Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 травня 2021 р. Справа№200/3418/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Хохленкова О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, місто Селидове, вулиця Героїв Праці, 6, код ЄДРПОУ 41247274) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що вона, ОСОБА_1 , звернулась до Селидівського об'єднаного управління ПФУ Донецької області з заявою про призначення пенсії згідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви були надані документи які підтверджують стаж для нарахування пенсії.
Згідно рішення № 6 про відмову в призначенні пенсії від 16.01.2021 року Селидівського об'єднаного управління ПФУ Донецької області Страховий стаж складає 14 років 04 місяці 07 днів, пільговий стаж роботи за списком 2 складає 07 років 10 місяців 10 днів.
До пільгового стажу не зараховано період з 01.09.2018 по 30.11.2020 року на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Курахівська», так як відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за цей період до ДПС України.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» з 01.02.1984 року по 12.06.1986 року, з 24.05.1995 року по 31.07.1995 року оскільки дублікат трудової книжки виданий пізніше періодів роботи. Але дублікат трудової книжки видано підприємством, яким зроблено ці самі записи.
Не зараховано страховий стаж за періоди роботи з 21.08.1986 року по 31.10.1993 рік на підприємстві «Селидівський ОРС п/о «Селидовуголь», з 15.11.1993 рік по 15.10.1994 рік в колгоспі «ім. Суворова» так як відсутні записи у трудовій книжці. Але у підтвердження саме факту роботи на підприємстві «Селидівський ОРС п/о «Селидовуголь» з 21.08.1986 року по 31.10.1993 рік надано архівну довідку № 66-226 від 10.11.2020 року, яку надано архівним відділом Селидівської міської ради. Факт роботи в колгоспі «ім. Суворова» з 15.11.1993 року по 15.10.1994 рік підтверджено довідкою від 10.03.2020 року №6 виданою ТОВ Агрофірма «Світанок» ( Яка є правонаступником), та відомістю про трудову участь в колгоспному виробництві.
Позивач вважає такі дії та рішення відповідача протиправними, тому звернулась до суду з даним адміністративним позовом та просить суд
1. Визнати протиправними дії Селидівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
2. Зобов'язати Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах та у пільгових розмірах відповідно до положень пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», періоди роботи з 01.09.2018 року по 30.11.2020 року на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Курахівська», зарахувати до страхового стажу періоди роботи на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» з 01.02.1984 року по 12.06.1986 року, з 24.05.1995 року по 31.07.1995 року, періоди роботи з 21.08.1986 року по 31.10.1993 рік на підприємстві «Селидівський ОРС п/о «Селидовуголь», з 15.11.1993 рік по 15.10.1994 рік в колгоспі «ім. Суворова».
3. Зобов'язати Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджено постановою КМУ від 24.06.2016 року № 461, та відповідно до положень пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Ухвалою суду від 31 березня 2021 року суд відкрив провадження по справі, призначивши до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін.
26 квітня 2021 року відповідач надав через канцелярію суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.
Свою позицію відповідач вмотивовував наступним.
Позивач звернулась 13.01.2021 року до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 01 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацом першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2020 року по 31.03.2021 року - не менше 23 років у жінок.
Періоди роботи на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» з 01.02.1984 року по 12.06.1986 року, з 24.05.1995 року по 31.07.1995 року не зараховано до страхового стажу, оскільки дублікат трудової книжки виданий пізніше періодів роботи (18.06.2003 дата видачі), що порушує вимоги п. 2.2 наказу Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 «Про затвердження інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» та відсутній уточнюючий документ, тому періоди підлягають перевірці.
До страхового стажу не зараховано періоди з 21.08.1986 року по 30.10.1993 року на підприємстві «Селидовський ОРС по «Селидовуголь» (так в документах), з 15.11.1993 року по 15.10.1994 року в колгоспі «ім.Суворова», так як відсутні записи в трудовій книжці, а надані довідки про факт роботи підлягають перевірці.
Дані періоди будуть переглянуті відповідно п.1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій від 25.11.2005 року № 22-1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за умови надходження актів, згідно висновків перевірки.
До пільгового та страхового стажу не зараховано період роботи з 01.09.2018 року по 30.11.2020 року на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за цей період до ДПС України (ОК-5 від 13.01.2021).
Відповідно до наданих документів та індивідуальної відомості про застраховану особу від 13.01.2021 року страховий стаж гр. ОСОБА_1 складає 14 років 04 місяці 07 днів та пільговий стаж за Списком № 2 складає 07 років 10 місяців 10 днів.
За таких обставин позивачу відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за нормами п. 2 ч. 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у зв'язку з відсутністю 8 років пільгового стажу, та з відсутності страхового стажу 23 років.
На підставі вищевикладеного у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, управління просить відмовити в повному обсязі.
30 квітня 2021 року позивач надав через канцелярію суду відповідь на відзив на адміністративний позов, відповідно до якого ОСОБА_1 підтримує позовні вимоги в повному обсязі.
Ухвалою від 30 квітня 2021 року суд призначив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 31.05.2021 року о 14 год.00 хв.
31 травня 2021 року представники сторін у призначене судове засідання не з'явились. Були належним чином повідомлені про час та місце розгляду даної справи.
З метою запобігання поширенню гострих респіраторних захворювань та коронавірусу COVID-19, який віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб суд зазначає, що неявка сторін не перешкоджає розгляду даної адміністративної справи.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи, що перешкод для розгляду справи немає, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , виданий Мар'їнським РВ УМВС України в Донецькій області 25.02.200 року, РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації, згідно паспортних даних: АДРЕСА_1 .
Відповідач, Селидовське об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 42147274, 85400, Донецька обл., місто Слов'янськ, вулиця Героїв Праці, 6 та суб'єктом владних повноважень.
ОСОБА_1 , звернулась до Селидівського об'єднаного управління ПФУ Донецької області з заявою про призначення пенсії згідно п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До заяви були надані документи які підтверджують стаж для нарахування пенсії.
Згідно трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 позивач працювала:
з 01.09.2018 року по 30.11.2020 року на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Курахівська»,
з 01.02.1984 року по 12.06.1986 року на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська»,
з 24.05.1995 року по 18.05.1998 року на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська»
На підтвердження факту роботи надані:
Довідка про членство в колгоспі з листопада 1993 року по жовтень 1994 року, виданої 10.03.2020 року ТОВ «Агрофірма «Світанок» (а.с.13)
Виписка з наказу № 199/ОП від 12.08.2011 року «про підсумки атестації робочих місць за умовами праці», видана ДП «Селидіввугілля» ВП Шахта «Курахівська»
Виписка з наказу № 185/ОП від 21.07.2016 року «про підсумки атестації робочих місць за умовами праці», видана ДП «Селидіввугілля» ВП Шахта «Курахівська»,
Довідка про реорганізацію колгоспу ім..Суворова в КСП ім..Суворов, видана 10.03.2020 року ТОВ «Агрофірма «Світанок» (а.с.14),
Архівна довідка про заробітну плату позивачки з 21.08.1986 року по 30.10.1993 року на посаді «експедитора» магазину Селидівський ОРС «Селидіввугілля»,
Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній № 2 від 11.01.2021 року на підприємстві ВП Шахта «Курахівська», за професією «гірник, зайнята на виробничій ділянці технологічного комплексу поверхні», що передбачено Списком 2,
Довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутністю трудової книжки або відповідних записів у ній № 447 від 25.11.2020 року на підприємстві Шахта «Курахівська», за професією «машиніст конвеєра на дільниці Вантаження», що передбачено Списком 2.
Рішенням № 6 від 16.01.2021 року ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії. Періоди роботи на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» з 01.02.1984 року по 12.06.1986 року, з 24.05.1995 року по 31.07.1995 року не зараховано до страхового стажу, оскільки дублікат трудової книжки виданий пізніше періодів роботи (18.06.2003 дата видачі), що порушує вимоги п. 2.2 Наказу Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 року «Про затвердження інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» та відсутній уточнюючий документ, тому періоди підлягають перевірці.
До страхового стажу не зараховано періоди з 21.08.1986 року по 30.10.1993 року на підприємстві «Селидовський ОРС по «Селидовуголь» (так в документах), з 15.11.1993 року по 15.10.1994 року в колгоспі «ім.Суворова» так як відсутні записи в трудовій книжці, а надані довідки про факт роботи підлягають перевірці.
До пільгового та страхового стажу не зараховано період роботи з 01.09.2018 року по 30.11.2020 року на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за цей період до ДПС України (ОК-5 від 13.01.2021).
Відповідно до наданих документів та індивідуальної відомості про застраховану особу від 13.01.2021 року страховий стаж гр. ОСОБА_1 складає 14 років 04 місяці 07 днів та пільговий стаж за СП № 2 складає 07 років 10 місяців 10 днів.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Згідно з пунктом першим частини 1 статті 8 Закону №1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-ІV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності;
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-ІV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За правилами статті 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Статтею 45 Закону №1058-ІV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону.
Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії (частина 5 статті 45 Закону №1058-IV).
Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону №1788-XII, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеним нормам відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Постанова №637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом третім Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено Порядком №637.
Судом встановлено, що відповідач вказав що загальний стаж роботи гр. ОСОБА_1 складає 14 років 04 місяці 07 днів та пільговий стаж за СП № 2 складає 07 років 10 місяців 10 днів.
При визначені право на пенсію, періоди роботи на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» з 01.02.1984 року по 12.06.1986 року, з 24.05.1995 року по 31.07.1995 року не зараховано до страхового стажу, оскільки дублікат трудової книжки виданий пізніше періодів роботи (18.06.2003 дата видачі), що порушує вимоги п. 2.2 Наказу Міністерства праці України № 58 від 29.07.1993 «Про затвердження інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».
Згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_3 , позивач в період з 01.02.1984 року по 12.06.1986 року, з 24.05.1995 року по 18.05.1998 року працював на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська». Відповідачем зазначено, що з 01.02.1984 року по 12.06.1986 року, з 24.05.1995 року по 31.07.1995 року не зараховано до страхового стажу, оскільки дублікат трудової книжки виданий пізніше періодів роботи (18.06.2003 дата видачі), а саме порушена хронологія записів у трудовій книжці.
Водночас, з аналізу копії трудової книжки позивача, яка наявна в матеріалах пенсійної справи позивача, судом встановлено, що вказані записи скріплені печатками підприємств, дефектів не мають та з них можливо встановити стаж роботи позивача. Порушення хронології записів у трудовій книжці жодним чином не спростовує факту роботи на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» та достовірності зазначеної у ній інформації.
Тобто, записи у трудовій книжці чітко містять відомості щодо роботи позивача у спірний період, а уточнюючі довідки для підтвердження трудового стажу необхідно надавати лише у разі коли відсутні відомості у трудовій книжці.
Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При цьому, суд вважає необхідним зазначати, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та, у свою чергу, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1) до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01.01.2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 року за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 року №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 21 Закону №1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини другої цієї статті, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Таким чином, не зарахування до стажу періоду роботи через неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки позивача, зокрема порушення хронології записів у трудовій книжці, суперечить нормам чинного законодавства України, у тому числі приписам статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, посилання відповідача як на підставу для відмови у зарахуванні до загального стажу оскаржуваного періоду у зв'язку з порушення хронології записів у трудовій книжці, слід оцінити критично, адже вказані обставини не можуть свідчити про не виконання позивачем роботи на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська».
Щодо не зарахування до страхового стажу періодів з 21.08.1986 року по 30.10.1993 року на підприємстві «Селидовський ОРС по «Селидовуголь», з 15.11.1993 року по 15.10.1994 року в колгоспі «ім.Суворова».
Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу вказані періоди роботи, відповідач вказує на те, що у трудовій книжці позивача відсутні відповідні записи, у той же час не приймає до уваги довідку про членство в колгоспі з листопада 1993 року по жовтень 1994 року, виданої 10.03.2020 року ТОВ «Агрофірма «Світанок» (а.с.13) , виписки з наказу № 199/ОП від 12.08.2011 року «про підсумки атестації робочих місць за умовами праці», видана ДП «Селидіввугілля» ВП Шахта «Курахівська», довідку про реорганізацію колгоспу ім..Суворова в КСП ім..Суворов, видана 10.03.2020 року ТОВ «Агрофірма «Світанок» (а.с.14), архівну довідку про заробітну плату позивачки з 21.08.1986 року по 30.10.1993 року на посаді «експедитора» магазину Селидівський ОРС «Селидіввугілля».
Крім цього, суд звертає увагу відповідача на те, що у випадку якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачу надати інформацію щодо двох свідків, тощо.
Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Відповідно до Порядку №22-1 органом, що приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії є відповідні управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у місті та районі.
Порядком № 22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, надає допомогу особам, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати; або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій у тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає.
Такий підхід узгоджується із нормою ч. 1 ст. 3 Конституції України, відповідно до якої саме людина, визнається в Україні найвищою соціальною цінністю. Відповідно до цієї Конституційної норми, діяльність органів державної влади, зокрема і Пенсійного фонду України, повинна бути спрямована на сприяння у реалізації прав людини, а не на обмеження таких прав із формальних підстав.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України№ (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач отримавши від позивача заяву та відповідні документи для призначення пенсії не виконав покладеного на нього обов'язку щодо самостійного витребування документів необхідних для перевірки трудового стажу, проведення перевірки, зустрічної перевірки для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачу надати інформацію щодо двох свідків, що об'єктивно підтверджується відсутністю будь яких доказів вжиття вказаних заходів відповідачем, оскільки ні матеріали адміністративної справи, ні матеріали пенсійної справи також не містять зазначених доказів.
Таким чином, відповідачем належним чином не виконано покладеного обов'язку та не надано позивачу допомогу, щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії шляхом: доведення до відому заявника переліку відсутніх документів які йому слід подати, або шляхом витребування від підприємств, установ та організацій у тому рахунку і від (архівних установ, контролюючих органів) подання додаткових документів, яких не вистачає, що в результаті призвело до прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про відмову у призначенні пенсії.
З огляду на викладене, суд задовольняє вимогу позивача про зарахування до страхового стажу періодів з 21.08.1986 року по 30.10.1993 року на підприємстві «Селидовський ОРС по «Селидовуголь», з 15.11.1993 року по 15.10.1994 року в колгоспі «ім.Суворова».
Щодо не зарахування до пільгового та страхового стажу період роботи з 01.09.2018 року по 30.11.2020 року на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля», оскільки відсутні відомості про сплату щомісячних внесків за цей період до ДПС України, суд зазначає наступне.
На підставі пункту 1 статті 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, що підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.
Статтею 113 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що держава створює умови для функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування і гарантує дотримання законодавства з метою захисту майнових та інших прав і законних інтересів осіб стосовно здійснення пенсійних виплат.
На підставі частини 1 статті 16 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.
З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частина 2 статті 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 20 Закону).
За таких обставин, суд вважає, що певний період стажу позивача не може бути не зарахований через не сплату підприємством страхових внесків, оскільки несвоєчасне перерахування страхових внесків підприємством не може впливати на право заявника на призначення пенсії.
З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання своїх обов'язків підприємством, на якому він працює, а тому позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу роботи позивача вищезазначеного періоду підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт, ПФУ не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, оскільки безпідставно не включив усі належні періоди трудової діяльності заявника до стажу роботи.
Отже, факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі справи соціального забезпечення знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення заявлених вимог.
Судом з'ясовано, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт вчинив не діяння (на чому помилково зазначав заявник), а прийняв відповідне рішення, що з урахуванням ч. 2 ст. 9 КАС України створює підстави для виходу поза межі позову.
Тому для повного захисту прав позивача, суд вважає необхідним вийти за межі та визнати протиправним та скасувати рішення № 6 від 16.01.2021 про відмову в призначенні пенсії Селидовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області та зобов'язати Селидовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.01.2021 року та зарахувати до пільгового та страхового стажу період роботи з 01.09.2018 року по 30.11.2020 року на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Курахівська», до страхового стажу періоди роботи на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» з 01.02.1984 року по 12.06.1986 року, з 24.05.1995 року по 31.07.1995 року, до страхового стажу періоди роботи з 21.08.1986 року по 31.10.1993 рік на підприємстві «Селидівський ОРС п/о «Селидовуголь», з 15.11.1993 рік по 15.10.1994 рік в колгоспі «ім. Суворова».
Водночас, щодо вимоги позивача про зобов'язання Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджено постановою КМУ від 24.06.2016 року № 461, та відповідно до положень пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Також, при вирішені цього спору, суд, відповідно до частин першої-другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Поряд з тим, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень, з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Крім того, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Виходячи з принципу правої визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого ст. 8 Конституції України, така обов'язкова умова для призначення пенсії на пільгових умовах, як пенсійний вік, має застосовуватися в порядку, визначеному п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду №1-р/2020 від 23.01.2020. Таке застосування вищевказаних норм права усуває колізію в їх застосуванні, у спосіб застосування тієї норми, яка створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що призначення пенсії є дискреційним повноваженням відповідача.
Оскільки позивачем підтверджено право на зарахування до пільгового та страхового стажу період роботи з 01.09.2018 року по 30.11.2020 року на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Курахівська», до страхового стажу періоди роботи на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» з 01.02.1984 року по 12.06.1986 року, з 24.05.1995 року по 31.07.1995 року, до страхового стажу періоди роботи з 21.08.1986 року по 31.10.1993 рік на підприємстві «Селидівський ОРС п/о «Селидовуголь», з 15.11.1993 рік по 15.10.1994 рік в колгоспі «ім. Суворова» та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду по даній справі.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Відповідно до статті 13 “Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод”, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші протии Україн” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тож, сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 908 гривень підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, місто Селидове, вулиця Героїв Праці, 6, код ЄДРПОУ 41247274) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 6 від 16.01.2021 про відмову в призначенні пенсії Селидовського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області.
Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, місто Селидове, вулиця Героїв Праці, 6, код ЄДРПОУ 41247274) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 13.01.2021 року та зарахувати до пільгового та страхового стажу період роботи з 01.09.2018 по 30.11.2020 року на підприємстві ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Курахівська», до страхового стажу періоди роботи на підприємстві ВП «Шахта «Курахівська» з 01.02.1984 року по 12.06.1986 року, з 24.05.1995 року по 31.07.1995 року, до страхового стажу періоди роботи з 21.08.1986 по 31.10.1993 рік на підприємстві «Селидівський ОРС п/о «Селидовуголь», з 15.11.1993 рік по 15.10.1994 рік в колгоспі «ім. Суворова».
У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Селидівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити пенсію за віком на пільгових умовах і у пільгових розмірах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах з особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затверджено постановою КМУ від 24.06.2016 року № 461, та відповідно до положень пункту «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (85400, Донецька область, місто Селидове, вулиця Героїв Праці, 6, код ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Повний текст рішення складено та підписано суддею головуючим 31 травня 2021 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної
сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя О.В. Хохленков