01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Петришин Н.М. суддя-доповідач: Епель О.В.
25 травня 2021 року Справа № 361/821/17
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Губської Л.В.,
за участю секретаря Сакевич Ж.В.,
представника відповідача Пільчевської Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2021 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Голови Київської обласної державної адміністрації
про визнання дій та бездіяльності протиправними,
зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,
Історія справи.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Голови Київської обласної державної адміністрації (далі - Відповідач), в якому просив:
1) визнати протиправними (дії) бездіяльність Голови Київської обласної державної адміністрації Мельничук М.Д. щодо надання недостовірної інформації, заборони отримувати земельну ділянку в пільговому порядку, примушення Позивача отримувати земельну ділянку в загальному порядку, ненадання правової оцінки рішенню Броварської міської ради від 04.08.2016, відмови запросити Позивача на розгляд його заяви, ненадання роз'яснення щодо оскаржуваного рішення у відповіді від 02.09.2016;
2) зобов'язання Відповідача надати Позивачу достовірну, вмотивовану та обґрунтовану відповідь на його заяву, відповідно ст.ст. 15, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян», з урахуванням його прав на пільгове отримання земельної ділянки, та запросити його на розгляд заяви;
3) у зв'язку з тим, що Позивач не отримав відповіді з посиланням на Закон і з викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення, та не був запрошений на розгляд заяви, що порушило його права, компенсувати завдані Відповідачем матеріальні збитки Позивачу в розмірі однієї гривні та стягнути з Відповідача кошти в цьому розмірі;
4) визнати протиправними (дії) бездіяльність Голови Київської обласної державної адміністрації Мельничук М.Д. щодо ненадання відповіді на скаргу Позивача від 16.08.2016 на дії Броварської міської ради та міського голови;
5) зобов'язати Відповідача надати відповідь Позивачу на скаргу від 16.08.2016 на дії Броварської міської ради та міського голови та розглянути скаргу в присутності Позивача;
6) відшкодувати Позивачу моральні збитки в розмірі однієї гривні, які підтверджуються тим, що Позивач отримав відповідь, в якій його примушують отримувати земельну ділянку на загальних підставах, усупереч Законам та Конституції України, що завдало йому тяжких моральних страждань, та стягнути з Відповідача кошти в розмірі однієї гривні;
7) зобов'язати Відповідача надати суду та Позивачу звіт про виконання судового рішення.
Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2018 року позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Голови Київської обласної державної адміністрації, яка полягає у ненаданні відповіді на скаргу ОСОБА_1 , зареєстровану за № Л.29.3168.1 від 16.08.2016;
- зобов'язано Голову Київської обласної державної адміністрації розглянути скаргу ОСОБА_1 , зареєстровану за № Л.29.3168.1 від 16.08.2016, у порядку та терміни, передбачені Законом України «Про звернення громадян».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2018 року зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2020 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання звіту про виконання рішення суду у справі №361/821/17 та накладення штрафу на відповідача Голову Київської обласної державної адміністрації.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року зазначену ухвалу суду першої інстанції було скасовано, заяву Позивача задоволено частково та зобов'язано Відповідача в місячний строк з дня вручення цієї постанови надати Броварському міськрайонному суду Київської області звіт про виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2018 року.
На виконання вказаної постанови апеляційного суду до суду першої інстанції надійшов звіт Київської обласної державної адміністрації про виконання судового рішення у справі №361/821/17, а 06 2020 року від Відповідача надійшла заява про прийняття зазначеного звіту.
21 січня 2021 року до суду першої інстанції надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просив суд відмовити в прийнятті звіту Київської обласної державної адміністрації, накласти на Голову Київської обласної державної адміністрації штраф за невиконання рішення суду в цій справі та зобов'язати Відповідача повторно надати звіт про виконання рішення суду.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2021 року:
- Голові Київської обласної державної адміністрації встановлено новий строк для подання звіту про виконання судового рішення;
- зобов'язано Голову Київської обласної державної у місячний строк з дня отримання цієї ухвали подати до суду відповідний звіт про виконання рішення суду від 15 лютого 2018 року у справі № 361/821/17;
- у задоволенні заяви Позивача в частині щодо накладення на Відповідача штрафу за невиконання судового рішення відмовлено.
Постановляючи зазначену ухвалу, суд виходив з того, що Відповідач подав звіт про виконання судового рішення в цій справі, але зі змісту такого звіту неможливо встановити, чи виконано ним повністю та належним чином рішення суду, оскільки з листів-відповідей, надісланих Позивачу в порядку виконання судового рішення в цій справі, не вбачається, що вони стосуються саме скарги ОСОБА_1 № Л.29.3168.1 від 16.08.2016.
Разом з тим, суд вказав, що Відповідач все ж таки подав звіт у встановлені строки, в якому поінформував про виконання судового рішення, а тому клопотання Позивача про накладення на Відповідача штрафу за наслідками розгляду звіту про виконання рішення суду задоволенню не підлягає.
При цьому, суд зазначив, що положення статті 382 КАС України регламентують право суду, а не обов'язок, щодо накладення штрафу за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить:
- скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції;
- накласти на Відповідача штраф за ненадання у встановлений судом термін звіту про виконання рішення суду у цій справі в розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб та стягнути половину суми на користь Позивача, а іншу половину - до Державного бюджету України;
- суму штрафу, яка буде стягнута на користь Позивача, зарахувати на його пенсійну карточку в Ощадбанку;
- вжити всіх заходів для виконання Відповідачем рішення суду від 15 лютого 2018 року у справі № 361/821/17;
- зобов'язати Відповідача надати звіт про виконання вказаного рішення суду.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що оскаржувана ним ухвала прийнята неповноважним судом, а саме суддею, який неодноразово приймав злочинні, неправомірні рішення в цій справі та в інших справах за участю Позивача, що судом першої інстанції було підроблено обставини справи, істотно порушено норми процесуального законодавства, порушено присягу судді, Конституція України та права Позивача.
Крім того, Позивач посилається на порушення суддею першої інстанції строку виготовлення повного тексту оспорюваної ним ухвали та її направлення в ЄДРСР, а також стверджує про упереджене ставлення судді до нього.
Також, Апелянт стверджує, що суддя Петришин Н.М. безпідставно зазначив про виконання Відповідачем судового рішення в цій справі, що суддя та адвокат Відповідача підробили матеріали справи, що він не отримував звіту про виконання рішення суду і ознайомився з ним у суді, що його не було повідомлено про судові засідання у справі.
Разом з тим, Апелянт наполягає на невиконанні Відповідачем судового рішення, ухваленого в цій справі, порушення ним строку на подачу звіту та зазначає, що від Державної виконавчої служби України йому надійшло повідомлення щодо направлення подання до правоохоронних органів про невиконання Відповідачем судового рішення в цій справі.
З цих та інших підстав апелянт вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду на 11 травня 2021 року о 13:45 год.
15.04.2021 від Апелянта надійшла заява про додаткові обґрунтування його апеляційної скарги, в якій він, зокрема наголошує на тому, що копію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року в цій справі, якою Відповідача було зобов'язано подати звіт про виконання судового рішення в цій справі, Відповідач отримав 04.09.2020, але звіт направив до суду лише 05.10.2020, тобто з порушенням терміну, установленого судом.
Також у вказаній заяві Позивач, зокрема, стверджує про підробку судом першої інстанції дати реєстрації його апеляційної скарги, оскільки він звернувся з такою скаргою 22.03.2021, але на сайті суду вона зареєстрована 07.04.2021.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу Позивача, в якому він просить таку скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів позивача та стверджуючи про виконання судового рішення в цій справі.
11.05.2021 від ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення.
11.05.2021 ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду, яка занесена до протоколу судового засідання, у справі було оголошено перерву до 13:05 год. 25.05.2021 для надання Позивачу можливості ознайомитися з матеріалами справи та відзивом Відповідача.
17.05.2021 через канцелярію Шостого апеляційного адміністративного суду від Позивача надійшла заява про відвід колегії суддів у цій справі, яка ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду була визнана необґрунтованою, а справу передано на автоматизований перерозподіл для визначення судді, який вирішуватиме заявлений відвід.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2021 у задоволенні заяви Позивача про відвід колегії суддів відмовлено.
24.05.2021 через канцелярію суду від ОСОБА_1 надійшла заява про додаткові обґрунтування його апеляційної скарги.
25.05.2021 під час судового розгляду цієї справи Шостим апеляційним адміністративним судом постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання, про застосування до ОСОБА_1 у порядку ст.146 КАС Украіни заходів процесуального примусу у вигляді його видалення із зали судового засідання за повторне порушення порядку в залі судового засідання та невиконання розпоряджень головуючого судді.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін з наступних підстав.
Обставини, установлені судом першої інстанції.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року, яка ухвалена в цій справі, було зобов'язано Голову Київської обласної державної адміністрації в місячний строк з дня вручення цієї постанови суду надати Броварському міськрайонному суду Київської області звіт про виконання рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2018 року у справі № 361/821/17.
Зазначена постанова суду вручена представнику Відповідача 04 вересня 2020 року.
05 жовтня 2020 року до Відповідачем направлено звіт про виконання рішення суду у справі № 361/821/17, який надійшов до суду 09 жовтня 2020 року.
Із матеріалів звіту вбачається, що 10 вересня 2020 року ОСОБА_1 був присутній під час розгляду його звернення № Л.29.3168.1 від 16 серпня 2016 року Головою Київської обласної державної адміністрації.
На вказаному засіданні Позивачу було повідомлено, що вирішення питань, порушених у його скарзі, не належить до компетенції Київської обласної державної адміністрації, а також доручено Директору департаменту містобудування та архітектури КОДА підготувати відповідні звернення.
16 вересня 2020 року Відповідачем було складено листи, які адресовані ОСОБА_1 , Броварській міській раді Київської області, Головному управлінню Держгеокадастру у Київській області, Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, але з таких листів неможливо встановити, якого саме звернення ОСОБА_1 вони стосуються та, чи стосуються такі листи саме розгляду його скарги № Л.29.3168.1 від 16 серпня 2016 року.
Нормативно-правове обґрунтування.
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 124 Конституції України регламентовано, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Аналогічна норма закріплена у частині другій статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та у статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
У частинах першій, другій, третій статті 382 КАС України закріплено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Згідно з частинами першою, третьою статті 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв(клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Висновки суду апеляційної інстанції.
1. Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано інститут судового контролю за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судового рішення та реальне відновлення прав особи, які ним захищені.
При цьому, статтею 382 КАС України передбачено можливість застосування заходів судового контролю до відповідача у справі, не на користь якого ухвалене судове рішення, шляхом накладення штрафу на його керівника.
2. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Відповідач, на виконання ухваленої у цій справі постанови ШААС від 31 серпня 2020 року подав до суду першої інстанції звіт про виконання відповідного судового рішення, до якого додав докази на підтвердження обставин щодо його виконання, вказаних безпосередньо у звіті, а саме протокол розгляду скарги ОСОБА_1 від 16 серпня 2016 року № Л.29.3168.1 у присутності, зокрема самого ОСОБА_1 , копії запрошень на особистий прийом, копії листів, надісланих після цього Позивачу та відповідним органам влади /т. 2 а.с. 49-61/.
3. При цьому, апеляційний суд відзначає, що вказаною постановою ШААС від 31 серпня 2020 року Відповідачу було встановлено тридцятиденний строк для подання звіту про виконання судового рішення в цій справі, який підлягає обчислення з дня отримання ним копії такої постанови суду.
Разом з тим, копію постанови ШААС від 31 серпня 2020 року Відповідачем було отримано 04 серпня 2020 року, отже останнім днем установленого нею строку є 04 вересня 2020 року, але оскільки така дата припадає на вихідний день - неділю, то останнім днем строку, відповідно до частини шостої статті 120 КАС України, слід вважати перший робочий день, а саме понеділок 05 жовтня 2020 року.
Водночас, у цей день - 05 жовтня 2020 року Відповідачем було подано відповідний звіт разом з доданими до нього матеріалами здано до відділення поштового зв'язку) /т. 2 а.с. 62/.
Отже, Відповідач подав звіт про виконання судового рішення в цій справі у межах строку, установленого судом.
Таким чином, доводи Апелянта щодо порушення Відповідачем вказаного строку є необґрунтованими та спростовуються матеріалами цієї справи.
4. Також, перевіряючи всі доводи Апелянта, колегія суддів звертає увагу на те, що Відповідачем фактично надано суду разом із зазначеним звітом певні докази (про що зазначалося вище), які, на його переконання підтверджують повне та належне виконання судового рішення, але при розгляді цього звіту і доданих до нього доказів суд встановив їх недостатність через неможливість однозначно з'ясувати, якого саме звернення (скарги) Позивача вони стосуються.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає, що відповідно статті 242 КАС України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим, а тому в жодному разі не може засновуватися на припущеннях.
5. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає виваженими та правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності зобов'язати Відповідача повторно подати новий звіт про виконання судового рішення в цій справі та щодо відсутності достатніх правових підстав для накладення на нього штрафу за невиконання судового рішення в цій справі.
При цьому, судова колегія зазначає, що накладення штрафу за невиконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду, і для його реалізації повинні бути виключні підстави вважати, що Відповідач навмисно ухиляється від виконання відповідних зобов'язань, покладених на нього судом, навмисно створюючи для цього певні перешкоди тощо.
Втім, як відзначалося вище, Відповідачем були вчинені певні активні дії (проведено засідання за особистої участі Позивача, складні листи) на виконання судового рішення в цій справі і покладення на нього обов'язку подати новий звіт обумовлено виключно неможливістю встановити факт повного і належного виконання, а не ухиленням від виконання судового рішення.
6. Тож, доводи Апелянта щодо невиконанні Відповідачем судового рішення, ухваленого в цій справі, а також його твердження щодо отримання від Державної виконавчої служби України повідомлення про направлення подання до правоохоронних органів про невиконання Відповідачем такого судового рішення, колегія суддів приймає до уваги, але зазначає, що такі доводи у контексті вище встановлених обставин свідчать про необхідність зобов'язання Відповідача подати новий звіт про виконання відповідного рішення суду, проте не надають достатніх підстав для накладення на нього штрафу за невиконання такого рішення.
7. Доводи Апелянта про те, що оскаржувана ним ухвала прийнята неповноважним судом, а саме суддею, який неодноразово приймав злочинні, неправомірні рішення в цій справі та в інших справах за участю Позивача, що судом першої інстанції було підроблено обставини справи, істотно порушено норми процесуального законодавства, порушено присягу судді, Конституція України та права Позивача, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та безпідставні.
8. Доводи Апелянта щодо порушення суддею першої інстанції строку виготовлення повного тексту оспорюваної ним ухвали та її направлення в ЄДРСР, апеляційний суд приймає до уваги, але зазначає, що це не призвело неправильного вирішення питання щодо прийнятності звіту Відповідача та щодо розгляду заяви Позивача і, відповідно до ст. 317 КАС України, не є достатньою правовою підставою для скасування оскаржуваної ОСОБА_1 ухвали суду першої інстанції.
9. Твердження Апелянта щодо упередженості суддів першої інстанції колегія суддів відхиляє як необґрунтовані та зазначає, що Позивач був належним чином та завчано повідомлений про дату, час та місце розгляду звіту Відповідача /т.2 а.с. 72-75/, звертався з відповідною заявою /т. 2 а.с.79-84/, особисто був присутній в обох судових засіданнях /т. 2 а.с.86, 100/ та мав реальну можливість скористатися своїм процесуальним правом і заявити відвід судді, але таким правом не скористався.
Водночас, реалізація особою наданих їх прав залежить від її власного волевиявлення.
10. Доводи Апелянта про те, що суддя Петришин Н.М. безпідставно зазначив про виконання Відповідачем судового рішення в цій справі спростовуються матеріалами справи, зокрема безпосередньо мотивувальною частиною оскаржуваної позивачем ухвали суду.
11. Доводи Апелянта про те, що суддя та адвокат Відповідача підробили матеріали справи, не підтверджуються жодними належними і допустимими в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України доказами.
Втім, відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
12. Доводи Апелянта про те, що його не було повідомлено про судові засідання у справі, спростовуються матеріалами справи.
Крім того, як відзначалося вище, Позивач особисто приймав участь в обох судових засіданнях.
13. Доводи Апелянта про те, що він не отримував звіту про виконання рішення суду і ознайомився з ним у суді, судова колегія приймає до уваги, але зазначає, що як вбачається з матеріалів цієї справи та доводів безпосередньо апеляційної скарги, станом на час розгляду судом першої інстанції звіту Відповідача про виконання судового рішення в цій справі Позивач був належним чином ознайомлений зі звітом Відповідача та доданими до нього документами і навіть подав письмову заяву з цього приводу, а в судовому засіданні висловив свої заперечення.
14. Доводи Апелянта про те, що звіт про виконання судового рішення в цій справі було подано неуповноваженою особою, а саме представником КОДА, а не її Голови, що судом першої інстанції було безпідставно допущено до участі у справі представника Київської обласної державної адміністрації, яка не є стороною в цій справі, а також про те, що й апеляційний суд протиправно допустив такого представника, судова колегія відхиляє з наступних підстав.
Так, відповідачем у цій справі є Голова КОДА, тобто посадова особа цього органу, яка при реалізації своїх функцій та повноважень, зокрема у спірних правовідносинах у цій справі, діє від його імені.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, звіт про виконання судового рішення в цій справі було подано представником КОДА Єжкун Т.В., яка згідно з відомостями в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, має повноваження діяти та підписувати документи від імені КОДА /т.2 а.с.51-52/, а також уповноважена довіреністю Голови КОДА представляти інтереси та вчиняти відповідні дії /т.2 а.с.65/.
У судовому засіданні в суді першої інстанції 21.01.2021 для представництва інтересів відповідача прибув Уляник Р.Б., але через відсутність у нього відповідних повноважень такий представник не був допущений судом до участі в розгляді цієї справи, у зв'язку з чим було відкладено судовий розгляд /т.2 а.с.86-87/.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 наполягав на продовженні розгляду справи (звіту про виконання рішення суду) за відсутності уповноваженого представника /т.2 а.с.87/.
У судовому засіданні в суді першої інстанції 01.03.2021 для представництва інтересів відповідача знову прибув ОСОБА_3 , який не був допущений судом першої інстанції до участі в цій справі /т.2 а.с.100-101/.
Тож, доводи ОСОБА_1 щодо розгляду судом першої інстанції звіту про виконання рішення суду за участі неуповноваженого представника відповідача спростовуються матеріалами справи.
Крім того, як відзначалося вище, суд першої інстанції не прийняв поданий йому звіт про виконання рішення суду, а встановив Голові КОДА новий строк для подання звіту про виконання судового рішення в цій справі /т.2 а.с.106/. Тож, доводи Апелянта щодо прийняття судом звіту, поданого неуповноваженою особою, також є безпідставними.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що особі, яка підписала відзив на апеляцію ОСОБА_1 та яка прибула до суду апеляційної інстанцій для представництва інтересів Відповідача ( ОСОБА_4 ), надано повноваження діяти та підписувати документи без окремого доручення керівника КОДА, тобто Голови /т.2 а.с.144/.
Враховуючи викладене, судова колегія відхиляє вищенаведені доводи Апелянта як необґрунтовані.
Аналізуючи всі доводи апелянта, колегія суддів приймає до уваги висновки, викладені в рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2021 року - без змін.
Розподіл судових витрат.
Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати в цій справі перерозподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 березня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлено 28 травня 2021 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: Л.В. Губська
О.В. Карпушова