26 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/3078/20 пров. № А/857/1574/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Заверухи О. Б., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі №300/3078/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-
суддя в 1-й інстанції - Григорук О.Б.,
час ухвалення рішення - 02.12.2020 року,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
дата складання повного тексту рішення - не зазначена,
Позивач- ОСОБА_1 звернулася 30 жовтня 2020 року в суд з адміністративним позовом до відповідача- Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просила визнати протиправними дії щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту "є" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та зобов'язати призначити та виплатити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "є" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 16 січня 2013 року, зарахувавши у пільговий стаж періоди роботи в Долинській бавовнянопрядильній фабриці: з 01 червня 1995 по 30 листопада 1996 року, з 01 лютого 1997 по 28 лютого 1998 року, з 01 липня 2000 по 21 серпня 2000 року, з 01 лютого 2001 по 30 червня 2001 року.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до пункту "є" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 16 січня 2013 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "є" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період роботи в Долинській бавовнянопрядильній фабриці з 01 червня 1995 по 30 листопада 1996 року, з 01 лютого 1997 по 28 лютого 1998 року, з 01 липня 2000 по 21 серпня 2000 року, з 01 лютого 2001 по 30 червня 2001 року, та призначити і виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "є" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з 16 січня 2013 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що в період звернення позивачки за призначенням пенсії (2013 рік) діяла норма Закону України «Про пенсійне забезпечення», в якій зазначалось, що згідно з п. «є» ст.13 Закону на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років. Однак, на час звернення за призначенням пенсії страховий стаж позивачки становив 27 років 6 місяців, з них 17 років 23 дні пільговий стаж, відтак підстав для призначення пенсії їй не було. Крім того, звертає увагу на те, що ще у 2013 році позивачка довідалась про відмову у призначені пенсії, однак з позовною заявою звернулась до суду тільки в 2020 році, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, тому застосуванню підлягає ст.123 КАС України, якою передбачені наслідки пропущення строків звернення до суду. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи у судове засідання повторно не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а позов залишити без розгляду з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що у травні 2013 року позивачка зверталася до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області листом від 21 травня 2013 року позивачу повідомлено, що рішенням комісії при Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області їй відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки стаж роботи який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах становить 17 років 23 дні, а робітниці текстильного виробництва, зайняті на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, - після досягнення 50 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років (а.с.17).
17 грудня 2019 року позивачка звернувся до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з проханням надати їй інформацію про розрахунок загального трудового стажу на момент звернення за призначенням пенсії, вказавши періоди роботи, які були підтверджені комісією, що дають право на призначення пенсії відповідно до пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а. с. 19).
08 січня 2020 року ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на вказане звернення позивачки надало відповідь про те, що на час звернення за призначенням пенсії страховий стаж позивачки становить 27 років 6 місяців (з них 17 років 23 дні пільговий стаж), а також додано розрахунок страхового стажу.
Вважаючи дії щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту "є" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" неправомірними, позивачка звернулася в суд з цим позовом, з метою захисту та відновлення порушеного права.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що записами трудової книжки підтверджується факт перебування позивача на посаді робітниці текстильного виробництва, зайнятої на верстатах і машинах, - за списком виробництв і професій, затверджуваним у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, у спірні періоди: з 01 червня 1995 по 30 листопада 1996 року, з 01 лютого 1997 по 28 лютого 1998 року, з 01 липня 2000 по 21 серпня 2000 року, з 01 лютого 2001 по 30 червня 2001 року. Доказів, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці, відповідачем суду не надано. Відтак, при врахуванні спірних періодів роботи позивача в Долинській бавовнянопрядильній фабриці в стаж на пільгових умовах, страховий стаж позивача становитиме не менше 20 років та позивач матиме право на призначення пенсії за віком відповідно до пункту "є" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Також, зазначено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем не порушено шестимісячного строку, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Даючи правову оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вказує на наступне.
Частина перша статті 5 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом частини першої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС).
Так, згідно з ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду, позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач у травні 2013 року зверталася до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Болехові Івано-Франківської області листом від 21 травня 2013 року позивачу повідомлено, що рішенням комісії при Головному управлінню Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області їй відмовлено в призначенні пенсії за віком.
17 грудня 2019 року позивач звернулася до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області з проханням надати їй інформацію про розрахунок загального трудового стажу на момент звернення за призначенням пенсії, вказавши періоди роботи, які були підтверджені комісією, що дають право на призначення пенсії відповідно до пункту «є» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
08 січня 2020 року ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на вказане звернення позивачки надало відповідь про те, що на час звернення за призначенням пенсії страховий стаж позивачки становить 27 років 6 місяців (з них 17 років 23 дні пільговий стаж), а також додано розрахунок страхового стажу.
Таким чином, з наведеного вище вбачається, що позивач про порушення свого права дізнався ще у травні 2013 року, доказів повторного звернення до відповідача з заявою про призначення пенсії матеріали справи не містять, разом з тим, з позовом до суду звернулася лише у жовтні 2020 року.
Нормами п.8 ч.1 ст.240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. (ч. ч. 3, 4 ст. 123 КАС України)
Слід зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач знав про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, в т.ч. можливість вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах встановленого Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду, але не скористався такою за відсутності поважних причин.
Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
У справі Європейського суду з прав людини «Стаббігс та інші проти Великобританії» визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглянувши цей позов по суті, не залишивши його без розгляду, порушив норми процесуального права, що свідчить про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку на звернення до суду та відсутності заявлення позивачем обставин, які б свідчили про поважність причин його пропуску.
Разом з тим, суд першої інстанції при прийнятті рішення за вказаним позовом не врахував наведених вище обставин.
Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при задоволенні позову неправильно застосовано норми процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та позов залишити без розгляду.
Керуючись ст. 229, 242, 243, 250, 310, 315, 317, 319, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити частково.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2020 року у справі №300/3078/20 скасувати та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді О. Б. Заверуха
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 28 травня 2021 року.