справа № 380/929/21
з питань закриття провадження у справі
28 травня 2021 року
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Грень Н.М. розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області, Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльність, -
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області (80743, Львівська обл, Золочівський р-н, с. Підгородне, вул. Сонячна, 2), Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області (80700, Львівська обл, Золочівський р-н, м. Золочів, вул. Шашкевича М., 22,) в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення №161 від 19.12.2016 року VI сесії VII демократичного скликання Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 ”.
- визнати протиправним та скасувати рішення №700 від 23.1 1.2020 року VI сесії VII демократичного скликання Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області “Про затвердження акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки, Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання гр. ОСОБА_2 для ОЖБ, за адресою: АДРЕСА_2 .
- визнати протиправною бездіяльність Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області в частині порушень законодавства про звернення громадян, які передбачені ст. 18 Закону України “Про звернення громадян” щодо розгляду заяв ОСОБА_1 від 10.07.2017 року №35, від 05.10.2020 №176, від 16.11.2020 №95, від 20.1 1.2020 №96.
Ухвалою судді від 27.01.2021 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 08.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, поновлено строк звернення до суду та залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 04.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника третьої особи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою суду від 10.03.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача 2 - Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 10.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області, Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльність в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області в частині порушень законодавства про звернення громадян, які передбачені ст. 18 Закону України “Про звернення громадян” щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.07.2017 року №35залишено без руху.
Ухвалою суду від 30.03.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області, Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправною бездіяльність в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області в частині порушень законодавства про звернення громадян, які передбачені ст. 18 Закону України “Про звернення громадян” щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.07.2017 року №35 залишено без розгляду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 05 січня 2021 року позивачу стало відомо про те, що 19 грудня 2016 року прийнято рішення №161 VI сесії VII демократичного скликання Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 ». Крім цього, 23 листопада 2020 року прийнято рішення №700 VI сесії VII демократичного скликання Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області «Про затвердження акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки, Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання гр. ОСОБА_2 для ОЖБ, за адресою: АДРЕСА_2 ». Позивач вважає, що такі дії Підгородненської сільської ради Золочівського району є протиправними та дані рішення підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що Згідно заяви, яка була подана гр. ОСОБА_2 на розгляд сесії Підгородненської сільської ради від 14.12.2016, зазначено, що у зв'язку із закінченням судових спорів, якими відмінено державний акт на приватизацію земельної ділянки її чоловіка, ОСОБА_3 , для ОЖБ у АДРЕСА_2 , вона просить надати їй дозвіл на виготовлення документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в АДРЕСА_2 загальною площею 0,25 га. До зазначеної заяви додано копію права власності на житловий будинок, копію паспорта та копію ухвали Верховного Суду. Позивач стверджує, що до зазначених матеріалів не було долучено жодних документів, які б підтверджували межі земельної ділянки та розташування їх на місцевості, на які саме ОСОБА_2 має намір виготовити технічну документацію, що є грубим порушення вимог земельного законодавства. Зі змісту даної заяви слід було вважати, що оскільки державний акт на земельну ділянку, яка була приватизована на ім'я її чоловіка скасовано, вона має намір виготовити технічну документацію саме на цю земельну ділянку (0,24 га), яка фактично перебуває у їхньому користуванні (план-схема №1). Проте, незважаючи на відсутність меж земельної ділянки, визначення чи дана земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_2 , не перебуває у користуванні інших мешканців с. Підгородне, зокрема позивачу, сесія Підгородненської сільської ради приймає рішення про надання дозволу на виготовлення даної технічної документації. При цьому, як стверджує позивач, не береться до уваги відомий усім факт, що земельні спори між позивачем та ОСОБА_2 тривають з 2002 року та саме між ними існує спір щодо меж земельної ділянки ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ).
Також, позивач вказує, що земельні ділянки позивача та ОСОБА_2 є межуючими та на земельній ділянці, яка була визначена, як земля спільного користування знаходиться незаконно збудоване нежитлове приміщення. Рішенням Буського районного суду за позивачем було визнано право власності на земельні ділянки, які перебували у спільному користуванні, проте апеляційний суд Львівської області скасував дане рішення в цій частині та відмовив у задоволені позову в цій частині. Незважаючи на це, ОСОБА_2 виготовляє технічну документацію на підставі рішення сесії Підгородненської сільської ради №161 від 19.12.2016 та розуміючи, що позивачу не відомо про існування такого рішення, ОСОБА_2 виготовляє технічну документацію, якою вона захоплює повністю землю спільного користування (28,00 х 18,20 (м) =509,6 (м2)=0,051 га) та ще частину земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача (21,50 х 7,90 (м) =169,85 (м2)=0,017 га) і таким чином частково зменшує (за цей рахунок - 0,068 га) свою ж земельну ділянку, якою користується упродовж 25 років (план-схема №1, №2, №3). Таким чином грубо порушує права позивача.
Позивач зазначає, що ОСОБА_2 розуміючи, що позивач не погодить такі межі земельної ділянки, що є необхідним для подальшого розгляду питання на сесії Підгородненської сільської ради щодо затвердження технічної документації та встановлення меж земельної ділянки, 23.11.2020 року звертається із заявою до сільського голови Підгородненської сільської ради щодо затвердження акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки без підпису позивача з мотивів того, що вона користується даною земельною ділянкою упродовж 25 років. Такі твердження, на думку позивача, не відповідає дійсності, оскільки, згідно державного акту про право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 (серія ЛВ №805), який був скасований, у їхньому користуванні перебувала земельна ділянка іншої конфігурації та розмірів. Позивач зазначає, що незважаючи на всі ці невідповідності, про які було достеменно відомо, як сільському голові, так і землевпоряднику, дане питання винесено на сесію Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області та акт затверджено без підпису позивача.
Окрім того, позивач зазначає, що Технічна документація на земельну ділянку ОСОБА_2 , яка виготовлялась ФОП « ОСОБА_4 » не містить жодних дат щодо її виготовлення, а також має інші неточності. Крім цього, акт комісії з питань сільського господарства та земельних відносин Підгородненської сільської ради по розгляду заяви гр. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 щодо затвердження документації згідно заяви та врегулювання земельного спору із гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_6 по АДРЕСА_3 від 18 листопада 2020 року для підпису позивачу не надавався про що свідчить копія надана на адвокатський запит, та про існування такого акту позивачу відомо не було.
Таким чином, на думку позивача, сесія Підгородненської сільської ради грубо порушила права позивача та без будь-яких підстав незаконно позбавила частки землі, яка упродовж більше як 30 років перебувала у користуванні позивача та членів її родини.
Відповідача 2 - Золочівська міська рада Золочівського району Львівської області подала до суду відзив на позовну заяву в якому зазначила, що Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 718-р від 12.06.2020 року, постанови Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року та за результатами місцевих виборів, які відбулися 25 жовтня 2020 року. Підгородненську сільську раду Золочівського району Львівської області реорганізовано шляхом приєднання до Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області. Згідно з пп. 4 п. 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади. Відтак, Золочівська міська рада Золочівського району Львівської області є правцнаступником усього майна, прав та обов'язків Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області.
По суті спору Золочівська міська рада Золочівського району Львівської області зазначила, що 4 грудня 2016 року від гр. ОСОБА_2 до Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області надійшла заява (вх. № 104) про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_3 . До заяви вона додала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 30.05.2015 року індексний номер 39846637 серія ЕКА, копію постанови Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року по справі № 2-20/2011. Розглянувши подані гр. ОСОБА_2 Підгородненською сільською радою Золочівського району Львівської області було встановлено, що постановою Верховного Суду України відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 лютого 2015 року, рішення Апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2014 року та рішення Буського районного сулу Львівської області від 10 грудня 2013 року. У вказаній справі суди встановили, що спірні земельні ділянки у встановленому законом порядку, передбаченому статтею 116 ЗК України, позивачу за зустрічним позовом не виділялися, технічна документація не виготовлялася, земельні ділянки в натуру не виносилися. Відведення земельних ділянок у власність громадянам відноситься до виключної компетенції органів місцевого самоврядування і суд своїм рішенням не може підміняти таких. Оскільки Підгородненська сільська рада рішення про відведення спірних земельних ділянок у власність сторін не приймала, то у суду першої інстанції не було правових підстав для визнання за сторонами права власності на спірні земельні ділянки.
Відповідач зазначив, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 сесією Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області прийнято рішення № 161 від 19 грудня 2016 року, яким надано дозвіл гр. ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у АДРЕСА_3 за рахунок земель житлової та громадської забудови. Одночасно, даним рішенням гр. ОСОБА_2 зобов'язано виготовлену технічну документацію із землеустрою надати на затвердження сесії сільської ради. Орієнтовну площу земельної ділянки було визначено з врахуванням даних погосподарського обліку сільської ради та норм безоплатної приватизації, визначених ст. 121 ЗК України. Відповідач зазначає, що у Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області не було правових підстав для відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі її у власність власнику житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 , реєстрація речових прав якої підтверджена належними документами - витягом з Державного реєстру речових прав на нерухомим майно та їх обтяжень. До Державного реєстру внесено відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна, які розташовані на земельній ділянці, в т.ч. літню кухню. Рішення сесії Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області № 161 від 19 грудня 2016 року, на думку відповідача, є законним, прийняте у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Третя особа ОСОБА_2 подала до суду письмові пояснення у яких зазначила, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями і спорудами, по АДРЕСА_3 . Житловий будинок побудовано на підставі дозволу на право будівництва, виданого виконкомом Золочівської районної Ради депутатів трудящих, та згідно будівельного паспорту 1979 року, складовою якого є план забудови земельної ділянки, погоджений районним архітектором. Будівництво здійснено на відведеній земельній ділянці згідно рішення загальних зборів колгоспників (уповноважених) колгоспу ім. Кузнецова від 07 лютого 1978 року № 2 та рішення виконкому'Струтинської сільської Ради депутатів трудящих, затверджених рішенням виконкому Золочівської районної Ради депутатів трудящих від 02 серпня 1979 року. ОСОБА_1 є власником сусіднього житлового будинку АДРЕСА_2 , який вона успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_7 .
На підставі рішень виконавчого комітету Струтинської сільської ради Золочівського району Львівської області від 27 грудня 1993 року № 172 та від 23 лютого 1996 року № 10 було видано ОСОБА_3 (чоловік ОСОБА_2 ) державний акт серії ЛВ № 805 від 05.04.1996 року на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2471 га в с. Підгородне. На підставі рішень виконкому Струтинської сільської ради Золочівського району Львівської області від 27 грудня 1993 року № 172 та від 30 листопада 1995 року № 103 було видано ОСОБА_7 (чоловік ОСОБА_1 ) державний акт серії ЛВ № 442 від 23.01Л996 року на право приватної власності на суміжну земельну ділянку площею 0,2887 га в с. Підгородне.
Третя особа зазначає, що на розгляді судів тривалий час перебував земельний спір за первісним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_7 в частині земельної ділянки розміром 28,2 м на 28,0 м площею 509,6 кв.м., позначеної як землі спільного користування та в частині заїзду загального користування, та зустрічним позовом ОСОБА_7 , про визнання недійсними та скасування рішень виконкому сільської ради, державного акту на підставі яких ОСОБА_2 отримала у власність земельну ділянку площею 0,2471 га, визнання частково недійсним рішень виконкому сільської ради, державного акту про передачу у власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,0442 га для ведення особистого підсобного господарства, визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 0,35 га в с. Підгородне Золочівського району.
Третя особа вказує, що між сторонами виник спір стосовно земельні ділянки, позначеної в державному акті ОСОБА_7 як землі спільного користування, розміром 18.2 м. на 28.0 м площею 509,6 кв.м. та землі спільного користування на заїзд розміром 9 м на 33.6 м до будинковолодіння ОСОБА_1 .
Так, рішенням Буського районного суду Львівської області від 10 грудня 2013 року по справі № 2-20/2011 в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_8 , правонаступником якого є ОСОБА_9 , задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку площею 0,35 га в с. Підгородне Золочівського району Львівської області, в т.ч. право власності на земельні ділянки, позначені як землі спільного користування розміром 18.2 м. на 28.0 м площею 509,6 кв.м. та землі спільного користування на заїзд розміром 9 м на 33.6 м до ОСОБА_10 : визнано частково недійсними рішення виконавчого комітету Струтинської сільської ради Золочівського району Львівської області № 172 від 27.12.1993р., № 103 від 30.11.1995 року, державний акт серії ЛВ № 442 від 23.01.1996 року в частині передачі у власність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,0442 га для ведення особистого підсобного господарства; визнано недійсним та скасовано рішення виконавчого комітету Струтинської сільської ради Золочівського району Львівської області № 172 від 27.12.1993 року, від 23.02.1996 року № 10 (11), державний акт серії ЛВ № 805 від 05.04.1996 року про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,2471 га. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 лютого 2015 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено, рішення Буського районного суду Львівської області від 10 грудня 2013 року в частині визнання за правонаступником ОСОБА_7 , ОСОБА_1 права приватної власності на земельну ділянку площею 0,35 га у с. Підгородне Золочівського району Львівської області в тому числі право власності на спірні земельні ділянки, позначені як землі спільного користування розміром 18.2 на 28.0 м площею 509,6 кв.м. та землі спільного користування на заїзд розміром 9 на 33,6 кв.м до будинковолодіння ОСОБА_1 скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_7 . Постановою Верховного Суду України від 10 лютого 2016 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали ВССУ від 19 лютого 2015 року, рішення Апеляційного суду Львівської області від 27 листопада 2014 року та рішення Буського районного суду Львівської області від 10 грудня 2013 року.
Також, на розгляді Буського районного суду Львівської області перебувала справа № 2-1/2011 за первісним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про визнання права власності на господарську будівлю, зустрічним позовом ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні, визнання права власності на цю господарську будівлі, стягнення моральної шкоди. Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 05 грудня 2005 року накладено арешт на спірну будівлю та заборонено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та іншим особам проводити в означеній будівлі будь-які будівельно-монтажні роботи, розбирання та перебудови. В судовому засіданні 16 червня 2015 року ОСОБА_2 та представник позивача за зустрічним позовом ОСОБА_5 подали письмові заяви про залишення позову без розгляду на підставі ст.. 207 ЦПКУ. Ухвалою Буського районного суду Львівської області від 16 червня 2015 року справу № 2-1/2011за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про визнання права власності на господарську будівлю, позовом ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні, визнання права власності на цю господарську будівлі, стягнення моральної шкоди залишено без розгляду. Ухвалою цього суду від 08 жовтня 2020 року заходи забезпечення позову скасовано.
Враховуючи вищенаведені обставини, прийняття у судовій справі остаточного рішення Верховним Судом України, скасування рішень виконкому сільської ради та державного акту на право власності, з метою оформлення прав на земельну ділянку, на якій розташоване належне на праві власності нерухоме майно, ОСОБА_2 14.12.2016 року подала заяву до Підгородненської сільської ради про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у АДРЕСА_3 .
Реалізуючи надані законодавством повноваження у сфері земельних відносин, за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 14.12.2016 року рішенням УІ сесії УІІ демократичного скликання Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області № 161 від 19 грудня 2016 року надано дозвіл ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у АДРЕСА_3 за рахунок земель житлової та громадської забудови. На думку третьої особи, приймаючи рішення № 161 від 19 грудня 2016 року орган місцевого с самоврядування діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи питання про юрисдикцію спору, суд керується наступним.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Згідно з пунктами 1, 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні брати за основу суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, тоді як визначальним принципом цивільного судочинства є змагальність сторін. Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Аналіз змісту статті 19 ЦПК України та статті 19 КАС України у сукупності дає підстави стверджувати, що під час вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі не достатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень). Вирішальною ознакою для правильного визначення такого питання є характер правовідносин, з яких виник спір.
У рішенні від 16 травня 2018 року справа № 147/286/17 провадження № 11-418апп18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що "до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які виникають у зв'язку зі здійсненням таким суб'єктом владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів характер, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів".
З установлених судом фактичних обставин справи слідує, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи (здебільшого між позивачем і третьою особою) не стільки щодо правомірності оскаржуваного рішення, скільки щодо встановлення межі між земельними ділянками.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявний спір щодо межі земельної ділянки у АДРЕСА_2 . Таким чином, в основу наявних правовідносин покладено саме приватно-правовий спір.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні Zand v. Austriaвід 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм; які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомочність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу не віднесену до його юрисдикції, не може вважатись «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак зважаючи на викладене, а також беручи до уваги суб'єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин, суд дійшов до висновку про те, що даний спір в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення №161 від 19.12.2016 року VI сесії VII демократичного скликання Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 ” та рішення №700 від 23.1 1.2020 року VI сесії VII демократичного скликання Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області “Про затвердження акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки, Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання гр. ОСОБА_2 для ОЖБ, за адресою: АДРЕСА_3 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, з огляду на що вказана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях
Враховуючи наведене, сплачений згідно квитанції від 01.02.2021 року № 0.0.1999091197.1 судовий збір у розмірі 1816,00 грн. слід повернути позивачу.
Водночас, суд роз'яснює, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись ст.ст.238, 243, 248 КАС України, суд -
ухвалив:
Закрити провадження у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області, Золочівської міської ради Золочівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення №161 від 19.12.2016 року VI сесії VII демократичного скликання Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 у АДРЕСА_2 ” та рішення №700 від 23.1 1.2020 року VI сесії VII демократичного скликання Підгородненської сільської ради Золочівського району Львівської області “Про затвердження акту встановлення та узгодження меж земельної ділянки, Акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання гр. ОСОБА_2 для ОЖБ, за адресою: АДРЕСА_3 .
Роз'яснити позивачу, повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання в повному обсязі, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Грень Н.М.