Справа № 240/16947/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
28 травня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Господарського суду Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України про визнання протиправними дій, стягнення недоплаченої суддівської винагороди,
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року ухвалено: позовну заяву задовольнити. Визнати протиправними дії Господарського суду Житомирської області щодо видачі наказу №61-к від 27.04.2020. Визнати протиправними дії Господарського суду Житомирської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за квітень - серпень 2020 року у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати. Стягнути з Господарського суду Житомирської області на користь ОСОБА_1 нараховану але невиплачену суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у сумі 150960 грн. 16 коп., з утриманням обов'язкових податків та зборів. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати суддівської винагороди за один місяць.
20.01.2021 ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із заявою про роз'яснення судового рішення у якій просить роз'яснити, що розмір суддівської винагороди позивача за один повний місяць, яка (винагорода) визначена статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" станом на день ухвалення цього судового рішення.
Заява про роз'яснення рішення фактично обгрунтована тим, що листом від 31.12.2020 Головне управління державної казначейької служби України у Житомирській області з метою виконання судового рішення в частині негайного виконання повідомило відповідача про необхідність визначити суму суддівської винагороди за один місяць. Відповідач надав Управлінню казначейства інформацію про те, що сума суддівської винагороди в межах стягнення за один місяць становить 24287,85 грн, однак розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 за один місяць станом на день ухвалення судового рішення становить 110985,60 грн. Констатує, що сума 24287,85 грн, яка зазначена у листі відповідача від 06.01.2021, співпадає із сумою недоотриманої суддівської винагороди за квітень 2021 року. Вважає, що визначена у рішенні суду від 23.12.2020 «суддівська винагорода за один місяць», стягнення якої допущено до негайного виконання, не є такою, що визначена за якийсь конкретний місяць, а є розміром суддівської винагороди за один місяць, на отримання якої має право позивач, яка визначена статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» станом на день ухвалення цього судового рішення.
21 січня 2021 року за вх. №3127/21 до Житомирського окружного адміністративного суду надійшла заява Господарського суду Житомирської області про роз'яснення судового рішення. Просить роз'яснити, чи можна вважати виконаним рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі №240/16947/20 в частині негайного виконання стягнення суддівської винагороди за один місяць, якщо відповідно до виписки Державної казначейської служби за 15.01.2021 з рахунку загального фонду суду було здійснено безспірне списання на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 24287 грн. 85 коп. за квітень 2020 року з утриманням обов'язкових податків і зборів, оскільки з урахуванням того, що у квітні 2020 року ОСОБА_1 уже була нарахована та виплачена суддівська винагорода у розмірі 86 697 грн.75 коп, вважаємо, що суддівська винагорода в межах одного місяця була виплачена в повному розмірі відповідно до закону. До заяви додано виписки по рахунку за 15.01.2021.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року у задоволенні заяв відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяв, суд першої інстанції фактично виходив з того, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 є чітким, зрозумілим, належним чином вмотивованим, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України та не потребує роз'яснення.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправльне застосування норм матеріального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити його заяву про роз'яснення судового рішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що ухвала суду суперечить нормам пункту 2 частини 1 статті 371 КАС України (внаслідок неправильного розуміння судом цієї норми) та статті 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", яка чітко і однозначно визначає розмір суддівської винагороди, яку (статтю) суд не застосував, хоча мав застосувати. Також ухвала суперечить частині 1 статті 254 КАС України, оскільки ухвалою про відмову в роз'ясненні суд фактично змінив рішення. Основним аргументом апеляційної скарги є неправильність визначення судом в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали розміру суддівської винагороди, яка підлягає до стягнення в порядку негайного виконання.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої та другої статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
У пункті 19 постанови «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 №7 Пленум Верховного Суду України зазначає, що роз'яснення судового рішення можливо тоді, коли воно є незрозумілим. Поставлені у заяві питання розглядаються тільки судом, який ухвалив судове рішення. За правовою природою роз'яснення судового рішення є продовженням його ухвалення, а ухвала про роз'яснення є його складовою, тому заява про роз'яснення судового рішення розглядається у тому ж провадженні, в якому було ухвалене судове рішення, про роз'яснення якого ставиться питання. В ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду.
Роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення. При цьому, роз'яснено може бути лише судове рішення, яке набрало законної сили та не скасоване на момент звернення щодо його роз'яснення.
Вичерпного переліку критеріїв для визначення рішення незрозумілим правова норма не містить, а із змісту закону виходить, що їх має навести особа, яка звертається із заявою про роз'яснення судового рішення.
Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання.
Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання рішення суду, а тому роз'ясненню підлягають рішення суду у разі, якщо без такого роз'яснення їх важко виконати, оскільки високою є ймовірність неправильного виконання внаслідок неясності резолютивної частини рішення.
Тобто, роз'яснення рішення суду - це засіб виправлення недоліків судового акта, який полягає в усуненні неясності судового акта і викладенні рішення суду у більш ясній і зрозумілій формі.
Таким чином, роз'яснення судового рішення є за своєю суттю одним із способів усунення його недоліків, зміни форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового рішення, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше, однак без виправлення і постановлення додаткового рішення цим же судом. Тобто процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
Дослідивши зміст мотивувальної та резолютивної частин рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі №240/16947/20, судом апеляційної інстанції встановлено, що вказане рішення є зрозумілим, труднощів в розумінні не викликає, тому розширеного тлумачення шляхом його роз'яснення не потребує, а резолютивна частина судового рішення повністю узгоджується з вимогами статті 246 КАС України «Зміст рішення» та містить усі необхідні складові та реквізити.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що визначений статтею 254 КАС України механізм не може використовуватись, якщо хтось із осіб, які беруть участь у справі, не розуміє, наприклад, мотивації судового рішення, чи не знає способу або порядку його виконання.
Висновки суду щодо способу, строків, порядку виконання рішення є факультативними елементами резолютивної частини рішення. Тому вони можуть виступити предметом роз'яснення лише у тому разі, коли суд закріпив їх у рішенні. Якщо ж висновки суду щодо способу виконання у рішенні відсутні, то ухвала суду про їх роз'яснення фактично є додатковим рішенням і прямим порушенням статті 254 КАС України, що забороняє змінювати (в тому числі доповнювати) зміст такого рішення.
Зміст заяви ОСОБА_1 про роз'яснення судового рішення вказує на те, що заявнику не зрозумілий порядок та механізм його виконання, що виключає можливість його роз'яснення в порядку статті 254 КАС України.
Встановлення порядку виконання рішення суду положеннями статті 254 КАС України не передбачено як підставу для роз'яснення судового рішення.
Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем та іншими суб'єктами владних повноважень.
Разом з цим, при розгляді заяви про роз'яснення судового рішення, яке набрало законної сили, суд не здійснює нового перегляду справи.
За приписами статті 378 КАС України за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання такого рішення.
Таким чином, законодавцем розмежовано порядок «роз'яснення судового рішення якщо таке є незрозумілим» (стаття 254 КАС України) та «встановлення способу і порядку виконання судового рішення в разі наявності обставин, що ускладнюють його виконання» (статті 378 КАС України).
На підставі викладеного, оскільки судове рішення, яке просить роз'яснити позивач, є зрозумілим, а також враховуючи, що заявник звернувся до суду із заявою про роз'яснення саме через незрозумілість способу його виконання в частині допущення до негайного виконання рішення суду щодо виплати суддівської винагороди за один місяць, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для роз'яснення судового рішення та задоволення заяви.
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наведені позиваем у заяві мотиви не обгрунтовують необхідність надання судом роз'яснення резолютивної частини судового рішення, оскільки рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2020 у справі №240/16947/20 є чітким, зрозумілим, належним чином вмотивованим, з посиланням на відповідні норми чинного законодавства України та не потребує роз'яснення.
Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції в ухвалі від 26.01.2021 зазначивши суму суддівської винагороди позивача за один місяць, яка підлягає стягненню в порядку негайного виконання 24287,85 грн., встановив обставину, у встановленні якої відмовив у рішенні від 23.12.2020, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
При цьому слід зазначити те, що у разі неправильного, на думку позивача, виконання відповідачем судового рішення може бути підставою для оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених відповідачем на виконання рішення суду, у порядку ст.383 КАС України.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про роз'яснення рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2020.
Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 26 січня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.