28 травня 2021 року Справа № 640/15807/19
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В. у м. Києві, перевіривши клопотання Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження та про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 січня 2021 року позов було задоволено повністю.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу.
Разом зі скаргою ГУ ДПС у м. Києві подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та про відстрочення сплати судового збору.
Перевіривши зазначені клопотання апелянта, колегія суддів вважає, що воно не підлягаї задоволенню з наступних підстав.
Так, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження заявлено апелянтом у прохальній частині його скарги та фактично не містить належного обґрунтування причин пропуску ним такого строку.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Суд встановив, що оскаржуване рішення ухвалено судом 26.01.2021, його копію представником апелянта отримано 11.03.2021 /т. 2 а.с.200 зі зворотного боку/, а дана апеляційна скарга подана 26.04.2021, тобто зі спливом тридцятиденного строку, регламентованого статтею 295 КАС України, зокрема з моменту отримання копії оспорюаного рішення суду першої інстанції.
При цьому, колегія суддів зазначає, що дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання у суспільних відносинах принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Зазначені процесуальні строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся із скаргою до суду вищої інстанції, відносини стають стабільними.
У свою чергу, статтею 44 КАС України регламентовано обов'язок осіб, які беруть участь у справі (учасників справи), добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Таким чином, виконання обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно, зокрема строку подання апеляційної скарги, покладається на особу, яка має намір її подати, а тому остання повинна вчиняти усі необхідні для цього дії.
Водночас, поважними причинами пропуску процесуального строку звернення до суду визнаються лише ті, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Разом з тим, обставини, пов'язані з кадровим дефіцитом та/або фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють державний орган від обов'язку своєчасної сплати судового збору.
При цьому, колегія суддів враховує висновки Європейського Суду з прав людини, викладені в рішенні по справі «Лелас проти Хорватії», відповідно до яких, держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.
Крім того, у справі «Рисовський проти України» Європейський Суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб.
Згідно зі ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ практику Суду як джерело права.
Таким чином, виходячи з принципу «належного урядування», державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов'язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що клопотанні апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволенню не підлягає.
2. Щодо клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Так, відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Отже, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати і єдиною визначальною підставою для правильного вирішення цього питання є майновий стан сторони.
Водночас, важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами, які в даному випадку апелянтом не надані.
Таким чином, для відстрочення сплати судового збору повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі», вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі.
Керуючись ст.ст. 133, 295, 298, 321, 325, ст.ст. 328-331 КАС України, суд,
У задоволенні клопотань Головного управління Державної податкової служби в м. Києві про поновлення строку на апеляційне оскарження та про відстрочення сплати судового збору- відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач О.В. Епель
Судді: Л.В. Губська
О.В. Карпушова