ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"31" травня 2021 р. справа № 300/665/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого - судді Гундяка В.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-
25.02.2021 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Галицької митниці Держмитслужби (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2092502021/000014/1 від 16.01.2021 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, на переконання позивача, визначена митна вартість ввезеного автомобіля, в результаті чого прийнято неправомірне рішення про коригування митної вартості за №UA2092502021/000014/1 від 16.01.2021 року, яке підлягає до скасування.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.03.2021 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
У строк, встановлений судом, позивач усунув вказані недоліки, тому ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
26.04.2021 року представником відповідача подано клопотання про розгляд даної справи з повідомленням (викликом) сторін. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28.04.2021 в задоволенні даного клопотання було відмовлено.
26.04.2021 року від Галицької митниці Держмитслужби надійшов відзив на адміністративний позов за №7.4-10/14/8681 від 20.04.2021 року. У відзиві представник відповідача вказала, що під час митного оформлення та перевірки заявленої позивачем митної вартості товару, відповідачем встановлено відсутність необхідних документів, які підтверджують заявлену митну вартість автомобіля. Зазначила, що за такої обставини митним органом декларанту було направлено запит про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Проте, на вимогу контролюючого органу декларант не надала жодних документів, які б підтверджували розмір сплачених коштів за транспортний засіб. Звернула увагу суду, що відповідач не міг визначити вартість товару на базі ціни встановленої експертом у зв'язку із невідповідністю експертного автотоварознавчого дослідження вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. На переконання представника відповідача митна вартість товару визначена правомірно, а оскаржене рішення прийняте у відповідності до чинного законодавства України. Просила суд в задоволенні позовних вимог відмовити.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши наявні письмові докази, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних мотивів.
Судом встановлено, що з метою митного оформлення ввезеного транспортного засобу марки PEUGEOT модель PARTNER номер VIN НОМЕР_1 декларантом було подано митному органу декларацію митної вартості №UA209250/2021/000526 в якій заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару за ціною договору - 2900 EUR, рахунок-фактуру від 12.01.2021 року, декларацію про походження товару, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 15.01.2021 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, паспорт громадянина України, копію митної декларації країни відправлення за №21PL412020E0029736 від 14.01.2021, висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 15.01.2021 за №2/012021.
Як вбачається з матеріалів справи, за результатами розгляду даної електронної декларації відповідачем винесено оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2092502021/000014/1 від 16.01.2021 року, згідно якого митна вартість товару визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Методи 2а та 2б не застосовані у зв'язку з відсутністю митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Методи 2в та 2г з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД від 07.12.2020 за №30516020/75957. Висновок експерта від 15.01.2021 за №2/012021 не взято до уваги, оскільки він не відповідає вимогам п. 7.35 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. Декларація країни відправлення від 14.01.2021 за №21PL412020E0029736 не взята до уваги як така, що не стосується суб'єкта декларування.
Так під час митного оформлення та перевірки заявленої позивачем митної вартості товару митним органом було повідомлено декларанта про необхідність подати документи відповідно до ч.3 ст.53 МКУ для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; копію митної декларації країни відправлення; каталоги, специфікації, прейскуранти; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
Відповідно до оскаржуваного рішення митну вартість ввезеного транспортного засобу позивача скориговано та визначено в розмірі 5200 EUR.
Позивач, вважаючи рішення відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступних підстав та мотивів.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії, конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (надалі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 МК України).
Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з ч.2 ст. 54 МК України правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч.5 ст. 54 МК України).
У відповідності до ч. 6 ст. 54 МК України Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частинами 1 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
У відповідності до ст. 57 визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
За частиною 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
З системного аналізу вказаних статей вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару покладається на позивача, як імпортера товару. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи.
Як вбачається з матеріалів справи, декларантом під час митного оформлення ввезеного транспортного засобу контролюючому органу, серед іншого, було подано рахунок-фактуру б/н від 12.01.2021 року, виписаний компанією Rendy Deketelaere, згідно якого ціна ТЗ складає 2900 EUR. Проте даний рахунок-фактура не містив номера та печатки продавця, митному органу не надано доказів оплати такого рахунку. Крім цього, подана позивачем декларація країни відправлення сформована на ім'я ОСОБА_2 , яка не стосувалась жодним чином суб'єкта декларування. Дані обставини обгрунтовано, на думку суду, викликали сумніви у відповідача щодо заявленої митної вартості товару у поданих позивачем документах.
Тому подані декларантом документи, не містили об'єктивні числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за цей товар.
Таким чином у митного органу були наявні підстави, передбачені ст.53 МК України, для формування вимоги про надання додаткових документів.
Суд зазначає, що пунктом 4 частини 2 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару подаються декларантом, митному органу, якщо рахунок сплачено.
Статтею 368 Митного кодексу України, яка врегульовує питання визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів (в спірному випадку транспортний засіб переміщувався саме громадянином), передбачено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
Абзацом 2 частини 11 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що під час продажу товару продавець зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ встановленої форми, що засвідчує факт купівлі, з позначкою про дату продажу або відтворити на дисплеї програмного реєстратора розрахункових операцій (дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій) QR-код, що дає змогу особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію з розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому містяться, або надіслати електронний розрахунковий документ на наданий споживачем абонентський номер чи адресу електронної пошти.
Статтею 2 Закону України від 06.07.1995 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.
Статтею 1 Закону України від 05.04.2001 №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача. Розрахунковий чек - паперовий розрахунковий документ, що містить нічим не обумовлене розпорядження платника банку, що його обслуговує, провести переказ суми коштів на користь визначеного в ньому отримувача.
Суд зазначає, що документами, що підтверджують оплату, можуть бути платіжне доручення, розрахунковий чек, касовий чек, розрахункова квитанція, виписка з карткового рахунку, квитанція до прибуткового касового ордера тощо.
Частиною 4 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч.5 ст. 58 МК України).
Таким чином, для можливості застосування першого методу визначення митної вартості товарів, декларанту необхідно підтвердити таку складову митної вартості товарів як ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари та інші складові митної вартості, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначені частини 10 статті 58 Митного кодексу України.
З системного аналізу статті 53 Митного кодексу України та частини 1 статті 368 Митного кодексу України слідує необхідність подання громадянами на підтвердження фактурної вартості товарів касових або товарних чеків, ярликів, інших документів роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
При цьому, як вже зазначено судом вище, пунктами 3-5 частини 2 статті 53 Митного кодексу України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Таким чином законодавцем відокремлено розрахункові документи й рахунок - фактуру (інвойс), тобто ці документи не є ідентичними, підтверджують різні обставини (один - суму, яка підлягає сплаті, інший - суму, яка фактично сплачена) та обидва вказані документи є обов'язковими для подання до митного оформлення.
Проте, як встановлено судом позивачем документів, які підтверджують оплату не було подано митному органу, а тому й не підтверджено одну із складових митної вартості - ціну, що була фактично сплачена.
Таким чином подані документи не містили всіх відомостей, що підтверджували б числові значення складових митної вартості товару, а тому, на переконання суду, посадовою особою митного органу правомірно було направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів, які підтверджують митну вартість ввезеного товару.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Суд зазначає, що вищевказані документи декларантом контролюючому органу не було подано.
Відповідно до вимог частини 6 статті 54 неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 Митного кодексу України, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Як вбачається з рахунку-фактури від 12.01.2021 року, що наданий контролюючому органу, позивачем придбано у Rendy Deketelaere автомобіль марки PEUGEOT модель PARTNER номер VIN НОМЕР_1 за ціною 2900 EUR. Даний розрахунок надрукований не на офіційному бланку компанії та не містить реквізитів та печаток продавця. Таким чином, рахунок-фактура від 12.01.2021 року не містить суттєвих умов, що є необхідними для здійснення операції купівлі-продажу.
Окрім цього у поданій декларантом митній декларації країни відправлення за №21PL412020E0029736 від 14.01.2021 зазначено, що вона сформована на ім'я ОСОБА_2 , а відтак жодним чином суб'єкта декларування не стосується.
Стосовно висновку експертного автотоварознавчого дослідження від 15.01.2021 за №2/012021 суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 101 КАС України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Таким чином, наданий суду висновок експертного автотоварознавчого дослідження від 15.01.2021 за №2/012021 суд вважає безпідставним, оскільки в порядку, визначеному КАС України, експертом, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок не зазначено.
Таким чином, оскільки документів, які б підтверджували заявлену митну вартість, оплату за вказаний автомобіль не подано, то митним органом у відповідності до положень п.2 ч.6 ст.54 МКУ, на переконання суду, правомірно відмовлено у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.
Крім того суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 57 МКУ визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним та другорядними методами. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Водночас, як встановлено судом, інспектор не мав змоги застосувати жоден із другорядних методів визначення митної вартості окрім резервного з огляду на нижченаведене.
У разі, якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна походження: виробник.
У разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів, за митну вартість береться вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продаються на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміють товари, які хоч і є однаковими за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються із схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються такі ознаки: якість, наявність торгової марки та їх репутація на ринку; країна походження: виробник.
Однак, використання двох попередніх методів не вбачалося можливим, оскільки в даному випадку наявності інформації щодо ідентичного, аналогічного або подібного товару (тобто такі критерії, як строк експлуатації, пробіг, технічний стан) у відповідача не було.
В той же час методи на основі віднімання вартості та додавання вартості не були використані у зв'язку із відсутністю в митного органу інформації щодо вартісної основи для віднімання вартості та для додавання вартості.
Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд зазначає, що в позовній заяві не наведено жодних конкретних аргументів щодо протиправності оскаржуваного рішення, не обгрунтовано в чому безпосередньо полягає неправомірність останнього. В порушення ч.1 ст. 77 КАС України ОСОБА_1 , не доведена та не обгрунтована жодними письмовими доказами, які надані суду та містяться в матеріалах справи, протиправність оскаржуваного рішення. Натомість відповідачем доведено правомірність рішення про коригування митної вартості товарів за №UA2092502021/000014/1 від 16.01.2021 року.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ціна транспортного засобу митним органом була скоригована і приведена у відповідність залежно від комплектації та технічного стану транспортного засобу, і визначена за резервним методом правомірно.
За таких обставин митним органом правомірно та у відповідності до положень Митного кодексу України визначено вартість товару за резервним методом та прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів. Тому позовні вимоги є необґрунтованими, а відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Згідно з ст.139 КАС України судові витрати слід віднести на рахунок позивача.
На підставі статті 19, 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
в задоволенні позову відмовити.
Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ;
відповідач: Галицька митниця Держмитслужби, код ЄДРПОУ 43348711, вул. Костюшка, 1,м. Львів, 79000.
Суддя Гундяк В.Д.