28 травня 2021 року Справа № 280/2521/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Бердянського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (71118, Запорізька область, м.Бердянськ, вул.Консульська 23-Л)
Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання дій протиправними зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - також позивач, ОСОБА_1 ) до Бердянського відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - також відповідач 1), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії позивачу за період з 01.11.2018 по 31.05.2019 року у розмірі 10 434,00 гривень;
2) зобов'язати відповідача виплатити заборгованість позивачу призначеної йому за інвалідністю з дитинства пенсії за період 01.11.2018 по 31.05.2019 у розмірі 10 434,00 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію як особа з інвалідністю з дитинства. З 01.11.2018 по 31.05.2019 виплата пенсії позивачу безпідставно зупинена. У зв'язку з невиплатою пенсії утворилась заборгованість в розмірі 10 434,00 грн., у виплаті якої відповідач відмовив з посиланням на відсутність відповідного порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України. Позивач вважає бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за вказаний період протиправною та такою, що порушує його соціальні права. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 05.04.2021 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою суду від 05.04.2021 залучено до участі в справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - також відповідач 2, Управління), витребувано від Управління належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1
22.04.2021 відповідач 2 подав до суду витребувані докази та відзив на позовну заяву, в якому вказує, що на підставі рішення комісії з питань призначення та відновлення соціальних виплат управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області внутрішньо переміщеним особам №136 від 19.04.2019 позивачу поновлено виплату пенсії з 01.11.2018. Пенсія виплачується з червня 2019 року. Невиплачена сума пенсії позивача за період з 01.11.2018 по 31.05.2019 в сумі 10 434,00 грн. взята на облік в Управлінні та буде виплачена після прийняття окремого порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України. Також звертає увагу, що позивачем пропущений строк звернення до суду з даним позовом. На підставі зазначеного просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
З 01.11.2018 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні, отримує пенсію як особа з інвалідністю зі статусом внутрішньо переміщеної особи.
У відповідності до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.08.2018 №0000603576, позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з призупиненням виплати пенсії, позивач через свого представника звернувся до відповідача 1 із заявою від 24.09.2020, у якій просив надати правове обґрунтування підстав призупинення виплат пенсії; суму та період заборгованості за час невиплати пенсії.
Листом від 05.10.2020 №0800-0209-8/51923 відповідач 1 повідомив позивача, що ОСОБА_1 звернувся 27.08.2018 із заявою на запит пенсійної справи з Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Маріуполя Донецької області. Відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи ОСОБА_1 забезпечений пенсією по 31.10.2018. З 01.11.2018 позивача взято на облік в Управлінні як отримувача пенсії по інвалідності ІІ групи, зі статусом внутрішньо переміщеної особи. Комісією з питань щодо призначення/відновлення соціальних виплат управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області внутрішньо переміщеним особам №136 від 19.04.2019 прийнято рішення про призначення соціальних виплат. На підставі вказаного рішення позивачу поновлено виплату пенсії з 01.11.2018. Виплату пенсії було розпочато у червні 2019 року та перераховується по теперішній час на поточний рахунок пенсіонера в АТ «Ощадбанк». Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 №637 (далі - Постанова №637) суми пенсій, які не виплачено за період до місяця відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Окремий порядок виплати пенсії за минулі періоди розроблено Пенсійним фондом України та направлено до Міністерства соціальної політики України. Отже, сума пенсії за період з 01.11.2018 по 31.05.2019 у розмірі 10 434,00 грн. взята на облік в Управлінні та має здійснюватись за наявності відповідного фінансового забезпечення на умовах окремого порядку.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії за період з 01.11.2018 по 31.05.2019, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог та оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача на підставі поданих сторонами письмових доказів, наявних в матеріалах справи, суд виходить з такого.
Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Положення частини 1 статті 27 Основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: - якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; - якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; - якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; - внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; - в інших випадках, передбачених законами.
Отже, Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування не визначають вичерпного переліку випадків припинення таких страхових виплат, як пенсія, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон №1706-VII).
Згідно з нормами статті 7 Закону №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Питання виплати пенсій врегульовані нормами статті 47 Закону №1058-IV, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону №1058-IV.
Згідно з положеннями частини 1 зазначеної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
- якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
- на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
- у разі смерті пенсіонера;
- у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
- в інших випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем, що всупереч зазначеним вимогам чинного законодавства відповідного рішення про припинення виплати у спірний період пенсії позивачу органами Пенсійного фонду не приймалось.
З аналізу норм статті 49 Закону №1058-IV слідує, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що за змістом наведеної норми законодавства «інші випадки» для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом.
Суд звертає увагу, що сам факт існування у позивача права на отримання пенсії зо період з 01.11.2018 по 31.05.2019 у розмірі 10 434,00 грн. не є спірним, адже невиплачені суми пенсії фактично нараховані позивачу та обліковуються в Управління, однак не виплачені з посиланням на те, що у відповідності до Постанови №637 Уряд має визначити окремий порядок виплати такої заборгованості, який на теперішній час відсутній.
Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 21.08.2019 №788 внесено зміни до Постанови №637, зокрема, пункт 1 доповнено реченням такого змісту «Суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».
Разом з тим, за змістом конституційних норм (статті 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.
Конституційний Суд України у своїх рішеннях №20-рп/2011 від 26.12.2011 та №2-рп-99 від 02.03.1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.
Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону №1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Судом встановлено, що жодних змін до Закону №1058-IV з приводу особливостей виплати заборгованості з пенсії пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою України не приймались.
Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
При цьому, суд акцентує увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у ст.9 Закону №1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Суми пенсійних виплат, виплата яких гарантована державою та на отримання яких правомірно розраховує особа, охоплюються поняттям «майно» в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перша і найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що буд-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливо тільки «на умовах передбачених законом» і повинно переслідувати легітимну мету. Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції, а тому, при будь-якому втручанні державних органів у право на мирне володіння майном повинно бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що, здійснивши нарахування позивачу пенсії за минулий період, пенсійний орган безпідставно не виплатив заборгованість, що утворилася за період з 01.11.2018 по 31.05.2019, в сумі 10 434,00 грн., чим допустив протиправну бездіяльність.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що позивач має право на виплату пенсії за період з 01.11.2018 по 31.05.2019 в сумі 10 434,00 грн.
Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права шляхом визнання протиправними дій відповідача 1 щодо не виплати пенсії за спірний період, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
За встановленим обставинами у справі відповідач 1, здійснивши нарахування позивачу пенсії за минулий період, безпідставно не виплатив заборгованість, чим допустив протиправну бездіяльність.
Підсумовуючи вищенаведене, та враховуючи те, що Бердянський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не є самостійною юридичною особою, належним та ефективним способом захисту порушеного прав позивача у спірних правовідносинах є визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за період з 01.11.2018 по 31.05.2019 в сумі 10 434,00 грн. та зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за період з 01.11.2018 по 31.05.2019 в сумі 10 434,00 грн.
Що стосується питання строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Закон №1058-IV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері пенсійного забезпечення, строки та порядок виплати пенсій.
Відповідно до частини 2 статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Враховуючи те, що позивач звернувся до суду з позовом про виплату нарахованих сум пенсій за минулий період, і при цьому судом встановлено, що виплата вказаних сум пенсії не здійснюється з вини відповідача та з підстав, які суперечать вимогам Конституції та законів України, суд вважає, що на спірні відносини не поширюється шестимісячний строк звернення до суду.
Щодо посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, викладений у постанові від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, суд звертає увагу, що у вказаній справі суми пенсії не були нараховані пенсійним органом, однак Верховний Суд зазначив, що строк давності не застосовується до вимог щодо нарахованих пенсій.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 262, 294 КАС України, суд -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії по інвалідності за період з 01 листопада 2018 року по 31 травня 2019 року в сумі 10 434,00 грн. (десять тисяч чотириста тридцять чотири гривні 00 коп.).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити виплату ОСОБА_1 пенсію по інвалідності за період з 01 листопада 2018 року по 31 травня 2019 року в сумі 10 434,00 грн. (десять тисяч чотириста тридцять чотири гривні 00 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 28.05.2021.
Суддя М.О. Семененко