28 травня 2021 року Справа № 280/2646/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання дій протиправними зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_2 ), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 20.01.2017, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 20.01.2017, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що проходив військову службу у відповідача, в період проходження служби нарахування грошового забезпечення проводилося не в повному обсязі, а саме з 12.08.2016 по 20.01.2017 відповідачем не проводилась індексація грошового забезпечення. На відповідне звернення щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року, позивач відповіді не отримав. Вважає дії відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 20.01.2017, враховуючи базовий місяць з моменту підвищення посадового окладу 01 січня 2008 року, протиправними. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 06.04.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи. Витребувано від ОСОБА_1 належним чином засвідчені докази, які підтверджують факт проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 у період з 12.08.2016 по 20.01.2017. Крім того, витребувано від ВЧ НОМЕР_2 інформацію щодо періоду проходження ОСОБА_1 військової служби та інформацію щодо індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період служби.
28.04.2021 на виконання ухвали суду від 06.04.2021 в частині витребування доказів позивач надав до суду документи.
06.05.2021 відповідач на виконання ухвали суду від 06.04.2021 в частині витребування доказів подав відповідні документи. Крім того, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень послався на те, що проведення індексації грошових виплат населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. При цьому, Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078) не передбачає механізму виплат сум індексації грошового забезпечення за минулі періоди. Індексація грошового забезпечення не може вважатися складовою грошового забезпечення в розумінні статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII), тому що вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється, має несистематичний характер, оскільки індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, що виключає можливість включення індексації грошових доходів до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Звертає увагу, що у спірний період відповідач виконував роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, в яких було зазначено про ненарахування індексації грошового забезпечення. В межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям у січні 2016 - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було. На підставі викладеного просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Розглянувши надані сторонами письмові докази, суд встановив на їх підставі такі фактичні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 (польова пошта НОМЕР_4 ).
Згідно з витягом з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_4 від 19.08.2016 №226 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , який прибув із військової частини польова пошта НОМЕР_5 с.Старичі Львівської області, призначеного наказом Командувача Сухопутних Військ Збройних Сил України №181-рс від 12.08.2016 на посаду водія-санітара відділення евакуації хворих та поранених медичної роти, з 19.08.2016 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_4 від 30.01.2017 №28 старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 , розвідника розвідувального відділення 3 розвідувального зводу розвідувальної роти, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_6 від 20.01.2017 №1-рс на посаду моториста дизеліста інженерно-мостобудівного відділення інженерно-мостобудівного взводу роти забезпечення руху інженерного батальйону військової частини НОМЕР_6 , вирішено вважати таким, що 30.01.2017 здав справу та посаду та вибув до нового місця служби - м.Охтирка Сумської області. З 30.01.2017 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 03.02.2021 про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 12.08.2016 по 20.01.2017 із розрахунку базового місяця січень 2008 року, однак відповіді на вказану заяву від відповідача не отримав.
У зв'язку з неотриманням під час військової служби у ВЧ НОМЕР_2 індексації грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
В силу ст.1-2 Закону №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч.2, 3 ст.9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII).
Відповідно до ст.2 Закону №1282-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно положень ст.4 Закону №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Як зазначено у ст.6 Закону №1282-ХІІ, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком №1078.
Відповідно до п.1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
За змістом п.4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Відповідно до п.5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Отже, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Згідно п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.
З аналізу наведених вище нормативно-правових актів, слідує що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Судом встановлено, що відповідно до офіційної інформації Держстату величина індексу споживчих цін у 2016-2017 роках перевищила поріг індексації 103 % (електронний ресурс: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm). Вказані обставини сторонами не оспорюються.
Поясненнями відповідача №670, наданими на виконання ухвали суду про витребування доказів та доводами, наведеними у відзиві на позовну заяву, підтверджено, що позивачу за період з 12.08.2016 по 20.01.2017 включно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.
При цьому, ст.18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-ІІІ 'визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Обґрунтовуючи правомірність своїх дій щодо невиплати позивачу індексації грошового забезпечення, відповідач посилається на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2 відповідно до якого індексація грошового забезпечення військовослужбовців не підлягає нарахуванню до окремого роз'яснення та на складну фінансово-економічну ситуацію в державі, відсутність наявного фінансового ресурсу для виплати індексації грошового забезпечення.
Разом з тим, суд зазначає, що посилання відповідача на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 №248/3/9/1/2, відповідно до якого індексація грошового забезпечення військовослужбовців не підлягає нарахуванню до окремого роз'яснення, та на відсутність фінансового ресурсу, як на підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивача, не можуть бути підтвердженням правомірності його дій.
Суд зауважує, що роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України не є нормативно-правовим актом та не можуть підміняти або заміняти норми, встановлені законами України.
Крім того, безпідставними є посилання на відсутність фінансового ресурсу для здійснення індексації доходу позивача.
Суд зазначає, що відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення від 08.11.2005, заява №63134/00).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Отже, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі.
Крім того, твердження відповідача про те, що проведення індексації грошових доходів здійснюється виключно у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів є необґрунтованими, оскільки ч.6 ст.5 Закону №1282-XII не обмежує проведення передбачених чинним законодавством України виплат, а вказує на джерела походження цих коштів.
Також доводи відповідача про відсутність механізму виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців за минулий період не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на оплату праці, однією з основних державних гарантій якого є індексація грошового забезпечення, а не проведення та не виплата цієї гарантії є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.07.2019 у справі №240/4911/18.
З огляду на зазначене, суд вважає, що порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача за період 12.08.2016 по 20.01.2017.
Щодо позовних вимог позивача, які стосуються нарахування належної йому індексації із встановленням для обчислення індексації базового місяця січня 2008 року, то під час розгляду даної справи судом встановлено бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення позивачу, тому порушене право позивача підлягає поновленню саме шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення.
Суд звертає увагу, що саме в процесі виконання рішення суду відповідачем, в порядку встановленому Законом №1282-XII та Порядком №1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.
Таким чином, відповідачем, на теперішній час, не вчинялось будь-яких дій по визначенню базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивача, тому відсутні підстави вважати, що має місце порушення прав позивача пов'язаних з визначенням базового місяця для проведення індексації.
В контексті вищенаведеного, суд зазначає, що захисту підлягає лише вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому.
Зважаючи на наведене, вимога позивача про встановлення базового місяця з якого проводиться індексація грошового забезпечення є передчасною та задоволенню не підлягає.
Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачем індексації грошового забезпечення, суд зазначає таке.
Частиною 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
За встановленим обставинами у справі судом встановлено ВЧ НОМЕР_2 в силу вимог закону не здійснив покладені на нього обов'язки щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення позивача, що свідчить про те, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність.
Частиною 1 та 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приписами ст.90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження наданими до матеріалів справи письмовими доказами, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України "Про судовий збір", питання про розподіл судових витрат не вирішується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 143, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 12 серпня 2016 року по 20 січня 2017 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 12 серпня 2016 року по 20 січня 2017 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Військова частина НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .
Повне судове рішення складено 28.05.2021.
Суддя М.О. Семененко