26 травня 2021 року Справа № 280/393/21 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., позивача: ОСОБА_1 , представників відповідача: Ковальок О.А., Кузнецової Ю.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663)
про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), у якій позивач, з урахуванням уточненого позову, просить суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3575-13 від 16.11.2020.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що з 31.07.2003 по 04.04.2018 був зареєстрований як фізична особа-підприємець з економічним видом діяльності надання послуг у сфері права та перебував на загальній системі оподаткування. Крім того, з 2013 року здійснює діяльність арбітражного керуючого як самозайнята особа. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI), в зв'язку з чим змінились, зокрема, база нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування (далі також єдиний внесок, ЄСВ) та обов'язок сплати у випадку не отримання доходу у звітному періоді. Відповідні зміни законодавства призвели до того, що відповідачем нараховувався єдиний внесок у подвійній величині. У зв'язку з існуванням, за даними відповідача, недоїмки та санкцій у позивача зі сплати єдиного внеску, 19.05.2020 відповідачем виставлена вимога №Ф-20034-50 про сплату боргу (недоїмки) на суму 10 217, 92 грн., в т.р. 5 508, 36 грн. - недоїмка, 2 656, 28 грн. - штраф, 2 053, 28 грн. - пеня. Зазначена вимога була оскаржена в адміністративному порядку до контролюючого органу вищого рівня та рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду скарги була скасована повністю. Позивач не мав інших зобов'язань зі сплати плати ЄСВ, ніж вищезазначені, за таких обставин, позивач не мав та не має заборгованості зі сплати єдиного внеску. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 25.01.2021 позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 22.02.2021 відкрито загальне позовне провадження справі, призначено підготовче засідання на 17.03.2021.
Ухвалою суду від 17.03.2021 замінено відповідача Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ 43143945) на правонаступника - Головне управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр. Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663); відкладено підготовче засідання на 14.04.2021.
Відповідач не погодився із заявленими позовними вимогами, 17.03.2021 подав відзив на позовну заяву (вх.№15551), в якому зазначає, що позивачем належним чином не виконувались вимоги ст.9 Закону №2464-VI, а саме: несвоєчасно сплачено єдиний внесок, переданий за залишками Пенсійного фонду України, та за 2017 рік (як фізичної особи - підприємця, так і само зайнятої особи (арбітражного керуючого), ІІІ квартал 2018 року, у зв'язку з чим ГУ ДФС у Запорізькій області 14.05.2019 року прийнято рішення №0058915007 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальну суму 5995,65 грн. (штрафні санкції (10%) - 238,80 грн., штрафна санкція (20%) - 3703,57 грн., пеня 2053,23 грн.), яке залишено без змін за результатами адміністративного та судового оскарження. Контролюючим органом отримано рішення ДПС України за результатами розгляду скарги позивача, яким вирішено скасувати та вважати відкликаною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.05.2020 №Ф-20034-50 ГУ ДПС у Запорізькій області на загальну суму 10 217,92 грн. як таку яка сформована без врахування позиції Верховного Суду за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №520/3939/19 від 02.09.2019 та зобов'язано ГУ ДПС у Запорізькій області привести у відповідність інтегровану картку платника податків відповідно позиції Верховного Суду за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №520/3939/19 від 02.09.2019 та вимог чинного законодавства. Враховуючи вищевикладене, інтегровану картку приведено у відповідність, а саме сторновано зайві нарахування по єдиному соціальному внеску в сумі 8448,00 грн. На підставі облікових даних органу доходів і зборів щодо недоїмки з єдиного внеску відповідачем сформовано та направлено на адресу позивача оскаржувану вимогу. Просить в задоволенні позову відмовити.
29.03.2021 позивач подав відповідь на відзив (вх.№17725), в якій зазначає, що наведений відповідачем у відзиві розрахунок недоїмки не відповідає обставинам справи, з нього не зрозуміло період нарахувань та обчислень ЄСВ. Вказує, що з електронного кабінету платника податків станом на 31.12.2017 вбачається наявність переплати з ЄСВ в сумі 55,97 грн. Таким чином, існування заборгованості зі сплати ЄСВ, за даними обліку відповідача, починається саме з 02.05.2018 р. виходячи з того, що за 2017 рік позивачу протиправно двічі здійснено нарахування ЄСВ в однаковій сумі 8 448,00 грн. як фізичній особі-підприємцю та як особі, яка займається незалежною професійною діяльністю. Крім того, викривлено інформацію щодо рішення №0058915007 від 14.05.2019, оскільки останнє складалось виключно з штрафних санкцій та пені і в жодному разі в ньому не існувало основної суми (недоїмки) зі сплати ЄСВ, так як здійснені в ньому нарахування відбувались з дати прострочення до дати сплати грошових коштів (недоїмки) позивачем. Позивач частково визнав таке рішення та сплатив визначені ним штрафні санкції та пеню. За логікою, викладеною у відзиві, можна дійти висновку про те, що відповідач в оскаржуваній вимозі змінив статус штрафних санкцій на недоїмку, що не узгоджується з жодним приписом чинного законодавства. Крім того вважає, що за результатом адміністративного оскарження у зв'язку з повним скасуванням вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.05.2020 №Ф-20034-50 відповідач мав зменшити недоїмку на всю суму вимоги 10217,92 грн., однак протиправно було сторновано нарахування в сумі 8448,00 грн., а в іншій частині дані інтегрованої картки залишено без змін.
Ухвалою суду від 14.04.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.2021.
Ухвалою суду від 22.04.2021 відкладено розгляд справи на 20.05.2021.
У судовому засіданні 20.05.2021 оголошено перерву до 26.05.2021.
25.05.2021 представник відповідача подав додаткові письмові пояснення (вх.29788), в яких наведено детальний розрахунок суми недоїмки за даними інтегрованої картки платника.
Під час судового розгляду сторони підтримали свої вимоги та заперечення, викладені в заявах по суті справи та письмових поясненнях, позивач просив позов задовольнити, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні 26.05.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши вступне слово та пояснення сторін, дослідивши надані учасниками справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 31.07.2003, дата запису: 15.08.2005, номер запису: 21030170000012230, перебував на податковому обліку у відповідача (Вознесенівське управління у м.Запоріжжі) з 06.08.2003 за №08/11-09895 як платник єдиного внеску, здійснював діяльність (за кодом КВЕД): 69.10 Діяльність у сфері права (основний); 96.09 Надання інших індивідуальних послуг, н.в.і.у.; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, підприємницька діяльність припинена, дата запису: 04.04.2018, номер запису: 21030060005012230, підстава: власне рішення.
За даними публічного сайту Єдиного реєстру арбітражних керуючих Чалаплюк С.В. на підставі наказу Міністерства юстиції України №712/5 від 16.04.2013 отримав свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого №945 від 28.05.2013, у зв'язку із чим з 21.10.2013 був поставлений в контролюючому органі на облік у статусі особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.
16.11.2020 ГУ ДПС у Запорізькій області сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) ) №Ф-3575-13, відповідно до якої заборгованість ОСОБА_2 зі сплати єдиного внеску станом на 31.10.2020 становить 3848,04 грн., з них 3 848,00 грн. - недоїмка.
Вимога сформована на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу щодо заборгованості позивача зі сплати поточних нарахувань єдиного соціального внеску, яка нарахована за таких обставин та подій.
Станом на 30.04.2018 за даними інтегрованої картки платника єдиного внеску обліковувалась переплата у сумі 55,97 грн.
02.05.2018 контролюючим органом нараховано єдиний внесок за 2017 рік як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю, в сумі 8448,00 грн. (8448,00 грн. - 55,97 грн. = 8392,03 грн.).
13.07.2018 позивач сплатив 2457,18 грн. єдиного внеску за ІІ квартал 2018 року (8392,03 грн. - 2457,18 грн. = 5934,85 грн.).
17.10.2018 позивач сплатив 2457,18 грн. єдиного внеску за ІІІ квартал 2018 року (5934,85 грн. - 2457,18 грн. = 3477,67 грн.).
19.10.2018 контролюючим органом нараховано єдиний внесок за ІІІ квартал 2018 року як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю, в сумі 2457,18 грн. (3477,67 грн. + 2457,18 грн. = 5934,85 грн.).
16.01.2019 позивач сплатив 2457,18 грн. єдиного внеску за IV квартал 2018 року (5934,85 грн. - 2457,18 грн. = 3477,67 грн.).
21.01.2019 контролюючим органом нараховано єдиний внесок за IV квартал 2018 року як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю, в сумі 2457,18 грн. (3477,67 грн. + 2457,18 грн. = 5934,85 грн.).
11.04.2019 позивач сплатив 2754,18 грн. єдиного внеску за І квартал 2019 року (5934,85 грн. - 2754,18 грн. = 3180,67 грн.).
19.04.2019 контролюючим органом нараховано єдиний внесок за І квартал 2019 року як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю, в сумі 2754,18 грн. (3180,67 грн. + 2754,18 грн. = 5934,85 грн.).
02.05.2019 відбулося нарахування (самостійно платником податків) за 2 квартал 2018 року (як фізичною особою, яка займається незалежною професійною діяльністю) в сумі 2457,18 грн. (5934,85 грн. + 2457,18 грн. = 8392,03 грн.).
Рішенням про застосування штрафної санкції та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0058915007 від 14.05.2019 до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 3942,37 грн., а також нараховано пеню в сумі 2053,28 грн., а всього на суму 5 995,65 грн.
24.05.2019 позивач сплатив визнаний ним розмір штрафних санкцій та пені за рішенням про застосування штрафної санкції та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0058915007 від 14.05.2019 на загальну суму 2091,64 грн., а саме: штраф в розмірі 119, 40 грн. - 10% від суми 1194, 00 грн. за прострочку сплати ЄСВ за період 23.07.2013 р. - 01.11.2013р.; штраф в розмірі 119, 40 грн. - 10% від суми 1194, 00 грн. за прострочку сплати ЄСВ за період 22.10.2013 p. - 13.11.2013 p.; штраф в розмірі 1678,41 - 20% від суми 8392,05 грн. за прострочку сплати ЄСВ за період 10.02.2018 p.-12.02.2018 p.; пеня в розмірі 121, 79 грн. - 0,1% за кожен день прострочки від суми 1194, 00 грн. за 102 дні прострочки сплати ЄСВ за період 23.07.2013 р. - 01.11.2013 p.; пеня в розмірі 27, 46 грн. - 0,1% за кожен день прострочки від суми 1194, 00 грн. за 23 дні прострочки сплати ЄСВ за період 22.10.2013 р. - 13.11.2013 p.; пеня в розмірі 25,18 грн. - 0,1% за кожен день прострочки від суми 8392,05 грн. за 3 дні прострочки сплати ЄСВ за період 10.02.2018 р. - 12.02.2018 p. (8392,03 грн. - 2091,64 грн. = 6300,39 грн.).
31.05.2019 за даними обліку платника відображена застосована штрафна санкція за рішенням про застосування штрафної санкції та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0058915007 від 14.05.2019 у розмірі 3942.37 грн. (6300,39 грн. + 3942,37 грн. = 10242,76 грн.).
17.07.2019 позивач сплатив 2754,18 грн. єдиного внеску за ІІ квартал 2019 року (10242,76 грн. - 2754,18 грн. = 7488,58 грн.).
19.07.2019 контролюючим органом нараховано єдиний внесок за ІІ квартал 2019 року як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю, в сумі 2754,18 грн. (7488,58 грн + 2754,18 грн. = 10242,76 грн.).
12.08.2019 за даними обліку платника відображена нарахована пеня за рішенням про застосування штрафної санкції та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску № 0058915007 від 14.05.2019 у розмірі 2053,28 грн. (10242,76 грн. + 2053,28 грн. = 12296,04 грн.).
07.10.2019 позивач сплатив 2754,18 грн. єдиного внеску за ІІІ квартал 2019 року (12296,04 грн. - 2754,18 грн. = 9541,86 грн.)
21.10.2019 контролюючим органом нараховано єдиний внесок за ІІІ квартал 2019 року як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю, в сумі 2754,18 грн. (9541,86 грн. + 2754,18 грн. = 12296,04 грн.).
11.01.2020 позивач сплатив 2754,18 грн. єдиного внеску за IV квартал 2019 року (12296,04 грн. - 2754,18 грн. = 9541,86 грн.).
20.01.2020 контролюючим органом нараховано єдиний внесок за IV квартал 2019 року як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю, в сумі 2754,18 грн. (9541,86 грн. + 2754,18 грн. = 12296,04 грн.).
13.04.2020 позивач сплатив 2078,12 грн. єдиного внеску за І квартал 2020 року (12296,04 грн. - 2078,12 грн. = 10217,92 грн.).
21.04.2020 контролюючим органом нараховано єдиний внесок за І квартал 2020 року як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю, в сумі 2078,12 грн. (10217,92 грн. +2078,12 грн. = 12296,04 грн.).
20.07.2020 контролюючим органом нараховано єдиний внесок за ІІ квартал 2020 року як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю, в сумі 1039,06 грн. (12296,04 грн. + 1039,06 грн. = 13335,10 грн.).
Поміж іншого, контролюючим органом було сформовано та направлено на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.05.2020 №Ф-20034-50, відповідно до якої станом на 30.04.2020 позивач має заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 10 217,92 грн., у тому числі: 5508,36 грн. - недоїмка, 2656,28 грн. - штраф, 2053,28 грн. - пеня.
Позивач оскаржив дану вимогу в адміністративному порядку, в результаті чого рішенням про результати розгляду скарги Державної податкової служби України №20431/6/99-0-06-03-01-06 від 30.06.2020 вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.05.2020 року №Ф-20034-50 скасовано.
Скасовуючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.05.2020 року №Ф-20034-50, Державна податкова служба України послалась на те, що оскаржувана вимога сформована без врахування позиції Верховного Суду за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №520/3939/19 від 02.09.2019, а тому підлягає скасуванню.
У зв'язку з таким рішенням Державної податкової служби України, відповідачем виключено з інтегрованої картки позивача (сторновано) зайві нарахування єдиного внеску в сумі 8448,00 грн. за 2017 рік як фізичній особі, як займається незалежною професійною діяльністю (13335,10 грн. - 8448,00 грн. = 4887,10 грн.).
19.10.2020 позивач сплатив 4217,18 грн. єдиного внеску за червень ІІ кварталу та ІІІ квартал 2020 року (4887,10 грн. - 4217,18 грн. = 669,92 грн.).
Контролюючим органом нараховано єдиний внесок за ІІІ квартал 2020 року як фізичній особі, яка займається незалежною професійною діяльністю, в розмірі 3 178,12 грн. (669,92 грн. + 3 178,12 грн. = 3848,04 грн.)
Таким чином, станом на 31.10.2020 недоїмка з єдиного внеску становила 3848,04 грн.
Не погоджуючись вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3575-13 від 16.11.2020, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що спірні правовідносини врегульовані нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України) в частині відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов'язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальності за порушення податкового законодавства, та нормами Закону №2464-VI в частині правових та організаційних засад забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умов та порядку його нарахування і сплати та повноважень органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Так, відповідно до підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI визначено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пунктів 4 та 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є:
фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;
особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною 4 статті 25 Закону №2464-VІ встановлено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Як зазначено у частині 10 статті 25 Закону №2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону №2464-VІ передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску органом доходів і зборів накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Відповідно до частини 14 статті 25 Закону №2464-VІ про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.
Аналіз вищезазначених норм дозволяє дійти висновку, що фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є платниками єдиного внеску, та мають обов'язок своєчасно нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок у розмірі, встановленому чинним законодавством. При цьому за наявності недоїмки з єдиного внеску контролюючі органи наділені повноваженнями приймати рішення про нарахування штрафів та пені на своєчасно не сплачені суми недоїмки з єдиного внеску.
Судом встановлено, що у період з 31.07.2003 по 04.04.2018 позивач перебував на обліку у відповідача як платник єдиного внеску в статусі фізичної особи-підприємця за основним видом діяльності - діяльність у сфері права, а з 21.10.2013 - як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності у зв'язку з отриманням свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого.
Отже матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що у період з 21.10.2013 по 04.04.2018 мав місце подвійний облік позивача як платника єдиного внеску у різних статусах при здійсненні однієї діяльності.
Як свідчать дані інтегрованої картки платника єдиного внеску, після припинення фізичної особи-підприємця (04.04.2018) позивач не мав недоїмки з єдиного внеску, оскільки станом на 30.04.2018 обліковувалась переплата 55,97 грн.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, який набув чинності з 01.01.2017, було внесено зміни до Закону №2464-VI та встановлено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абзац 1 пункту 2 частини 1 статті 7)
Отже, починаючи з 01.01.2017 Законом №2464-VI встановлений безальтернативний обов'язок фізичної особи-підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність регулярно сплачувати єдиний внесок з дати державної реєстрації підприємницької діяльності до дати державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, у тому числі у разі неотримання доходу.
У зв'язку з такими змінами до законодавства, 02.05.2018 контролюючий орган здійснив донарахування позивачу єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8 448,00 грн. як особі, яка провадить незалежну професійну діяльності.
При цьому судом встановлено, що позивач сплачував 8 448,00 грн. єдиного внеску за 2017 рік. як фізична особа-підприємець (платіжне доручення №Р24А369353012А91573 від 12.02.2018).
Таким чином, сума недоїмки в оскаржуваній вимозі формувалась за рахунок донарахування єдиного внеску за 2017 рік в сумі 8 448,00 грн. за ознакою провадження незалежної професійної діяльності, поточних нарахувань єдиного внеску за період з ІІ кварталу 2018 року по ІІІ квартал 2020 року (за вирахуванням здійснених позивачем оплат), а також з урахуванням залишу несплаченої суми штрафних санкцій та пені за рішенням про застосування штрафної санкції та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0058915007 від 14.05.2019.
Щодо наслідків рішення Державної податкової служби України про результати розгляду скарги №20431/6/99-0-06-03-01-06 від 30.06.2020, яким скасовано та визнано відкликаною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.05.2020 року №Ф-20034-50, суд зазначає, що за змістом даного рішення контролюючий орган вищої інстанції пов'язує протиправність скасованої вимоги з тим, що визначена у ній недоїмка сформована без урахування позиції Верховного Суду, викладеної у рішенні від 02.09.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №520/3939/19.
У рішенні Верховного Суду від 02.09.2019, прийнятому у зразковій справі №520/3939/19, яке залишено без змін постановою Великої Падати Верховного Суду від 04.12.2019, Верховний Суд сформулював правовий висновок, згідно з яким за наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено. Взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску - фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами. Підзаконний нормативно-правовий акт спеціальної облікової політики в частині визначення такої категорії платників єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності не відповідає статті 4 Закону №2464-VI. Зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування.
Таким чином, позиція Верховного Суду, викладена у рішенні від 02.09.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи №520/3939/19, стосується безпідставності подвійного обліку та нарахування єдиного внеску фізичній особі-підприємцю за іншим типом платника.
Отже, застосовно до позивача така правова позиція має відношення до здійсненого контролюючим органом 02.05.2018 нарахування єдиного внеску в сумі 8 448,00 грн. за 2017 рік за ознакою провадження незалежної професійної діяльності.
При цьому суд вважає помилковими твердження позивача про те, що за наслідками скасування Державною податковою службою України вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.05.2020 №Ф-20034-50 заборгованість з єдиного внеску підлягала зменшенню на всю суму вимоги 10 217, 92 грн., адже скасовуючи таку вимогу вищестоящий податковий орган не скасував визначену нею недоїмку, штрафи або пеню, не висловив свого судження з даного питання, а надав вказівку відповідачу привести дані обліку позивача у відповідність до судової практики.
Тому суд дійшов висновку, що зменшивши недоїмку позивача на суму єдиного внеску 8 448,00 грн. за 2017 рік за ознакою провадження незалежної професійної діяльності, за результатами скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 19.05.2020 №Ф-20034-50 в адміністративному порядку, відповідач діяв у відповідності з рішенням Державної податкової служби України №20431/6/99-0-06-03-01-06 від 30.06.2020.
Крім того, суд вважає безпідставними твердження позивача про те, що відповідач в оскаржуваній вимозі змінив статус штрафних санкцій на недоїмку, та зазначає, що відповідно до частини 6 статті 25 Закону №2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
За встановленими обставинами справи, нараховані позивачу суми штрафу та пені за рішенням про застосування штрафної санкції та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску №0058915007 від 14.05.2019, які залишились не погашеними, відображені за даними обліку 31.05.2019 (несплачена частина штрафу) та 12.08.2019 (несплачена частина пені).
Отже всі подальші оплачені позивачем суми єдиного внеску (за ІІ-IV квартал 2019 року) спрямовувались на погашення такої заборгованості у порядку календарної черговості їх виникнення, та станом на дату складення оскаржуваної в даній справі вимоги були погашені.
Таким чином, відповідачем вірно відображено у вимозі про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3575-13 від 16.11.2020 статус заборгованості з єдиного внеску в розмірі 3848,04 грн. як недоїмка.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що аргументи позивача, наведені в обґрунтування протиправності оскаржуваної вимоги, є хибними, а тому підстави для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.11.2020 №Ф-3575-13 відсутні.
Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених вимог та заперечень, наведених сторонами аргументів, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, в межах компетенції, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166; код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16 листопада 2020 року №Ф-3575-13 - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне судове рішення складено 28.05.2021.
Суддя М.О. Семененко