31 травня 2021 р. № 400/2093/21
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6, м.Миколаїв,54001
про:визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.08.2020 р. № 0214720-5005-1403,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач,), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.08.2020 №0214720-5005-1403, винесене ГУ ДПС у Миколаївській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, що у свою чергу призвело до порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Ухвалою від 07.04.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.
Відповідач надав відзив, відповідно до якого просив відмовити у задоволені позову та зазначив, оскільки згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач є власником об'єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 7688,7 м2, що свідчить про наявність у нього обов'язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
12.05.2021 представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника, в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України суд, перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч.5 ст. 250 КАС України).
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 21.04.2020 ОСОБА_1 є власником об'єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 7688,7 м2.
Відповідачем 31.08.2020 прийняте податкове повідомлення-рішення №0214720-5005-1403, яким нараховано суму грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту за період 2019 рік у розмірі 320849,45 грн.
Не погоджуючись з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням за 2019 рік, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Предметом розгляду даної справи є встановлення правомірності винесеного податковим органом податкового повідомлення-рішення відносно позивача щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України).
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Це визначено підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України.
Об'єктом оподаткування податком є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункт 266.3 статті 266 ПК України).
За приписами пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єкти житлової нерухомості - будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові будинки.
Приписами підпункту 14.1.129. пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що будівлі, віднесені до житлового фонду, поділяються на такі типи:
а) житловий будинок - будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання. Житлові будинки поділяються на житлові будинки садибного типу та житлові будинки квартирного типу різної поверховості. Житловий будинок садибного типу - житловий будинок, розташований на окремій земельній ділянці, який складається із житлових та допоміжних (нежитлових) приміщень;
б) прибудова до житлового будинку - частина будинку, розташована поза контуром його капітальних зовнішніх стін, і яка має з основною частиною будинку одну (або більше) спільну капітальну стіну;
в) квартира - ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
Відповідно до вимог підпункту 14.1.129-1. пункту 14.1 статті 14 ПК України об'єктами нежитлової нерухомості є будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункт 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Таким чином, платником податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а обчислення бази оподаткування здійснюється на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт. Визначальними кваліфікуючими ознаками кожного окремого об'єкту нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, як об'єкту оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є місце розташування об'єкта (тобто адреса будівлі) та тип об'єкта (тобто тип будівлі).
За правилами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (у редакції, чинній у 2016 році) ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Судовим розглядом встановлено, що відповідачем відносно позивача, як власника об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.08.2020, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік.
Відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України одаткове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до матеріалів справи оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте 31.08.2020.
Відповідно до пункту 58.1 ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:
невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;
завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;
заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, або заниження чи завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про необхідність складення та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування до неї або про необхідність виправлення помилок, допущених під час зазначення реквізитів податкової накладної, у випадках, передбачених цим Кодексом; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.
До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності) та штрафних (фінансових) санкцій.
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення і розрахунку грошового зобов'язання визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків затверджено Наказом Міністерства Фінансів України від 28.12.2015 №1204 (далі по тексту - Порядок №1204)
Відповідно до пункту 9 Порядку №1204 до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання (за наявності), зменшення (збільшення) суми податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та пені із зазначенням у ньому дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок, та/або іншої інформації, необхідної для їх визначення.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення воно не містять жодних даних щодо адреси об'єктів житлової та нежитлової нерухомості позивача та їх типів, внаслідок чого неможливо встановити визначальні ознаки кожного окремого об'єкту нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, як об'єкту оподаткування, а відтак і встановити підстави для його нарахування без визначення самого об'єкту оподаткування.
Водночас, у порушення вимог приписів пункту 58.1 статті 58 ПК України та Порядку №1204 податковим органом до спірного податкового повідомлення-рішення не додано розрахунок податкового зобов'язання, а наданий до суду документ, який містить відомості щодо проведення розрахунку податкового зобов'язання зі сплати позивачем податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки за 2019 рік, не є належним доказом у даній справі відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не містить дати та номера декларації (уточнюючого розрахунку), звіту за відповідний звітний період, щодо якого здійснюється розрахунок у порушення вимог ПК України, а також не відповідає вимогам ДСТУ 4163-2003 щодо оформлення документів (не визначена уповноважена (відповідальна посадова особа) та дата його складення, а також підпис такої особи.
Дані, надані податковим органом про проведення розрахунків щодо розміру податкового зобов'язанням зі сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, за 2019 рік суд також до уваги не бере з наведених підстав.
Враховуючи, що податковим органом не дотримано вимоги статті 58 ПК України та беручи до уваги вказані правові норми, суд дійшов висновку про невідповідність спірного податкового повідомлення-рішення вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відтак воно підлягає скасуванню.
Суд звертає увагу, що матеріали справи містять інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта щодо наявності у власності позивача об'єктів житлової та нежитлової нерухомості станом на 21.04.2020, проте грошове зобов'язання позивачу нараховано контролюючим органом за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту за період 2019 рік.
Відповідачем до матеріалів справи не додана інформація щодо наявності у власності позивача об'єктів житлової та нежитлової нерухомості станом на момент визначення позивачу грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту за період 2019 рік, відтак суд позбавлений можливості встановити правильність нарахування податковим органом грошового зобов'язання позивачу за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єкту за період 2019 рік.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для повного задоволення адміністративного позову.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.08.2020 №0214720-5005-1403, винесене ГУ ДПС у Миколаївській області.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 3209,00 грн. (три тисячі двісті дев'ять гривень 00 копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя О.М. Мельник