Справа №580/419/21 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко
27 травня 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ключковича В.Ю.,
суддів Беспалова О.О.,
Грибан І.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, в якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17.03.2020 про відмову позивачу у проведенні перерахунку з 01.10.2020 пенсії за вислугою років відповідно до ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019;
2) зобов'язати відповідача здійснити з 01.10.2020 перерахунок та виплату позивачу пенсії виходячи з розрахунку 90% від розміру заробітної плати, що визначена у довідці Черкаської обласної прокуратури від 16.10.2020 №21-603вих20.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року позов задоволено частково: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) щодо перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, у розмірі 60% грошового забезпечення, визначеного у довідці Черкаської обласної прокуратури №21-603вих20 від 16 жовтня 2020 року, з 01 жовтня 2020 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) перерахунок пенсії за вислугою років, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, з 01 жовтня 2020 року виходячи з 90% сум грошового забезпечення, визначених у довідці Черкаської обласної прокуратури №21-603вих20 від 16 жовтня 2020 року; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ - 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 454 (чотириста п'ятдесят чотири) грн.; в решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 в частині відмови зобов'язання відповідача виплачувати його пенсію без обмеження граничного розміру та постановити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги, позивач вказує, що пенсія йому призначена до того, як Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VII внесено зміни до ч. 15 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно з якою максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність та не може бути застосована до нього.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, ГУ ПФУ в Черкаській області подало апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 10.03.2021 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
Відповідач вказує, що зобов'язання ГУ ПФУ в Черкаській області здійснити перерахунок у розмірі 90% від розміру заробітної плати суперечить базовому відсотку визначення розміру пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VІІ.
Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив.
У відповідності до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, згідно пенсійного посвідчення НОМЕР_2 , виданого 20.07.2005, позивач є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ від 19.09.2019 завершено реформування обласних прокуратур та наказом Генерального прокурора України №414 від 08.09.2020 визначено день початку їх роботи 11.09.2020, відтак оплата праці прокурорів обласних прокуратур здійснюється у відповідності до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» із вказаної дати.
Черкаська обласна прокуратура надала позивачу довідку №21-603вих20 від 16.10.2020 про розмір заробітної плати, обрахованої згідно ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» для перерахунку пенсії за відповідною посадою начальника прокуратури області.
В жовтні 2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії за вислугу років відповідно до довідки Черкаської обласної прокуратури №21-603вих20 від 16.10.2020.
Відповідач листом №5966-6371/Х-03/8-2300/20 від 02.11.2021 повідомив позивача, що здійснив перерахунок пенсії позивача відповідно до довідки Черкаської обласної прокуратури №21-603вих20 від 16.10.2020. Після перерахунку розмір пенсії позивача складає 60% від грошового забезпечення та з урахуванням обмеження пенсії десятьма розмірами прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 17 120 грн. (52 970 грн. 40 коп. х 60% = 31 782 грн. 24 коп., але не більше десяти розмірів прожиткового мінімуму (1712 грн. х 10 = 17 120).
Вважаючи зменшення відсоткового значення пенсії відповідних сум грошового забезпечення з 90% до 60% та обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами протиправними, позивач звернулась до суду.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, прийшов до висновку, що положення частини 2 статті 86 Закону №1697 щодо розміру пенсії застосовуються при призначенні пенсій прокурорським працівникам у разі реалізації ними первинного права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії, при перерахунку пенсії по інвалідності, призначеної позивачу, має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Позовні вимоги в частині здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі- Закон №1789-ХІІ):
прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (ч. 1 ст. 50-1);
обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (ч. 12 ст. 50-1);
призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1).
До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
14.10.2014 ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ).
Частина 20 статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Отже, первісна редакція ч. 20 статті 86 Закону №1697-VІІ та ч. 17 (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону №1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15.07.2015. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім п. 8 ч. 1 ст. 15, ч. 4 ст. 16, абзацу 1 ч. 2 ст. 46-2, ст. 47, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 50, частин 3, 4, 6 та 11 ст. 50-1, ч. 3 ст. 51-2, ст. 53 щодо класних чинів).
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:
частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;
частину двадцяту статті 86 Закону України від 14.10.2014 «Про прокуратуру» №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Отже, починаючи з 01 січня 2015 року в Україні:
жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»;
законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.
Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Така бездіяльність Кабінету Міністрів України призвела до чисельних судових спорів між пенсіонерами, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та Пенсійним фондом України.
У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 та вирішив таке:
визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;
положення ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:
частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач листом №5966-6371/Х-03/8-2300/20 від 02.11.2021 повідомив позивача, що здійснив перерахунок пенсії позивача відповідно до довідки Черкаської обласної прокуратури №21-603вих20 від 16.10.2020. Після перерахунку розмір пенсії позивача складає 60% від грошового забезпечення та з урахуванням обмеження пенсії десятьма розмірами прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 17 120 грн. (52 970 грн. 40 коп. х 60% = 31 782 грн. 24 коп., але не більше десяти розмірів прожиткового мінімуму (1712 грн. х 10 = 17 120).
Колегія суддів враховує, що грошове забезпечення працівників прокуратури істотно збільшилося ще в жовтні 2017 року.
Протягом усього періоду дії норми статті 86 Закону №1697-VІІ, яка визначала, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, позивач мав право на перерахунок пенсії, проте був позбавлений можливості таке право реалізувати з огляду на бездіяльність Кабінету Міністрів України.
Така бездіяльність уряду була предметом розгляду у судах.
Верховний Суд в постанові від 24.04.2019 (справа №826/8546/18) звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом №1697-VІІ покладено саме на уряд.
Суди у зазначеній справі визнали протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, як це передбачено ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язали Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та ухвалити рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
Проте, рішення суду фактично Кабінетом Міністрів України не виконано.
Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача.
Реалізація його права була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13.12.2019.
Крім того, постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати прокурорським працівникам».
Щодо позовних вимог в частині перерахунку пенсії в розмірі 90% від суми усіх складових заробітку, колегія суддів зазначає наступне.
На час призначення позивачеві пенсії, пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789.
Разом із цим, відповідно до статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VІІ на даний час пенсія обчислюється в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Як вбачається із матеріалів пенсійної справи, позивачу розрахунок пенсії був призначений виходячи із 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати, проте постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.07.2016 у справі №712/7679/16-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Черкаси Черкаської області про визнання рішення щодо відмови в перерахуванні пенсії незаконним задоволено частково: визнано рішення Управління Пенсійного Фонду України у м. Черкаси Черкаської області про відмову у перерахунку ОСОБА_1 пенсії незаконним; зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України у м. Черкаси Черкаської області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2016 року перерахунок та виплату пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати працівникам прокуратури відповідно до вимог ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 90% від суми місячного заробітку, відповідно до довідки прокуратури Черкаської області від 12.05..2016 року № 18/105 вих 16 без обмеження граничного розміру.
Вказане рішення залишене без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.09.2016 року та набрало законної сили.
Відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», №40450/04, пункт 64).
Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).
При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Крім того, Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 №3-рп/2003 підкреслив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. 10 п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Водночас, перерахунок пенсії не у тому відсотковому розмірі відносно заробітної плати, який було встановлено позивачу при призначенні пенсії змусить позивача повторно звертатись до суду з позовом.
Рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Колегія суддів зауважує, що на незмінність відсоткового розміру вже призначених пенсій вказав Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні по зразковій справі №240/5401/18 від 04.02.2019. Таку ж правову позицію цей же суд сформував у справі №360/1428/17 від 12.11.2019, в рішенні якого вказав, що на осіб, яким пенсію було призначено до 01.01.2016, обмеження щодо її максимального розміру не поширюється. Аналогічну позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 06.10.2015 у справі №127/11720/14-а. Обмеження з цього приводу розповсюджуються лише на осіб, які стали отримувачем пенсій за Законом України «Про прокуратуру» з 01.01.2016.
У той же час, в постанові Верховного Суду України від 06.10.2015 у справі №127/11720/14-а зазначено, що «при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому: внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, які змін у зв'язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали. Крім того, вирішуючи питання про застосування цього Закону в часі, колегія суддів виходить із того, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.».
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на вказані приписи ч. 2 ст. 86 Закону №1697 підлягає застосуванню при призначенні пенсії прокурорським працівниками після 15.07.2015. Натомість умовою перерахунку пенсій прокурорським працівникам є підвищення заробітної плати. Інші умови щодо розміру пенсії, який застосовується під час перерахунку перерахунок пенсій, ч. 1 ст. 86 Закону №1697 не містить. Отже при перерахунку пенсій прокурорським працівникам застосуванню підлягає розмір, з якого була призначена пенсія.
Таким чином, на підставі вказаного вище судового рішення у справі №712/7679/16-а, позивачу було змінено процентний розрахунок заробітку із 60% на 90%, що також підтверджується матеріалами пенсійної справи, а тому позовна вимога в частині здійснення перерахунку пенсії із розрахунку 90% є правомірною та підлягає задоволенню.
Щодо вимог позовної заяви та апеляційної скарги позивача про виплату пенсію без обмеження граничного розміру пенсії, колегія суддів зазначає наступне.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон №76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:
частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;
частину двадцяту статті 86 Закону України від 14.10.2014 «Про прокуратуру» №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Згідно п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Закону №1697-VІІ попередній Закон України «Про прокуратуру» із змінами частково втратив чинність, окрім, зокрема, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1 Закону.
Крім того, Законом України від 02.03.2015 №213-VІІ (далі - Закон №213-VІІ) знову внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, а саме в частину 15 статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, згідно якої визначено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Також, п. 5 Прикінцевих положень Закону №213-VІІ передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України, зокрема, «Про прокуратуру».
Нова редакція статті 50-1 Закону №1789-ХІІ суттєво звужує і обмежує зміст та обсяг прав пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким пенсія призначена до набрання чинності цими законами (Законами №76-VІІІ, №213-VІІ).
Законом №1697-VІІ взагалі визнано таким, що втратив чинність Закон України №1789-ХІІ, в тому числі частини статті 50-1, окрім частин 3, 4, 6 та 11 цієї статті.
Відповідно до частин 2, 3 статті 22, ч. 1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Частиною 2 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
В контексті викладеного, колегія суддів зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам ч. 1 статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.
Тобто безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності.
Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку.
Таким чином, враховуючи те, що позивач вже є пенсіонером і пенсія була призначена з 2005 року, що підтверджується матеріалами справи, тобто до 01.01.2016 року, тому до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ.
Крім того, звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2018 №5-р/2018 зазначено, що положення частини 1 статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності. Зміст права громадян на соціальний захист, гарантований ст.46 Конституції України, узгоджується із її приписами, за якими, зокрема, людина її життя і здоров'я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч.1 ст.3); кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло (ст.48). На думку Конституційного Суду України, держава виходячи з існуючих фінансово-економічних можливостей має право вирішувати соціальні питання на власний розсуд. У разі значного погіршення фінансово-економічної ситуації, виникнення умов воєнного або надзвичайного стану, необхідності забезпечення національної безпеки України, модернізації системи соціального захисту тощо держава може здійснити відповідний перерозподіл своїх видатків з метою збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства. Держава не може вдаватися до обмежень, що порушують сутність конституційних соціальних прав осіб.
Новий порядок призначення та виплати пенсій, встановлений Законами України від 02.03.2015 №213-VІІ, від 28.12.2014 №76-VІІІ та від 14.10.2014 №1697-VІІ, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання ними чинності, а тому до даних спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії), оскільки редакції вказаних законів звужує права позивача в частині розміру пенсії.
Отже, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо відмови в задоволенні такої позовної вимоги ОСОБА_1 та вважає обґрунтованими доводи його апеляційної скарги.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви №68385/10 та №71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.
Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. TheUnitedKingdom № 44277/98).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що не проведення перерахунку пенсії позивачу на підставі та у порядку, визначеному у законі, чинному на момент призначення йому пенсії, є втручанням у його майнові права у розумінні статті 1 Першого протоколу.
Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає вірними доводи апеляційної скарги позивача. Також, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову в частині врахування 90% сум грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Втім доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Однак, колегія суддів вважає, що оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії без обмеження максимальним розміром, оскаржуване рішення слід змінити в резолютивній частині.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, призвели до помилкового вирішення справи, а відтак, абзац 3 резолютивної частині оскаржуваного рішення слід змінити, в іншій частині рішення суду першої інстанції - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року змінити, виклавши абзац 3 резолютивної частини в наступній редакції:
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) перерахунок пенсії за вислугою років, призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05 листопада 1991 року, з 01 жовтня 2020 року виходячи з 90% сум грошового забезпечення, визначених у довідці Черкаської обласної прокуратури №21-603вих20 від 16 жовтня 2020 року без обмеження граничного розміру.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Ю. Ключкович
Судді О.О. Беспалов
І.О. Грибан