31 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/3512/21
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Панкеєвої В.А.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, якому просить:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 11 вересня 2020 року;
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови йому у зарахуванні до трудового стажу періоди участі в бойових діях з 16 лютого 1985 року по 04 січня 1986 року в демократичній республіці Афганістан з розрахунку один місяць за три;
- зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах як учаснику бойових дій відповідно до ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 11 вересня 2020 року;
- зобов'язати відповідача зарахувати до його трудового стажу періоди участі в бойових діях з 16 лютого 1985 року по 04 січня 1986 року в демократичній республіці Афганістан з розрахунку один місяць за три.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами на призначення пенсії за віком, із зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як учасник бойових дій. Рішеннями відповідача від 27.08.2020 та від 13.10.2020 позивачу відмовлено, у зв'язку з відсутністю документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за періоди перебування в зоні АТО з 14.01.2015 по 27.05.2015 та з 17.06.2015 по 05.08.2005. Позивачу запропоновано надати документи, на підставі яких, видано посвідчення учасника бойових дій.
Позивач вважає дії відповідача протиправними, та такими, що позбавили його права на отримання пенсії з 11.09.2020 по 09.02.2021. Крім того позивач стверджує про своє право на пільгове обчислення періоду служби в лавах Радянської армії в період з 16.02.1985 по 04.01.1986 в демократичній республіці Афганістан, на підтвердження чого відповідачу були надані всі необхідні документи.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 15.03.2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
16.04.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало відзив на позов, в якому відповідач заперечує щодо позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову.
Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 КАС України.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Як встановлено судом і не заперечується сторонами, ОСОБА_1 в серпні і жовтні 2020 року звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявами про призначення пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідач рішеннями від 27.08.2020 та 13.10.2020 відмовив позивачу у призначенні пенсії про, що повідомив листами.
Так, листами від 14.09.2020 №0600-0329-8/48497 та від 13.11.2020 №0600-0303-8/64959 відповідач повідомив, що позивачем не надано документи передбачені абз.3 п.п.5 п.2.1 розділом II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за періоди перебування в зоні АТО з 14.01.2015 по 27.05.2015 та з 17.06.2015 по 05.08.2015.
За наявними документами та індивідуальними відомостями застрахованих осіб до страхового стажу не зараховано період перебування в зоні АТО з 14.01.2015 по 27.05.2015 та з 17.06.2015 по 05.08.2015, так як відсутня довідка про грошове забезпечення з інформацією про нараховані суми грошового забезпечення.
Повідомлено, що згідно поданих документів страховий стаж становить 33 роки 10 місяців 02 дні (а.с.46-51).
В подальшому на третє звернення із заявою про призначення пенсії, відповідачем прийнято рішення про її призначення з 09.02.2021.
Не погоджуючись з датою призначення пенсії та відмовою у зарахуванні пільгового трудового стажу позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При цьому суд відмічає, що "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним; "у межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх; "у спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби; "з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано", тобто використання наданих суб'єкту владних повноважень повинно відповідати меті та завданням діяльності суб'єкта, які визначені нормативним актом, на підставі якого він діє; "обґрунтовано", тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Рішення повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
Відповідно до ч.3 ст.46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 4 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Згідно з ст.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань Згідно з ст.5 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і роді і військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших форм завданнях як у воєнний, так і у мирний час. по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і роді і військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших форм завданнях як у воєнний, так і у мирний час.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Згідно з п.4 ч.1ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", відповідно до абзаців шостого і сьомого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону, а також абзацу восьмого пункту 1 статті 10 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Аналіз наведених норм права дозволяє суду зробити висновок, що право на призначення пенсії має особа, яка відповідає трьом визначеним Законом критеріям: має статус учасника бойових дій, має страховий стаж не менше 25 років (для чоловіків) та досягла 55 - річного віку (для чоловіків).
Зі змісту паспорту НОМЕР_1 встновлено, що ОСОБА_1 виповнилось 55 років 10 вересня 2020 року.
Слід зауважити, що позивач звертаючись до відповідача з заявою від 21.08.2020 про призначення пенсії надав паспорт, документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків; військовий квиток; довідки Хорошівського військового комісаріату від 21.08.2020 №123; 124 посвідчення учасника бойових дій; трудову книжку.
Зі змісту листів відповідача від 14.09.2020 №0600-0329-8/48497 та від 13.11.2020 №0600-0303-8/64959 встановлено наявний у позивача страховий стаж 33 роки 10 місяців 02 дні.
Відтак, зі змісту наданих документів відповідач мав би встановити право ОСОБА_1 на отримання пенсії за віком на пільгових умовах з дня досягнення ним 55-ти річного віку.
Натомість відповідач рішеннями від 27.08.2020 та 13.10.2020 відмовив позивачу у призначенні пенсії у зв'язку з тим, що позивачем не надано документи передбачені абз.3 п.п.5 п.2.1 розділом II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за періоди перебування в зоні АТО з 14.01.2015 по 27.05.2015 та з 17.06.2015 по 05.08.2015.
Так, згідно з абз.3 п.п.5 п.2.1 розділом II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" документами, які засвідчують особливий статус особи є: посвідчення учасника бойових дій, довідка про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або довідка про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, або довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637), а для осіб з числа резервістів і військовозобов'язаних, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", або яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", також документи, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій, визначені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413 (у разі призначення пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону).
Аналіз наведеної норми дозволяє зробити висновок, що порядком визначено альтернативи для подання особою документів на підтвердження відповідного статусу, серед яких першим є посвідчення учасника бойових дій.
Жодних інших вимог до документів ні Законон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ні Порядок №22-1 не містить.
Відтак, вимога відповідача надати додаткові документи, що визначені Порядком №22-1 є незаконною, а дії щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхунання", починаючи з 11 вересня 2020 року незаконними.
Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.1978 у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.
Верховний Суд України у своїй постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає з необхідне зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах як учаснику бойових дій відповідно до ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхунання" з 11 вересня 2020 року.
Щодо вимоги позивача визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови йому у зарахуванні до трудового стажу періоди участі в бойових діях з 16 лютого 1985 року по 04 січня 1986 року в демократичній республіці Афганістан з розрахунку один місяць за три та зобов'язати вчинити відповідні дії суд зазначає наступне.
Згідно з п.13 ст.6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", до учасників бойових дій належать військовозобов'язані, які призивалися на начальні збори і направлялися до Афганістану в період ведення там бойових дій
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Стаття 57 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачає пільги по обчисленню стажу за час перебування у складі діючої армії та встановлює, що час служби зараховується до стажу роботи на пільгових умовах, у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсії за вислугою років військовослужбовцям.
Відповідно до пункту 6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв'язку приймаються: військові квитки; довідки військових комісаріатів, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінрраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, ДержАпецзв'язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.
Довідкою про проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій під час виконання інтернаціонального обов'язку повинно бути зазначено загальну кількість років, місяців і днів такої служби. Зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.
Відповідно до військового квитка НОМЕР_2 ОСОБА_1 брав участь у бойових діях з 16 лютого 1985 року по 04 січня 1986 року (а.с.18).
Вказане підтверджується і довідками, виданими військовим комісаріатом від 21.08.2020 №123, 124 та від 09.02.2021 №18 (а.с.23-25).
Аналіз встановлених обставин справи дозволяє зробити висновок про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови позивачу у зарахуванні до трудового стажу періодів участі в бойових діях з 16 лютого 1985 року по 04 січня 1986 року в демократичній республіці Афганістан з розрахунку один місяць за три.
Відтак, з метою захисту прав позивача, суд дійшов висновку щодо необхідності зобов'язати відповідача зарахувати до його трудового стажу періоди участі в бойових діях з 16 лютого 1985 року по 04 січня 1986 року в демократичній республіці Афганістан з розрахунку один місяць за три.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведене, відповідачем не доведено, а позивачем спростовано правомірний характер дій під час призначення пенсії, у зв'язку з чим позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.2 ст.134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Частиною 3 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Частиною 5 цієї статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Однак, витрати на правничу допомогу адвоката мають бути: пов'язаними з конкретною справою; співмірними із: складністю справи, що визначається предметом спору, обсягом дослідження доказів, тривалістю розгляду справи, тощо; ціною позову; обсягом наданих послуг, що має бути підтверджено актами наданих послуг, актами виконаних робіт, тощо; витраченим часом адвоката на надання правничої допомоги; підтверджені належними доказами, а саме: квитанцією до прибуткового касового ордера, платіжним дорученням з відміткою банку або іншим банківським документом, касовим чеком, тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Адвокатом на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги від 24.02.2021, копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, ордер №1008701 від 24.02.2021, акт приймання-передачі наданих послуг № 1 від 24.02.2021, прибутковий касовий ордер № 24-02-2021 від 24.02.2021 та квитанцію.
За правилами оцінки доказів, встановлених ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Слід звернути увагу, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п.268).
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц.
Відтак, з урахуванням об'єму наданих адвокатом послуг, суд вважає обґрунтованим висновок про відсутність співмірності задоволених вимог до заявлених витрат на правову допомогу.
З огляду на наведене, з урахуванням фактичного обсягу виконаної роботи та її складності, суд вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 1000,00 грн.
Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхунання", починаючи з 11 вересня 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах як учаснику бойових дій відповідно до ст.115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхунання" з 11 вересня 2020 року.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до трудового стажу періоди участі в бойових діях з 16 лютого 1985 року по 04 січня 1986 року в демократичній республіці Афганістан з розрахунку один місяць за три.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 періоди участі в бойових діях з 16 лютого 1985 року по 04 січня 1986 року в демократичній республіці Афганістан з розрахунку один місяць за три.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , інд. код НОМЕР_3 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.Ольжича,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ 13559341).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва