справа№380/4157/20
25 травня 2021 року
Львівський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Грень Н.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту Патрульної поліції, Департаменту Патрульної поліції про визнання протиправним рішення, визнання протиправними дій, -
29.05.2020 до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту Патрульної поліції, Департаменту Патрульної поліції, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним рішення Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту Патрульної поліції, викладене в листі №Б-797/41/12/02-2020 від 10.04.2020 в частині щодо незастосування до працівників патрульної поліції заходів дисциплінарного стягнення;
- визнати протиправними дії сержанта поліції ОСОБА_2 на місці події 06.03.2020 при оцінюванні виклику та зобов'язати Управління Патрульної поліції у Львівській області Департаменту Патрульної поліції провести службове розслідування.
Обґрунтовуючи позовні вимоги вказує на те, що 11.03.2020 р. позивач звернувся до Управління патрульної поліції у Львівській області ДПП із заявою щодо перевірки правомірності дій працівників УПП у Львівській області ДПП. 10.04.2020 р. УПП у Львівській області ДПП в листі №Б-797/41/12/02-2020 повідомило про відсутність порушень з боку екіпажу під час перебування на місці події 06.03.2020 р. вважає висновки викладені у листі необґрунтованим, та такими, що не відповідають фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.
Ухвалою судді від 03.06.2020 позовну заяву залишено без руху, та надано позивачеві строк на усунення недоліків.
Ухвалою від 30.06.2020 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Ухвалою суду від 23.02.2021 залучено до участі у справі в якості співвідповідача Департамент патрульної поліції.
Відповідач управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції 12.08.2020 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. У відзиві зазначено, що заява позивача 11.03.2020 року розглянуто з дотриманням процедури передбаченої Порядком розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України затверджено наказом МВС України від 15.11.2017 № 930. Зокрема, пунктом 2 розділу IV сказано: безпосередні виконавці під час здійснення перевірок за зверненнями громадян у разі необхідності та за наявності можливості спілкуються з їхніми авторами, з'ясовують усі порушені питання, уживають заходів щодо захисту конституційних прав громадян у межах компетенції відповідно до законодавства України. В пункті 2, пункті З розділу V згаданого Порядку сказано: за кожною скаргою громадян на наявність порушень чи недоліків у роботі органів (підрозділів) поліції або на дії (бездіяльність) поліцейських проводиться ретельна перевірка органом чи підрозділом поліції, до якого звернувся зі скаргою громадянин, або тим органом (підрозділом) поліції, якому доручено проведення відповідної перевірки керівництвом Національно поліції України. За результатами перевірки виконавець складає і подає на розгляд керівнику органу (підрозділу) поліції або його заступникам рапорт (доповідну записку), в якому (якій) зазначає чи підтвердилися наведені відомості (факти) та яких заходів вжито для усунення виявлених порушень або недоліків. За результатами здійсненого розгляду звернення, було прийнято рішення: 1.Перевірку за фактами викладеними у зверненні ОСОБА_1 припинити; 2. Факту порушення службової дисципліни працівниками Управління на підставі зібраних матеріалів під час проведення перевірки не встановлено. 3. Про прийняте рішення інформувати заявника письмово; 4 Матеріали перевірки передати у відділ документального забезпечення Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, вважає, що позовні вимоги є безпідставними і не підлягають задоволенню.
Від відповідача 2- Департаменту патрульної поліції відзиву на позовну заяву не надходило.
Позивач в судове засідання не прибув, належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового засідання, клопотань про розгляд справи без участі його представника до суду не надходило..
Відповідачі в судове засідання не прибули, належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового засідання. Клопотань про розгляд справи без участі представників до суду не надходило.
Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
06 березня 2020 року о 20 год. 25 хв. громадянин ОСОБА_1 керуючи автомобілем МЕК8ЕОЕ5 номерний знак НОМЕР_1 , здійснював рух по вул Луганській у м. Львові. Рухаючись автомобілем по вулиці Луганській в сторону вулиці Стрийської, перед зміною напрямку руху при перестроюванні в крайню праву смугу не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, здійснив маневр чим створив аварійну ситуацію водію автомобіля Suzuki номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, в крайній правій смузі та водій якого був змушений різко змінити напрям руху керованого ним транспортного засобу та загальмувати. В результаті встановлення обставин справи, відносно ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серп ОБ №194336 від 06.03.2020 року за частиною 4 статті 122 КУпАП.
11.03.2020 року Позивач звернувся до Управління із заявою щодо перевірки правомірності дій працівників Управління.
10.04.2020 за № Б-797/41/12/02-2020 УПП у Львівській області ДПП надано відповідь на заяву у якій зокрема зазначено, що працівники УПП у Львівській області ДПП діяли в межах чинного законодавства, відповідно до повноважень наданих Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 5800VІІІ та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 07.11.2015 № 1395.
Не погоджуючись із змістом вказаного листа в частині щодо незастосування до працівників патрульної поліції заходів дисциплінарного стягнення звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи даний спір, суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про звернення громадян" громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо (ч. 3 ст. 3 вказаного Закону).
У відповідності до ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).
У відповідності до статті 14 Закону України «Про дисциплінарний статут Національної поліції України» службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Службовою дисципліною, за визначенням ст. 1 Дисциплінарного статуту, є дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Відповідно до ст. 13 Дисциплінарного статуту, засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку є дисциплінарне стягнення.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту).
У свою чергу, з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (ч. 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту).
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
У відповідності до Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженим наказом МВС України від 07 листопада 2018 року №893, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Пунктом 2 цього Порядку встановлено, що Службове розслідування призначається, зокрема, за наявності даних про: внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння поліцейським кримінального правопорушення; повідомлення поліцейському про підозру в учиненні ним кримінального правопорушення, якщо службове розслідування не було проведено на підставі абзацу другого цього пункту або якщо за його результатами не було встановлено дисциплінарного проступку; надходження подання спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції або припису Національного агентства з питань запобігання корупції, в якому міститься вимога щодо проведення службового розслідування з метою виявлення причин та умов, за яких стало можливим учинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог Закону України «Про запобігання корупції»; ознаки дисциплінарного проступку, що призвів до загибелі або поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського під час виконання ним службових повноважень; недотримання підстав та порядку застосування або використання вогнепальної зброї, спеціальних засобів або заходів фізичного впливу; недотримання норм кримінального процесуального законодавства України під час проведення досудового розслідування; втрату поліцейським службового посвідчення та спеціального нагрудного знака (жетона), табельної, добровільно зданої чи вилученої зброї або боєприпасів, нагородної зброї, якщо вона зберігалася в територіальному органі поліції чи його територіальному (відокремленому) підрозділі, а також закладі, установі Національної поліції України, що належать до її управління (далі - органі (підрозділ, заклад, установа) поліції), а також втрату спеціальних засобів поліцейським чи відсутність їх в органі (підрозділі, закладі, установі) поліції, матеріалів досудового розслідування, справ оперативного обліку та справ про адміністративні правопорушення, речових доказів, а також тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження; розголошення конфіденційної, таємної, службової або іншої інформації, яка містить таємницю, що охороняється законом; порушення законодавства України у сфері фінансово-господарської діяльності органів поліції, а також установ, які належать до сфери управління Національної поліції України, виявлені під час ревізій або перевірок, внутрішніх аудитів; перебування поліцейського на роботі (службі) у стані алкогольного сп'яніння або стані, викликаному вживанням наркотичних чи інших одурманюючих засобів, або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; приховування від обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні та адміністративні правопорушення, які були відомі поліцейському, але не отримали реєстраційного номера або не були зафіксовані ним у встановленому законодавством України порядку.
Таким чином, нормами чинного законодавства передбачено виключні підстави для проведення службового розслідування та за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
При цьому, до відповідальності можливо притягнути лише у випадку доведення вчинення дисциплінарного проступку, що повинно бути доведено належними та допустимими доказами.
Також згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі визначення законодавством чітких умов та критеріїв, яких необхідно дотримуватись при прийнятті рішення суб'єктом владних повноважень, відповідач зобов'язаний діяти, з урахуванням таких умов.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Також Постановою ВАСУ від 21 жовтня 2010 року № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.
З матеріалів справи встановлено, що за результатами звернення позивача із заявою від 11.03.2020 року відповідачем проведено перевірку.
Під час проведення перевірки інспектором відділу моніторингу та аналітичного забезпечення Управління здійснено перевірку фактів викладених у заяві від 11.03.2020, щодо подій які мали місце 06.03.2020 та не встановлено факту порушення службової дисципліни працівниками УПП у Львівській області ДПП.
Суд також бере до уваги і ту обставину, що Постановою Франківського суду м. Львова від 30.04.2020 у справі № 465/1473/20 та Постановою Львівського апеляційного суду від 22. 06. 2020 визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП. Так, за змістом ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення забезпечується всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, рішення приймається на підставі доказів долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Отже в межах розгляду вказаної справи окрім іншого було досліджено і дії працівників УПП у Львівській області ДПП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 194336 від 06.03.2020.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Грень Н.М.
Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2021.