25 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/2206/20 пров. № А/857/15537/20
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Юрченко М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про стягнення середнього заробітку у зв'язку із підвищенням окладів та за час затримки виконання рішення суду, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Гулик А.Г.,
час ухвалення рішення: 13:13:31,
місце ухвалення рішення - м. Львів,
дата складання повного тексту рішення: 19.11.2020 р.,
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції України у Львівській області, в якому просив суд стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 недоотриманий середній заробіток у зв'язку із підвищенням окладів у сумі 91436,07 грн без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків; стягнути з Головного управління Національної поліції України у Львівській області середній заробіток за час затримки виконання рішення суду від 17.04.2019, справа №1340/4176/18 у розмірі 9577,00 грн без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що питання обчислення суми середнього заробітку у зв'язку із підвищенням окладів за періоди з 07.11.2015 по 24.01.2018 та з 21.08.2018 по 13.12.2018 повинно було вирішуватись в межах розгляду адміністративних справ №813/6276/15, №1340/4176/18, оскільки саме в цих справах суд вирішував питання суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду суд першої інстанції вказує, що на ГУ МВС України у Львівській області покладено обов'язок з поновлення позивача на посаді, а не на ГУ НП у Львівській області, з яким у позивача не було трудових правовідносин. Вказує, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №1340/4176/18 зобов'язано ГУ НП у Львівській області працевлаштувати позивача шляхом призначення на рівнозначну посаду, що не може вважатися поновленням на посаді у розумінні положень статті 236 КЗпП України.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що його було працевлаштовано на рівнозначну посаду у відповідності до вимог п. 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про національну поліцію». Вказує, що встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) щодо працевлаштування працівників ліквідованої установи. Також скаржник наголошує на функціональному правонаступництві Головного управління Національної поліції у Львівській області, що покладає на даний орган обов'язок щодо виплати йому грошового забезпечення, а саме збільшення такого у зв'язку з підвищенням окладів.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 у справі №1340/4176/18 позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, Головного управління Національної поліції у Львівській області, за участю третьої особи Залізничного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області №1162 о/с від 21.08.2018 в частині звільнення у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 з посади оперуповноваженого відділу карного розшуку Залізничного районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області; поновлено ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого відділу карного розшуку Залізничного районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07.11.2015; стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу в розмірі 6366,60 грн без урахування сум обов'язкових до сплати податків та внесків. У задоволенні позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Національної поліції у Львівській області працевлаштувати ОСОБА_1 з 07.11.2015 у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» шляхом призначення на посаду оперуповноваженого сектору карного розшуку Залізничного відділу поліції Головного управління поліції у Львівській області відмовлено.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 у справі №1340/4176/18 ГУ МВС України у Львівській області прийняло наказ від 11.01.2019 №114, яким поновило позивача на посаді оперуповноваженого відділу карного розшуку Залізничного районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 07.11.2015.
Наказом від 11.01.2019 №1198 ГУ МВС України у Львівській області звільнило позивача з органів внутрішніх справ України в запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» Положення через скорочення штатів з 07.11.2015.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №1340/4176/18 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.12.2018 у справі №1340/4176/18 скасовано в частині, а саме: зобов'язано Головне управління Національної поліції у Львівській області працевлаштувати ОСОБА_1 з 07.11.2015 у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» шляхом призначення на рівнозначну посаду.
На виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №1340/4176/18 ГУ НП у Львівській області прийняло наказ від 14.05.2019 № 307о/с, яким працевлаштувало позивача з 07.11.2015 у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» шляхом призначення на рівнозначну посаду, а саме на посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався тим, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №1340/4176/18 зобов'язано ГУ НП у Львівській області працевлаштувати позивача шляхом призначення на рівнозначну посаду, що не може вважатися поновленням на посаді у розумінні положень статті 236 КЗпП України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Таким нормативно-правовим актом є постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» (надалі - Порядок №100).
Відповідно до пункту 2 Порядку №100, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.
Згідно з частиною 2 пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
Відповідно до пункту 8 розділу 4 Порядку № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
При цьому, чинне законодавство, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, не містить жодних положень щодо можливості розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням майбутнього підвищення заробітної плати за відповідною посадою, з якої було звільнено працівника, а передбачає здійснення відповідного розрахунку виключно з урахуванням розміру заробітної плати за 2 місяці, що передували події звільнення.
Посилання скаржника на п.10 Порядку обчислення середньої заробітної плати є безпідставним, оскільки він підлягає застосуванню при збереженні за працівником середнього заробітку, а не під час обчислення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи позивача, що його посадовий оклад збільшився у період з 07.11.2015-16.02.2018 на 15%, а з 17.02.2018-31.05.2019 на 20 %, а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу необхідно обчислювати з урахуванням підвищених тарифних ставок і посадових окладів.
Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 804/8042/17, є безпідставним, оскільки наведені у вказаному рішенні висновки стосувались визначення розміру середнього заробітку внаслідок затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, що не відповідає обставинам даної справи, та не підлягає врахуванню судом.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з ГУ МВС України у Львівській області недоотриманого середнього заробітку у зв'язку із підвищенням окладів.
Крім того, Постановою КМУ від 16.09.2015 №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" передбачено ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України в Львівській області з одночасним утворенням Головного управління Національної поліції в Львівській області. Відповідно, твердження позивача про те, що у даному конкретному випадку фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу є недоречним та безпідставним. Аналогічність завдань міліції і поліції, встановлених ст.3 Закону України "Про міліцію" та ст. 2 Закону України "Про Національну поліцію" не свідчить про правонаступництво, на якому наполягає позивач. Отже, в даному випадку у суду відсутні правові підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови суду від 17.04.2019 у справі №1340/4176/18.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2020 року у справі № 380/2206/20 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді Л. Я. Гудим
В. В. Святецький
Повне судове рішення складено 28.05.2021 року