28 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/8732/20 пров. № А/857/6219/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання до вчинення дій,
суддя у І інстанції Кухар Н.А.,
час ухвалення рішення не зазначено,
місце ухвалення рішення м. Львів,
дата складення повного тексту рішення 04 грудня 2020 року,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення у період з 01 грудня 2015 року по 14 липня 2019 року та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 14 липня 2019 року в сумі 134473,47 грн із застосуванням січня 2008 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року, а в період з 01 березня 2018 року по 14 липня 2019 року - з урахуванням абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі № 380/8732/20 вказаний позов було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 14 липня 2019 року з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року, як базових місяців індексації. Зобов'язано відповідача нарахувати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 14 липня 2019 року з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року, як базових місяців індексації, та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми. У решті позовних вимог відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив із того, що при невиплаті індексації заробітної плати за спірний період відповідач діяв не у спосіб, передбачений чинним законодавством, і належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є зобов'язання Львівського обласного військового комісаріату здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 14 липня 2019 року із врахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців.
У апеляційному порядку рішення суду першої інстанції оскаржено Львівським обласним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (колишній ІНФОРМАЦІЯ_2 ), який у своїй скарзі просив скасувати рішення суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. На обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи. При цьому звертає увагу, що у спірних правовідносинах відповідач не нараховував індексацію, а тому суд першої інстанції не може надавати оцінку правомірності дій, які ще не вчинені (щодо визначення базового місяця), та давати вказівку на вчинення їх у певний спосіб (визначати базовий місяць), оскільки такий підхід буде порушувати конституційні засади розподілу влади. Окрім того зазначає, що право на індексацію військовослужбовці набули лише в грудні 2018 року. Також стверджує, що за грудень 2015 року позивачу виплачено індексацію грошового забезпечення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач підтримав доводи, викладені у оскаржуваному судовому рішенні, заперечив обґрунтованість апеляційних вимог та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в Управлінні військових сполучень на Львівській залізниці, що знаходиться на фінансовому забезпечення Львівського обласного військового комісаріату.
Наказом начальника Управління військових сполучень на Львівській залізниці від 14 липня 2019 року № 54 капітана ОСОБА_1 , помічника начальника технічного відділу управління військових сполучень на Львівській залізниці, призначеного наказом начальника Головного управління персоналу - заступника начальника Генерального штабу Збройних Сил України (по особовому складу) від 25 квітня 2019 року № 111 на посаду офіцера організаційно-планового відділу Центрального управління військових сполучень Командування Сил логістики Збройних Сил України, виключено зі списків особового складу та забезпечення, вибув до нового місця служби в м. Київ.
Позивач зазначає, що відповідач у період з 01 грудня 2015 року по 14 липня 2019 року не у повному розмірі здійснював нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, а в деякий період взагалі не здійснював.
Вважаючи, що станом на день виключення із списків особового складу з ним не було проведено розрахунків по індексації грошового забезпечення, ОСОБА_1 за захистом своїх прав звернувся до адміністративного суду із позовом, що розглядається.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно-правового спору оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону № 2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-XII).
Статтею 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (частина 1 статті 4 Закону № 1282-XII).
Частинами 1-2 статті 5 Закону № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина 6 статті 5 Закону № 1282-XII).
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).
Пунктом 1 вказаного Порядку передбачено, що він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06 лютого 2003 року № 491-ІV.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку № 1078).
Згідно з пунктом 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
На підставі аналізу наведених положень законодавства апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Щодо вимог позивача про нарахування та виплати на його користь індексації грошового забезпечення за спірний період з врахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до статті 9 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Таким чином, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення)
З аналізу приписів Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) та визначати суму індексації, зокрема розміру посадового окладу, базового місяця для обчислення індексації, покладено саме підприємства, установи, організації незалежно від форм власності.
Відтак, на думку апеляційного суду, судом першої інстанції помилково зобов'язано Львівський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 14 липня 2019 року з урахуванням січня 2008 року та березня 2018 року, як базових місяців. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, а саме шляхом зобов'язання Львівського обласного військового комісаріату нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 14 липня 2019 року.
Відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Підсумовуючи викладене, на думку апеляційного суду, при вирішенні цього публічно-правового спору у частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення суд першої інстанції допустив невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Тому оскаржуване судове рішення у цій частині слід скасувати та відповідні позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 320, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року у справі № 380/8732/20 у частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового за період з 01 грудня 2015 року по 14 липня 2019 року з врахуванням січня 2008 року та березня 2018 року як базових місяців.
У цій частині ухвалити постанову, якою вказані позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 14 липня 2019 року та виплатити таку з урахуванням виплачених сум.
У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції лише у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства.
Головуючий суддя Т. В. Онишкевич
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко