м. Вінниця
31 травня 2021 р. Справа № 120/3296/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
13.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ПФУ у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказав, що рішенням Вищої ради правосуддя від 11.03.2021 року № 606/0/15-21 його звільнено з посади судді у відставку по досягненню 65 років та наказом голови Сьомого апеляційного адміністративного суду № 49-к від 16.03.2021 року виключено зі штату суду.
Відповідно до рішення ВРП від 11 березня 2021 року №18 позивач має достатній для відставки стаж роботи, встановлений Законом України "Про судоустрій і статус суддів" та згідно розрахунку Сьомого апеляційного адміністративного суду стаж роботи, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання суді у відставці становить 42 роки 3 місяці та 24 дні.
За результатом розгляду заяви позивача про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідач визначив розмір щомісячного довічного грошового утримання на рівні 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з 18 повних років стажу на посаді судді.
На переконання позивача, розмір його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відповідно до розрахунку наведеного в ч.3 ст. 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", повинен складати 94 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки загальний стаж його роботи, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 42 роки 3 місяці та 24 дні, у зв'язку із чим, він звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 19.04.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
05.05.2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказала, що ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання судді у відставці з 17.03.2021 року виходячи з 50 відсотків від сум отримуваної ним суддівської винагороди.
На переконання представника відповідача, вимоги позивача щодо зарахування до його стажу роботи на посаді судді половини навчання, роботи в органах прокуратури та строкової військової служби не знаходять свого підтвердження в чинному законодавстві, оскільки питання визначення права на відставку та розрахунку розміру довічного грошового утримання мають різне нормативне врегулювання та змістовне навантаження.
Враховуючи вищевикладене, просила у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні фактичні обставини.
Згідно рішення Вищої ради правосуддя від 11.03.2021 року №606/0/15-21, ОСОБА_1 , 1956 року народження, Указом Президента України від 13.08.2002 року №717/2002 призначений на посаду судді Могилів-Подільського міського суду Вінницької області строком на п'ять років. Указом Президента України від 23.03.2004 року №358/2004 переведений на роботу на посаду судді новоутвореного Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області. Постановою Верховної Ради України від 22.05.2008 року №296-VI обраний суддею цього суду безстроково. Постановою Верховної Ради України від 23.12.2010 року №2871-VI обраний суддею Вінницького апеляційного адміністративного суду. Указом Президента України від 28.09.2018 року №296/2018 переведений на роботу на посаду судді Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Цим же рішенням, ОСОБА_1 звільнено з посади судді Сьомого апеляційного адміністративного суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Наказом голови Сьомого апеляційного адміністративного суду №49-к від 16.03.2021 року позивача виключено зі штату суду у зв'язку зі звільненням з посади судді Сьомого апеляційного адміністративного суду.
23.03.2021 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області № 905090809306 від 26.03.2021 року позивачу призначено довічне грошове утримання судді у відставці. Разом з тим, відповідач визначив розмір щомісячного довічного грошового утримання на рівні 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, виходячи з 18 повних років стажу на посаді судді.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо не зарахування до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, періоду проходження строкової військової служби в лавах радянської армії та час роботи на посадах прокурорів і слідчих, наслідком яких, є встановлення розміру довічного грошового утримання судді у відставці 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, позивач звернувся до суду з цим позовом до суду.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Так, організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII (Закон №1402).
Частиною 1 ст. 142 Закону №1402 визначено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
За загальним правилом, визначеним статтею 137 Закону № 1402 до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Разом з тим, абзацом 4 пункту 34 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402 визначено, що судді призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Враховуючи, що позивача призначено на посаду судді Могилів-Подільського міського суду Вінницької області 28.08.2002 року, для визначення стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню положення ч. 4 ст. 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 (далі - Закон №2862-ХІІ) та Указ Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" №584/95 від 10.07.1995.
Згідно з ч. 4 ст. 43 Закону №2862-ХІІ, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абзацу 2 ст. 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" №584/95 від 10.07.1995 (у редакції, чинній на день обрання позивача на посаду судді) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Тобто, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина навчання у вищих юридичних навчальних закладах, період проходження строкової військової служби та робота на посадах прокурора та слідчого.
Із розрахунку Сьомого апеляційного адміністративного суду 16.03.2021 року №015 вбачається, що стаж судді ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 42 роки 3 місяці 29 днів, з них:
- служба в ВМФ СРСР (з 05.05.1975 по 02.06.1978) - 3 р. 28 д;
- навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського (з 01.09 1978 по 01.07.1982) зараховується половина строку денної форми навчання - 1 р. 11 м. 1 д.;
- стаж роботи на посадах старший слідчий прокуратури, заступник прокурора Мотилів - Подільського району, заступник Могилів - Подільського міжрайонного прокурора, старший помічник Могилів - Подільського міжрайонного прокурора (з 21.08.1983 по 31.05.2002) - 18 р. 9 м. 11 д.;
- стаж роботи на посаді судді Могилів - Подільського міського суду (з 28.08.2002 по 28 03.2004) - 1 р. 7 м. 11 д.;
- стаж роботи на посаді судді Могилів - Подільського міськрайонного суду Вінницької області (з 29.03.2004 по 27.01.2011) - 6 р. 9 м. 29 д.;
- стаж роботи на посаді судді Вінницького апеляційного адміністративного суду (з 28.01.2011 по 28 09.2018) - 7 р. 8 м. 1 д.;
- стаж роботи на посаді судді Сьомого апеляційного адміністративного суду з (29.09 2018 по 16.03.2021 - 2 р. 5 м. 18 д.
Отже, загальний стаж позивача складає 42 роки 3 місяці 29 днів, який, в силу положень ч. 4 ст. 43 Закону №2862-ХІІ та абзацу 2 ст. 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" №584/95 від 10.07.1995, має враховуватись як стаж на посаді судді при визначенні права на відставку та розміру довічного грошового утримання.
Згідно ч. 3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Враховуючи, що загальний стаж роботи позивача, що дає йому право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 42 роки 3 місяці та 29 днів, розмір довічного грошового утримання має складати 94 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
При цьому, суд зауважує, що положеннями Закону № 1402 не передбачено обмеження відсоткового розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді максимальним розміром.
Як зазначив Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя
Крім того, Конституційний Суд України у мотивувальній частині Рішення від 14 грудня 2011 року № 18-рп/2011 вказав на неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 1 1 жовтня 2005 року № 8-ргі/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Також, в рішенні Конституційного Суду Україні! від 03 червня 2013 року № З-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.
Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон "Про статус суддів від 10 липня 1998 року, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Так, згідно із пунктом 54 Рекомендації СМ/Яес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки - "оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці".
Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
З огляду на викладене, суд вважає протиправними дії відповідача щодо не зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді, трудової діяльності, визначеної законом, половини навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Разом з тим, наслідком такого не зарахування є визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання на рівні 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а тому такі дії також слід визнати протиправними.
Що ж до вимог зобов'язального характеру, то суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі "Олександр Волков проти України" (Заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Конституційний Суд України в рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 120, частини шостої статті 234, частини третьої статті 236 Кримінально-процесуального кодексу України (справа про розгляд судом окремих постанов слідчого і прокурора) висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах.
Відповідно до статті 8 Загальної декларації з прав людини 1948 року кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 року №028-34/8 в розмірі 94 % від відповідних сум суддівської винагороди та враховуючи стаж на посаді судді 42 роки 3 місяці 29 днів, починаючи з 17.03.2021 року.
Пунктом 3 частини 2 статті 2 КАС України вказано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачами, суд дійшов висновку, що з наведених у позовних заявах мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо незарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, періоду служби в ВМФ СРСР - 3 роки 28 днів, половину періоду навчання в Харківському юридичному інституті ім. Ф.Е. Дзержинського - 1 рік 11 місяців 1 день та стажу роботи на посадах старшого слідчого прокуратури, заступника прокурора Могилів - Подільського району, заступника Могилів - Подільського міжрайонного прокурора, старшого помічника Могилів - Подільського міжрайонного прокурора - 18 років - 9 місяців 11 днів.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на рівні 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2021 року №028-34/8 в розмірі 94 % від відповідних сум суддівської винагороди та враховуючи стаж на посаді судді 42 роки 3 місяці 29 днів, починаючи з 17.03.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області виплатити ОСОБА_1 недоплачену різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання з 17.03.2021 року до моменту здійснення перерахунку.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908 грн. (дев'ятсот вісім гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Дончик Віталій Володимирович