12 березня 2021 року Справа № 160/15889/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Турлакової Н.В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення від 27.07.2020р. №0046235340 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 23156,82грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 14.03.2011р. вона була зареєстрована фізичною особою-підприємцем та з моменту реєстрації як ФОП діяльність не здійснювала, доходу від підприємницької діяльності не отримувала, припинила підприємницьку діяльність 18 червня 2020 року. З прийняттям Закону України № 592-ІХ Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників, яким розділ VШ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування доповнено пунктом 9-15 (набрав чинності 03.06.2020р.), позивач, виконавши всі вимоги чинного законодавства 27.07.2020 року звернулася з заявою про списання сум недоїмки, штрафних санкцій та пені з єдиного внеску. Проте у листопаді дізналася, що відповідачем було прийнято спірне рішення від 27.07.2020р. №0046235340 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на суму 23156,82грн., з яких 5585,72грн. - штраф, 17298,10грн. - пеня., прийняте на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». З зазначених підстав вважає оскаржуване рішення від 02 березня 2021 року № 0020612413 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправним та просить скасувати.
Представником відповідача надано письмовий відзив разом з інтегрованою карткою платника ЄСВ. В обґрунтування незгоди з позовними вимогами зазначає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Несвоєчасно сплачена сума є недоїмкою та стягується з застосуванням штрафів, тому дії відповідача по винесенню рішення про застосування штрафних санкцій вважає правомірними. Разом з тим, відповідач зазначає, що у ОСОБА_1 є можливість звернутись з заявою до податкового органу, щодо списання боргу (недоїмки) по єдиному внеску відповідно до Закон України від 04.12.2020 № 1072- IX.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року прийнято до свого провадження вказану справу та згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 14.03.2011 зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.06.2020р.
Згідно відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 18.06.2020р. внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем, підстава: власне рішення.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску №Ф-279744-55У від 12.11.2019 року на суму 26539,26грн. та №Ф-279744-55 від 28.09.2020р. на суму 32410,62грн.
03 липня 2020 р. ОСОБА_1 , внесла на рахунок Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, р/р НОМЕР_1 суму у розмірі 32 305, 47грн.
27 липня 2020 р. позивачем було подано заяву до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області відповідно до пункту 9-15 розділ VIII згідно із Законом №592-ІХ від 13.05.2020р. з проханням списати штрафи та пеню, нараховані на суми недоїмки з єдиного соціального внеску із січня 2017 до дня набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників». Разом із заявою подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017-2020рр.
27 липня 2020р. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області було винесено Рішення № 0046235340 від 27 липня 2020 р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 23156.82грн., з яких 5585,72грн. - штраф, 17298,10грн. - пеня.
За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VІ "Про збір та облік єдиною внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі по тексту Закон № 2464).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску, в тому числі є роботодавці - фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) (п. 1 ч. 1 ст. 4); фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (п. 4 ч. 1 ст. 4).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з абзацами 3 та 4 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Законом України від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону № 2464-VІ (набули чинності з 1 січня 2017 року), зокрема щодо обов'язковості визначення бази нарахування єдиного внеску у разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.
Згідно ч. 12 ст. 9 даного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника - тобто, Закон не ставить у залежність обов'язок із сплати єдиного внеску від факту отримання чи неотримання в певному звітному періоді фізичною особою-підприємцем доходу.
При цьому базою нарахування єдиного внеску є самостійно визначена платниками сума, яка не може бути меншою (в тому числі у випадку не отримання доходу) за розмір мінімального страхового внеску.
Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесені зміни до Закону № 2464-VI (набули чинності з 1 січня 2018 року), відповідно до яких з 1 січня 2018 року платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону № 2464-VI завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Відповідно до пунктів 3-5 ч. 2 зазначеної статті центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску; формує та веде реєстр страхувальників Державного реєстру, здійснює заходи щодо забезпечення доступу до даних Державного реєстру відповідно до цього Закону.
Як вже зазначалось судом, згідно ч. 4 ст. 8 Закону 2464-VI порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, а адміністрування - Податковим кодексом України (далі - ПК України), та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
13.05.2020 Верховною радою України прийнято Закон України №592-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (далі - Закон №592-ІХ).
З пояснювальної записки до проекту Закону №592-ІХ слідує, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов'язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону №592-ІХ цей Закон набирає чинності з 1 січня 2021 року, крім пункту 5 розділу I цього Закону, що набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Днем опублікування Закону №592-ІХ є 02.06.2020, а тому з 03.06.2020 набрав чинності пункт 5 розділу І Закону №592-ІХ, відповідно до положень якого розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI доповнено пунктом 9-15.
Відповідно до пункту 9-15 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VІ (в редакції, чинній на дату звернення позивача із заявою про списання) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників":
а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше;
б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше.
Після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Податковим органом може бути прийнято рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені, за умови якщо за результатами перевірки буде встановлено, що:
1) платник податків отримав дохід (прибуток) протягом періоду з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників";
2) суми недоїмки, а також штрафи та пеня, нараховані на суми недоїмки, були в повному обсязі самостійно сплачені платником або стягнуті у порядку, передбаченому цим Законом.
Разом з тим, Законом України від 04 грудня 2020 року № 1072-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо соціальної підтримки платників податків на період здійснення обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (далі - Закон № 1072-IX), який набрав чинності 10 грудня 2020 року, внесено зміни до пункту 9-15 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464. Цими змінами фактично продовжуються процедури, передбачені при списанні сум недоїмки з єдиного внеску, а також штрафів і пені на виконання вимог Закону №592, внесеними Законом №786.
Так, відповідно до пункту 9-15 розділу VIII Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 1072-IX) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року, зокрема, особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше.
Отже, Законом № 1072-IX продовжено процедуру списання, несплачених станом на 01 грудня 2020 року сум недоїмки, нарахованих, в тому числі і особам, які провадять незалежну професійну діяльність, за період з 01 січня 2017 року до 01 грудня 2020 року, а також штрафів та пені, нарахованих на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску.
При цьому, суд зауважує, що прийняття Закону № 592-ІХ обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов'язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об'єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід.
З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що законодавцем визначено умови для її застосування, а саме: подання протягом 90 календарних днів з 03 червня 2020 року платниками ЄСВ (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) державному реєстратору заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до 03 червня 2020 року.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач припинив свою підприємницьку діяльність 18.06.2020 року, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
ОСОБА_1 03.07.2020 було сплачено єдиний внесок за період з першого кварталу 2017 р. - по четвертий квартал 2019 р. та недоїмку за 2017 рік в повному розмірі, в сумі 32 305,47 грн., що підтверджується відповідною квитанцією та поясненнями відповідача у відзиві.
27.07.2020 позивач звернулася до відповідача відповідно до пункту 9-15 розділ VIII згідно із Законом №592-ІХ від 13.05.2020р. з проханням списати штрафи та пеню, нараховані на суми недоїмки з єдиного соціального внеску із січня 2017 до дня набрання чинності Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників». Разом із заявою подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017-2020рр.
Судом встановлено, що позивачем виконано всі вимоги Закону для списання заборгованості, а саме: подано протягом 90 календарних днів з 03.06.2020 року до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності з 2017 року.
Тобто, на момент винесення оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного соціального внеску позивач подав заяву, передбачену пунктом 9-15, а тому у відповідача були всі законні підстави для застосування положень пункту 9-15 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI.
Суд акцентує увагу, що наявність права у позивача на списання вказаних санкцій, відповідач підтверджує у відзиві на позов зазначаючи, що у ОСОБА_1 є можливість звернутись з заявою до податкового органу, щодо списання боргу (недоїмки) по єдиному внеску відповідно до Закон України від 04.12.2020 № 1072- IX.
При цьому, позивач звернулася із відповідною заявою 27.07.2020р., а як зазначено вище, після отримання у встановленому законом порядку відповідних відомостей від державного реєстратора або заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та за умови подання платником єдиного внеску зазначеної звітності (якщо відповідна звітність не була подана раніше) податковий орган протягом 15 робочих днів проводить камеральну перевірку, за результатами якої приймає рішення про списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені або вмотивоване рішення про відмову списання суми недоїмки, штрафних санкцій і пені.
Всупереч зазначеній нормі закону відповідачем не було прийнято рішення про списання недоїмки чи рішення про відмову в списанні недоїмки з єдиного внеску, що суперечить частині 2 статті 19 Конституції України.
Будь-яких доказів прийняття рішення за вказаною вище заявою позивача від 27.07.2020р. відповідачем не надано й станом на момент розгляду справи.
У ході розгляду справи судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів, на підставі яких контролюючий орган міг би прийняти рішення про відмову у списанні штрафних санкцій і пені.
Разом з тим, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
За приписами частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.
Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі "Рисовський проти України" підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Також, Європейський Суд з прав людини у справі "Лелас проти Хорватії" зазначив, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати своєчасного виконання своїх обов'язків.
З огляду на зазначене, суд вважає необхідним врахувати позицію позивача на те, що вона фактично не здійснювала підприємницьку діяльність, не отримувала дохід від неї, подала звітність, та при цьому не пропустила 90 календарних днів для подання до відповідача відповідної заяви, оскільки здійснила вчасне направлення такої заяви, сплатила суму недоїмки в повному обсязі.
Водночас, постулатом адміністративного процесуального законодавства є презумпція винуватості відповідача у справі - суб'єкта владних повноважень (ч.2 ст.77 КАС України).
У свою чергу податковим законодавством презюмується правомірність рішень, дій та бездіяльності платника податків (ст. 4 ПК України).
Зазначене в сукупності обумовлює покладення обов'язку доказування в податкових спорах на податковий орган, який у відповідності до принципу офіційного з'ясування обставин справи повинен доводити в суді обставини, що стали підставою для нарахування платнику податків спірних податкових зобов'язань, та правомірність прийняття свого рішення.
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з пунктом 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі «ZWIERZYСSKI v. POLAND», Арр. 34049/96, 19 June 2001 позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.
Під час втручання необхідно дотримуватися «справедливої рівноваги» між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі CASE OF PRESSOS COMPANIA NAVIERA S.A. AND OTHERS v. BELGIUM, App. № 17849/91, 20 November 1995). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.
При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі «BEYELER v. ITALY», App. № 33202/96, 5 January 2000). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Крім цього, згідно п. 17 рішення у справі «POLIMERKONTEYNER, TOV v. UKRAINE», Арр. 23620/05, 24 November 2016, будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Згідно до п.3 ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
На підставі викладеного, враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, вказана сума судових витрат підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС України у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул.Сімферопольська, 17а, ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області №0046235340 від 27.07.2020р. про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 23156,82грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська 17-а, ЄДРПОУ 44118658) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_2 ) судові витрати у розмірі 840,80грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова