Справа № 640/21885/18 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А.
27 травня 2021 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.
за участю секретаря Островської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.12.2018 №0009834101 та №0009844101.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій з ТОВ «Клєвєрон» не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на реальність господарських операцій з даним контрагентом та зазначив, що не несе відповідальності за господарську діяльність третіх осіб по ланцюгу постачання та вказав на відсутність обвинувальних вироків щодо таких третіх осіб.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, зазначивши, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та письмових поясненнях.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з'ясування обставин у справі. Апелянт вказує, у видаткових накладних, виписаних на відпуск товару від ТОВ «Клєверон» на користь позивача, які виписані у період з 01.11.2017 по 30.11.2017, не вказано місце складання відповідних первинних документів та посади осіб - отримувачів товару, а саме відсутня розшифровка підпису особи - отримувача, яка їх підписала. Вказує, що податковим органом встановлено відсутність реєстрації транспортних засобів, які зазначені в ТТН. Наголошує на відсутності легального джерела походження товару, необхідних трудових ресурсів у контрагентів-постачальників, транспорту та іншого майна, яке необхідне здійснення такої діяльності.
Крім того, апелянт просив замінити Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби правонаступником - Офіс великих платників податків Державної податкової служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» реорганізовано Офіс великих платників податків ДФС шляхом його приєднання до Офісу великих платників податків ДПС.
Відповідно до ч.1 ст.52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Наведене клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню шляхом заміни відповідача Офіс великих платників податків ДФС його правонаступником Офісом великих платників податків ДПС та після такої заміни усі дії, вчинені в адміністративному процесі до її вступу, обов'язкові для Офісу великих платників податків ДПС в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для Офісу великих платників податків ДФС.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АТ Каргілл» по декларації за серпень 2018 року (реєстраційний №9198123911 від 14.09.2018) з урахуванням уточнюючих розрахунків з питань відповідності формування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
За результатами даної перевірки складено акт від 19.11.2018 №3518/28-10-41-01/20010397, згідно висновків якого перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем пунктів 187.1, 187.8, ст. 187 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит по декларації з податку на додану вартість за серпень 2018 року у сумі 5 601 708 грн, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у сумі 888 861 грн, яка підлягає зменшенню.
На підставі акта перевірки Офіс прийняв податкові повідомлення-рішення:
- №0009834101 (форми «В1») в частині зменшення ТОВ «АТ Каргілл» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3 789 616,96 грн, та в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 1894808,48 грн по взаємовідносинах з ТОВ «Клєвєрон» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40487613) та взаємовідносинах з ТОВ «ВВВВ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 36719773);
- № 0009844101 (форми «В4») в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 888 861,00 грн по взаємовідносинах з ТОВ «Клєвєрон» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40487613) та взаємовідносинах з ТОВ «ВВВВ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 36719773).
Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано усі необхідні первинні документи, які повністю відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, позивачем доведено факт придбання товару із метою його використання в господарській діяльності, тому позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість. Наголошено, що відповідачем не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагентів, як і не доведено правомірності в повному обсязі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
У відповідності до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.
Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі також - Закон № 996-XIV).
Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку
Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
З положень податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.
Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «АТ Каргілл» та ТОВ «Клєвєрон» за період з 31.10.2017 по 23.11.2017 було укладено 9 договорів поставки, зокрема: № CVP06506 від 31.10.2017, № CVP 06586 від 01.11.2017, № CVP 06603 від 01.11.2017, № CVP06937 від 10.11.2017, № CVP 07063 від 15.11.2017, № CVP 07170 від 15.11.2017, № CVP 07219 від 21.11.2017, № CVP 07299 від 23.11.2017, № CVP 07338 від 23.11.2017.
Відповідно до умов Договорів № CVP 06506 від 31.10.2017, № CVP 06937 від 10.11.2017, №CVP 07063 від 15.11.2017, № CVP 07219 від 21.11.2017, № CVP 07299 від 23.11.2017 ТОВ «Клєвєрон», як Постачальник, зобов'язувався поставити і передати у власність ТОВ «АТ Каргілл» (Покупця за умовами Договорів поставки) соняшник урожаю 2017 року, українського походження, та зобов'язувався доставити зазначений товар на умовах DАР до ТОВ «Оптімусагро Трейд» м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3 (місце поставки) згідно Інкотермс 2010, а ТОВ «АТ Каргілл», в свою чергу, зобов'язувався прийняти зазначений товар та оплатити його.
Відповідно до умов Договору № CVP 06586 від 01.11.2017, ТОВ «Клєвєрон», як Постачальник, зобов'язувався поставити і передати у власність ТОВ «АТ Каргілл» (Покупця за умовами Договорів поставки) кукурудзу урожаю 2017 року, українського походження на умовах ЕХW «Франко завод - зерновий склад Постачальника» на Зерновому складі ТОВ «Компанія Грейнфілд», місцезнаходження: Дніпропетровська область, згідно Інкотермс 2010, а ТОВ «АТ Каргілл», в свою чергу, зобов'язувався прийняти зазначений товар та оплатити його.
Відповідно до умов Договору № CVP 07170 від 15.11.2017 ТОВ «Клєвєрон», як Постачальник, зобов'язувався поставити і передати у власність ТОВ «АТ Каргілл» (Покупця за умовами Договорів поставки) кукурудзу урожаю 2017 року, українського походження на умовах EXW «Франко завод - зерновий склад Постачальника» на Зерновому складі ПП «Полтавський елеватор ЛТД», місцезнаходження: Полтавська область, згідно Інкотермс 2010, а ТОВ «АТ Каргілл», в свою чергу, зобов'язувався прийняти зазначений товар та оплатити його.
Відповідно до умов Договору № CVP 06603 від 01.11.2017, ТОВ «Клєвєрон», як Постачальник, зобов'язувався поставити і передати у власність ТОВ «АТ Каргілл» (Покупця за умовами Договорів поставки) соняшник урожаю 2017 року, українського походження на умовах ЕХW «Франко завод - зерновий склад Постачальника» на Зерновому складі ТОВ «Привільнянське ХЗП», місцезнаходження: Дніпропетровська область згідно Інкотермс 2010, а ТОВ «АТ Каргілл», в свою чергу, зобов'язувався прийняти зазначений товар та оплатити його.
Відповідно до умов Договору № CVP 07338 від 23.11.2017 ТОВ «Клєвєрон», як Постачальник, зобов'язувався поставити і передати у власність ТОВ «АТ Каргілл» (Покупця за умовами Договорів поставки) соняшник урожаю 2017 року, українського походження на умовах ЕХW «Франко завод - зерновий склад Постачальника» на Зерновому складі ТОВ «Оптімусагро Трейд», місцезнаходження: Запорізька область згідно Інкотермс 2010, а ТОВ «АТ Каргілл», в свою чергу, зобов'язувався прийняти зазначений товар та оплатити його.
Відповідно до фактичних обставин, на підставі зазначених вище Договорів поставки, за період з 01.11.2017 по 30.11.2017 ТОВ «Клєвєрон» було поставлено ТОВ «АТ Каргілл» товару на загальну суму 59237505,55 грн, в томі числі з ПДВ - 9872917,59 грн, при цьому до податкового кредиту за листопад 2017 включено суму ПДВ в розмірі 4444302,96 грн.
На підтвердження реального виконання вищезазначених договорів позивач надав копії наступних первинних документів: видаткових накладних (а.с. 159-201 т. 1), рахунків-фактур (а.с. 202-244 т. 1), товарно-транспортних накладних (а.с. 245-250 т. 1, а.с.1-130 т. 2).
На підтвердження зберігання та переробки зерна, придбаного у ТОВ «Клєвєрон» позивач надав копії договору про виконання послуг з приймання, сушки, зберігання та відпуску зернових, олійних культур та зерна кукурудзи з додатковими угодами, договору складського зберігання зерна з додатковою угодою, свідоцтва про відповідність стану вимірювань, технічного паспорту засобу вимірювальної техніки, докази проведення повірки засобів ваговимірювальної техніки, договорів поруки, договору складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна, договору складського зберігання насіння соняшника, договору складського зберігання сільськогосподарської продукції, складських квитанцій, товарно-транспортних накладних, договорів транспортного експедирування, договорів щодо переробки сировини, актів надання послуг (робіт) (т. 2, а.с. 131).
На підтвердження здійснення розрахунків із ТОВ «Клєвєрон» позивач надав копії платіжних доручень та довідку банку.
Позивач зазначив, що ним було реалізовано товар придбаний у ТОВ «Клєвєрон», на підтвердження чого надав копії накладних, договорів на експедиторські послуги, реєстру прийнятого на зберігання товару (олія соняшникова), реєстрів прийняття на зберігання, контрактів, вантажних митних декларацій, банківських кредитових повідомлень, банківських виписок.
Висновки відповідача обґрунтовані неможливістю підтвердити реальність здійснення господарських операцій при взаємовідносинах ТОВ «Каргілл» з ТОВ «Клєвєрон» оскільки неможливо підтвердити джерело походження товару, який у періоді, що підлягав перевірці був реалізований зазначеному контрагенту-постачальнику, транспортування (рух) товарно-матеріальних цінностей в зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності достатньої кількості персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, земельних ділянок при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).
Колегія судді вказує, що податкова інформація, яка наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб'єкта господарювання по ланцюгах постачання носить виключно інформативний характер.
Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного. У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку. За змістом наведених норм, право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником-платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 статті 201 ПК України) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах, а також те, що для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 809/1337/17.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі №826/14619/13-а, від 14 серпня 2018 року у справі № 816/2045/17.
Оцінивши наявні в матеріалах справи копії первинних документів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що документи, складені за наслідками господарських операцій між позивачем та його контрагентами не мають дефекту форми, змісту або походження, які в силу ч. 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
При цьому, податковим органом не було спростовано реальності та достовірності наданих первинних документів, не надано доказів, які б вказували, що дані документи складено з порушеннями чи в супереч нормам чинного законодавства.
Між тим, відповідачем не надано жодних доказів того, що позивач діяв без належної обачності і йому мало бути відомо про порушення, які можливо допускаються контрагентами його контрагентів, при цьому, позивач не може нести відповідальність за можливі негативні наслідки господарської діяльності його контрагентів, а тим більше за відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів.
Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і не обізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.
Відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
На момент здійснення правовідносин підприємство-контрагент позивача було зареєстровано як юридична особа та платник податку на додану вартість.
При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Окрім того, слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у суб'єкта господарювання додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань.
Колегія суддів наголошує, що підстави, які зазначені податковим органом в акті перевірки з урахуванням усіх наданих первинних документів позивачем, не є достатніми та належними для висновку про фіктивність господарських операцій та не узгоджуються з положеннями податкового законодавства.
Крім того, колегія суддів звертає особливу увагу, що доводи податкового органу стосуються виключно фіктивності, на його думку, господарських операцій контрагента позивача із іншими особами та порушення такими особами норм податкового законодавства, натомість відповідачем не підтверджено, що саме контрагент позивача має дефекти право чи дієздатності. При цьому, будь-яких зустрічних звірок контрагента позивача проведено не було, доказів порушення податкового законодавства з їхнього боку не надано.
Суд першої інстанції вірно зазначив щодо доводів відповідача про відсутність в Єдиному реєстрі податкових накладних будь-яких зареєстрованих податкових накладних між перевізниками, зазначеними в товарно-транспортних накладних та TOB «Клєвєрон», щодо надання послуг перевезення вантажів, що такі обставини не можуть бути підставою для визнання відсутності реальності характеру господарських правовідносин, оскільки перевізники могли порушити строк реєстрації податкових накладних або ж взагалі не є платниками податку на додану вартість. Зазначені обставини податковим органом не досліджувались та в акті не відображались.
Крім того, товарно-транспортна накладна, призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Товарно-транспортними накладними фактично підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару. Тому за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, робити висновок про нереальність господарської операції з постачання товару лише на підставі недоліків в оформленні ТТН передчасно.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 18.12.2018 №826/13058/15.
Посилання відповідача на матеріали кримінальних проваджень стосовно контрагентів TOB «Клєвєрон» є необґрунтованими, оскільки такі матеріали жодним чином не можуть бути безумовним та достатнім доказом відсутності реального характеру господарських взаємовідносин між ТОВ «АТ Каргілл» та TOB «Клєвєрон» оскільки, доказом вини особи в порушенні публічного порядку є виключно вирок суду, який на час вирішення даної справи відсутній.
Відповідно до ч. 6 статті 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 статті 77 КАС України, таких доказів як вироки надано не було.
При цьому, сам факт проведення досудового розслідування не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом, внаслідок чого підлягає перевірці кожне податкове правопорушення і здійснення комплексного дослідження усіх складових господарських операцій.
Щодо доводів апелянта про відсутність реєстрації транспортних засобів, які зазначені в ТТН, колегія суддів зазначає, що дана обставина стосується відносин контрагента позивача із своїми контрагентами по ланцюгу постачання, тому обставина, що не залежала від позивача у спірних господарських операціях не може буди підставою порушення позивачем норм податкового законодавства.
Згідно висновку контролюючого органу, викладеного на сторінці 18 акту перевірки, в порушення п. 44.1 ст. 44, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, із змінами та доповненнями, позивачем занижені податкові зобов'язання за липень 2018 року по податковим виписаним на адресу ТОВ «ВВВВ» на загальну суму ПДВ 234175 грн. Зокрема порушення контролюючим органом вбачаються в не відображенні в повному обсязі податкових зобов'язань по наступним виписаним та зареєстрованим податковим накладним: №53 від 11.07.2018, № 25 від 05.07.2018 та № 27 від 05.07.2018.
Як зазначив позивач в декларації за липень 2018 не включив податкові зобов'язання в розмірі 234175 грн, адже саме на цю суму податкових зобов'язань позивачем було помилково оформлено зайві податкові накладні.
Реальний обсяг оподатковуваних операцій за липень 2018 року відповідає обсягу оподатковуваних операцій відображених в декларації з податку на додану вартість за липень 2018 року та підтверджується первинними документами, а саме: Договорами поставки, видатковими накладними, актами наданих послуг, виписками про оплату.
В межах виконання господарських зобов'язань за Договором поставки CVS12616 (CVS12009) від 24.05.2018 ТОВ «ВВВВ» 09.07.2018 здійснило попередню оплату в розмірі 1 100 000,00 грн в тому числі ПДВ 20% - 183 333,33 грн. На підставі даної попередньої оплати позивачем було оформлено та зареєстровано податкову накладну № 46 від 09.07.2018. На суму податкового зобов'язання 183 333,33 грн.
10.07.2018 позивачем була здійснена поставка товару на користь ТОВ «ВВВВ» за видатковою накладною № 40582/476430 на загальну суму 638 849,62 грн в тому числі ПДВ 20% - 106 474,93 грн.
11.07.2018 позивачем було здійснено поставку товару на користь ТОВ «ВВВВ»: за видатковою накладною № 40588/476439 на загальну суму 522 570,78 грн в тому числі ПДВ 20% - 87 095,13 грн; за видатковою накладною № 40592/476439 на загальну суму 606 473,94 грн в тому числі ПДВ 20% - 101 078,99 грн;
З урахуванням вже оформленої податкової накладної № 46 від 09.07.2018 та здійснених 10.07.2018 та 11.07.2018 поставок, позивач мав оформити та зареєструвати податкову накладну на суму ПДВ щодо дорівнює 111 315,72 грн (183 333,33 грн - 106 474,93 грн - 87 095,13 грн - 101 078,99 грн. = -111 315,72 грн)
Позивачем була оформлено дві податкові накладні: № 53 від 11.07.2018 (зареєстрована 17.07.2018 року) на суму ПДВ - 111 315,7 грн; № 171 від 11.07.2018 (зареєстрована 17.08.2018 року) на суму ПДВ - 87 095,13 грн.
Отже, за двома вищенаведеними податковими накладними сума податкового зобов'язання з ПДВ становила 198 410,83 грн, що на 87 095,13 грн перевищувало розмір фактичних податкових зобов'язань, які виникли у позивача станом на 11.07.2018.
В зв'язку з цим, позивач 06.08.2018 склав та зареєстрував розрахунок коригування до податкової накладної № 53 та зменшив розмір податкових зобов'язань за нею на 87 095,13 грн.
В межах виконання господарських зобов'язань за Договором поставки CVS 12157 (CVS 12008) від 24.05.2018 позивач 05.07.2018 здійснив поставку товару: за видатковою накладною 40553/476382 на загальну суму 568 170,32 грн в толу числі ПДВ 20% - 94 695,05 грн; за видатковою накладною 40556/476382 на загальну суму 602 369,98 грн в тому числі ПДВ 20% - 100 395,00 грн; за видатковою накладною 40554/476382 на загальну суму 522 570,78 грн в тому числі ПДВ 20% - 87 095,13 грн; за видатковою накладною 40555/476382 на загальну суму 590 970,1 грн в тому числі ПДВ 20% - 98 495,02 грн.
Отже, внаслідок вищенаведених поставок здійснених 05.07.2018 у позивача виникли податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 380 680,20 грн.
При цьому, позивачем були оформлені податкові накладні: № 19 від 05.07.2018 (зареєстрована 10.07.2018) на суму ПДВ - 135 105,30 грн; № 26 від 05.07.2018 (зареєстрована 10.07.2018) на суму ПДВ - 98 495,02 грн; № 25 від 05.07.2018 (зареєстрована 10.07.2018) на суму ПДВ - 135 105,30 грн; № 27 від 05.07.2018 (зареєстрована 10.07.2018) на суму ПДВ - 11 974,58 грн; №172 від 05.07.2018 (зареєстрована 17.08.2018) на суму ПДВ - 100 395,00 грн; № 173 від 05.07.2018 (зареєстрована 17.08.2018) на суму ПДВ - 46 684,88 грн.
Отже, позивачем за фактом поставок, які відбулися 05.07.2018, були оформлені податкові накладні на загальну суму ПДВ - 527 760,08 грн, що на 147 079,88 грн більше ніж сума ПДВ за фактичним обсягом господарських операцій здійснених 05.07.2018.
В зв'язку з цим, позивач 06.08.2018 склав та зареєстрував розрахунок коригування до податкової накладної № 25 - розрахунок коригування № 169 (зареєстрований 20.08.2018), яким зменшив розмір податкових зобов'язань за ПН на 135 105,30 грн; до податкової накладної № 27 - розрахунок коригування № 168 (зареєстрований 20.08.2018), яким зменшив розмір податкових зобов'язань за ПН на 11 974,58 грн.
Таким чином, позивач зменшив розмір податкових зобов'язань до розміру ПДВ за фактичним обсягом поставок здійснених 05.07.2018, а саме - 380 680,20 грн (527 760,08 - 135 105,30 - 11 974,58 = 380 680,20).
Відтак, відповідач дійшов помилкового висновку про те, що позивачем були занижені податкові зобов'язання за липень 2018 року.
Відповідач не досліджував фактичний обсяг оподатковуваних операцій за відповідний період, оскільки, судом встановлено поряд з податковими накладними № 25, № 27 та № 53 позивачем на підставі відповідних господарських операцій були також оформлені інші податкові накладні (зокрема № 171, № 172 та № 173), що мало наслідком завищення податкового зобов'язання, яке в подальшому коригувалося, зменшувалося шляхом оформлення та реєстрації відповідних розрахунків коригування.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 05.12.2018 №0009834101 та №0009844101 прийняті не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без врахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, тому дані рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 28.05.2021.
Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма
Судді:В.О. Аліменко
Н.В. Безименна