служби, з яких 20 років безперервно працював в Полтавській обласній державній адміністрації.
06.11.2020 до суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких останній вказував, що доводи позивача про неможливість його звільнення у зв'язку з його діяльністю як викривача у 2019 році, наявністю статусу викривача - є помилковими та такими, що не відповідають дійсності, оскільки зі змісту листа НАЗК від 29.10.2020 №23-04/58997/20, слідує, що НАЗК не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між викривацькою діяльністю позивача та його звільненням.
06.11.2020 до суду від третьої особи, НАЗК, надійшли пояснення, у яких представник третьої особи повідомив суд, що ОСОБА_1 звернувся до НАЗК зі заявою від 28.02.2019 щодо можливих порушень вимог Закону України "Про запобігання корупції" директором Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Іщенко І.С. , у зв'язку зі спільною роботою з близькою особою, а тому в силу приписів Закону України "Про запобігання корупції" позивач є викривачем.
Про можливе порушення посадовими особами Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій вимог статті 53-4 Закону України "Про запобігання корупції" внаслідок персонального попередження про наступне звільнення від 25.03.2020 у зв'язку зі зміною структури позивач повідомив НАЗК листом від 27.03.2020.
З цього приводу представник НАЗК проінформував суд про те, що на цей час НАЗК не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між зверненням позивача до НАЗК зі заявою від 28.02.2019 про можливе порушення посадовими особами Полтавської ОДА вимог Закону України "Про запобігання корупції" та його персональним попередженням про наступне звільнення від 25.03.2020 у зв'язку зі зміною структури.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував.
Представник третьої особи у судове засідання з розгляду справи по суті 31.03.2021 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Від третьої особи, НАЗК, надходили клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи за наявними у цій справі матеріалами.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом
ОСОБА_1 , позивач, обіймав посаду начальника відділу зовнішньоекономічної діяльності управління інвестиційної політики та зовнішньоекономічних зв'язків, на яку він був переведений з посади заступника начальника управління - начальника відділу міжнародного співробітництва та залучення інвестицій управління інвестиційної політики, зовнішньоекономічної діяльності та міжнародного співробітництва Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської ОДА.
17.01.2020 видано розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації №36 "Про упорядкування структури облдержадміністрації", яким затверджено перелік структурних підрозділів облдержадміністрації та їх граничну чисельність, зокрема, штатна чисельність Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій була скорочена з 58 до 44 штатних одиниць (а.с. 146-150, том 1).
04.02.2020 видано розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації №69 "Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 17.01.2020 №36", яким відповідачу передано повноваження Департаменту соціального захисту населення Полтавської облдержадміністрації з питань праці, трудових відносин, зайнятості населення трудової міграції та соціального діалогу без збільшення кількості штатних одиниць (а.с. 151-156, том 1).
Відповідно до наказу Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій від 25.03.2020 №30-о "Про зміну структури Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій" скорочено посаду начальника відділу зовнішньоекономічної діяльності управління інвестиційної політики та зовнішньоекономічних зв'язків (а.с. 179-180, том 1).
Додатком №1 до наказу Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій від 25.03.2020 №30-о визначено список працівників Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій облдержадміністрації, які у зв'язку із зміною структури Департаменту попереджаються про можливе наступне звільнення та про зміну істотних умов державної служби (а.с. 181, том 1).
25.03.2020 у зв'язку зі зміною структури Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій облдержадміністрації та враховуючи зміну функціональних повноважень Департаменту на підставі розпорядження голови облдержадміністрації від 17.01.2020 №36 "Про упорядкування структури облдержадміністрації (із змінами), наказу Департаменту від 25.03.2020 №30-о "Про зміну структури Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій", а також відповідно до частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" позивача, ОСОБА_1 , попереджено про наступне звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу"; строк дії попередження 30 календарних днів, починаючи з дня попередження (а.с. 182, том 1).
23.04.2020 Департаментом економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій прийнято наказ №46-о "Про звільнення ОСОБА_1 " згідно якого відповідно до пункту 1 частини першої статті 87, частини п'ятої статті 87 Закону України "Про державну службу" ОСОБА_1 , начальника відділу зовнішньоекономічної діяльності управління інвестиційної політики зовнішньоекономічних зв'язків, звільнено зі займаної посади за ініціативою суб'єкта призначення у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури Департаменту (а.с. 183, том 1).
Відповідно до пункту 2 наказу від 23.04.2020 №46-о, у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 датою звільнення вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, що буде зазначений у документі про тимчасову непрацездатність державного службовця.
Позивач, не погоджуючись із персональним попередженням про наступне звільнення ОСОБА_1 від 25.03.2020, наказами Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій №30-о від 25.03.2020 "Про зміну структури Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій" та №46 від 23.04.2020 "Про звільнення ОСОБА_1 ", звернувся до суду з адміністративним позовом про оскарження цих рішень.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2021 у справі №440/1964/20, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі №440/1964/20 набрало законної сили 26.03.2021.
Після завершення періоду тимчасової непрацездатності позивача ОСОБА_1 11.08.2020 Департаментом економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87, частини п'ятої статті 87 Закону України "Про державну службу", враховуючи наказ Департаменту від 23.01.2020 №46-о, прийнято наказ №80-о "Про звільнення ОСОБА_1 ", відповідно до пункту 1 якого, ОСОБА_1 , начальника відділу зовнішньоекономічної діяльності управління інвестиційної політики зовнішньоекономічних зв'язків Департаменту, звільнено зі займаної посади державної служби внаслідок зміни структури Департаменту 11.08.2020.
Позивач, не погоджуючись із наказом Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій "Про звільнення ОСОБА_1 " від 11.08.2020 №80-о та вважаючи його таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 3 Кодексу законів про працю України, законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Відповідно до статті 5-1 Кодексу законів про працю України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Звільнення ж працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.
Згідно з абзацом 6 статті 32 Кодексу законів про працю України, працівник, який повідомив про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції", вчинених іншою особою, не може бути звільнений чи змушений до звільнення, притягнутий до дисциплінарної відповідальності у зв'язку з таким повідомленням або підданий іншим негативним заходам впливу, або загрозі таких заходів впливу. Викривачі корупції користуються також іншими правами та гарантіями захисту, встановленими Законом України "Про запобігання корупції".
Відповідно до статті 42 Кодексу законів про працю України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Згідно зі статтею 42 Кодексу законів про працю України, з-поміж іншого, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
02.02.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 №378-IX, яким внесено зміни до Кодексу законів про працю України та викладено його у новій редакції.
Нормами зазначеного Закону змінено порядок скорочення державних службовців.
Відповідно до частини шостої статті 49-2 Кодексу законів про працю України, вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів; у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті; не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.
Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII) визначено принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Положеннями частини третьої статті 5 Закону №889-VIII визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Згідно зі частиною третьою статті 87 Закону №889-VIII, суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб'єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов'язку суб'єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Відповідно до частини п'ятої статті 87 Закону №889-VIII, наказ (розпорядження) про звільнення державного службовця у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, може бути виданий суб'єктом призначення або керівником державної служби у період тимчасової непрацездатності державного службовця або його відпустки із зазначенням дати звільнення, яка є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність, або першим робочим днем після закінчення відпустки.
Висновки щодо правозастосування
Отже, законодавчими змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до Кодексу законів про працю України" від 12.12.2019 №378-IX, встановлено нові правила звільнення працівників, що застосовуються, з-поміж іншого, в разі скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу, а саме:
про майбутнє вивільнення працівник попереджається за 30 днів до такого вивільнення;
норми щодо необхідності врахування переважного права працівника щодо залишення на роботі до даних правовідносин не застосовуються;
скасовано вимогу, що звільнення може бути здійснене лише в разі неможливості перевести працівника на іншу посаду (роботу);
відсутній обов'язок власника або уповноваженого ним органу пропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців, роботодавець наділяється лише правом;
скасовується обов'язок роботодавця отримувати згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
На час виникнення спірних правовідносин означені правові норми не скасовані та в установленому порядку не визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Процедура звільнення державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення врегульована, з-поміж іншого, положеннями Закону України "Про державну службу". При звільненні державних службовців у зв'язку з припиненням державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, зокрема, відповідно, до пункту 1 чи пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", положення статті 49-2 Кодексу законів про працю не застосовуються.
Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Оскільки Законом №889-VIII на час прийняття оскаржуваного наказу було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв'язку зі скороченням посад державної служби внаслідок зміни структури державного органу, то в даному випадку підлягають застосуванню саме норми спеціального законодавства, а не Кодексу законів про працю України.
Вирішуючи спір у цій справі, суд враховує, зокрема, що питання щодо правомірності винесеного відповідачем персонального попередження про наступне звільнення ОСОБА_1 від 25.03.2020 та наказу від 23.04.2020 №46-о "Про звільнення ОСОБА_1 " вже були вирішені Полтавським окружним адміністративним судом в межах адміністративної справи №440/1964/20.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2021 у справі №440/1964/20, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій, третя особа - КП "Полтавський обласний центр медико-соціальної експертизи" Полтавської обласної ради, про скасування наказу Департаменту від 25.03.2020 №30-о "Про зміну структури Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій"; скасування персонального попередження Департаменту від 25.03.2020 про наступне звільнення ОСОБА_1 ; скасування наказу Департаменту від 23.04.2020 №46-о "Про звільнення ОСОБА_1 "; зобов'язання Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій зберегти за ОСОБА_1 робоче місце на час всього терміну його лікування; стягнення на користь ОСОБА_1 з Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій моральної шкоди в сумі 70000 грн - відмовлено.
Вказане рішення, з-поміж іншого, мотивовано тим, що обов'язок попередження про наступне звільнення покладено на суб'єкта призначення відповідно до частини третьої статті 87 Закону №889-VIII та роботодавець діяв у межах та спосіб, визначений Законом №889-VIII.
Таким чином, суд у справі №440/1964/20 надав оцінку наказу Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій від 23.04.2020 №46-о "Про звільнення ОСОБА_1 " та вважав його правомірним, а підстави для його скасування - відсутніми.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі №440/1964/20 набрало законної сили 26.03.2021.
Зазначеним рішенням встановлено, з-поміж іншого, наступні преюдиційні обставини.
25.03.2020 ОСОБА_1 , начальник відділу зовнішньоекономічної діяльності управління інвестиційної політики та зовнішньоекономічних зв'язків, у зв'язку зі зміною структури Департаменту та враховуючи зміну функціональних повноважень Департаменту, отримав персональне попередження про наступне звільнення та про зміну істотних умов державної служби.
Наказом Департаменту від 23.04.2020 №46-о відповідно до пункту 1 частини першої статті 87, частини п'ятої статті 87 Закону №889-VIII ОСОБА_1 , начальника відділу зовнішньоекономічної діяльності управління інвестиційної політики та зовнішньоекономічних зв'язків звільнено зі займаної посади за ініціативою суб'єкта призначення, у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури Департаменту. У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю ОСОБА_1 датою звільнення вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, що буде зазначений у документі про тимчасову непрацездатність державного службовця.
Згідно зі частиною четвертою статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Передбачене вказаною нормою звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні встановлює обов'язок суду враховувати такі обставини при вирішенні даної справи.
Предметом даного позову є правомірність наказу Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій від 11.08.2020 №80 "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Оскаржуваний наказ "Про звільнення ОСОБА_1 " від 11.08.2020 №80-о був винесений відповідачем, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87, частини п'ятої статті 87 Закону України "Про державну службу" й з посиланням та на підставі наказу Департаменту від 23.01.2020 №46-о "Про звільнення ОСОБА_1 ".
Як вже зазначалося, наказом Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій від 23.04.2020 №46-о позивача було звільнено зі займаної посади, у зв'язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури Департаменту. У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю позивача на час звільнення датою звільнення вирішено вважати перший робочий день, наступний за днем закінчення тимчасової непрацездатності, що буде зазначений у документі про тимчасову непрацездатність державного службовця (пункт 2 наказу від 23.04.2020 №46-о). Відділу управління персоналом та правового забезпечення в перший робочий день ОСОБА_1 підготувати проект наказу про звільнення державного службовця з уточнюючою датою звільнення та зазначенням щодо виплати вихідної допомоги, компенсації за невикористані дні щорічної та додаткової відпустки (пункт 3 наказу від 23.04.2020 №46-о).
Таким чином, оскаржуваний у цій справі наказ від 11.08.2020 №80-о є лише формою реалізації відповідачем наказу Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій від 23.04.2020 №46-о, у спосіб, передбачений положеннями статті 87 Закону України "Про державну службу".
При наданні правової оцінки оскаржуваному наказу від 11.08.2020 року № 80-о встановлена Полтавським окружним адміністративним судом у рішенні від 07.07.2020 у справі №440/1964/20 правомірність наказу Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій від 23.04.2020 №46-о, має преюдиційне значення для вирішення даного спору.
Оскільки наявне рішення суду, що набрало законної сили, яким встановлена правомірність наказу Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій від 23.04.2020 №46-о - є, відповідно, правомірним і похідний за вказаним наказ від 11.08.2020 №80-о.
У преюдиційній справі надана оцінка аргументам позивача щодо фактичних обставин і застосування норм права.
Інші доводи позивача, зокрема, про те, що оскаржуваний наказ від 11.08.2020 №80-о має причинно-наслідковий зв'язок між діяльністю позивача як викривача корупції та його звільненням, не знаходять свого підтвердження, оскільки на спростування вказаних доводів ОСОБА_1 у поясненнях третьої особи представник НАЗК зазначив, що НАЗК не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між здійсненням ОСОБА_1 викривацької діяльності та його звільненням.
Суд також відхиляє твердження позивача про дискримінацію, допущену Департаментом економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій по відношенню до нього, як до викривача корупції, адже підставою для звільнення позивача слугувало саме скорочення посади державної служби, яку обіймав позивач внаслідок зміни структури Департаменту відповідно до наказу від 25.03.2020 №30-о "Про зміну структури Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій".
За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що приймаючи оскаржуваний наказ від 11.08.2020 №80-о, відповідач діяв правомірно, а тому у задоволенні позову належить відмовити.
За відсутності підстав для задоволення основної вимоги позивача відсутні й підстави для задоволення похідних вимог про поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення з відповідача моральної шкоди.
Розподіл судових витрат
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Департаменту економічного розвитку, торгівлі та залучення інвестицій Полтавської обласної державної адміністрації (вул. Соборності, 45, м. Полтава, код ЄДРПОУ 02741539), третя особа - Національне агентство України з питань запобігання корупції (бульв. Дружби Народів, 28, м. Київ, код ЄДРПОУ 40381452).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 12.04.2021.
Головуючий суддя І.С. Шевяков