27 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/11389/20 пров. № А/857/4793/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ),
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року (суддя - Кухар Н.А., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м.Львів, дата складення повного тексту - 28.01.2021),
в адміністративній справі №380/11389/20 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ),
про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У грудні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу на день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 25.09.2018 року; 2) зобов'язати відповідача щодо здійснення нарахування та виплати позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 25.09.2018 року; 3) визнати протиправною бездіяльність відповідача в частині виплати позивачу допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках, передбаченої п.1 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII та виплати підйомної допомоги у 2016 році, передбаченої п.3 ст.9-1 Закону України №2011-XII, без урахування щомісячні додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2018 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»; 4) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 та 2018 роки та недоплачену підйомну допомогу за 2016 рік, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2018 №889.
Відповідач у суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив задовольнити позов в частині нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період часу з 01.07.2015 по 25.09.2018 р., в решті позовних вимог відмовити.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 25.09.2018 року. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 25.09.2018 року. Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) в частині виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках, передбаченої п.1 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII та виплати підйомної допомоги у 2016 році, передбаченої п.3 ст.9-1 Закону України № 011-XII, без урахування щомісячні додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2018 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій». Зобов'язано Кінологічний навчальний центр Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) перерахувати та виплатити суми підйомної допомоги за 2016 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки ОСОБА_1 включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» за відповідний місяць до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюються підйомна допомога та грошова допомога на оздоровлення, з врахуванням вже виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
З рішенням суду першої інстанції від 28.01.2021 року частково не погодився відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що рішення суду винесене із порушенням норм процесуального та матеріального права, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що підзаконні та локальні акти Міністерства оборони України, якими керувався суд першої інстанції, не являються нормативно-правовими актами, якими керується Державна прикордонна служба України у своїй діяльності, а тому не повинні бути застосовані судом для прийняття оскаржуваного рішення. Звертає увагу, що при виплаті матеріальної допомоги на здоровлення за 2016-2018 роки ОСОБА_1 брались до уваги: посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості виконання особливо важких завдань під час проходження служби, премія, надбавка за кваліфікацію, надбавка за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком життя. Відповідно до ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Крім того, зазначає, що нормативний підхід до розуміння положення Постанови №899 в системному зв'язку з правилами Інструкції дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена постановою №899, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується та виплачується одноразова грошова допомога. Ця винагорода має окремий, особливий та разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення. Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Крім того, зазначає, що позивач не оскаржував жодний наказ, на підставі якого йому виплачувалась підйомна допомога та матеріальна допомога на оздоровлення, під час її отримання. Таким чином вважає, що твердження позивача та висновок суду першої інстанції в даній справі про те, що щомісячна додаткова винагорода відповідає ознакам додаткового виду грошового забезпечення військовослужбовців, які мають щомісячний та постійний характер є необгрунтованими та безпідставними.
За результатами апеляційного розгляду апелянт (відповідач) просить оскаржене рішення суду від 28.01.2021 року скасувати в частині та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, в частині визнання дій протиправними та зобов'язання виплатити допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках, виплатити підйомної допомоги у 2016 році, включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2018 №899 - відмовити повністю.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими та безпідставними. Просить апеляційну скаргу в оскаржуваній частині залишити без розгляду, а рішення суду від 28.01.2021 року в оскаржуваній частині - без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що дану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з урахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 до 25 вересня 2018 року проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ).
Наказом начальника Кінологічного навчального центру №190-ОС від 25.09.2018 року старшину ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 3 категорії - гранатометника 3 групи інспекторів прикордонної служби 2 відділення інспекторів прикордонної служби 2 прикордонної застави прикордонної комендатури швидкого реагування, звільненого з військової служби в запас наказом начальника Кінологічного навчального центру від 19.09.2018 року № 186-ОС за підпунктом «а» (у зв'язку із закінченням строку контракту) пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та виключено зі списків військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 17).
При звільненні з військової служби з позивачем не було проведено остаточний розрахунок в частині виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 25.09.2018 року, допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках та виплати підйомної допомоги у 2016 році з урахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, та відповідач визнав в цій частині позов, таким чином бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 25.09.2018 року є протиправною, а тому зобов'язав Кінологічний навчальний центр Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 25.09.2018 року. Крім того, суд прийшов до висновку про визнання протиправними дій відповідача в частині виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках та підйомної допомоги за 2016 рік без урахування щомісячні додаткової грошової винагороди та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки та підйомну допомогу у 2016 році, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2018 №889 та здійснити виплату донарахованих сум.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом другим ч.4 ст.9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з частин 2, 3 ст.9 цього ж Закону, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Так, згідно ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ч.1 ст.2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст.9 Закону).
Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що згідно зст.19 цього Закону є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці (грошового забезпечення). За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналіз наведених вище нормативно-правових актів за відсутності затвердженого особливого порядку індексації військовослужбовців дає підстави для нарахування індексації грошового забезпечення у встановленому урядом України порядку, а саме Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003.
Тобто, сума індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону і підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме із довідки про розрахунок індексації грошового забезпечення позивача, позивачу не нараховувалась індексація грошового забезпечення за період з липня 2015 року по вересень 2018 року (а.с. 20).
Крім того, відповідач визнав позов в цій частині, отже відповідно до ч.4 ст.189 КАС України, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про задоволення позову в частині визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 25.09.2018 року та зобов'язання Кінологічний навчальний центр Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.07.2015 року по 25.09.2018 року.
Відносно позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 та 2018 роки та підйомну допомогу у 2016 році з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2018 №889, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 3 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Відповідно до частини третьої статті 9-1 Закону №2011-XII, при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.
Наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року №260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. (Вищенаведена Інструкція була чинна на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно пункту 30.1 розділу ХХХ зазначеної Інструкції, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Пункт 30.3 визначає, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до пункту 2 частини першої Постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
Постановою від 16 вересня 2015 р. №704 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889», що набрала чинності з 01.01.2016, Уряд вніс зміни до Постанови №889 та поширив виплату щомісячної додаткової грошової винагороди в розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення, на всіх військовослужбовців Державної прикордонної служби (крім військовослужбовців строкової військової служби).
На виконання Постанови №889, наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року №550, затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України.
У цьому акті визначені умови та порядок виплати особам офіцерського складу винагороди, окреслено перелік військовослужбовців, яким вона виплачується, регламентовано повноваження командира (начальника) військової частини (організації, установи) щодо підстав та розміру її виплати. За пунктом 5 Інструкції винагорода виплачується як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням. Пунктом 8 Інструкції встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення. У пункті 9 Інструкції передбачено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік. Відповідно до положень пункту 10 Інструкції, командир військової частини за наявності обставин, передбачених у цьому пункті, має право зменшувати розмір винагороди.
Верховний Суд в постанові від 16.05.2019 р. по справі №826/11679/17 зазначив, що "Згідно з частиною першою статті 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За змістом п.9.1 розділу IX Інструкції грошове забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я, включає: оклад за військове звання, посадовий оклад, надбавки за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Аналогічні норми щодо невключення винагород до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, містить також Інструкція про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року №550.
При цьому, застосовуючи вищеозначені Інструкції як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, колегія суддів враховує пріоритетність законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
Частиною четвертою статті 9 Закону №2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
Таким чином, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон №2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону №2011-ХІІ."
З огляду на викладене та зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та у рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивач є правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.05.2019р. по справі №826/11679/17.
Як вбачається з матеріалів справи позивач в період з 2016 року по 2018 рік щомісяця отримував щомісячну додаткову грошову винагороду на підставі Постанови №889 в розмірі 60% місячного грошового забезпечення. Проте, відповідач не включив суми цієї щомісячної додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 з якого в 2016 році обчислював підйомну допомогу, а в 2016-2018 роках - грошову допомогу на оздоровлення.
Водночас, правильно звернув увагу суд першої інстанції на те, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати сум допомог без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди сформульовані суперечливо та взаємовиключно, оскільки відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) не допускала бездіяльності щодо виплати допомоги, а навпаки - вчиняла дії щодо нарахування та виплати допомог у певній сумі; ОСОБА_1 фактично оскаржує дії відповідача щодо визначення бази для нарахування відповідних допомог та, як наслідок, заниження їх розміру.
Аналізуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що дії відповідача в частині виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках та підйомної допомоги за 2016 рік без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, є протиправними, а належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити суми підйомної допомоги за 2016 рік та грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017, 2018 роки ОСОБА_1 включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» за відповідний місяць до складу грошового забезпечення військовослужбовця, з якого обчислюються підйомна допомога та грошова допомога на оздоровлення, з врахуванням вже виплачених сум.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Крім того, згідно п.70 рішення у справі «Рисовський проти України» (№29979/04), ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 січня 2021 року в адміністративній справі №380/11389/20 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль