про повернення позовної заяви в частині позовних вимог
31 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/4647/21
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Андрусенко О. О., вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради про визнання бездіяльності, дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради, з урахуванням заяви про уточнення та збільшення позовних вимог, про визнання протиправною бездіяльності щодо не поновлення його права на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій за 2017-2020 роки у розмірі, визначеному частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», a саме: не виплати: 5 360,00 грн. - за 2017 рік, 5 600,00 грн. - за 2018 рік, 6 190,00 грн. - за 2019 рік, 6 800,00 грн. - за 2020 рік, всього на загальну суму 23 950,00 грн. недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій до 05 травня згідно вимог частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених коштів; визнання протиправними дій щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій за 2021 рік в розмірі 1491,00 грн.; зобов'язання поновити його право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій за 2017-2020 роки у розмірі, визначеному частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту», a саме: виплатити: 5 360,00 грн. - за 2017 рік, 5 600,00 грн. - за 2018 рік, 6 190,00 грн. - за 2019 рік, 6 800,00 грн. - за 2020 рік, всього на загальну суму 23 950,00 грн. недоплаченої разової щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій до 05 травня згідно вимог частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених коштів; зобов'язання виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня учасникам бойових дій за 2021 рік в розмірі, визначеному частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 5 (п'яти) мінімальних пенсій за віком з урахуванням раніше виплачених коштів, тобто в сумі 7 354,00 грн.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
25.05.2021 на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. На обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що 22.03.2021 листом №Г-173 відповідач надав відповідь на його звернення від 12.03.2021, однак так і не поновив його право на отримання разової щорічної грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій в належному розмірі за 2017-2020 роки, чим вчинив протиправну бездіяльність. А тому, на думку позивача перебіг шестимісячного строку звернення до суду починається саме з 22.03.2021 - дати надання відповідачем відповіді на його звернення.
Розглянувши заяву позивача, суд дійшов висновку, що позовна заява в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо не поновлення його права на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій за 2017-2020 роки та зобов'язання поновити вказане вправо підлягає поверненню позивачу, виходячи з наступного.
Частинами першою, другою статті 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Варто звернути увагу на те, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Строк може і має бути поновленим судом, але лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.
Разом з тим, за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує відповідне рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа “Стаббігс та інші проти Великобританії”, справа “Девеер проти Бельгії”).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 (справа “Мельник проти України”) погодився з тим, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. А також вказав, що зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані.
Так, згідно з вимогами статті 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Частиною четвертою статті 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” передбачено, що особи, які не отримали разової грошової допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
З огляду на викладене, суд відмічає, що перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, за який виплачується разова щорічна грошова допомога.
Дана позиція кореспондується з відповідними висновками Верховного Суду викладеними в постанові від 06 лютого 2018 року по справі №607/7919/17, в яких Верховний Суд встановив, що 30 вересня поточного року - це встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована.
Проте до суду за захистом своїх прав, зокрема щодо нарахування та виплати вказаної допомоги за 2017-2020 роки позивач звернувся лише 30.04.2021, тобто з пропуском строку звернення до суду, передбаченого чинним законодавством України.
Суддя звертає увагу що позивачем не заперечується факт пропуску строку звернення до суду. При цьому, суддя не вважає зазначені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини поважними та достатніми для поновлення строку звернення до суду з позовом, оскільки з дня отримання допомоги до 5 травня особою, якій призначена така допомога вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання зазначеної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо розміру складових призначеної виплати звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації.
Зі змісту заяви про поновлення строку не вбачається, що позивач не мав реальної, об'єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо отримання допомоги у належному розмірі у встановлений законом строк або звернутися до суду за захистом своїх прав у встановлений кодексом строк. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд звертає увагу, що законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.
Вирішуючи питання щодо поважності таких причин пропущення строку звернення до суду, які встановлені статтею 122 КАС України, слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19.
Таким чином, вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнаються неповажними, а тому заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволенню не підлягає.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Так частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).
Відповідно до пункту 9 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Таким чином, оскільки наведені у заяві про поновлення строку звернення до суду обставини пропуску строку звернення до суду визнані неповажними, інших підстав для поновлення строку судом не встановлено, тому дана позовна заява в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо не поновлення його права на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій за 2017-2020 роки та зобов'язання поновити вказане право підлягає поверненню позивачу.
Керуючись статтями 122, 123, 169, 248 КАС України, суддя
У задоволенні заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Нововолинської міської ради про визнання бездіяльності, дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності щодо не поновлення його права на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій за 2017-2020 роки та зобов'язання поновити вказане вправо повернути позивачу без розгляду.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя О. О. Андрусенко