31 травня 2021 року справа № 340/4427/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Брегея Р.І., розглянувши в м.Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін (у письмовому провадженні) адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі - Управління), Державної казначейської служби України (далі - Служба) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними дій і стягнення моральної шкоди,
Позивач звернувся до суду зі заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (далі - Управління 2), Служби про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення 13 червня 2020 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів, за 2019 рік у розмірі 8379,80 грн.
Водночас, просив суд визнати протиправними дії Управління 2 щодо невиконання рішення суду, яким визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення з цього ж податку за 2018 рік.
Разом з тим, просив суд стягнути з Державного бюджету України моральну шкоду у сумі 64450,97 грн.
Ухвалою суду від 01 лютого 2021 року Управління 2 замінено на Управління, оскільки податкові повідомлення-рішення приймало воно (а.с.88-89).
У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав вимоги позову.
Пояснив, що у власності перебуває зерносклад, який використовується ним, як сільськогосподарським товаровиробником.
Стверджував, що звільнений від сплати податку.
Зазначив, що разом з податковим повідомленням-рішенням отримав повідомлення і квитанцію про сплату неіснуючого боргу з цього ж податку за 2018 рік (податкове повідомлення-рішення скасовано судом).
Такі дії призвели до погіршення стану здоров'я і спричинення моральної шкоди.
Управління заперечило стосовно задоволення позову, подавши відзив на нього (а.с.39-42).
У судовому засіданні представник податкового органу пояснила, що об'єкт нерухомості не можна віднести до будівель сільськогосподарського призначення, оскільки відсутній відповідний висновок державного органу.
Разом з тим, зазначила, що позивача не можна вважати сільськогосподарським виробником, оскільки не звітував про отримання доходів від обробітку землі.
Заперечила спричинення моральної шкоди, пояснивши, що повідомлення і квитанція - нагадування про існування податкового боргу не породжує жодних обов'язків і на час надіслання рішення суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення-рішення не набрало законної сили.
Звертала увагу, що ОСОБА_1 до направлення повідомлення і квитанції хворів тяжким захворюванням, що само собою може стати причиною погіршення стану здоров'я.
Служба не висловила відношення стосовно предмету позову, будучи належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи (а.с.150)
Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін (а.с.14-15).
25 травня 2021 року суд прийняв рішення про завершення розгляду справи в порядку письмового провадження (а.с.155-156).
Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, зробив висновок про часткове задоволення позову з таких підстав.
Встановлені обставини і факти, що стали підставами звернення до суду.
Так, 28 січня 2014 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.108).
Набув у власність приміщення зерноскладу площею 1004,05 кв.м, яке розташоване по АДРЕСА_1 .
Згідно технічного паспорта на комплекс будівель зерносклад складається з трьох приміщень (а.с.99-103).
У власності позивача перебувають дві земельні ділянки площею 6,8239 га і 0,3581 га, що розташовані на території Компаніївської селищної ради (далі - Рада) (а.с.136-137).
Цільове призначення земельних ділянок - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
За повідомленням Ради позивач самостійно обробляє землю (рілля) і сплачує податок на землю (а.с.96).
13 червня 2020 року Управління прийняло податкове повідомлення-рішення, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нерухомості, у розмірі 8379,80 грн. (а.с.5-43).
Податковий період - 2019 рік.
Податкове повідомлення-рішення ОСОБА_1 одержав 28 липня 2020 року (а.с.43).
Разом з рішенням отримав повідомлення і квитанцію про сплату податкового боргу у сумі 64450,97 (8379,80 і 56071,17) грн.
Повідомлення не відповідає формі, яка встановлена для податкових вимог.
Кореспонденція направлена поштовим зв'язком 25 липня 2020 року (а.с.121-124).
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року задоволено позов ОСОБА_1 до Управління 2, правонаступником владних повноважень якого стало Управління, про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення з цього ж податку за 2018 рік у сумі 56071,17 грн.(а.с.9-11).
Податковий орган 2 рази подав апеляційну скаргу.
Першу повернуто апеляційним судом.
Апеляційне провадження відкрито 27 липня 2020 року (апеляційна скарга подана у строк, який встановлено законом) (а.с.127-128).
Постановою суду апеляційної інстанції від 23 вересня 2020 року залишено без змін рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції встановив, що зерносклад відноситься до будівель сільськогосподарського призначення.
06 серпня 2020 року позивач звертався за допомогою до медичного закладу (консультація хірурга) (а.с.12).
Лікар призначив лікування і зазначив, що стан після проведення множини оперативних утручань.
Юридична оцінка, встановлених судом, обставин і фактів справи.
Перш за все, приписами підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції на початок звітного періоду, за який нараховано податок) встановлено, що сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Глава 1 розділу XIV ПК України називається так: «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності».
Отже, для цілей інших розділів ПК України не встановлено останнім критеріїв терміну «сільськогосподарський товаровиробник».
Приписами пункту 5.3 статті 5 ПК України визначено, що інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Приписами статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років» встановлено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 самостійно обробляє земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,8239 га (рілля).
Той факт, що не звітує про обробіток землі і отриманий дохід, не доводить невикористання ним землі.
Управління не надало до суду доказів використання землі третіми особами (оренда, фактичне використання без укладення правочину).
Таким чином, позивач є сільськогосподарським товаровиробником.
Приписами підпункту 266.2.2. «ж» пункту 266.2. статті 266 ПК України (в редакції станом на 01 січня 2019 року) встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Зерносховища (зернові склади) відповідно до згаданого класифікатора (за кодом 1271) відносяться до будівель сільськогосподарського призначення.
Судом не встановлено, що зерновий склад передано у користування третіх осіб.
Підсумовуючи, суд зробив висновок, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, у власності та використанні якого у 2019 році перебувала будівля сільськогосподарського призначення.
Тому не є платником податку.
Що стосується несвоєчасного направлення платнику податків податкового повідомлення-рішення, то суд зазначає наступне.
Так, приписами підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України встановлено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Податковий орган не дотримався цих вимог частково, так як податкове-повідомлення рішення прийнято 13 червня 2020 року, а надіслано 25 липня того ж року.
Недотримання строку надіслання рішення за умови своєчасного прийняття не виказує про його незаконність.
Єдиним наслідком могло би бути неможливість стягнення коштів, якщо строк несвоєчасного надіслання перевищив строк, який встановлено приписами статті 102 ПК України.
Отже, податкове повідомлення-рішення протиправне та його належить скасувати (порушення припису пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України).
Що стосується спричинення моральної шкоди, то суд зазначає наступне.
Перш за все, позивач не обумовлює її завдання прийняттям податкового повідомлення-рішення, яке оскаржує.
Стверджує, що податковий орган не виконує рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2019 року, яким визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення зі сплати того ж податку за 2018 рік.
Рішення суду не зобов'язувало податковий орган до вчинення жодних дій.
Мав лише утриматися від складання і направлення податкової вимоги, яка породжує у платника податків обов'язок сплатити борг у строк, котрий встановлено законом.
Управління та Управління 2 не надсилали ОСОБА_1 податкової вимоги.
Податковий орган надіслав позивачу разом з податковим повідомленням-рішенням інформацію про платіжні реквізити, яка містилась у повідомленні і квитанції.
Зазначення у повідомленні і квитанції від 13 червня 2020 року суми боргу, який на час складання не існував, так як оспорювався (першу апеляційну скаргу повернуто, а за іншою відкрито апеляційне провадження без поновлення строку на апеляційне оскарження), не завдає моральної шкоди, бо рішення суду першої інстанції ще не набрало законної сили і у платника податків відсутній обов'язок сплати, котрий виникає при отриманні податкової вимоги.
Більше того, ОСОБА_1 повідомлення і квитанцію одержав 28 липня 2020 року, а суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження 27 липня того ж року, зробивши висновок, що податковий орган не пропустив строку на апеляційне оскарження.
Таким чином, відповідач не вчинив жодних протиправних дій щодо виконання рішення суду, котрі могли завдати моральних страждань ОСОБА_1 .
Тому суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині вимог.
Отже, позов належить задовільнити частково.
Сторони не понесли судових витрат.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до приписів статті 139 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.139, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовільнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області від 13 червня 2020 року, яким ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів, у розмірі 8379,80 грн.
В іншій частині вимог позову відмовити у задоволенні.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду в апеляційному окрузі, що включає Дніпропетровську, Запорізьку та Кіровоградську області, протягом тридцяти днів з дня складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Р.І. Брегей