Іменем України
31 травня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2232/21
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
26.04.2021 на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 2271/2021 від 30.03.2021 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 за заявою від 24.03.2021 у зв'язку з відсутністю та непідтвердженням на день звернення необхідного страхового та пільгового стажу;
- зобов'язати відповідача зарахувати позивачу: 1) до пільгового страхового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» періоди роботи з 19.07.1982 по 21.08.1982, з 24.12.1984 по 09.01.1986, з 22.05.1986 по 28.03.1997 на шахті «Червоний партизан» ВО «Свердловантрацит», періоди навчання з 10.01.1986 по 21.05.1986 в Свердловському учбово-курсовому комбінаті та з 01.01.1982 по 01.07.1982 в професійно-технічному навчальному закладі; 2) додатково до загального страхового стажу 12 років на роботах за Списком № 1, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що 24.03.2021 він звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак рішенням № 2271/2021 від 30.03.2021 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 за заявою від 24.03.2021 у зв'язку з відсутністю та непідтвердженням на день звернення необхідного страхового та пільгового стажу.
В рішенні відповідач зазначив, що згідно трудової книжки та без надання уточнюючих довідок неможливо зарахувати до пільгового стажу позивача періоди роботи з 19.07.1982 по 21.08.1982, з 24.12.1984 по 09.01.1986, з 22.05.1986 по 28.03.1997 на шахті «Червоний партизан» ВО «Свердловантрацит»; з 10.01.1986 по 21.05.1986 - навчання в Свердловському учбово-курсовому комбінаті за спеціальністю прохідник та гірничий з ремонту гірничих виробок 4 розряду. Шахта «Червоний партизан» ВО «Свердловантрацит» на цей час розміщуються на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, тому витребувати уточнюючі довідки з зазначеного підприємства на цей час відсутня можливість. Загалом до пільгового стажу ОСОБА_1 неможливо зарахувати 12 років 4 місяці 8 днів. Згідно наданих документів та даних в реєстрі застрахованих осіб страховий стаж ОСОБА_1 складає 19 років 4 місяці 19 днів.
Позивач вважає, що відповідачем необґрунтовано та з порушенням норм законодавства не здійснено зарахування до пільгового стажу позивача періодів його роботи на підземних роботах, які дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах та відмовлено в призначенні пенсії, оскільки всі відомості про пільговий стаж роботи позивача наявні в його трудовій книжці, а надання уточнюючих довідок необхідне лише у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 30.04.2021 відкрито провадження у справі, визначено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
19.05.2021 відповідач на адресу суду надав відзив на позовну заяву (арк. спр. 62-65), в обґрунтування якого зазначив, що 24.03.2021 ОСОБА_1 звернуся до управління із заявою про призначення пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», додавши до заяви трудову книжку та диплом про навчання.
Рішенням управління від 30.03.2021 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відмова мотивована відсутністю у ОСОБА_1 необхідного загального (згідно даних управління загальний стаж складає - 19 років, 04 місяці, 19 днів) та пільгового стажу (до пільгового стажу не враховано жодного періоду роботи згідно даних трудової книжки).
Згідно наданих позивачем документів про стаж встановлено, що його пільговий стаж відповідно до записів трудової книжки та даних реєстру застрахованих осіб відсутній.
Згідно трудової книжки без надання уточнюючих пільгових довідок неможливо зарахувати до пільгового стажу періоди роботи:
- з 19.07.1982 по 21.08.1982 - підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею на шахті «Червоний партизан», оскільки у трудовій книжці відсутні відомості, передбачені п. 2.14 Інструкції № 58. Зазначені неповні відомості вимагають надання уточнюючої довідки щодо підтвердження пільгового стажу;
- з 24.12.1984 по 09.01.1986 - підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею на шахті «Червоний партизан», оскільки у трудовій книжці відсутні відомості, передбачені п.2.14 Інструкції № 58. Зазначені неповні відомості вимагають надання уточнюючої довідки щодо підтвердження пільгового стажу;
- з 22.05.1986 по 28.03.1997 - гірничим з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем під землею на шахті «Червоний партизан», оскільки у трудовій книжці відсутні відомості, передбачені п.2.14 Інструкції №58. Зазначені неповні відомості вимагають надання уточнюючої довідки щодо підтвердження пільгового стажу та відомостей про проведення атестації робочих місць на шахті;
- з 10.01.1986 по 21.05.1986 - навчання у Свердловському учбово-курсовому комбінаті.
Оскільки у трудовій книжці позивача відсутня інформація про фактичну кількість відпрацьованого часу на підземних роботах, за якою тарифною ставкою проводилась оплата праці за час навчання на підземних роботах, необхідно надання уточнюючої довідки.
Стосовно зарахування до пільгового стажу періоду навчання з 01.01.1986 по 01.07.1986 відповідач зазначив, що відповідно до положень статті 38 Закону України "Про професійно-технічну освіту" необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в ПТУ є те, що перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування особи на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та після закінчення навчання вона повинна бути зарахована на роботу за здобутою спеціальністю.
Оскільки після закінчення професійно-технічного училища позивачем не підтверджено роботу повний робочий день на шахті «Червоний Партизан» для її зарахування до пільгового стажу, тому й зарахувати період навчання з 01.01.1982 по 01.07.1982 до пільгового стажу відсутні підстави.
Також відповідач зазначив, що довідки видані закритим акціонерним товариством «Зовнішторгсервіс», яке не є правонаступником шахти «Червоний партизан» та є архівною установою, яка має видавати документи з архівів ліквідованих підприємств.
На підставі викладеного відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносин.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується копіями паспорту громадянина України та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.
Трудова книжка від 24.08.1982 НОМЕР_2 , видана на ім'я ОСОБА_1 , містить такі записи щодо спірних періодів роботи та навчання позивача:
№ 1 - з 01.01.1982 по 01.07.1982 - навчання в ГірПТУ № 15 за спеціальністю електрослюсар підземний;
Шахта «Червоний партизан»:
№ 3 - від 19.07.1982 - прийнято підземним електро-слюсарем з повним робочим днем;
№ 4 - від 21.08.1982 - звільнено в зв'язку з арештом;
Шахта «Червоний партизан» ВО «Свердловантрацит»:
№ 7 - від 24.12.1984 - прийнято електро-слюсарем 3 розряду підземним з повним робочим днем;
№ 8 - з 10.01.1986 по 21.05.1986 - навчання в Свердловському навчально курсовому комбінаті за спеціальністю прохідник та гірник з ремонту гірських виробок 4 розряду;
№ 9 - 22.05.1986 - переоформлено на РВУ гірником з ремонту гірських виробок з повним робочим днем під землею;
№ 10 - 28.10.1994 - внесено запис щодо атестації робочого місця гірника з ремонту гірських виробок 4 розряду з повним робочим днем під землею, наказ про атестацію від 22.10.1994 № 705;
№ 11 - від 28.03.1997 - звільнено за власним бажанням (арк. спр. 16-17).
24.03.2021 ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м. Сєвєродонецьку з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (арк. спр. 43-44).
30.03.2021 УПФУ в м. Сєвєродонецьку прийнято рішення № 2271/2021 ( ОСОБА_1 ) про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №1 за заявою від 24.03.2021 у зв'язку з відсутністю та непідтвердженням на день звернення необхідного страхового та пільгового стажу. В обґрунтування оскарженого рішення відповідач послався на те, що згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 24.08.1982 та без надання уточнюючих довідок неможливо зарахувати до пільгового стажу ОСОБА_1 :
з 19.07.1982 по 21.08.1982 - 1 місяць 3 дні - підземним електрослюсарем з повним робочим днем під землею на шахті «Червоний партизан» ВО «Свердловантрацит», оскільки в трудовій книжці відсутні відомості, передбачені пунктом 2.14. Інструкції № 58 (відсутні відомості про характер виконуваної роботи, про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи). Зазначені неповні записи в трудовій книжці вимагають надання уточнюючої довідки щодо підтвердження спеціального стажу;
з 24.12.1984 по 09.01.1986 - 1 рік 16 днів - підземним електрослюсарем 3 розряду з повним робочим днем під землею на шахті «Червоний партизан» ВО «Свердловантрацит», оскільки в трудовій книжці відсутні відомості про характер виконуваної роботи, про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи. Зазначені неповні записи в трудовій книжці вимагають надання уточнюючої довідки щодо підтвердження спеціального стажу;
з 22.05.1986 по 28.03.1997 - 10 років 10 місяців 8 днів - гірничим з ремонту гірничих виробок з повним робочим днем під землею на шахті «Червоний партизан» ВО «Свердловантрацит», - в трудовій книжці відсутні відомості про характер виконуваної роботи (повний робочий день), про розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, відсутні відомості, передбачені пунктом 2.14. Інструкції № 58 (зокрема інформація про проведення атестації цього робочого місця). Відсутність зазначеної інформації в трудовій книжці вимагає надання уточнюючої довідки щодо підтвердження спеціального стажу за цей період. Будь-які відомості про проведення атестації робочого місця в трудовій книжці відсутні і додатково заявником не надавались.
з 10.01.1986 по 21.05.1986 - 4 місяці 12 днів - навчання в Свердловському учбово-курсовому комбінаті за спеціальностями проходження та гірничий з ремонту гірничих виробок 4 розряду. Оскільки в трудовій книжці заявника відсутня інформація про фактичну кількість відпрацьованого часу в підземних умовах, за якою тарифною ставкою проводилась оплати праці за час навчання в підземних умовах, відповідно тільки одна трудова книжка не може слугувати підтвердженням спеціального стажу за цей період, необхідна уточнююча довідка щодо підтвердження спеціального стажу.
Загалом до пільгового стажу ОСОБА_1 неможливо зарахувати 12 років 4 місяці 8 днів.
Згідно наданих документів та даних в реєстрі застрахованих осіб страховий стаж ОСОБА_1 складає 19 років 4 місяці 19 днів (арк. спр. 51-54).
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788), "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058).
Відповідно до статті 5 Закону № 1058 цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 8 Закону № 1058 передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Частиною третьою статті 24 Закону № 1058 визначено, що за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-IV).
Порядок звернення за призначенням пенсії, строки призначення та виплати пенсії, припинення та поновлення виплати пенсії передбачені статтями 44, 45, 49 Закону № 1058.
Статтею 44 Закону статті 24 Закону №1058-IV визначено, що:
- заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (частина перша);
- заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку (частина друга);
- органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина третя).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно з частиною п'ятою статті 45 Закону № 1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Частиною першою статті 114 Закону № 1058 передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу, зокрема, з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Згідно з паспортом громадянина України НОМЕР_3 , дата народження ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто станом на 24.03.2021 (дата звернення з заявою про призначення пенсії) йому виповнилося 57 років.
Відтак, для набуття права на пенсію на пільгових умовах у віці 57 років необхідно мати не менше 5 років пільгового стажу та 23 роки страхового стажу.
Щодо наявності необхідного пільгового стажу тривалістю не менше 5 років, суд зазначає, що відповідачем обчислено пільговий стаж у 0 років 0 місяців 0 днів, страховий - у 19 років 04 місяці 19 днів, та не зараховано до пільгового стажу періоди навчання та роботи на Шахті «Червоний партизан» ВО «Свердловантрацит» з 19.07.1982 по 21.08.1982, з 24.12.1984 по 09.01.1986, з 22.05.1986 по 28.03.1997, з 10.01.1986 по 21.05.1986, з 01.01.1986 по 01.07.1986, з 01.01.1982 по 01.07.1982, тобто не зараховано 12 років 4 місяці 8 днів - до пільгового стажу.
Надаючи правову оцінку доводам відповідача про неможливість зарахування до пільгового стажу ОСОБА_1 періодів роботи на Шахті «Червоний партизан» ВО «Свердловантрацит» з 19.07.1982 по 21.08.1982, з 24.12.1984 по 09.01.1986, з 22.05.1986 по 28.03.1997 в якості підземного електро-слюсаря з повним робочим днем, гірником з ремонту гірських виробок з повним робочим днем під землею, суд зазначає таке.
Як на підставу для відмови в зарахуванні до пільгового стажу вказаних періодів роботи відповідач посилається на те, що в трудовій книжці відсутній запис про роботу на пільгових умовах за списком № 1 та відсутні відомості про проведення атестації робочого місця.
Згідно з частиною першою статті 48 КЗпП України та статтею 62 Закону № 1788 основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в період з з 19.07.1982 по 21.08.1982, з 24.12.1984 по 09.01.1986, з 22.05.1986 по 28.03.1997 ОСОБА_1 працював підземним електро-слюсарем з повним робочим днем та гірником з ремонту гірських виробок з повним робочим днем під землею.
Записи щодо спірного періоду у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.
Судом відхиляються доводи відповідача про те, що записи трудової книжки не містять повної інформації про роботу на пільгових умовах та відсутні пільгові довідки, з огляду на таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзаців 1, 2 п. 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Як установлено судом, відповідно до записів трудової книжки позивача в спірний період ОСОБА_1 працював на Шахті «Червоний партизан» ВО «Свердловантрацит» підземним електро-слюсарем з повним робочим днем та гірником з ремонту гірських виробок з повним робочим днем під землею.
Вищевказані посади, на яких ОСОБА_1 працював у спірний період, були передбачена:
- списком № 1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, а саме: розділом I «Підземні роботи»: всі робітники, інженерно-технічні працівники і службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди і інших рудних і нерудних копалин, в геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, рудників і інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників і службовців (медперсонал підземних (здоровпунктів, працівники підземної телефонного зв'язку;
- списком № 1, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, а саме: розділом I «Гірничі роботи» пункт 1 підпункт а) (1010100а) всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах;
- списком № 1, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162, а саме: розділом I «Гірничі роботи» пункт 1 підпункт а) (1010100а) всі робітники, зайняті повний робочий день на підземних роботах.
Таким чином, судом установлено, що в спірний період ОСОБА_1 працював на Шахті «Червоний партизан» ВО «Свердловантрацит» на посадах, які дають йому право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Записи у трудовій книжці проведено у відповідності до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального забезпечення України від 29.07.1993 № 58.
Суд зазначає, оскільки трудова книжка позивача містить всі необхідні відомості, що визначають право позивача на пенсію на пільгових умовах, тому підтвердження спеціального трудового стажу уточнюючими довідками є зайвим.
Таким чином, посилання відповідача на ту обставину, що записи трудової книжки не містять повної інформації про роботу на пільгових умовах та для підтвердження пільгового стажу необхідно надання уточнюючих довідок, передбачених п. 20 Порядку № 637, суд не бере до уваги, оскільки робота позивача, яка дає йому право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 1, у спірний період підтверджується записами в трудовій книжці.
Окрім того, на підтвердження того, що у спірний період ОСОБА_1 працював повний робочий день на посадах, які дають йому право на пенсію за віком на пільгових умовах, позивачем надано довідки ЗАТ «Зовнішторгсервіс» від 30.04.2020 № 257/1 та № 257/2 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, які не було прийнято до уваги відповідачем (арк. спр. 19-20).
Дослідженням довідок ЗАТ «Зовнішторгсервіс» від 30.04.2020 № 257/1 та № 257/2 встановлено, що ОСОБА_1 працював повний робочий день на Шахті «Червоний партизан» з 19.07.1982 по 21.08.1982, з 24.12.1984 по 21.05.1986 виконував гірничі роботи, а саме:
з 19.07.1982 по 21.08.1982 за професією електрослюсар з повним робочим днем під землею підземної дільниці ТУ-3, що передбачено Списком 1 розділом 1 код КП 7241.2 постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173;
з 24.12.1984 по 09.01.1986 за професією електрослюсар з повним робочим днем під землею підземної дільниці УШТ-2, що передбачено Списком 1 розділом 1 код КП 7241.2 постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173;
з 10.01.1986 по 21.05.1986 навчання за професією прохідник, гірник з ремонту гірських виробок; оплата здійснювалася, як електрослюсарю 2 розряду підземному 100% тарифної ставки, що передбачено Списком 1 розділом 1 код КП 7241.2 постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173;
підстава видачі довідки: особиста картка Т-2; особові рахунки на зарплату, спуски-підйоми в шахту, накази про атестацію робочих місць;
з 22.05.1986 по 28.03.1997 виконував гірничі роботи за професією гірник з ремонту гірських виробок з повним робочим днем під землею підземної дільниці РВУ, що передбачено Списком 1 розділом 1 пунктом 1010100а код КП 7241.2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162;
підстава видачі довідки: особиста картка Т-2; особові рахунки на зарплату, спуски-підйоми в шахту, накази про атестацію робочих місць № 705 від 28.10.1994.
Також позивачем надано суду довідку ЗАТ «Зовнішторгсервіс» від 30.04.2020 № 257/3 про перейменування підприємства, згідно з якою Шахта «Червоний партизан» (Шахта «Червоний партизан» ВО «Свердловантрацит», ВП «Шахта Червоний партизан» ДП «Свердловантрацит», ВП «Шахтоуправління Червонопартизанське» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит») в подальшому увійшла до структури ЗАТ «Зовнішторгсервіс»; довідки про заробітну плату та наказ Шахта «Червоний партизан» ВО «Свердловантрацит» про атестацію робочих місць від 28.10.1994 № 705к, згідно з яким професії електрослюсар підземний та гірник підземний дають право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до списку № 1 (арк. спр. 21-30).
Оцінюючи спірні правовідносини, суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Як зазначив ЄСПЛ у справі «Andrejeva v. Latvia» (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі «Будченко проти України» (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, ст. 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України», п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України», п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» тощо). Суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до ст.14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Аналізуючи наведені положення законодавства, яке дає позивачу право на пенсію за віком на пільгових умовах суд зазначає, що відсутність у позивача первинних документів (як зазначає відповідач в оскарженому рішенні), що стало підставою для відмови позивачу у призначенні такої пенсії, не спростовує наявність у позивача пільгового стажу, що дає йому право на пенсію на пільгових умовах.
При цьому позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07.02.2008, пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19.10.2004, пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13.01.2011, пункт 54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014 тощо).
Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної Декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської Соціальної хартії та частини третьої статті 46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.
Відповідно до консультативного висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Таким чином, документи, видані органами та установами, що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв'язку.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з тимчасовою окупацією певних територій Луганської області, відмова відповідачем - органом державної влади, позивачу - фізичній особі, у реалізації його права на отримання пенсії з підстави видачі підтверджуючих первинних документів установами, розташованими на непідконтрольній українській владі території, не є пропорційною меті, якої намагався досягти відповідач цією відмовою, та така відмова порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.
Статтею 76 КАС України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З наведених підстав суд приймає до уваги інформацію, що міститься у вищенаведених довідках, виданих установою, яка розміщується на тимчасово окупованій території України, та копіях наказів про проведення атестації робочих місць, оскільки зазначені в них відомості підтверджуються також записами, які містить трудова книжка позивача.
Щодо посилання відповідача на відсутність атестації робочих місць суд зазначає таке.
Відповідно до п. 1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами правці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442 (набула чинності 21.08.1992) (далі - Порядок № 442) атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.
Згідно приписів п. 3 Порядку № 442 атестація проводиться згідно з цим Порядком та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.
Таким чином, проведення атестації робочих місць за умовами правці передбачена діючим законодавством України та проводиться згідно з Порядком № 442 та методичними рекомендаціями щодо проведення атестації робочих місць за умовами праці, що затверджуються Мінсоцполітики і МОЗ.
Відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінсоцполітики разом з МОЗ (п. 8 Порядку № 442).
Пунктом 10 Порядку № 442, окрім іншого, передбачено, що результати атестації використовуються при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Пунктом 4.1. Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383) передбачено, що при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, певного 5-річного періоду роботи зі шкідливими і важкими умовами праці після 21.08.92, відповідне право впродовж цього періоду повинне бути підтверджене за результатами атестації.
Згідно із пунктом 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.
Таким чином, довідка уточнюючого характеру може бути основним доказом підтвердження пільгового стажу в період роботи на відповідних посадах або за професіями лише в тих випадках, коли відсутня трудова книжка або відсутні відповідні записи у трудовій книжці та в тих випадках, коли такий пільговий стаж виник до 21 серпня 1992 року. Після 21 серпня 1992 року основними документами, які підтверджують пільговий стаж в період роботи на відповідних посадах або за професіями, які включені до Списків, є трудова книжка та документи, що підтверджують проведення атестації робочих місць за умовами праці. При цьому, значення трудової книжки та результатів атестації як основних документів, що підтверджують пільговий стаж роботи, встановлено Законом №1788 (статті 13, 62), і будь-які підзаконні нормативно-правові акти, які суперечать цьому положенню, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 4.5 Порядку № 383 якщо ж атестація з 21.08.92 не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21.08.97, право не підтвердилось, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21.08.92 включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць ( 442-92-п ). У такому ж порядку зараховується пільговий стаж, якщо за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97, право на пільгове пенсійне забезпечення не підтвердилось.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації та розробленими на виконання постанови № 442 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі Мінпраці) від 1 вересня 1992 року № 41 (далі Методичні рекомендації).
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку проведення атестації та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Комплексний аналіз норм Закону № 1788 та Порядку проведення атестації дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 10 вересня 2013 року, 25 листопада 2014 року та 17 березня 2015 року № 21-183а13, № 21-519а14, № 21-585а14 відповідно). Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 31.01.2018 у справі К/9901/48/17.
Як встановлено судом, в трудовій книжці ОСОБА_1 наявний запис про результати атестації робочого місця за умовами праці: запис № 10 від 28.10.1994 - гірник по ремонту гірських виробок 4-го розряду з повним робочим днем під землею - наказ про атестацію від 28.10.1994 № 705К.
Також на підтвердження вказаних обставин позивачем надано наказ "Про результати проведеної атестації робочих місць" від 28.10.1994 № 705К (арк. спр. 28-29).
Відповідно до п. 4.2 Порядку № 383 результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умов і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умови і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Згідно з п. 4.3 Порядку № 383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.97 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць (442-92-п ), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками (36-2003-п ), тобто період роботи із шкідливими умовами праці, до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 цього Порядку.
Матеріалами справи підтверджено проведення атестації робочого місця позивача по 28.10.1999.
Відтак, посилання відповідача на відсутність відомостей про проведення атестації робочих місць є незмістовним.
Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком № 442 та Методичними рекомендаціями.
Відповідно до зазначених нормативних актів основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Відтак, своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 2, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Проте, Верховний Суд України при ухваленні постанов від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 і 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15 віддав перевагу найменш сприятливому для позивачів тлумаченню законодавства України.
Велика палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону № 1788-XII. Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, Велика Палата Верховного Суду вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Відтак Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а відступила від висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 10 вересня 2013 року у справі № 21-183а13, від 25 листопада 2014 року у справі № 21-519а14, від 10 й 17 березня 2015 року у справах № 21-51а15, та № 21-585а14, від 14 квітня 2015 року у справі № 21-383а14, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-1329а15, від 10 лютого 2016 року у справі № 21-5432а15 та від 12 квітня 2016 у справі № 21-6501а15, щодо відсутності підстав для призначення пенсії на пільгових умовах з огляду на відсутність результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці.
З огляду на наведене суд вважає, що періоди роботи ОСОБА_1 з 19.07.1982 по 21.08.1982, з 24.12.1984 по 09.01.1986, з 22.05.1986 по 28.03.1997 та період навчання в Свердловському навчально курсовому комбінаті з 10.01.1986 по 21.05.1986 повинні бути враховані до пільгового стажу позивача.
Також судом встановлено, що згідно з розрахунком стажу позивача період навчання ОСОБА_1 з 01.01.1982 по 01.07.1982 в ГірПТУ № 15 зараховано до загального страхового стажу, проте не зараховано до пільгового.
Відповідно до частини першої статті 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Судом встановлено, що згідно з дипломом від 02.07.1982 серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 01.01.1982 вступив в ГПТУ№ 15 м. Червонопартизанськ та 01.07.1982 закінчив повний курс технічного училища за професією електрослюсар підземний з умінням виконувати роботу машиніста гірничо-добувних машин; присвоєно кваліфікацію електрослюсар підземний з умінням виконувати роботу машиніста гірничо-добувних машин ІІІ розряду (арк. спр. 18).
Записами у трудовій книжці ОСОБА_1 також підтверджується факт проходження позивачем навчання у період з 01.01.1982 по 01.07.1982 та працевлаштування за набутою професією 19.07.1982, що у відповідності до вимог частини першої статті 38 Закону України "Про професійну (професійно - технічну) освіту" є підставою для зарахування всього періоду навчання до пільгового стажу.
Таким чином, при призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах відповідачем неправомірно було не зараховано до пільгового стажу період навчання у ГПТУ№ 15 м. Червонопартизанськ з 01.01.1982 по 01.07.1982.
У відповідності до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За таких обстави суд дійшов висновку, що рішення відповідача, яким не зараховано до пільгового стажу позивача періоди навчання з 01.01.1982 по 01.07.1982 в ГПТУ№ 15 м. Червонопартизанськ та з 10.01.1986 по 21.05.1986 в Свердловському навчально курсовому комбінаті, періодів роботи позивача з 19.07.1982 по 21.08.1982, з 24.12.1984 по 09.01.1986, з 22.05.1986 по 28.03.1997 в якості підземного електрослюсаря з повним робочим днем, гірником з ремонту гірських виробок з повним робочим днем під землею на Шахті «Червоний партизан» ВО «Свердловантрацит», та яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, було прийнято відповідачем з порушенням принципів, визначених ч. 2 ст. 2 КАС України.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача зарахувати позивачу додатково до загального страхового стажу 12 років на роботах за Списком № 1, суд зазначає таке.
Відповідно до положень частини третьої статті 24 Закону № 1058 за кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Судом встановлено, що згідно з розрахунком стажу позивача спірні періоди роботи та навчання ОСОБА_1 не зараховано до пільгового, проте зараховано до загального страхового стажу (арк. спр. 42 зв.).
Відтак, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.
Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язати утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною третьою статті 245 КАС України передбачено право суду у разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, 8, частиною 2 статті 19, 22, 23 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене або обмежене.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісних вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Оскільки в силу частини п'ятої статті 45 Закону № 1058 передбачено обов'язок органу Пенсійного фонду щодо прийняття відповідного рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунок) пенсії, суд вважає, що територіальний орган Пенсійного фонду має виключну компетенцію у питаннях призначення (перерахунку) пенсії. Отже, зазначене питання віднесено до дискреційних повноважень територіального органу Пенсійного фонду.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 КАС України.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідач, як уповноважений орган, не перевіряв відомості, що містяться в довідках ЗАТ «Зовнішторгсервіс» від 30.04.2020 № 257/1 та № 257/2 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, які уточнюють особливий характер роботи за період з 19.07.1982 по 21.08.1982, з 24.12.1984 по 09.01.1986, з 22.05.1986 по 28.03.1997 та навчання за період 10.01.1986 по 21.05.1986, та інших документах, наданих позивачем, не обчислював пільговий стаж позивача, виходячи з таких відомостей, що є обов'язковою умовою відповідно до Закону № 1058.
Таким чином, зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок прийняття відповідачем протиправного рішення від 30.03.2021 № 2271/2021 ( ОСОБА_1 ) про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах за списком № 1, тому належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправним та скасування рішення УПФУ в м. Сєвєродонецьку від 30.03.2021 № 2271/2021 ( ОСОБА_1 ) про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання УПФУ в м. Сєвєродонецьку повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2021 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 період навчання позивача з 01.01.1982 по 01.07.1982 в ГПТУ№ 15 м. Червонопартизанськ та з 10.01.1986 по 21.05.1986 в Свердловському навчально курсовому комбінаті, та періоди роботи позивача з 19.07.1982 по 21.08.1982, з 24.12.1984 по 09.01.1986, з 22.05.1986 по 28.03.1997 на Шахті «Червоний партизан» ВО «Свердловантрацит», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Також суд зауважує, що обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі № 514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що "..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв'язку з чим відсутні підстави для зобов'язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах".
На підставі викладеного позовні вимоги належать до часткового задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Ухвалою суду від 30.04.2021 позивачу відстрочено сплату судового збору у розмірі 908,00 грн до ухвалення судового рішення в справі.
Відповідно до частини другої статті 133 КАС України визначено якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позову суд вважає за необхідне розподілити судові витрати пропорційно до задоволеної частини вимог.
Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) до управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (код за ЄДРПОУ 21792459, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Шевченка, буд. 9) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 30.03.2021 № 2271/2021 ( ОСОБА_1 ) про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.03.2021 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зарахувавши до стажу на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 періоди навчання ОСОБА_1 з 01.01.1982 по 01.07.1982 в ГПТУ № 15 м. Червонопартизанськ та з 10.01.1986 по 21.05.1986 в Свердловському навчально курсовому комбінаті, періоди роботи ОСОБА_1 з 19.07.1982 по 21.08.1982, з 24.12.1984 по 09.01.1986, з 22.05.1986 по 28.03.1997 на Шахті «Червоний партизан» ВО «Свердловантрацит», та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області до Державного бюджету України судовий збір у сумі 605,33 грн (шістсот п'ять грн 33 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 до Державного бюджету України судовий збір у сумі 302,67 грн (триста дві грн 67 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.
Суддя І.О. Свергун