28 травня 2021 року Справа № 280/1598/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління), у якій позивач просить суд:
1) визнати протиправним рішення відповідача, що викладене в листі від 09.12.2020 №0800-0605-8/66189 про відмову у вжитті заходів з метою повернення позивачу помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об'єкта купівлі-продажу, що становить 5 073,00 грн.;
2) зобов'язати відповідача сформувати та видати позивачу подання про повернення останньому суми помилково (надмірно) сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 5 073,00 грн. згідно з квитанцією АТ КБ "ГЛОБУС" №ПН166027С1 від 24.09.2020.
Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, у тому числі витрати на професійну правничу допомогу, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Позовна заява подана представником позивача адвокатом Тивоненком Д.Р., який діє на підставі ордеру серія АР №1017927 від 24.12.2020.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 24.09.2020 позивач вперше придбав квартиру на підставі договору купівлі-продажу та під час укладення договору сплатив 5 073,00 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо повернення безпідставно сплаченого збору, однак йому було відмовлено з посиланням на те, що Управління не володіє інформацією про те, що позивач придбав житло вперше. Крім того, відповідач повідомив, що Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок №1740), зазнав змін, згідно яких позивач повинен був надати нотаріусу перелік документів, на підставі яких його було б звільнено від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Позивач вважає таку відмову протиправною, просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою суду від 02.03.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 29.03.2021.
18.03.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву, за змістом якого не погоджується із заявленими позовними вимогами, зазначає, що на сьогодні в Україні не існує органу, компетентного видавати довідки на підтвердження обставин первинного придбання житла. Вважає, що надані позивачем документи, зокрема, Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, договір купівлі-продажу, інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна не є належними та допустимими доказами придбання житла вперше, оскільки свідчать лише про придбання квартири на певну дату. Органи Пенсійного фонду в повній мірі не володіють інформацією щодо осіб, які придбавають житло вперше. Позивач не надав до Управління та до суду належних доказів, які б підтвердили факт придбання ним нерухомості вперше, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість заявлених позовних вимог. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 29.03.2021 відкладено підготовче засідання у справі на 21.04.2021.
Ухвалою суду від 21.04.2021 закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті на 20.05.2021.
У судове засідання 20.05.2021 учасники справи не з'явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином, 20.05.2021 представник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Оскільки всі учасники справи, належними чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, не з'явились у судове засідання, суд визнав за можливе розглянути справу на підставі наявних у суду матеріалів.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
24.09.2020 між позивачем (покупець) та громадянами України ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (продавеці) укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно з яким продавці продали та передали у власність, а покупець купив та прийняв у власність належну продавцю квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 46,1 кв.м., житловою площею 27,0 кв.м.
При нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 24.09.2020 позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5 073,00 грн., що підтверджується копією квитанції АТ КБ «ГЛОБУС» №ПН166027С1 від 24.09.2020.
Позивач звернувся до відповідача із заявою від 23.11.2020, у якій просив підготувати подання про повернення помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за Договором купівлі продажу квартири від 24.09.2020, а саме 5 073,00 грн., що підтверджується квитанцією №ПН166027С1 від 24.09.2020.
Листом від 09.12.2020 №0800-0605-8/66189 Управління з посиланням на підпункт «в» пункту 15.2, та абзац 4 пункту 15-3 Порядку №1740 зазначило, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі нерухомого майна не сплачується, якщо: особа придбаває житло вперше, що підтверджується заявою фізичної особи про те, що вона не має та не набувала права власності на житло (в тому числі не приватизовувала, не успадковувала, не отримувала у дар, не купувала, зокрема як частку в спільному майні подружжя), та відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (з урахуванням відомостей з невід'ємної архівної складової частини цього Реєстру про набуття, зміну і припинення речових прав на нерухоме майно, про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно) про відсутність зареєстрованих за такою особою прав власності на житло, а також даними про невикористання житлових чеків для приватизації або використання їх для приватизації частки майна державних підприємств і земельного фонду. Документом, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду, є довідки з місць проживання (після 1992 року). Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється без документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна за наявності зазначених у підпунктах "в" і "г" пункту 15-2 цього Порядку інформації та документів, що підтверджують звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Оскільки позивачем на момент посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна не надано приватному нотаріусу відповідний пакет підтверджуючих документів, підстави у органів пенсійного фонду України для повернення збору відсутні.
Не погодившись з відмовою в поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 5 073,00 грн., позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок справляння та використання збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400/97-ВР (далі - Закон №400/97-ВР).
За змістом пункту 9 статті 1 Закону №400/97-ВР платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Пунктом 8 частини 1 статті 2 цього Закону передбачено, що об'єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом №400/97-ВР врегульовані Порядком №1740.
Згідно з абзацом 1 пункту 15-1 Порядку №1740 (тут й надалі у редакції на час виникнення спірних правовідносин) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Відповідно до пункту 15-3 Порядку №1740 нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Аналіз наведених норм свідчить, що нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється лише за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, однак, громадяни, які придбавають житло вперше, не є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Верховний Суд в постановах від 30.01.2018 у справі №819/1498/17 та від 31.01.2018 року у справі №819/1667/17 висловив аналогічну правову позицію.
До того ж в постанові від 03.07.2018 у справі №819/33/17 Верховний Суд дійшов правового висновку, що за відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб'єкта владних повноважень зобов'язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов'язана сплачувати збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов'язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.
Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити факт придбання нерухомого майна конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 30.11.2018 у справі №819/976/17 та від 19.06.2018 у справі №607/14722/16-а, від 30.09.2019 у справі №819/1727/16.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 21.10.2020 №229094627 відомості щодо придбання позивачем іншого нерухомого (житлового) майна відсутні.
Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано, а судом не встановлено.
Посилання відповідача на підпункт «в» пункту 15.2, та абзац 4 пункту 15-3 Порядку №1740 як на правомірність відмови у поверненні помилково сплаченого збору, суд вважає безпідставними, оскільки зазначені норми внесені до Порядку №1740 постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» від 23.09.2020 №866, яка набрала чинності 26.09.2020, тобто після нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири від 24.09.2020 та сплати позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи та наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1 відсотка від вартості придбаного нерухомого майна позивачем сплачено за відсутності обов'язку здійснювати такий платіж. При цьому, відповідачем протиправно відмовлено у формуванні подання про повернення позивачу помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 5 073,00 грн.
Відтак, кошти в сумі 5 073,00 грн., сплачені позивачем при нотаріальному оформленні договору купівлі-продажу вперше придбаного житла, підлягають поверненню останньому.
Механізм повернення коштів, помилково зарахованих до державного бюджету визначений у Порядку №787.
Пунктом 5 та 10 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування компенсації здійснюється за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.
У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України (далі - органи ДПС) та органи Державної митної служби України (далі - органи Держмитслужби)) подання подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
Подання подається платником разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
Заява про повернення коштів з бюджету складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причина повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі.
Заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215 Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку, що процедура повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, складається з декількох етапів:
підготовка органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, подання про повернення коштів;
надання органами, що контролюють справляння надходжень бюджету, підготовленого подання платнику;
звернення платника із відповідним поданням та заявою довільної форми до головного управління Казначейства.
Виходячи з наведеного законодавчого регулювання питання повернення коштів помилково або надміру зарахованих до бюджету, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов'язання відповідача сформувати та надати позивачу подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією №АТ КБ «ГЛОБУС» №ПН166027С1 від 24.09.2020.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідачем не спростовано доводів позивача щодо первинного придбання ним житла та не надано суду жодних належних і допустимих у розумінні статті 73 КАС України доказів, які б підтверджували відсутність у позивача права на пільгу у вигляді звільнення від сплати вказаного збору у зв'язку з придбанням житла вперше.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із викладеним, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в загальному розмірі 908,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Крім того, представником позивача у позові заявлено клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідач звернув увагу на те, що позивачем документально не підтверджено понесені витрати на правову допомогу. Надані до матеріалів справи докази не містять жодного посилання на адміністративну справу. Також зазначив, що така категорія справ є поширеною, а отже не потребує значних зусиль та витрат при здійсненні професійної правничої допомоги.
Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5).
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7).
Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Суд зазначає, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.
Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов'язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.
Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19, від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а.
В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано:
- Договір про надання професійної правничої допомоги №23/11 від 23.11.2020 (далі - Договір від 23.11.2020);
- Перелік та вартість послуг від 24.12.2020 за Договором від 23.11.2020 на загальну суму 17 000,00 грн.;
- Акт №1 від 23.02.2021 про надання послуг до Договору від 23.02.2021;
Відповідно до пункту 1.1 Договору від 23.11.2020 клієнт ( ОСОБА_1 ) доручає, а адвокатське бюро (Адвокатське бюро «Данила Тивоненка «Пріоритет») бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу клієнту усіма законними методами та способами для захисту та відновлення порушених, оспорюваних та/або невизнаних прав і законних інтересів Клієнта, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правничу допомогу та компенсувати фактичні витрати Адвокатського бюро.
Пунктом 5.1 зазначено, що розмір гонорару Адвокатського бюро, а також умови і порядок сплати визначається у додатках до цього договору.
Відповідно до Акту №1 від 23.02.2021 про надання послуг до Договору від 23.02.2021 клієнт прийняв, а адвокатське бюро виконав такі послуги:
- консультація щодо можливості та доцільності вирішення Справи у судовому порядку, у тому числі: проведення двох зустрічей з клієнтом, попереднє вивчення та аналіз наданих клієнтом документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення судової практики Верховного Суду України, формування висновку щодо можливості захисту прав Клієнта у судовому порядку, витрачений час - 2 год., ціна послуги - 1 000,00 грн.;
- складання заяви за вих. б/н від 23.11.2020 про повернення безпідставно сплаченого збору у сумі 5 073,00 грн., витрачений час - 2 год, ціна послуги - 500 грн.;
- складання адміністративного позову: позивач - клієнт, відповідач ГУ ПФУ у Запорізькій області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії , витрачений час - 3 год., ціна послуги - 1 500,00 грн.;
- підготовка до подачі адміністративного позову через Електронний суд, у тому числі роздруківка адміністративного позову, добірка та сканування письмових доказів для додавання до адміністративного позову, завіряння копій документів, витрачений час - 1 год., ціна послуги - 500 грн..
Загальна сума наданих послуг становить 3 500,00 грн.
Пунктом 3 вказаного акту визначено, що строк внесення клієнтом плати за надані послуги - протягом 10 робочих днів з моменту набрання законної сили рішенням по справі.
Щодо посилання відповідача на те, що понесені витрати не підтверджено документально, суд зазначає, що пунктом 3 Акту №1 від 23.02.2021 про надання послуг до Договору від 23.02.2021 визначено, що строк внесення клієнтом плати за надані послуги становить протягом 10 робочих днів з моменту набрання законної сили рішенням по справі.
Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 у справі №280/2635/20 виклав правові висновки, згідно яких КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено. Зазначені норми (ст.ст. 134, 139) були введені в КАС України з 15.12.2017, у тому числі, з метою унормування відносин між суб'єктами, які потребують юридичного супроводу, та адвокатами. Так, за існуючого правового регулювання у сторін з'явилась можливість відшкодувати понесені на правову допомогу витрати (у разі доведення власної правоти у спорі із суб'єктом владних повноважень). При цьому, норми зазначених статей спрямовані саме на захист прав та інтересів позивачів-суб'єктів господарювання, а не адвокатів. Встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу сприяє нормальному розвитку галузі, дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту свої прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.
Отже, у даному випадку відмова у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджується з вищенаведеними висновками Верховного Суду.
Разом з тим, суд зазначає, що такі послуги, як консультація, вивчення судової практики із розгляду аналогічних спорів; складання заяв, адвокатських запитів охоплюються підготовкою позовної заяви у даній справі, оскільки є підготовчими діями, спрямованими на звернення до суду, а тому не можуть виокремлюватись у самостійний вид послуг.
Крім того, з матеріалів справи судом встановлено, що позовну заяву подано до суду засобами поштового зв'язку, а не через систему «Електронний суд», а тому такі послуги як «підготовка до подачі адміністративного позову через Електронний суд» заявлені безпідставно.
Незважаючи на те, що розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, ця справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та з огляду на законодавство, яке регулює спірні правовідносини, є справою незначної складності, складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів не потребувало значного часу, такі послуги не є послугами великого обсягу, у спірних правовідносинах наявна усталена судова практика.
З огляду на викладене, враховуючи складність справи, фактично надані адвокатом послуги та ціну позову, суд дійшов висновку, що належним та доведеним є заявлений до відшкодування розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 500,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про відмову сформувати та надати ОСОБА_1 подання про повернення йому помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 5 073,00 грн. (п'ять тисячі сімдесят три гривні 00 коп.), сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією АТ КБ «ГЛОБУС» №ПН166027С1 від 24.09.2020, оформлене листом від 09.12.2020 №0800-0605-8/66189 від 09.12.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області сформувати та надати ОСОБА_1 подання про повернення йому помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 5 073,00 грн. (п'ять тисяч сімдесят три гривні 00 коп.), сплаченого з операції купівлі-продажу нерухомого майна згідно з квитанцією АТ КБ «ГЛОБУС» №ПН166027С1 від 24.09.2020.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 00 коп.), та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 500,00 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Повне судове рішення складено 28.05.2021.
Суддя М.О. Семененко