Іменем України
20 травня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/366/21
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Шляхтун М.М.,
позивача - ОСОБА_1
та
представників сторін:
від позивача - Постельга І.В. (ордер серії ПТ № 183713 від 19.01.2021,
свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю
від 25.07.2017 № 1810)
від відповідача - Курганов В.С. (самопредставництво, витяг з ЄДР ЮО,
ФОП та ГФ від 22.03.2021)
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом
адвоката Постельги Ірини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1
до Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки,
В провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом адвоката Постельги Ірини Володимирівни (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (далі - відповідач), в якому представник позивача з урахуванням уточненої позовної заяви від 01 лютого 2021 року б/н (арк. спр. 46-51) та заяви про зміну позовних вимог від 19 березня 2021 року б/н (арк. спр. 142-143) просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області (правонаступник - Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області) щодо неоформлення звільнення ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Сєвєродонецьку міську військово-цивільну адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області видати ОСОБА_1 трудову книжку, до якої внести запис про день звільнення, яким вказати день видачі трудової книжки;
- стягнути з Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки до 10 січня 2021 року у розмірі 214521,15 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що ОСОБА_1 працював на посаді заступника Сєвєродонецького міського голови з питань діяльності виконавчих органів та входив до персонального складу виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради.
Указом Президента України від 28 липня 2020 року № 297/2020 «Про утворення військово-цивільної адміністрації», який набирав чинності з дня його опублікування 29 липня 2020 року, утворено військово-цивільну адміністрацію міста Сєверодонецьк Луганської області.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 03 лютого 2015 року № 141-VIII "Про військово-цивільні адміністрації" у день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження: сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації відповідного населеного пункту (населених пунктів).
Тобто в день набрання чинності Указом Президента від 28 липня 2020 року № 297/2020 «Про утворення військово-цивільної адміністрації» 29 липня 2020 року припинились повноваження Сєвєродонецької міської ради, її виконавчого комітету, міського голови, а також інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють в органах місцевого самоврядування, в тому числі заступника Сєвєродонецького міського голови ОСОБА_1 .
Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами.
Припинення відповідно до частини першої статті 3 Закону України від 03 лютого 2015 року № 141-VIII "Про військово-цивільні адміністрації" повноважень заступника Сєвєродонецького міського голови є підставою для внесення запису в його трудову книжку про звільнення позивача відповідно до пункту 9 частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Статтею 116 Кодексу законів про працю України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Відповідно до статті 83 Кодексу законів про працю України та статті 24 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Однак, після припинення повноважень позивача, з ним не проведено остаточний розрахунок при звільненні та не видано трудову книжку до даного часу.
Військово-цивільна адміністрація міста Сєвєродонецьк Луганської області, правонаступником якої є Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, тимчасово здійснює повноваження Сєвєродонецької міської ради та її виконавчих органів, в тому числі фінансування видатків з місцевого бюджету, а відтак за твердженням представника позивача зобов'язана виплатити позивачу суму недоотриманої ним заробітної плати та грошових коштів, які належали йому при звільненні від Сєвєродонецької міської ради.
Статтею 117 Кодексу законів про працю України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Частиною п'ятою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Таким чином, резюмує представник позивача, положеннями статей 117, 235 Кодексу законів про працю України передбачена відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час одного й того ж прогулу працівника для компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштуватись.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 686/20491/18 (провадження № 61-1879св20), за порушення трудових прав працівника при одному звільненні неможливе застосування стягнення середнього заробітку як за статтею 117 Кодексу законів про працю України, так і за статтею 235 Кодексу законів про працю України, тобто подвійне стягнення середнього заробітку, оскільки це буде неспівмірно з правами працюючого працівника, який отримує одну заробітну плату.
З огляду на викладене, представник позивача просить стягнути з Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки.
Військово-цивільна адміністрація міста Сєвєродонецьк Луганської області, правонаступником якої є Сєвєродонецька міська військово-цивільна адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, адміністративний позов не визнала, про що подала відзив на позовну заяву від 26 лютого 2021 року б/н, в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. спр. 62-63).
Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що в день набрання чинності Указом Президента України від 28 липня 2020 року № 297/2020 «Про утворення військово-цивільної адміністрації», тобто 29 липня 2020 року, припинено повноваження Сєвєродонецької міської ради, її виконавчого комітету, посадових осіб Сєвєродонецької міської ради в силу прямих норм Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про військово-цивільні адміністрації".
Оскільки повноваження посадових і службових осіб Сєвєродонецької міської ради припинились з моменту утворення Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, то і правових підстав для нарахування та виплати заробітної плати, на думку відповідача, немає.
У будь-якому разі, в незалежності від того, був чи не був прийнятий внутрішній правовий акт про звільнення позивача з посади, з моменту набрання чинності Указом Президента України від 28 липня 2020 року № 297/2020 «Про утворення військово-цивільної адміністрації», потреби в перебуванні посадових осіб на своїх робочих місцях немає та виконання всіх службових обов'язків також припиняється. Тому будь-які дії цих посадових осіб в подальшому неможливо розцінювати як виконання ними своїх обов'язків та повноважень, за які може нараховуватися заробітна плата.
Жодних трудових договорів між позивачем та Військово-цивільною адміністрацією міста Сєвєродонецьк Луганської області не укладалося, а отже, в розумінні трудового законодавства відповідач не є роботодавцем позивача. Відтак, позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними та необґрунтованими.
Щодо внесення запису до трудової книжки позивача відповідач повідомив, що 05 серпня 2020 року керівником Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області було внесено запис до трудової книжки позивача щодо припинення повноважень на підставі частини першої статті 3 Закону України "Про військово-цивільні адміністрації". Крім того, 25 вересня 2020 року представником відповідача в приміщенні Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області було запропоновано позивачу отримати оригінал трудової книжки, але останній відмовився отримувати трудову книжку, про що складено акт про відмову ОСОБА_1 отримувати трудову книжку. Більш того листом від 25 вересня 2020 року № 670 відділ кадрової роботи Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області повідомляв позивача про необхідність отримання трудової книжки. Вказаний лист був отриманий позивачем, про що свідчить відмітка Укрпошти.
З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою від 25 січня 2021 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 41-42).
Ухвалою від 08 лютого 2021 року про відкриття провадження у справі визначено справу розглядати в порядку загального позовного провадження, по справі призначено підготовче засідання (арк. спр. 52-54).
Ухвалою від 02 березня 2021 року від Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області витребувано докази (арк. спр. 117-118).
Ухвалами від 24 березня 2021 року:
замінено ІІ відповідача Військово-цивільну адміністрацію міста Сєвєродонецьк Луганської області правонаступником Сєвєродонецькою міською військово-цивільною адміністрацією Сєвєродонецького району Луганської області (ідентифікаційний код 44083662, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бул. Дружби Народів, буд. 32) (арк. спр. 157-159);
залишено позов адвоката Постельги Ірини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 без розгляду в частині позовних вимог до Сєвєродонецької міської ради (арк. спр. 160-161).
Ухвалою від 07 квітня 2021 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів (арк. спр. 172).
Ухвалою від 22 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Постельги Ірини Володимирівни про витребування Журналу обліку трудових книжок в оригіналі для огляду у судовому засіданні, відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Постельги Ірини Володимирівни про виклик та допит свідків у судовому засіданні; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 20 травня 2021 року о 13 год. 15 хв. у приміщенні Луганського окружного адміністративного суду за адресою: Луганська область, місто Сєвєродонецьк, проспект Космонавтів, будинок 18, І поверх, зала судових засідань № 3, зобов'язано Сєвєродонецьку міську військово-цивільну адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області у строк до 13 травня 2021 року надати для приєднання до матеріалів справи належним чином оформлений витяг з Журналу обліку трудових книжок Сєвєродонецької міської ради щодо обліку трудової книжки ОСОБА_1 (титульний аркуш, аркуші, які містять записи щодо обліку трудової книжки ОСОБА_1 , засвідчувальний аркуш, якій містить інформацію про те, що журнал прошитий, пронумерований та скріплений печаткою) (арк. спр. 198-200).
У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили позовні вимоги задовольнити повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним в уточненій позовній заяві та заяві про зміну позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено таке.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) рішенням Сєвєродонецької міської ради від 19 грудня 2018 року № 3002 «Про поновлення на посаді заступника міського голови ОСОБА_1» та розпорядженням в.о. міського голови від 26 грудня 2018 року № 458-К «Про поновлення на посаді заступника міського голови ОСОБА_1 » поновлений на посаді заступника Сєвєродонецького міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради з 01 лютого 2018 року, а рішенням Сєвєродонецької міської ради від 05 вересня 2019 року № 4089 «Про затвердження кількісного та персонального складу виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради» включений до персонального складу виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради (арк. спр. 9, 10, 88, 89-90, 91).
Отже, ОСОБА_1 був посадовою особою місцевого самоврядування та проходив публічну службу в органах місцевого самоврядування.
Сєвєродонецька міська рада (ідентифікаційний код 26204220, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32) є органом місцевого самоврядування та в установленому законом порядку зареєстрована юридичною особою, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 02 березня 2021 року (арк. спр. 95-100).
Розпорядженням в.о. міського голови від 28 липня 2020 року № 297-В «Про надання заступнику міського голови ОСОБА_1 щорічної відпустки» ОСОБА_1 , заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, посадовій особі місцевого самоврядування 5 рангу, надано частину щорічної основної відпустки з 03 серпня 2020 року по 16 серпня 2020 року, щорічну додаткову відпустку з 17 серпня 2020 року по 01 вересня 2020 року, частину щорічної основної відпустки з 02 вересня 2020 року по 15 вересня 2020 року (арк. спр. 145, 176).
Згідно з табелем обліку робочого часу Сєвєродонецької міської ради за липень-серпень 2020 року щодо ОСОБА_1 , заступника міського голови, 29-31 липня 2020 року відмічені робочими днями, 03-14 серпня 2020 року відмічені як основна щорічна відпустка, 17-31 серпня 2020 року відмічені як щорічна додаткова відпустка (арк. спр. 178, 179).
Відповідно до листка непрацездатності серії АДР № 006301, виданого комунальним некомерційним підприємством «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» Сєвєродонецької міської ради, ОСОБА_1 у період з 07 вересня 2020 року по 21 вересня 2020 перебував на стаціонарному лікуванні, а у період з 22 вересня 2020 року по 06 жовтня 2020 року - на амбулаторному лікуванні (арк. спр. 144).
Указом Президента України від 28 липня 2020 року № 297/2020 «Про утворення військово-цивільної адміністрації» утворено військово-цивільну адміністрацію міста Сєвєродонецьк Луганської області. Указ набрав чинності з дня його опублікування - 29 липня 2020 року (арк. спр. 12).
Військово-цивільна адміністрація міста Сєвєродонецьк Луганської області (ідентифікаційний код 43748368, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32) як юридична особа зареєстрована 04 серпня 2020 року, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 02 березня 2021 року (арк. спр. 101-104).
05 серпня 2020 року керівником Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області до трудової книжки ОСОБА_1 від 29 грудня 1997 року серії НОМЕР_2 внесено запис про припинення повноважень посадової особи місцевого самоврядування, частина перша статті 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», на підставі Указу Президента України від 28 липня 2020 року № 297/2020 (арк. спр. 66-83).
Службовою запискою від 25 вересня 2020 року № 02 начальник відділу кадрової роботи управління кадрової роботи та питань зв'язків з громадськістю Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що 25 вересня 2020 року ОСОБА_1 відмовився отримувати трудову книжку, просила керівника Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області ОСОБА_3 дозволити зафіксувати цей факт відповідним актом із включенням до складу комісії осіб, які були при цьому присутні. Відповідно до накладеної резолюції керівник Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області ОСОБА_4 дозволив скласти такий акт (арк. спр. 188).
Згідно з актом від 25 вересня 2020 року, складеним комісією у складі ОСОБА_5 - начальника відділу кадрової роботи управління кадрової роботи та питань зв'язків з громадськістю, ОСОБА_6 - головного спеціаліста відділу кадрової роботи управління кадрової роботи та питань зв'язків з громадськістю, ОСОБА_7 - начальника відділу з юридичних та правових питань, ОСОБА_8 - головного спеціаліста організаційного відділу, та затвердженим заступником керівника Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області І. Степаненко, 25 вересня 2020 року головному спеціалісту організаційного відділу Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області ОСОБА_8, яка працює у приймальні керівника Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, було передано трудову книжку ОСОБА_1 та Журнал обліку трудових книжок з метою вручення ОСОБА_1 трудової книжки та отримання від нього підпису в Журналі обліку трудових книжок. ОСОБА_1 25 вересня 2020 року був на особистому прийомі у керівника Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області ОСОБА_9 . Після закінчення зустрічі з керівником ОСОБА_8 запропонувала ОСОБА_1 отримати його трудову книжку та поставити про це особистий підпис в Журналі обліку трудових книжок, але ОСОБА_1 отримувати трудову книжку відмовився. Поштове повідомлення про зберігання у відділі кадрової роботи Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області трудової книжки ОСОБА_1 та можливість її отримання надіслано ОСОБА_1 на адресу проживання, яку він надав до відділу кадрової роботи та питань служби в органах місцевого самоврядування Сєвєродонецької міської ради (арк. спр. 87).
Листом від 25 вересня 2020 року № 670 Військово-цивільна адміністрація міста Сєвєродонецьк Луганської області повідомила ОСОБА_1 про те, що відповідно до Указу Президента України від 28 липня 2020 року № 297/2020 «Про утворення військово-цивільної адміністрації» та частини першої статті 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» повноваження Сєвєродонецької міської ради, її виконавчих органів, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працювали в цих органах, припинені у зв'язку з утворенням Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, а також про те, що отримати трудову книжку можна у відділі кадрової роботи Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, де вона зберігається на теперішній час (арк. спр. 84).
Зазначений лист отримано ОСОБА_1 особисто 16 жовтня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 85).
Станом на час судового розгляду справи трудову книжку ОСОБА_1 від 29 грудня 1997 року серії НОМЕР_2 обліковано в Журналі обліку видачі трудових книжок Сєвєродонецької міської ради та позивачем не отримано (арк. спр. 187, 206-211, 212-215).
У судовому засіданні позивач повідомив суду про те, що за отриманням трудової книжки до відповідача він не звертався, оскільки до сих пір не має організаційно-розпорядчого документу про його звільнення, а для нього це принципово. Також позивач повідомив про те, що він купив собі нову трудову книжку і працевлаштувався на роботу, оскільки законодавством таке не заборонено.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус в відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин).
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування регулює Закон України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон № 2493-ІІІ у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), який визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 3 Закону № 2493-ІІІ посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.
Згідно зі статтею 7 Закону № 2493-ІІІ правовий статус посадових осіб місцевого самоврядування визначається Конституцією України, законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів», цим та іншими законами України.
Посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону № 2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Згідно з абзацом третім статті 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою.
Прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою (абзац четвертий частини першої статті 10 Закону № 2493-III).
Статтею 20 Закону № 2493-III визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11 цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5 цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону). […] Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом. […].
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 78 Закону № 280/97-ВР повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках, передбачених законами України «Про військово-цивільні адміністрації», «Про правовий режим воєнного стану».
Частиною п'ятою статті 78 Закону № 280/97-ВР визначено, що повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених пунктом 3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 03 лютого 2015 року № 141-VIII «Про військово-цивільні адміністрації» (далі - Закон № 141-VIII у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) для виконання повноважень місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування у випадках, встановлених цим Законом, в районі відсічі збройної агресії Російської Федерації, зокрема в районі проведення антитерористичної операції можуть утворюватися військово-цивільні адміністрації.
Військово-цивільні адміністрації населених пунктів - це тимчасові державні органи, що здійснюють на відповідній території повноваження сільських, селищних, міських рад, районних у містах рад, виконавчих органів сільських, селищних, міських, районних у містах рад та голів та інші повноваження, визначені цим Законом.
Частиною другою статті 1 Закону № 141-VIII визначено, що військово-цивільні адміністрації є юридичними особами публічного права і наділяються цим та іншими законами повноваженнями, у межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Військово-цивільні адміністрації населених пунктів набувають прав та обов'язків з дня внесення запису про їх державну реєстрацію як юридичних осіб до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до абзаців другого, п'ятого частини першої статті 3 Закону № 141-VIII у день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації припиняються згідно із цим Законом повноваження сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад, їх виконавчих органів, сільських, селищних, міських голів, інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування, - у разі утворення військово-цивільної адміністрації відповідного населеного пункту (населених пунктів).
З вищевказаних положень законодавства слідує, що в день набрання чинності актом Президента України про утворення військово-цивільної адміністрації населеного пункту автоматично припиняються повноваження відповідної ради, її виконавчих органів, міського голови, а також інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування.
Так, Указом Президента України від 28 липня 2020 року № 297/2020 «Про утворення військово-цивільної адміністрації», який набрав чинності з 29 липня 2020 року, утворено військово-цивільну адміністрацію міста Сєвєродонецьк Луганської області.
Відповідно, з 29 липня 2020 року припинені повноваження Сєвєродонецької міської ради, її виконавчих органів, міського голови та всіх посадових осіб.
Судом встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 04 серпня 2020 року внесений запис про реєстрацію Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області (ідентифікаційний код 43748368), тому з цього дня вказана юридична особа набула правосуб'єктності та до неї перейшли повноваження Сєвєродонецької міської ради, її виконавчих органів, міського голови, а також інших посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працюють у цих органах місцевого самоврядування.
Суд також зауважує, що Закон № 141-VIII не містить механізму реалізації «припинення повноважень» органу місцевого самоврядування, його виконавчих органів та посадових осіб.
Однак, повноваження посадових осіб органу місцевого самоврядування припиняються достроково в силу прямої норми Закону № 280/97-ВР - пункту 3 частини першої статті 78 та пункту 3-1 частини одинадцятої статті 79 цього Закону, тому не потребують та не залежать від видання будь-яких додаткових рішень (локальних актів) про їх припинення.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 27 травня 2020 року у справі № 805/4702/18 та постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 812/676/17.
В постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 812/676/17 Верховний Суд зазначив, що з аналізу положень частин одинадцятої, дванадцятої статті 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» вбачається, що з моменту утворення Військово-цивільної адміністрації (державної реєстрації як юридичної особи) до останніх переходять повноваження відповідних органів місцевого самоврядування, а відтак органи місцевого самоврядування припиняють виконувати свої повноваження, закріплені в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».
За встановлених обставин, суд дійшов висновку, що з 29 липня 2020 року повноваження ОСОБА_1 як посадової особи Сєвєродонецької міської ради припинені достроково з підстав, зазначених в абзацах другому, п'ятому частини першої статті 3 Закону № 141-VIII, що має наслідком звільнення позивача з посади без видання будь-яких додаткових рішень (локальних актів) про припинення повноважень заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради.
Відповідно до частини першої статті 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (частина перша статті 48 Кодексу законів про працю України).
Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України (частина п'ята статті 48 Кодексу законів про працю України).
Абзацами другим, четвертим пункту 2.2 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110 (далі - Інструкція № 58), передбачено, що до трудової книжки вносяться відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Абзацом першим пункту 2.26 глави 2 Інструкції № 58 передбачено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Главою 4 Інструкції № 58 врегульовані питання щодо видачі трудової книжки у разі звільнення.
Так, згідно з пунктом 4.1 цієї глави у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.
При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції.
Відповідно до пункту 4.2 глави 4 Інструкції № 58 якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки.
Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника.
Відповідно до частини п'ятої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Отже, конструкція статті 235 Кодексу законів про працю України та пункту 4.1 Інструкції № 58 як на підставу для відповідальності роботодавця вказує саме на вину власника або уповноваженого ним органу щодо затримки в видачі трудової книжки звільненому працівникові.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем не було внесено до трудової книжки запис про звільнення позивача та не було видано трудову книжку.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що 05 серпня 2020 року керівником Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області до трудової книжки ОСОБА_1 від 29 грудня 1997 року серії НОМЕР_2 внесено запис про припинення повноважень посадової особи місцевого самоврядування, частина перша статті 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації», на підставі Указу Президента України від 28 липня 2020 року № 297/202. Також судом встановлено, що трудову книжку після припинення повноважень позивача, як посадової особи органу місцевого самоврядування, йому не було видано.
Вирішуючи питання про наявність/відсутність вини відповідача щодо невидачі позивачеві трудової книжки, суд бере до уваги таке.
Листом від 25 вересня 2020 року № 670, який отримано позивачем особисто, Військово-цивільна адміністрація міста Сєвєродонецьк Луганської області повідомила ОСОБА_1 про те, що відповідно до Указу Президента України від 28 липня 2020 року № 297/2020 «Про утворення військово-цивільної адміністрації» та частини першої статті 3 Закону України «Про військово-цивільні адміністрації» повноваження Сєвєродонецької міської ради, її виконавчих органів, посадових та службових осіб місцевого самоврядування, які працювали в цих органах, припинені у зв'язку з утворенням Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, а також про те, що отримати трудову книжку можна у відділі кадрової роботи Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, де вона зберігається на теперішній час.
Незважаючи на те, що такий лист було направлено позивачеві не в день припинення повноважень посадової особи місцевого самоврядування, вказані обставини, на думку суду, не свідчать про наявність умисних винних дій (бездіяльності) відповідача у невидачі позивачеві трудової книжки у розумінні положень частини п'ятої статті 235 Кодексу законів про працю України та, відповідно, необхідність стягнення середнього заробітку.
Суд зауважує, що Указ Президента України від 28 липня 2020 року № 297/2020 «Про утворення військово-цивільної адміністрації» офіційно опубліковано 29 липня 2020 року. Відтак, з цього дня Указ був загальнодоступним для ознайомлення, тому позивач був обізнаним про припинення своїх повноважень та міг звернутися до відповідача за отриманням трудової книжки. Проте, ані після припинення своїх повноважень посадової особи місцевого самоврядування, ані до цього часу позивач принципово не хоче з власної ініціативи отримувати трудову книжку у відділі кадрової роботи Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області, де вона зберігається на теперішній час, оскільки хибно вважає, що його звільнення має бути оформлено наказом / розпорядженням про звільнення з посади.
Суд також зауважує, що пересилання трудової книжки поштою відповідно до Інструкції № 58 допускається тільки за письмовою згодою працівника. Така письмова згода позивача у відповідача була відсутня.
У постанові від 09 березня 2021 року у справі № 600/121/19 Верховний Суд наголосив, що трудове законодавство України побудоване на балансі прав та обов'язків як працівника, так і роботодавця. За положеннями трудового законодавства невиконання зобов'язань, як і зловживання правами, не допускається. А право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов'язується не лише з обов'язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов'язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України).
Разом з тим, обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності жодним чином не нівелює обов'язку позивача довести суду ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Клопотання представника позивача, заявлене у судовому засіданні 20 травня 2021 року, про визнання судом службової записки від 25 вересня 2020 року № 02 начальника відділу кадрової роботи управління кадрової роботи та питань зв'язків з громадськістю Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області ОСОБА_2 та акта від 25 вересня 2020 року про відмову ОСОБА_1 отримувати трудову книжку недопустимими доказами на підставі статті 74 КАС України через їх суперечності внаслідок не підтвердження факту видачі трудової книжки головному спеціалісту організаційного відділу Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області ОСОБА_8 для вручення ОСОБА_1 , а також внаслідок не підтвердження відповідачем факту перебування ОСОБА_1 на особистому прийомі у керівника Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області 25 вересня 2020 року, відхиляються судом з огляду на таке.
Статтею 74 КАС України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В ході судового розгляду судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що службова записка від 25 вересня 2020 року № 02 начальника відділу кадрової роботи управління кадрової роботи та питань зв'язків з громадськістю Військово-цивільної адміністрації міста Сєвєродонецьк Луганської області ОСОБА_2 та акт від 25 вересня 2020 року про відмову ОСОБА_1 отримувати трудову книжку одержані з порушенням порядку, встановленого законом, що виключає підстави вважати такі докази недопустимими.
Посилання представника позивача у судовому засіданні в обґрунтування позовних вимог на те, що згідно з частиною третьою статті 40 Кодексу законів про працю України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності (крім звільнення за пунктом 5 цієї статті), а також у період перебування працівника у відпустці, відхиляються судом як безпідставні та необґрунтовані, оскільки звільнення позивача не залежало від волевиявлення роботодавця, а відбулося в силу імперативних приписів закону.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
За встановлених в цій справі обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.
За правилами статті 139 КАС України понесені позивачем витрати у виді судового збору за подання даного позову покладаються на позивача та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову адвоката Постельги Ірини Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) до Сєвєродонецької міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (ідентифікаційний код 44083662, місцезнаходження: 93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, буд. 32) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу при затримці видачі трудової книжки відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною третьою статті 243 КАС України повне рішення суду складено 31 травня 2021 року.
Суддя Т.І. Чернявська