27 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/529/21 пров. № А/857/6789/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Ільчишин Н.В., Коваля Р.Й.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 ,
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року (суддя - Кравців О.Р., час ухвалення - не зазначено, місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 26.02.2021),
в адміністративній справі №380/529/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації Львівської області,
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У січні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача УСЗН Самбірської РДА, в якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: 1) визнати поважними причини пропуску та поновити строк звернення до суду щодо порушення прав за 2017-2019 роки; 2) визнати протиправною відмову відповідача у перерахунку та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2017-2020 роки; 3) зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2017-2020 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком; 4) звільнити позивача від сплати судового збору відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», оскільки позивач є учасником бойових дій.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року причини пропуску строку звернення до суду визнано поважними та поновлено строк звернення до суду із цим позовом, відкрито провадження в адміністративній справі.
Відповідач позовних вимог не визнав, вважаючи, що відсутні правові підстави для їх задоволення, в суді першої інстанції подав відзив на позовну заяву, просив закрити провадження у справі.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.02.2021 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.
З цим рішенням суду першої інстанції від 26.02.2021 року в частині відмови від задоволення позовних вимог не погодився позивач ОСОБА_1 та оскаржив його в апеляційному порядку. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині прийняте без врахування фактичних обставин справи, що призвело до невірного застосування судом норм процесуального та матеріального права, якими регламентовано спірні правовідносини з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що про порушення прав за 2018, 2019 рік позивачу не було відомо на момент виплати даної допомоги, тому вважає, що спірні правовідносини виникли після того, як 31.12.2020 отримав відповідь від відповідача. Крім того звертає увагу, що судом першої інстанції не взято до уваги висновки Верховного Суду про те, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та Законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржене рішення суду від 26.02.2021 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги за 2018р., 2019р..
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з врахуванням наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 25.09.2017 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, та відповідно має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі №1-247/2018(3393/18) за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку одноразової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій за 2017-2020 роки.
Листом від 28.12.2020 за №П-169/01-11 відповідач повідомив позивача про те, що оскільки позивач набув статус учасника бойових дій 25.09.2017, разова грошова допомога йому у 2017 році не виплачувалася. Виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за інші роки проведена позивачу відповідно до вимог законодавства (а.с. 3).
Позивач вважаючи, що відмова у перерахунку та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги за 2017-2020 роки є протиправною та такою, що порушує його права, звернувся до суду із даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що виплата позивачу в 2020 році разової грошової допомоги у сумі 1390 грн. не відповідає приписам ст.12 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі, а тому позовні вимоги щодо недоотриманих позивачем коштів у 2020 році є обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню. При цьому, вимогу щодо невиплати разової грошової допомоги у 2017 році, суд у даному випадку вважає необгрунтованою, оскільки позивач набув статусу учасника бойових дій відповідно до посвідчення 25.09.2017, а тому йому не могла бути виплачена допомога до 5 травня у 2017 році. Також вважає суд, що законних підстав для задоволення вимог позивача за період з 2018-2019 років немає, з врахуванням чинних на той час норм законодавства.
Суд апеляційної інстанції погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції, з врахуванням наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною другою статті 95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" №3551-XII.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону №3551-XII (в редакції Закону України від 25 грудня 1998 року №367-XIV "Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини 5 статті 12 Закону № 3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої разова грошова допомога учасникам бойових дій до 5 травня виплачується щорічно у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону №107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону №3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону №3551-XII, фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються БК України.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 відновлено дію частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінет Міністрів України у Постанові №112 від 19 лютого 2020 року установив, що у 2020 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом № 3551-XII, учасникам бойових дій здійснюється у розмірі 1390 грн, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено частиною п'ятою статті 12 цього Закону.
Отже, на час виплати позивачу у травні 2020 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №112.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій внаслідок війни у 2020 році слід застосовувати не Постанову №112, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що разова грошова допомога до 5 травня у 2020 році повинна виплачуватися учасникам бойових дій у розмірі, встановленому частиною п'ятою статті 12 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV - в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 січня 2021 року у справі №440/2722/20 (Пз/9901/14/20) та постанові Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі №200/4287/20-а під час розгляду подібних правовідносин, а відповідно до ч.5 ст.242 КАС України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2020 року - 1638 гривень.
Отже, з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій - п'ять мінімальних пенсій за віком у 2020 році становить 8190,00 грн. (1638,00 грн х 5). Сума недоотриманих позивачем коштів становить 6800,00 грн.. Виплата позивачу в 2020 році разової грошової допомоги у сумі 1390 грн не відповідає статті 12 Закону №3551-ХІІ та свідчить про порушення його прав на отримання такої допомоги у належному розмірі.
При цьому, як було вірно зазначено судом першої інстанції, норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанов Кабінету Міністрів України, на які посилається відповідач, не можуть змінювати приписів Закону №3551-ХІІ.
Відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат, гарантованих державою, на що неодноразово вказував Верховний Суд України у своїх рішеннях (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі №21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі №21- 44а10).
Колегія суддів апеляційного суду також враховує, що відповідач не оскаржив у апеляційному порядку рішення суду першої інстанції від 26.02.2021 року в частині задоволення позовних вимог за 2020 рік.
Відносно позовних вимог щодо невиплати разової грошової допомоги до 5 травня у 2017 році, колегія суддів враховує, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї позовної вимоги у зв'язку із її безпідставністю, оскільки позивач набув статусу учасника бойових дій відповідно до посвідчення лише 25.09.2017, а тому йому не могла бути виплачена вищезазначена допомога у 2017 році.
Рішення суду першої інстанції від 26.02.2021 року в частині відмови у задоволення позовних вимог за 2017 рік не оскаржене сторонами в апеляційному порядку.
Відносно позовних вимог щодо виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня у 2018-2019 роках, то колегія суддів зазначає, що на момент таких виплат діяли два нормативно-правові акти, які мали однакову юридичну силу, проте встановлювали різний розмір щорічної допомоги до 05 травня учасникам бойових дій, а саме: пункт 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014 № 79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" (яким уповноважено Кабінет Міністрів України встановлювати розмір виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня учасникам бойових дій), та частина п'ята статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (яка в силу рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 з 22.05.2008 діяла в редакції: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком").
Однак колегія суддів звертає увагу, що Конституція України не встановлює пріоритету в застосуванні того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Чинним законодавством України не врегульовано питання подолання колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.
Конституційний Суд України в пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03.10.1997 у справі за №4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України) зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована одно предметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується одно предметний акт, який діяв у часі раніше".
Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах слід застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та залишається чинною на час перебігу правовідносин.
Враховуючи те, що норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014 №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнята пізніше ніж норма частини п'ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то у такому випадку при визначенні розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових враховувалася саме норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України в редакції Закону України від 28.12.2014 №79-VІІІ "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових за 2018-2019 роки норма пункту 26 розділу VІ "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції Закону України від 28.12.2014 №79-VІІІ) неконституційною не визнавалась, а положення постанов Кабінету Міністрів України №170 від 14.03.2018, №237 від 20.03.2019 були чинними, а тому підлягали застосуванню відповідачем при визначенні позивачу розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій у 2018-2019 роках.
Вказана правова позиція суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що міститься у постановах від 07.03.2018 у справі №348/2100/16-а, від 19.06.2018 у справі №459/2783/17, від 22.08.2018 у справі №550/1131/17, від 13.06.2019 у справі №564/189/17 та від 31.07.2019 у справі №348/2005/16-а.
Крім того, апеляційний суд наголошує, що лише з 27.02.2020 положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України вважається неконституційним, а тому прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) не змінює правових відносин між сторонами, що мали місце у 2018-2019 роках. Встановлена у Рішенні Конституційного Суду України від 27.02.2020 неконституційність закону має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду правовідносин із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2018-2019 роки в розмірі, передбаченому статтею 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" 22.10.1993 №3551-XII, задоволенню не підлягають.
Доводи апелянта (позивача) в цій частині не спростовують висновків суду першої інстанції.
Таким чином, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції всебічно з'ясовано обставини справи, рішення суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому немає підстав для його скасування.
Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Згідно п.3 ч.6 ст.12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Проаналізувавши характер спірних правовідносин, предмет доказування, склад учасників справи, та враховуючи, що дану адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, суд апеляційної інстанції зазначає, що дана адміністративна справа є справою незначної складності, а тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року в адміністративній справі №380/529/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Самбірської районної державної адміністрації Львівської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль