справа№380/1490/21
28 травня 2021 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у прийнятті митної декларації, -
04.02.2020 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби, в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати Рішення Галицької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UА209000/2020/700101/2 від 30.12.2020 року та Карту відмови у прийнятті митної декларації або документа, що її замінює UА209180/2020/00791.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що
З метою митного оформлення транспортного засобу позивачем через митного брокера декларанта подано відповідачу митну декларацію UA209180/2020/069474. Митна вартість транспортного засобу склала 22150 Польських злотих, що за діючим курсом склало 172621,42 гривні. До Декларації у відповідно з ч.2 ст. 53 МК України були подані всі необхідні документи для підтвердження вартості товару.
Відповідач за наслідками розгляду цих документів здійснив коригування митної вартості транспортного засобу та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, відповідно до якого визначив митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 32900 польських злотих. Прийняте рішення посадова особа відповідача обґрунтувала тим, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з невідповідністю вимогам пунктів а) та б) статті VII. У органу доходів і зборів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. За основу для обрахунку митної вартості товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обрахованого згідно витягу з otomoto.pl на рівні 33130,00 польських злотих. Позивач вказує, що транспортний засіб був придбаний відповідно до Договору купівлі-продажу автомобіля від 15.12.2020 року, у якому прямо вказано ціну Транспортного засобу. Договір був наданий до митного оформлення. Отже, Митниці було надано первинне джерело визначення митної вартості товару, проте вона без аргументації відхилила його. Окрім того, вказує, що до митного оформлення було надано Висновок №16547 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу, відповідно до якого вартість Транспортного засобу складає 4840 євро, що співмірно з заявленою митною вартістю (22150 Польських злотих еквівалентно 4893 євро на момент визначення митної вартості). На думку позивача, відповідач не навів аргументів щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом. Відповідач не вказав, в чому саме відомості з наданих документів при оформленні не відповідають реальній вартості товару. Відповідач не вказав, в чому саме проявляється його сумнів щодо митної вартості товару. Відповідач не аргументує, чому надані до митного оформлення товару документи недостатні. Також, позивач вказує, що митниця здійснила коригування на даних з мережі Інтернет, що є нерелевантно по відношенню до конкретного Транспортного засобу зважаючи на наявний висновок експерта. Вважає, що для визначення митної вартості за резервним методом не було підстав, оскільки всі необхідні документи для визначення митної вартості за основним методом були надані митному органу декларантом в повному обсязі. З урахуванням наведеного, просить позов задовольнити.
Відповідач, Галицька митниця Держмитслужби позов не визнав, просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.
Вказує, що під час здійснення контролю поданих до митного оформлення за МД №UA209180/2020/069474 від 29.12.2020 документів було виявлено, що відповідно до Рахунку-фактури від 15.12.2020, доданої до митного оформлення, Продавцем є ОСОБА_2 , а Покупцем ОСОБА_3 . В ході дослідження поданих документів, на стор.10-11 паспорту ОСОБА_1 , міститься відмітка міського відділу РАЦС у м. Львів від 12.05.2012 про шлюб з ОСОБА_4 . Отже встановлено, що покупець і продавець є пов'язаними між собою особами відповідно до пункту 4 h) ст. 15 Угоди про застосування статті VІІ ГАТТ. Окрім того, висновок експертного дослідження від 28.12.2020 №3911, що поданий декларантом, містить лише інформацію про технічні характеристики, а не вартісні.
Ухвалою судді від 08.02.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі; справу вирішено розглядати без повідомлення сторін.
Ухвалою суду від 02.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
15.12.2020 року на підставі Договору купівлі-продажу автомобіля ОСОБА_1 було придбано у фізичної особи в Польщі транспортний засіб - легковий автомобіль бувший у використанні марки Volkswagen, модель Passat, номер кузова НОМЕР_1 , рік виготовлення 2012). Країна походження Товару - Німеччина (а.с. 18).
Вказаний договір містить відмітку, що свідчить про те, що транспортний засіб за даним договором було зареєстровано. Органом реєстрації видано Тимчасове посвідчення на транспортний засіб. Вартість Транспортного засобу склала 22150 Польських злотих.
23.12.2020 року було проведено огляд Транспортного засобу, про що складено відповідний Акт UA205020/2020/113802 (а.с. 20-22) .
Технічні характеристики Транспортного засобу підтверджуються Висновком експертного дослідження №3911 від 28.12.2020 року (а.с. 23).
З метою митного оформлення транспортного засобу позивачем через митного брокера декларанта подано відповідачу митну декларацію UA209180/2020/069474 щодо митного оформлення транспортного засобу. Митна вартість Транспортного засобу склала 22150 Польських злотих, що за діючим курсом склало 172621,42 гривні.
До Декларації у відповідності з ч.2 ст. 53 МК України були подані документи для підтвердження вартості товару:
- Рахунок-фактура (інвойс) від 15.12.2020 року;
- Декларація про походження товару від 15.12.2020 року;
- Митна декларація, форма якої затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №431 від 23.12.2020 року;
- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205020/2020/113802 від 23.12.2020 року;
- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 03.02.2020 року;
- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 16.12.2020 року;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 28.12.2020 року;
- Висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №3911 від 28.12.2020 року;
- Документ, що підтверджує митну вартість від 28.12.2020 року;
- Договір про надання послуг митного брокера №242-20 від 18.12.2020 року;
- Довіреність від 28.12.2020 року;
- Заява на реєстрацію від 28.12.2020 року;
- Рішення №КТ-1.5410.1.50476.202 від 16.12.2020 року;
- Фото від 28.12.2020 року;
- Платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1947352028.1 від 18.12.2020 року;
- Платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1960265532.1 від 28.12.2020 року;
- Платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів ПП6465 від 28.12.2020 року;
- Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердженого колісного транспортного засобу UA.009.140371-20 від 23.12.2020 року;
- Паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України ER018238 від 25.01.2014 року;
- Паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_4 від 28.02.2007 року;
- Паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_5 від 10.07.2012 року;
- Митна декларація за якою було відмовлено у випуску товарів UA209180.2020.069474 від 29.12.2020 року.
За результатами розгляду поданих митним брокером та надісланих експортером документів 30.12.2020 митниця здійснила коригування митної вартості транспортного засобу та прийняла рішення №UA209000/2020/700101/2, відповідно до якого визначила митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 33130,00 польських злотих. Прийняте рішення посадова особа відповідача обґрунтувала тим, що митна вартість декларованого автомобіля не може бути визнана за ціною договору щодо товару, у зв'язку з невідповідністю вимогам пунктів а) та б) статті VІІ ГАТТ. У органу доходів і зборів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана:-якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити , необхідні для ідентифікації ввезеного товару - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні(перевізні) документи,а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. - копію митної декларації країни відправлення. Проведено консультації з декларантом згідно ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2 в (ст. 62 МКУ) та методу 2г (ст. 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів . Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495- VII розділ ІІІ. Джерелом інформації для визначення митної вартості використано цінову пропозицію про продаж транспортного засобу ідентичної марки, моделі, схожої комплектації, з порівняльним пробігом на Інтернет сторінці https://www.otomoto.pl/oferta/volkswagen-passat-volkswagen-passat-highline-4-motion-2-0-diesel-170km-lD6Dwi0l.html#7dabcc8f22. Коригування не здійснювалося. Визначена митна вартість - 32900,00 PLN+230.00 PLN вартість транспортних витрат заявлених декларантом =33130,00 PLN (а.с.9-10).
29.12.2020 декларантом було надано відповідь у якій повідомлено, що до митного оформлення було подано всі наявні та необхідні документи. Відповідно до поданих до митного оформлення документів, митна вартість становить 22150 Польських злотих, що еквівалентно 4893 євро. При цьому наголошено, що відповідно до наявної цінової інформації, калькулятора вартості розмитнення автомобіля і відповідно до експертного висновку №16547 від 29.12.2020 року, митна вартість Транспортного засобу складає 4840 євро.
29.12.2020 року за заявою Позивача було проведено Судову автотоварознавчу експертизу та складено Висновок №16547 експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу. Відповідно до цього висновку, вартість Транспортного засобу складає 4840 євро.
З метою отримання транспортного засобу у вільних обіг декларант сплатив 25875,00 грн., що підтверджується квитанцією від 30.12.2020 №ПН6789 (а.с.36).
При прийнятті рішення суд керувався наступним.
Відповідно до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний Кодекс України (далі - МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в У країні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною першою статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 МК України).
Згідно з частиною першою статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п'ята, сьома статті 58 МК України).
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК України).
Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частина п'ята статті 53 містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 55 МК України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п'ята статті 55 МК України).
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 МК України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 МК України). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
Частиною восьмою статті 57 МК України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Як зазначено частиною другою статті 64 МК України митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Відповідно до частини сьомої статті 55 МК України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.
Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 “Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості” зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При вирішенні цього спору суд враховує такі висновки Верховного Суду:
- “…органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів”, постанова від 18.12.2018 у справі № 821/110/18;
- “ … якщо за твердженням декларанта, страхування товару не здійснювалося, то декларант не повинен доводити цей факт: декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товарів. Натомість, якщо митниця стверджує, що страхування все ж таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту”, постанова від 13.02.2018 у справі № 803/1112/17;
Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів щодо правомірності рішення про коригування митної вартості транспортного засобу в частині обґрунтування сумніву в заявленій декларантом по першому методу митній вартості, суд зазначає наступне.
Системний аналіз наведених вище норм МК України дозволяє зробити такі висновки:
- основним методом визначення митної вартості товарів є метод “за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)”;
- закон визначає вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, а також забороняє вимагати будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в статті 53 МК України;
- митний орган має повноваження витребувати додаткові документи лише за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
- закон визначає чіткий перелік обставин, які зумовлюють виникнення обґрунтованого сумніву щодо визначеної декларантом митної вартості товару.
Отже, посадова особа митного органу для прийняття рішення про витребування в декларанта додаткових документів (з метою підтвердження заявленої митної вартості) зобов'язана встановити та чітко викласти обставини, що свідчать про:
- обґрунтованість сумніву щодо вказаної декларантом митної вартості;
- причини, що унеможливлюють перевірку заявленої митної вартості на підставі наданих декларантом документів.
При цьому посадова особа повинна витребувати документи, що реально необхідні для перевірки “сумнівних” відомостей, а не вимагати в декларанта надання невичерпного переліку усіх можливих документів.
Основним способом реалізації повноважень митного органу в цій ситуації є процедура консультацій з декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:
1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;
2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;
3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);
4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.
У цій справі суд встановив, що заявник визначив митну вартість автомобіля за ціною договору, та становить 22150,00 польських злотих. На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені частиною другою статті 53 МК України:
- Рахунок-фактура (інвойс) від 15.12.2020 року;
- Декларація про походження товару від 15.12.2020 року;
- Митна декларація, форма якої затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №431 від 23.12.2020 року;
- Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу UA205020/2020/113802 від 23.12.2020 року;
- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 03.02.2020 року;
- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 16.12.2020 року;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 28.12.2020 року;
- Висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №3911 від 28.12.2020 року;
- Документ, що підтверджує митну вартість від 28.12.2020 року;
- Договір про надання послуг митного брокера №242-20 від 18.12.2020 року;
- Довіреність від 28.12.2020 року;
- Заява на реєстрацію від 28.12.2020 року;
- Рішення №КТ-1.5410.1.50476.202 від 16.12.2020 року;
- Фото від 28.12.2020 року;
- Платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1947352028.1 від 18.12.2020 року;
- Платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1960265532.1 від 28.12.2020 року;
- Платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів ПП6465 від 28.12.2020 року;
- Сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердженого колісного транспортного засобу UA.009.140371-20 від 23.12.2020 року;
- Паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України ER018238 від 25.01.2014 року;
- Паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_4 від 28.02.2007 року;
- Паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_5 від 10.07.2012 року;
- Митна декларація за якою було відмовлено у випуску товарів UA209180.2020.069474 від 29.12.2020 року.
Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Аргументи відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості автомобіля зводяться до того, що:
- документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні, а саме: для страхування (якщо здійснювалось) - страхових документів;
- не подано інші платіжні та/або банківські документи, що підтверджують вартість товару;
- інформація, яка міститься на загальнодоступних інтернет ресурсах про вартість даного транспортного засобу є вищою за заявлену декларантом.
Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та встановив, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за автомобіль.
Митний орган не вказав на будь-які розбіжності чи ознаки підробки документів, або відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів тощо.
Щодо необхідності подання декларантом страхових документів, суд зазначає, норми частини другої статті 53 МК України визначають обов'язок надання страхових документів у разі здійснення такого. Позивач ствердив, що не мав таких витрат. Суд враховує, що до митного оформлення декларант не подав жодного документа, що підтверджував би фактичне понесення ним витрат на страхування автомобіля. Отже, ненадання позивачем документів щодо страхування за відсутності доказів його здійснення є обґрунтованим.
Щодо покликань відповідача на те, що продавець і покупець є пов'язаними між собою особами, то суд зазначає, що за відсутності обґрунтувань з боку митного органу про вплив такого взаємозв'язку на заявлену позивачем митну вартість, відповідні відносини не вплинули на ціну оцінюваного автомобіля, а вимога про необхідність подання додаткових документів відповідно до частини 4 статті 53 МК України, в своєю чергу є безпідставною.
Оцінюючи рішення про коригування митної вартості товару в частині, що стосується визначення митної вартості товару за резервним методом, суд враховує наступне.
Письмове рішення митниці про коригування заявленої митної вартості товарів відповідно до закону має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В оскарженому рішенні про коригування митної вартості товарів:
- відсутнє належне обґрунтування неможливості застосування методів 2а, 2б, 2в, 2г;
- застосування резервного методу та визначення митної вартості в розмірі 33130,00 польських злотих, базується на інформації, отриманої з інтернет ресурсу з сайту otomoto.pl.
Суд зазначає, що митний орган на підтвердження обґрунтованості свого рішення надав суду одне оголошення із сайту otomoto.pl, проте не надав доказів того, що це оголошення було єдиним або вибірки оголошень щодо цінових пропозицій подібних транспортних засобів (тієї ж марки, моделі, року випуску тощо). Тому цілком можна припустити, що цінових пропозицій лише на цьому ресурсі (otomoto.pl) могло бути набагато більше, проте відповідач не надав їх суду, а також не надав доказів їх відсутності. Отже, твердження відповідача про визначення на базі цього єдиного оголошення “загального рівня цін на подібний товар” суд вважає необґрунтованим.
Суд зауважує, що митний орган для визначення загального рівня цін на подібні транспортні засоби міг використати цінову інформацію щодо попередньо оформлених в митному відношенні товарів, або ж скористатися відомостями електронного каталогу SCHWACKE (чи іншого визнаного в ЄС джерела), який містить інформацію про транспортні засоби, комплектації, оціночну вартість в залежності від експлуатаційних умов. Відповідач таких дій не вчинив, про причини суд не повідомив.
Підсумовуючи наведене суд констатує, що митний орган не навів жодних розрахунків, за якими було визначено “загальний рівень цін на подібний товар” як підставу визначення митної вартості транспортного засобу, не вказав, які складові вплинули на формування такої вартості, не навів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем вимог частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення. За таких обставин суд критично оцінює рішення митного органу про визначення ціни транспортного засобу, оскільки відповідач не довів обставин, на які посилається, належними та допустимими доказами.
Окрім того, суд враховує долучений до матеріалів справу Висновок експертного автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного засобу за зверненням п. ОСОБА_5 від 29.12.2020, згідно з яким вартість транспортного засобу марки Volkswagen, модель Passat, номер кузова НОМЕР_6 , 2012 року виготовлення становить 4840,00 євро
Враховуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/700101/2 від 30.12.2020 є необґрунтованим, при цьому сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені. Суд вважає, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару. Відтак, висновки Галицької митниці Держмитслужби про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом (за ціною договору) є хибними. Натомість відповідач не довів правомірності рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля.
Отже, рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2020/700101/2 від 30.12.2020 не відповідає встановленим у частині другій статті 2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому підлягає скасуванню як протиправне.
Оскільки фактичною підставою прийняття рішення про відмову в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (картки відмови) Галицької митниці Держмитслужби №UA209180/2020/00791 є протиправне рішення про коригування митної вартості товарів, похідні позовні вимоги про скасування картки відмови підлягають задоволенню.
За змістом частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до приписів цієї статті КАС України та враховуючи рішення про задоволення позову, суд стягує на користь позивача суму сплаченого ним судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд -
вирішив:
позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати Рішення Галицької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів UА209000/2020/700101/2 від 30.12.2020 року та Карту відмови у прийнятті митної декларації або документа, що її замінює UА209180/2020/00791.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Держмитслужби (79000, Львівська область, місто Львів, вул. Костюшка, буд. 1; ідентифікаційний код 43348711) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 к.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з урахуванням положення п. 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. При цьому, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до або через суд першої інстанції, який ухвалив рішення.
Суддя Грень Н.М.