Справа № 560/5681/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстер П.М.
Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
18 травня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Ватаманюка Р.В. Драчук Т. О. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Полотнянка Ю.П.,
представника позивача: Курила Р.М.,
предтавника відповідача: Поліщука Є.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
у вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення форми "Ф" №№ 0137378-5805-2225, 0137376-5805-2225, 0137377-5805-2225 від 24.06.2020.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05.02.2021 позов задоовлено частково: визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 24.06.2020 року №0137377-5805-2225 та податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 24.06.2020 року №0137376-5805-2225 в сумі 2086,50 грн. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, позивач подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в цій частині та ухвалити нове, яким повністю задовольнити вимоги позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «Ф» №0137378-5805-2225 від 24.06.2020 та №0137376-5805-2225 від 24.06.2020.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до наявних в органах ДПС відомостей, а саме даних про об'єкти нерухомого майна, які загружено в «Реєстр платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки», для використання при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, по РНОКПП 2715402842 зареєстровано наступні об'єкти нежитлової нерухомості:
тип об'єкту - «комплекс», доповнення до типу - «комплекс швейна фабрика» за адресою АДРЕСА_1 , загальна площа 7338,6 кв.м.;
тип об'єкту - «цілісний майновий комплекс», доповнення до типу - «цілісний майновий комплекс, база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою Хмельницька область, Летичіський район, с.Головчинці, загальна площа 5405,1 кв.м.;
тип об'єкту - «цілісний майновий комплекс», доповнення до типу - «цілісний майновий комплекс, база відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою АДРЕСА_2 , загальна площа 4391,40 кв.м.
24.06.2020 року Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області проведено нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки по РНОКПП НОМЕР_1 ОСОБА_1 та сформовано податкове повідомлення-рішення №0137376-5805-2225 на суму 76559,94 грн., податкове повідомлення - рішення №0137377-5805-2225 на суму 67666,45 грн., податкове повідомлення-рішення №0137378-5805-2225 на суму 54975,94 грн.
Позивач не погодилась з винесеними Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області вище зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями подала позовну заяву про їх скасування.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «Ф» №0137377-5805-2225 від 24.06.2020 року є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки, як встановлено судом, відповідачем, під час винесення податкового повідомлення - рішення форми «Ф» № 0137377-5805-2225 від 24.06.2020 року, не взято до уваги те, що інформація про даний об'єкт міститься в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, при цьому, аналогічний об'єкт нерухомого майна зареєстровано, також в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що призвело до подвійного оподаткування одного і того ж об'єкта нерухомого майна ОСОБА_1 .
Також суд першої інстанції дійшов висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області від 24.06.2020 року №0137376-5805-2225 в сумі 2086,50 грн., оскільки відповідачем протиправно нараховано позивачу податок на об'єкт нежитлової нерухомості площею - 200 м.кв., який остання передала користувачу ТзОВ "Т-Стиль".
Щодо відмови у задоволенні позову стосовно скасування податкового повідомлення-рішення №0137376-5805-2225 від 24.06.2020 на суму 74473,44 грн., то суд першої інстанції враховуючи, що площа в 200 кв.м. використовувалась ТзОВ "Т-Стиль", дійшов висновку, що оподаткуванню підлягає площа об'єкта нерухомого майна - 7338,6 - 200 = 7138,6 кв.м.
На думку суду першої інстанції, довід позивача у позові, що нежитлові будівлі, оподаткування яких стосується спір, він не використовував у 2019 році з незалежних від нього причин, не може бути визнаний слушним в контексті перевірки правомірності зазначених податкових повідомлень-рішень з врахуванням характеру податкового обов'язку як безумовного обов'язку. Згідно з частиною четвертою статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує. Встановлена нормою підпункту ''є'' підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК податкова пільга має на меті стимулювання розвитку промислового виробництва, створення для цього сприятливих умов, в тому числі, фінансових. Оскільки позивач в 2019 році не здійснював промислового виробництва з використанням зазначених будівель, право на фінансове сприяння з боку держави у вигляді звільнення від сплати податку на промислові будівлі він не має.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0137378-5805-2225 від 24.06.2020, то суд першої інстанції дійшов висновку, що під час проведення розрахунку відповідачем зазначено в таблиці заокруглену суму ставки податку - 12,52 грн, а під час розрахунку відповідач застосував без заокруглення суму 12,519 грн, тому виникла розбіжність. На думку суду він більш точний, а тому є правильним розрахунок, який був застосований відповідачем, а саме без заоруглення - сума ставки податку 12,519 грн.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального, процесуального права, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати в цій частині та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначає, що положення підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюють виключно одну умову застосування податкової пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - наявність спеціального обєкта, який мав би статус будівлі промисловості. Іншого законодавець не передбачив.
Також апелянт зазначив, що частково скасувавши податкове повідомлення-рішення №0137376-5805-2225 від 24.06.2020 в сумі 2086,50 грн. суд перебрав на себе повноваження контролюючого органу.
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Стосовно податкового повідомлення - рішення форми «Ф» №0137376-5805-2225 від 24.06.2020 року, то колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо скасування вказаного рішення податкового органу в сумі 2086,50 грн., виходячи з наступного.
Відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення форми «Ф» №0137376-5805-2225 від 24.06.2020 року, та визначено суму податкового зобов'язання щодо об'єкта нерухомого майна розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
У відповідності до статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі Акту про проведення електронних торгів, 26.07.2016 року, позивачем набуто на праві власності майно, що складається з комплексу - швейна фабрика загальною площею 7338.6 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з підпунктом 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об'єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.
Нормами підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК встановлена податкова пільга (звільнення від оподаткування ) щодо визначених в цих нормах об'єктів нерухомості.
Так, підпунктом «є» зазначеного підпункту встановлено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК).
Застосовуючи об'єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб'єкту-платнику.
При цьому обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм «будівлі промисловості», лише об'єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб'єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому cама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості - не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.
Обираючи за вихідне поняття «промисловість», у зв'язку з яким застосовується податкова пільга, законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм, у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема нормою підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК, спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків, зменшення податкового навантаження на тих платників податків (фізичних та юридичних осіб), які є власниками певних об'єктів нерухомості, з метою стимулювання їх використовувати ці об'єкти за функціональним призначенням.
Отже, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17.
У цій постанові Судова палата частково відступила від висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 15 травня 2018 року (справа №806/2676/17), а саме в частині, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов'язкових умов, наявність будівель промисловості та перебування у власності промислових підприємств та сформувала новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Враховуючи вказане, колегія суддів зазначає, що за наведеного тлумачення положень Податкового кодексу України, під час розгляду даної справи доказуванню підлягають не лише обставини щодо статусу належного позивачу об'єкту нерухомості, а й щодо використання такого об'єкту за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Також Верховний Суд у постанові від 17 березня 2020 року у справі №300/261/19, від 16.04.2021 у справі №200/401/19-а висловив аналогічну правову позицію.
Виходячи з наведеного, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що положення підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюють виключно одну умову застосування податковоїх пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - наявність спеціального об'єкта, який мав би статус будівлі промисловості.
Отже, з'ясування саме цих обставин є необхідним для висновку щодо наявності чи відсутності у позивача підстав для застосування до нього пільги, передбаченої пунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Колегія суддів зазначає, що так дійсно комплекс - швейна фабрика, загальною площею 7338,6 кв. м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить до будівель промисловості.
Однак, оскільки позивач в 2019 році не здійснювала промислового виробництва з використанням зазначених будівель, право на фінансове сприяння з боку держави у вигляді звільнення від сплати податку на промислові будівлі вона не має.
В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б свідчили про використання позивачем швейної фабрики впродовж 2019 року.
Відтак, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про правомірність нарахування податковим органом позивачу податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в сумі 74473,44 грн., а тому податкове повідомлення-рішення від 24.06.2020 №0137376-5805-2225 в сумі 74473,44 грн. є правомірним.
З цих підстав колегія суддів відхиляє посилання позивача на те, що аналогічний спір між сторонами вже перебував на розгляді судів, оскільки при розгляді даної справи слід враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, згідно якої, застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі, якщо власниками обєктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких обєктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Стосовно податкового повідомлення - рішення форми №0137378-5805-2225 від 24.06.2020, то слід зазначити наступне.
Так, з розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік, по об'єктах оподаткування, які належать ОСОБА_1 , вбачається, що суму податку в розмірі 54 975,94 грн., визначено позивачу за об'єкт нерухомого майна площею 4391,40 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
Об'єктом оподаткування є цілісний майновий комплекс бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
У позовній заяві та апеляційній скарзі позивач посилається на те, що вказане податкове повідомлення-рішення є протиправним у зв'язку з допущеною, на думку позивача, помилки відповідачем під час розрахунку. Позивач вказує, що сума податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2019 рік, а саме за майновий комплекс бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » має складати 54 980,33 грн., натомість у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні форми «Ф» № 0137378- 5805-2225 від 24.06.2020 року та розрахунку, зазначено іншу суму - 54 975,94 грн., що вказує на неправильність та некоректність розрахунку податкового зобов'язання проведеного контролюючим органом.
Однак, колегія суддів вважає, що вказані обгрунтування позивача не є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення №0137378-5805-2225 від 24.06.2020 та враховує наступне.
У відповідності до рішення № 7-54/2018 від 27 липня 2018 року Меджибізької селищної ради, було остаточно визначено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік, зокрема, згідно п. 1212.1 ставка податку за 1 кв.м. для туристичних баз та гірських притулків, для фізичних осіб, встановлена в розмірі 0.3% мінімальної заробітної плати.
Мінімальна заробітна плата на 2019 рік в Україні встановлена Законом України «Про держбюджет на 2019 рік», зокрема, з 01 січня 2019 року мінімальна зарплата в Україні становила 4 173,00 гривень.
Відтак, 0.3% від мінімальної заробітної плати, складає 12 грн. 519 коп. (4 173.00 * 0.3/100).
Однак, на думку позивача, 0.3% від мінімальної заробітної плати, складає 12 грн. 52 коп.
Проте, судом встановлено, що під час проведення розрахунку відповідачем зазначено в таблиці заокруглену суму ставки податку - 12,52 грн., а під час розрахунку відповідач застосував без заокруглення суму 12,519 грн., тому виникла розбіжність. На думку суду він більш точний, а тому є правильним розрахунок, який був застосований відповідачем, а саме без заокруглення - сума ставки податку 12,519 грн.
Таким чином, наявність вказаної розбіжності між розрахунком податкового зобов'язання та податковим повідомленням-рішенням не впливає на суму визначеного позивачу податкового зобов'язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки та не є підставою для скасування податкового повідомлення рішення № 0137378-5805-2225 від 24.06.2020.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем протиправно нараховано позивачу податок на об'єкт нежитлової нерухомості площею - 200 м.кв., який остання передала користувачу ТзОВ "Т-Стиль", тому податкове повідомлення - рішення форми «Ф» № 0137378-5805-2225 від 24.06.2020 року підлягає скасуванню в цій частині.
Доводи апелянта про те, що частково скасувавши податкове повідомлення-рішення №0137376-5805-2225 від 24.06.2020 в сумі 2086,50 грн., суд перебрав на себе повноваження контролюючого органу, колегія суддів відхиляє, оскільки у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
В даному випадку, при вирішення спору, частково скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0137376-5805-2225 від 24.06.2020 в сумі 2086,50 грн., суд не перебрав на себе повноваження податкового органу з коригування грошових зобов'язань в сторону збільшення або зменшення.
Що стосується твердження апелянта про те, що спірні податкові повідомлення-рішення винесені із порушенням порядку їх винесення, оскільки 31.01.2020 позивач була знята з реєстрації за адресою АДРЕСА_3 , то колегія суддів зазначає, що спірними рішеннями відповідачем нараховано позивачу податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік, тобто у той час коли позивач перебувала на обліку в Головному управління ДПС у Хмельницькій області та була зареєстрована у м.Хмельницькому.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено положення нормативних актів, що регулюють спірні правовідносини та дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процессуального права.
Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 28 травня 2021 року.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Ватаманюк Р.В. Драчук Т. О.