26 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/16352/20 пров. № А/857/5361/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р. Й.,
суддів Гуляка В. В.,
Ільчишин Н. В.,
з участю секретаря судового засідання Вовка А. Ю.,
представника позивача Коляди Д. І.,
представників відповідача Флис Х. А., Тістечка Ю. Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року (прийняте у м. Луцьку суддею Смокович В. І.; повний текст рішення складено 03 лютого 2021 року) в адміністративній справі № 140/16352/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» до Галицької митниці Держмитслужби, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління Держаної казначейської служби України у Львівській області, про визнання протиправною та скасування уніфікованої митної квитанції, стягнення митних платежів,
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» (далі - ТОВ «Негабарит-Сервіс», позивач) звернулося до Волинського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просило визнати протиправною і скасувати уніфіковану митну квитанцію від 02 липня 2020 р. ДМ-1 серія 20906П № 0010602 та стягнути з Державного бюджету України надміру сплачені митні платежі в сумі 51 147,46 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що нарахування єдиного збору відбувалося без результатів зважування, а лише на підставі даних, заявлених вантажовідправником у товаросупровідних документах. Після перетину державного кордону на найближчих контрольних вагах по маршруту слідування добровільно було пройдено габаритно-ваговий контроль, за результатами якого Службою автомобільних доріг в Рівненській області було видано документ, із якого видно меншу загальну вагу та менше навантаження на осі причепа.
Таким чином, при перетині державного кордону 02 липня 2020 року автомобілем НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ТОВ «Негабарит-Сервіс» повинно було сплатити лише 26 229,46 грн (виходячи зі ставки 0,8 євро за 1 км проїзду), у зв'язку із чим позивач звернувся до Галицької митної служби щодо повернення надміру сплачених коштів. Однак відповідач листом від 22 вересня 2020 року вих. № 7.4-1-18/13/24425 відмовив у поверненні вказаних коштів, мотивуючи це тим, що нарахування єдиного збору відбулося правомірно на підставі поданих водієм документів під час в'їзду транспортного засобу на територію України.
Тому позивач вважає, що оскаржувана уніфікована митна квитанція ґрунтується на помилковому тлумаченні відповідачем норм законодавства, у зв'язку з чим ТОВ «Негабарит-Сервіс» було надмірно сплачено нараховані митні платежі - податки/збори, чим було порушено його права та інтереси.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило ТОВ «Негабарит-Сервіс», яке вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; та за неправильного застосування норм матеріального права. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги його посилання на Технологічну схему пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів через державний кордон у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська - Хребенне», якою встановлено, що після в'їзду у пункт пропуску здійснюється контроль вагових параметрів автомобільних транспортних засобів (на електронних динамічних вагах для транспортних засобів комерційного призначення) з видачею роздруківки контролю вагових параметрів. Отже, нарахування єдиного збору має відбуватися за результатами реальної ваги автопоїзда, а не заявлених відправником-перевізнику даних про вантаж.
У відзиві на апеляційну скаргу Галицька митниця Держмитслужби проти вимог скаржника заперечила; вказує, що ваговий комплекс, розташований у пункті пропуску “Рава-Руська” Галицької митниці Держмитслужби у напрямку “в'їзд в Україну”, не введений в експлуатацію, і як наслідок, зважування вантажних транспортних засобів, що прямують на митну територію України, не здійснюється. У службовій діяльності посадові особи митного поста використовують інформацію про вагові параметри, яка надається Митною службою Республіки Польща в рамках проекту TCS. У випадку переміщення 02 липня 2020 року через митний кордон України в МППдАС «Рава-Руська-Хребенне» транспортного засобу НОМЕР_3 у SMS-повідомленні, яке надійшло від суміжної сторони, вага транспортного засобу з вантажем не зазначалась.
З огляду на зазначене, відповідно до пункту 14 Порядку № 1040 габаритно-ваговий контроль параметрів транспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 з вантажем «генератор змінного струму» здійснювався посадовою особою на підставі поданих водієм документів під час в'їзду транспортного засобу в Україну. Задекларована загальна вага автопоїзду з вантажем, згідно дозволу № 2020-13008901-7022 НГ та листа щодо погодження маршруту від 18 червня 2020 року № 20-19/6380, становила 63,00 т (при допустимих - 40 т).
Звертає увагу, що документи, на підставі яких здійснено розрахунок єдиного збору були надані позивачем самостійно та стверджувати, що на час перетину митного кордону України була інша вага, ніж зазначена в документах, поданих до митного оформлення, неможливо. Натомість із долученого до позовної заяви документа (результати зважування) видно, що в такому вказано лише автомобіль НОМЕР_1 , реєстраційний номер причіпа не зазначено, що викликає сумнів у зважуванні транспортного засобу з причіпом, проте митний кордон перетинав транспортний засіб НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , тобто із причіпом.
Окрім того, суми сплаченого єдиного збору за уніфікованою митною квитанцією серії 20906П № 0010602 від 02 липня 2020 року не може вважатись (розглядатись) як надміру чи помилково сплачені грошові зобов'язання.
У судовому засіданні представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги із аналогічних підстав; просить апеляційну скаргу задовольнити.
Представники відповідача у судовому засіданні заперечили проти вимоги апеляційної скарги та просили залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що ТОВ «Негабарит-Сервіс» включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на підставі запису від 19 грудня 2011 року № 11851020000000660; основним видом діяльності є код КВЕД: 4941 Вантажний автомобільний транспорт (а. с. 17 - 18).
Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної СМR МТ-Н 27513 позивач транспортним засобом, д. н. з. НОМЕР_1 , з причіпом, д. н. з. НОМЕР_2 здійснював перевезення негабаритного вантажу за маршрутом Німеччина-Україна (а. с. 57).
Вказаний сідловий тягач та напівпричіп належать ТОВ «Негабарит-Сервіс», що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів НОМЕР_4 та НОМЕР_5 (а. с. 15 - 16).
Листом Державного агентства автомобільних доріг України від 18 червня 2020 року № 20-19/6380 було погоджено маршрут проїзду великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування за маршрутом ПП «Рава-Руська» - Чайка Київської області - Чорноморськ для перевезення обладнання, за спеціальними правилами, виходячи з габаритних та вагових параметрів транспортного засобу та відповідно до несучої здатності автомобільних доріг та мостів, відповідно до якого відстань проїзду становить 1093 км (а. с. 8, 60).
Позивачем отримано дозвіл Відділу безпеки дорожнього руху Управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 24 червня 2020 року № 2020-13008901-7022 НГ на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, а саме: Мерседес НОМЕР_1 , причіп: ЛЮК, НОМЕР_2 , вантаж: обладнання з підтверджуючими документами про вагові параметри (а. с. 7, 59).
На підставі вказаних документів Галицькою митницею Держмитслужби було складено уніфіковану митну квитанцію від 02 липня 2020 року МД-1 серія 20906П №0010602 про справляння єдиного збору на загальну суму 77 376,92 грн (а. с. 6, 58).
Згідно інформації з ФК Квитанції МД-1 позивачем о 11:51 год 02 липня 2020 р. було сплачено єдиний збір в розмірі 77 376,92 грн та відповідно до ФМ Журналу пункту пропуску о 13:03 год 02 липня 2020 року митним органом був оформлений пропуск на в'їзд на митну територію України транспортного засобу, д. н. з. НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_1 (а. с. 56).
Як видно з матеріалів справи, 03 липня 2020 р. о 03:03 год автомобілем НОМЕР_1 пройдено зважування, за результатами якого Службою автомобільних доріг в Рівненській області було видано документ від 03 липня 2020 р., відповідно до якого загальна вага транспортного засобу - 59,92 т, навантаження на найбільш навантажену вісь - 23,13 т (а. с. 9).
Товариство звернулося до Галицької митниці Держмитслужби з листами від 02 вересня 2020 року за №№ 1717, 1718 щодо помилкового нарахування єдиного збору, однак відповідач листом від 22 вересня 2020 року № 7.4-1-18/13/24425 повідомив, що під час пропуску через митний кордон України транспортного засобу НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за уніфікованою митною квитанцією від 02 липня 2020 року ДМ-1 серії 20906П № 0010602 єдиний збір нараховано та сплачено згідно інформації щодо параметрів транспортного засобу, визначених у відповідних дозволах за перевищення вагових та (або) габаритних параметрів, а тому відсутні підстави для повернення частини єдиного збору, зокрема в сумі 55 147,46 грн, як надміру чи помилково сплачених грошових зобов'язань (а. с. 10 - 12).
Позивач, вважаючи уніфіковану митну квитанцію від 02 липня 2020 року ДМ-1 серія 20906П № 0010602 та дії щодо відмови у поверненні надміру сплачених митних платежів в сумі 51 147,46 грн протиправними, звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував це тим, що Галицькою митницею Держмитслужби правомірно винесено уніфіковану митну квитанцію від 02 липня 2020 року МД-1 серії 20906П № 0010602, оскільки сума єдиного збору визначена відповідачем на підставі інформації щодо параметрів транспортного засобу, яка є в товаро-супровідних документах, поданих самим же перевізником, а тому в митного органу не було жодних сумнівів та підстав для неврахування таких документів.
При цьому суд зауважив, що згідно наданого позивачем листа від 03 липня 2020 року о 03:03 год був зважений автомобіль, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , проте відомості щодо зважування напівпричепа д. н. з. НОМЕР_2 вказаний документ не містить. Письмові докази про технічний стан вагового комплексу, наявність пломб, ліцензій, дозвільних документів у матеріалах справи відсутні.
Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.
Нарахування плати за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів здійснюється в рамках справляння єдиного збору відповідно до Закону України «Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України» від 04 листопада 1999 року (далі - Закон № 1212-ХІV) та Порядку справляння єдиного збору у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2002 року № 1569 (далі - Порядок № 1569).
Відповідно до статті 1 Закону № 1212-ХІV єдиний збір встановлюється щодо транспортних засобів вітчизняних та іноземних власників, визначених статтею 5 цього Закону, які перетинають державний кордон України, і справляється за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України, за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів, а також за проведення у пунктах пропуску (пунктах контролю) через державний кордон України відповідно до Митного кодексу України та інших законів України заходів офіційного контролю (у тому числі у формі попереднього документального контролю) під час ввезення товарів на митну територію України (у тому числі з метою транзиту).
Статтею 8 Закону № 1212-ХІV передбачено, що з перевізників-резидентів, транспортні засоби яких зареєстровано територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, плата за проїзд автомобільними дорогами України справляється лише у разі перевищення встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів.
Ставки єдиного збору за здійснення у пунктах пропуску через державний кордон України контролю вантажів і транспортних засобів, плата за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України (за кожен кілометр проїзду) та додаткова плата за кожен кілометр проїзду автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів, загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів встановлюються у розмірах, визначених у статті 5 Закону № 1212-ХІV.
За приписами пунктів 2 - 4 Порядку № 1569 єдиний збір справляється одноразово органом доходів і зборів, який здійснює митні формальності у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон, під час ввезення транспортного засобу (контейнера) на митну територію України (зокрема з метою транзиту). Єдиний збір сплачується власником транспортного засобу (контейнера) чи вантажу, або перевізником вантажу, або іншою особою, уповноваженою власником чи перевізником. Єдиний збір справляється за єдиним платіжним документом - уніфікованою митною квитанцією, форма, порядок заповнення та використання якої встановлюються Мінфіном.
Судом встановлено, що ТОВ «Негабарит-Сервіс», будучи автомобільним перевізником, згідно міжнародної товарно-транспортної накладної СМR МТ-Н 27513 транспортним засобом д. н. з. НОМЕР_1 , з причіпом д. н. з. НОМЕР_2 здійснювало перевезення негабаритного вантажу за маршрутом Німеччина-Україна.
У зв'язку з тим, що вагові та габаритні параметрів вказаного транспортного засобу перевищували нормативно допустимі, позивач отримав дозвіл Відділу безпеки дорожнього руху Управління безпеки дорожнього руху Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 24 червня 2020 року № 2020-13008901-7022 НГ на участь у дорожньому русі та листом Державного агентства автомобільних доріг України від 18 червня 2020 року № 20-19/6380 було погоджено маршрут проїзду великогабаритного транспортного засобу автомобільними дорогами загального користування.
Відповідно до вказаних документів параметри транспортних засобів: довжина - 18,50 м, ширина - 3,49 м, висота - 4 м, загальна вага автопоїзду з вантажем - 63 т, навантаження на найбільш навантажену вісь - 11,00 т.
Прибувши до пункту пропуску «Рава-Руська» для проходження митного оформлення перетину державного кордону водій автомобіля НОМЕР_1 / НОМЕР_2 подав пакет документів в тому числі CMR накладну, дозвіл та лист погодження, на підставі яких Галицька митниця Держмитслужби склала уніфіковану митну квитанцію від 02 липня 2020 р. МД-1 серія 20906П № 0010602 про справляння єдиного збору на загальну суму 77 376,92 грн
Статтею 222-1 Митного кодексу України установлено, що у пунктах пропуску через державний кордон України митні органи здійснюють контроль за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень згідно із Законом України «Про автомобільний транспорт». Порядок проведення такого контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.
Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що у пунктах пропуску через державний кордон України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, у сфері міжнародних автомобільних перевезень, зокрема здійснює: контроль наявності дозвільних документів на виконання перевезень; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; контроль внесення (нарахування) перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами України.
Пунктом 17 Порядку здійснення посадовими особами митних органів контролю за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1040 (далі - Порядок № 1040) визначено, що за результатами здійснення габаритно-вагового контролю посадова особа вносить реквізити дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, єдиного платіжного документа за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів та показники одометра (кілометри) до автоматизованої системи митного оформлення.
Відповідно до пункту 4.21.2 Технологічної схеми пропуску осіб, транспортних засобів та вантажів через державний кордон у міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Рава-Руська - Хребенне», після в'їзду у пункт пропуску здійснюється контроль вагових параметрів автомобільних транспортних засобів (на електронних динамічних вагах для транспортних засобів комерційного призначення) з видачею роздруківки контролю вагових параметрів.
Посилаючись на цей пункт Технологічної схеми, позивач вважає, що нарахування єдиного збору має відбуватися за результатами реальної ваги автопоїзду.
Разом із тим, із матеріалів справи видно, що ваговий комплекс, розташований у пункті пропуску “Рава-Руська” Галицької митниці Держмитслужби у напрямку “в'їзд в Україну”, не введений в експлуатацію, і як наслідок, зважування транспортного засобу не здійснювався.
При цьому, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що пунктами 14 - 15 Порядку № 1040 передбачено, що габаритно-ваговий контроль параметрів транспортних засобів з вантажем або без вантажу здійснюється посадовою особою на підставі поданих водієм або уповноваженою особою документів під час в'їзду транспортного засобу в Україну.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень над визначеними законодавством більше ніж показник, визначений у статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», посадова особа перевіряє наявність дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що законодавством не передбачено обов'язкового зважування транспортних засобів та використання для габаритно-вагового контролю інформації за результатом цього, оскільки проведення габаритно-вагового контролю параметрів транспортних засобів можливе на підставі поданих водієм або уповноваженою особою документів.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного суду доводи апелянта про те, що для нарахування єдиного збору, який справляється у пунктах пропуску можливо тільки за результатами зважування до уваги не приймає.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума єдиного збору згідно уніфікованої митної квитанції від 02 липня 2020 року МД-1 серії 20906П № 0010602 визначена митним органом правильно, оскільки у нього не було жодних сумнівів та підстав для неврахування інформації щодо параметрів транспортного засобу, яка є в товаро-супровідних документа,х поданих самим же перевізником.
Щодо наданого позивачем листа від 03 липня 2020 року, відповідно до якого загальна вага транспортного засобу - 59,92 т, колегія суддів апеляційного суду зазначає таке.
Згідно наданого позивачем листа від 03 липня 2020 року видно, що о 03:03 год був зважений автомобіль, д. н. з. НОМЕР_1 , а відомості щодо зважування напівпричепа д. н. з. НОМЕР_2 вказаний документ не містить.
З матеріалів справи видно, що Генератор змінного струму, який перевозив позивач складається з: генераторної установки; охолоджувача генератора ТС 172; поліетиленової шумоізоляційної підкладки; елементів кріплення та ущільнення.
Разом з тим, судом встановлено, що зазначений вантаж не був опломбований, тому колегія суддів апеляційного суду вважає, що наданий позивачем лист від 03 липня 2020 року не можна вважати належним та допустимим доказом, оскільки з нього не можливо встановити, у якій саме комплектації зважувався товар.
Суд також критично оцінює наданий позивачем документ від 03 липня 2020 року відповідно до якого загальна вага транспортного засобу - 59,92 т, навантаження на найбільш навантажену вісь - 23,13 т, оскільки підстави уважати, що на час перетину митного кордону України була інша вага, ніж зазначена в документах, поданих до митного оформлення відсутні; більше того, водій при митному оформленні не наголошував працівникам митниці, що вантаж, який перевозився, фактично має іншу (меншу) вагу і уважати письмові докази (документ про зважування), які були поза межами митного оформлення і з великим інтервалом у часі достовірними, належними у суду немає підстав.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, відповідно до приписів частини другої статті 77 КАС України та статті 2 КАС України, належним чином обґрунтував та надав докази щодо можливості визначати суму єдиного збору на підставі інформації щодо параметрів транспортного засобу, яка є в товаро-супровідних документах, поданих позивачем при перетині митного кордону України.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (§ 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені апелянтом обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.
Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Негабарит-Сервіс» залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 29 січня 2021 року в адміністративній справі № 140/16352/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
Н. В. Ільчишин
Постанова складена у повному обсязі 27 травня 2021 року.