П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/1035/21
Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача - Турецької І. О.,
суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
Короткий зміст позовних вимог.
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУПФ України в Одеській області) в якому просила:
- визнати протиправною відмову, що викладена в листі від 07 грудня 2020 року, у проведенні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% на підставі довідки Одеського апеляційного суду № 06-21/2976/2020 від 10 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці;
- зобов'язати здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90%, згідно довідки Одеського апеляційного суду №06-21/2976/2020 від 10 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, починаючи з березня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що у листопаді 2015 року її звільнено з посади судді апеляційного суду Одеської області у відставку, на підставі п.9 частини 5 ст.126 Конституції України, згідно постанови Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року та наказу голови апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року №198-ос.
З 2015 року вона перебувала на обліку в УПФ у Малиновському районі м. Одеси, правонаступником якого є ГУПФ України в Одеській області, та отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, діючого на відповідній посаді судді, на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2015 року у справі №521/19018/15-а, яке є чинним.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року у справі №420/6926/20 було зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити їй як судді у відставці перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, згідно із довідкою Одеського апеляційного суду № 06-21/297/2020 від 10 березня 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Водночас, як указує позивачка, під час здійснення вказаного перерахунку, відповідач протиправно з березня 2020 року зменшив відсоток її довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці з 90% на 78%, не врахувавши до суддівського стажу період половини строку навчання в Одеському державному університеті ім. І.І.Мечникова (2 роки 4 місяці 27 днів) та період роботи помічником Прокуратури Іллічівського району м. Одеси (3 роки 11 місяців 23 дні).
Покликаючись на те, що рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2015 року не скасоване, є обов'язковим для виконання, а також на те, що нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, ОСОБА_1 вважає заявлені вимоги законними та обґрунтованими.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови, викладеної у листі від 07 грудня 2020 року, у проведенні перерахунку та виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% на підставі довідки Одеського апеляційного суду №06-21/2976/2020 від 10 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90%, згідно довідки Одеського апеляційного суду №06-21/2976/2020 від 10 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, починаючи з березня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив із того, що на законодавчому рівні визначено збереження стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення, обрання.
Правовий висновок, що до стажу роботи судді ОСОБА_1 для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має бути зарахована половина строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та робота на посадах прокурорів і слідчих, суд першої інстанції зробив на підставі приписів Закону України "Про статус суддів" зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів", п. 11 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453- VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453 - VI), та абз. 4 п.34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів від 02.06.2016 р. № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII)
Досліджуючи стаж роботи позивачки, суд першої інстанції зазначив, що він, складає 41 рік 02 місяці 12 днів.
За таких умов, на думку суду першої інстанції, розмір її щомісячного довічного грошового утримання повинен становити 90% (50% за 20 років + 41% за 21 повний рік).
Поряд з цим, суд першої інстанції відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову щодо зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії та її виплату без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, вказавши про відсутність доказів вчинення відповідачем дій, направлених на обмеження максимального розміру, таким чином вказані вимоги заявлені позивачем передчасно та задоволенню не підлягають.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, ГУ ПФУ в Одеській області просить його скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що відповідно положень ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 50% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не може бути більшим ніж 90% заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Отже, розмір щомісячного грошового утримання судді у відставці позивачки, згідно діючих норм законодавства повинен складати 78% суддівської винагороди (де 20 років суддівського стажу - 50% суддівської винагороди + 14 років понад нормованого суддівського стажу - 28% суддівської винагороди).
ОСОБА_1 не скористалась правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до приписів п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження, у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Фактичні обставини справи.
З 01.09.1972 року по 25.06.1976 року ОСОБА_1 навчалася в Одеському державному університеті ім. І. І. Мечникова та закінчила його 25.06.1976 р.
10.02.1977 року ОСОБА_1 було призначено на посаду помічника прокурора Іллічівського району м. Одеси та звільнено з посади 02.02.1981 року.
На підставі рішення сесії Одеського облвиконкому від 02.02.1981 року ОСОБА_1 обрано на посаду судді Одеського обласного суду строком на 5 років.
15.05.1997 р. її обрано на посаду судді обласного суду безстроково.
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Одеської області у відставку на підставі п.9 частини 5 ст.126 Конституції України, згідно постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року та наказом голови Апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2015 року №198-ос.
Розпорядженням УПФ України в Малиновському районі №832145 від 21 березня 2016 року ОСОБА_1 призначено довічне грошове утримання судді у відставці, із загальним процентом розрахунку - 90%.
10 березня 2020 року Одеським апеляційним судом, на підставі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 ОСОБА_1 видана довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №06-21/297/2020, за якою:
- посадовий оклад - 131375 грн.;
- доплата за вислугу років - 105100 грн.;
- доплата за науковий ступінь - 19706,25 грн.
Рішенням Управління застосування пенсійного законодавства ГУПФ України в Одеській області від 19 червня 2020 року №860438 ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №06-21/297/2020 від 10 березня 2020 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року у справі №420/6926/20 визнано протиправним та скасовано наведене вище рішення та зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно із довідкою Одеського апеляційного суду №06-21/297/2020 від 10 березня 2020 року, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.
У задоволенні вимоги про зобов'язання здійснити перерахунок та сплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% згідно довідки Одеського апеляційного суду № 06-21/2976/2020 від 10 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці в сумі 256 181,25 грн., починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум, без обмеження граничного розміру - відмовлено, у зв'язку з її передчасністю.
Листом ГУ ПФУ в Одеській області від 07 грудня 2020 року повідомило ОСОБА_1 , що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2020 року у справі №420/6926/20 проведено перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року при страховому стажі 43 роки (в тому числі суддівський стаж 34 роки, що становить 78% суддівської винагороди).
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке.
Спірним у дані справі є питання зарахування до стажу роботи на посаді судді половину строку навчання у вищому учбовому закладі та періоду роботи в органах прокуратури на посаді помічника прокурора.
Пенсійний фонд вважає, що періоди навчання та роботи в прокуратурі не відносяться до стажу судді, а тому позивачка не має право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого судді.
Суд не може погодитьсь з такими аргументами ГУ ПФУ в Одеській області з огляду на таке.
Відповідно до абзацу 4 пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Зазначена норма пов'язує визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи на посаді судді, із часом призначення чи обрання суддею.
Вперше ОСОБА_1 була обрана на посаду судді у 1981 році, а 15.05. 1997 року її обрано безстроково.
На час обрання позивачки на посаду судді вперше, 02.02.1981 року, законодавство не передбачало права судді на відставку та, відповідно, не регламентувало питання обчислення стажу, який дає право на відставку.
Отже, для мети визначення законодавства, яке регулює питання обчислення стажу роботи необхідно звернутись до дати обрання ОСОБА_1 суддею безстроково.
Колегія суддів погоджується з правовими висновками суду першої інстанції, про протиправність рішення ГУПФ України в Одеській області, яким безпідставно зменшений відсоток щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з огляду на таке.
Так, згідно із ч.4 ст.43 Закону України "Про статус суддів" зі змінами, внесеними Законом України від 24 лютого 1994 року № 4015-XII "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус суддів", до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних із керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Відповідно до абз. 2 ст.1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Після втрати чинності ст. 1 вказаного Указу Президента України, питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. № 545.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 червня 2008 р. № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865 (865-2005-п) "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" доповнено абзацом такого змісту: "До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби".
Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01 січня 2012 року.
У відповідності до п. 11 Перехідних положень Закону України від 07 липня 2010 року № 2453- VI "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 2453), судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Відповідно до абз. 4 п.34 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Таким чином, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 № 2453-VI, було передбачено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання судді, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, а також роботу на посадах прокурорів.
Вказані висновки узгоджуються із позицією викладеною в постанові ВП ВС від 14 червня 2018 року справа № 9901/382/18 провадження № 11-319сап18, у постановах ВС від 02.04.2019 року по справі № 607/8578/17, постанові Верховного Суду України у від 06 липня 2016 року №П/800/426/14 та ін.
Статтею 58 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною 1 статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституції і законами України.
22.05.2008 року Конституційний Суд України в рішенні №10-рп/2008 зазначив, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Тлумачення словосполучення "звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина", що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, Конституційний Суд України дав у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005, згідно з яким "…конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод - є їх обмеження. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними". Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно раніше закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.
Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій громадян, зокрема суддів, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.
Суд зазначає, що до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має бути зарахована половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу та роботу на посадах прокурорів і слідчих.
Отже, стаж роботи позивача, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 41 рік 02 місяці 12 днів, у зв'язку із чим розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , повинен становити 90% (50% за 20 років + 41 % за 21 повний рік; не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Підсумовуючи викладене та враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, є всі підстави, відповідно до статті 316 КАС України, для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, враховуючи, що судом апеляційної інстанції переглянуто рішення суду першої інстанції, яке розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, відсутні підстави для його оскарження в касаційному порядку.
Керуючись статтями 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Доповідач - суддя І. О. Турецька
суддя Л. В. Стас
суддя Л. П. Шеметенко
Повне судове рішення складено 28.05.2021 року.