П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
18 травня 2021 р.м. ОдесаСправа № 540/3221/20
Категорія: 106020000 Головуючий в 1 інстанції: Варняк С.О.
Місце ухвалення: м. Херсон
Дата складання повного тексту: 24.12.2020 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Сузанській І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до територіального управління Державної судової адміністрації (далі ТУ ДСА) України в Херсонській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії ТУ ДСА України в Херсонській області щодо нарахування та виплати судді Каховського міськрайонного суду Херсонської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 47 320 грн.;
- стягнути з ТУ ДСА України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 суму обмеження суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року на підставі ч.ч.2, 3, 5, 6 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2020 року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у загальній сумі 187 169 грн. 90 коп.;
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць;
- зобов'язати ТУ ДСА України в Херсонській області як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що у період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року відповідач нараховував і сплачував щомісяця суддівську винагороду у розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
При цьому відповідачем безпідставно і протиправно не застосовано і не сплачено суддівську винагороду позивачу щомісяця у розмірі посадового окладу 30 прожиткових мінімумів доходів громадян (63 060,00 грн);
- доплати за вислугу років за наявності стажу більше 20 років - 50 відсотків посадового окладу;
- доплати за роботу з документацією в режимі державної таємниці - 10 відсотків посадового окладу.
Недоплачені позивачеві суми складових суддівської винагороди та їх види відображено у відповідній довідці-розрахунку, що складений відповідачем.
Загальна сума обмеження, застосованого відповідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року №553-ІХ становить за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року 187 169 грн. 90 коп.
Неповне нарахування і виплата відповідачем позивачеві суддівської винагороди порушує право позивача на належне матеріальне забезпечення щодо отримання належної суддівської винагороди з огляду на таке.
Згідно із ст. 130 Конституції України та ч.2 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VІІІ (далі Закон №1402), суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно - правовими актами.
Водночас 13 квітня 2020 року Верховною Радою України прийнято закон №553-ІХ, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено ст. 29.
Зазначений Закон набрав чинності 18 квітня 2020 року, після опублікування його у газеті Голос України від 17 квітня 2020 року №68, тобто саме з цього часу відбувається порушення відповідачем права на отримання суддівської винагороди у розмірі, визначеному ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому БК України.
Згідно з ч.ч.1 та 2 ст. 23 БК України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено Законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються Законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
У період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року положення ч.ч.1, 3 ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону №553-ІХ) були чинними і на підставі них судом здійснювалось нарахування та виплата позивачу суддівської винагороди.
Рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 на спірні правовідносини з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії ТУ ДСА України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 26283946, вул. Перекопська, буд.5, м. Херсон, 73003) щодо нарахування та виплати судді Каховського міськрайонного суду Херсонської області ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 47 320 грн.
Стягнуто з ТУ ДСА України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 26283946, вул. Перекопська, буд.5, м. Херсон, 73003) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) нараховану відповідачем суму обмеження суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у загальній сумі 187 169 (сто вісімдесят сім тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 90 коп. з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті.
Допущено негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць.
В апеляційній скарзі ТУ ДСА України в Херсонській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з невірним застосуванням норм матеріального права, а також з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги ТУ ДСА України в Херсонській області зазначає, що в спірному випадку відповідач не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (в редакції Закону №553-IX). При цьому вказано, що прийняття рішення Конституційним судом України від 28 серпня 2020 року не є підставою для нарахування та виплати позивачу недорахованої суддівської винагороди відповідно до ст. 135 Закону, оскільки рішення не поширюється на правовідносини, що виникли до дня ухвалення такого рішення. Крім того апелянт вважає, що Територіальне управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та не має правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету за КЕКВ 2111 "Оплата праці" коштів передбачених кошторисом на 2020 рік за бюджетною програмою 0501020 "Забезпечення здійснення правосуддя місцевих, апеляційних судів та функціонування органів системи правосуддя". Таким чином, нарахування та виплата суддівської винагороди здійснювалась відповідно до норм чинного законодавства. :
Відзиву на апеляційну скаргу не адресу суду апеляційної інстанції не надходило.
Учасники справи в судове засідання апеляційного адміністративного суду не з'явилися, про час, дату та місце слухання справи повідомлені належним чином. Враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста їх участь в судовому засіданні не обов'язкова. Судова колегія, у відповідності до ч.2 ст. 313 КАС України, визнає можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ТУ ДСА України в Херсонській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:
Указом Президента України "Про призначення суддів" від 14 жовтня 2002 року №926/2002 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Каховського міського суду Херсонської області строком на 5 років.
Наказом голови Каховського міського суду Херсонської області № 06-1/183 від 23 жовтня 2002 року позивача зараховано на посаду судді вказаного суду.
Указом Президента України від 15 березня 2004 року №328/2004 Каховський міський суд та Каховський районний суд Херсонської області ліквідовані та утворено Каховський міськрайонний суд.
Указом Президента України №358/2004 від 23 березня 2004 року позивач переведений на посаду судді Каховського міськрайонного суду Херсонської області.
Згідно постанови Верховної ради України №296-V1 від 22 травня 2008 року позивача обрано на посаду судді Каховського міськрайонного суду Херсонської області безстроково.
Відповідно до довідки ТУ ДСА України в Херсонській області №1340 від 01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 нараховано суддівську винагороду, без суми обмеження:
квітень 2020 року - 48 045,72 грн.,
травень 2020 року - 100 896,00 грн.,
червень 2020 року - 188 631,65 грн.,
липень 2020 року - 13 160,36 грн.,
серпень 2020 року - 100 896,00 грн.,
вересень 2020 року - 100 896,00 грн.,
нараховано суддівську винагороду з застосуванням обмеження:
квітень 2020 року - 30 157,05 грн.,
травень 2020 року - 47 230,00 грн.,
червень 2020 року - 134 965,65 грн.,
липень 2020 року - 3 172,77 грн.,
серпень 2020 року - 49 913,30 грн.,
вересень 2020 року - 106 262,60 грн.
Сума обмеження застосовано відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року №553-ІХ становить 187 169,90 грн.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що обмежуючи розмір суддівської винагороди шляхом внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", всупереч вимогам ч.2 ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону №1402-VIII, а також юридичній позиції Конституційного Суду щодо незалежності суддів, законодавець зумовив ситуацію, з огляду на яку розпорядники бюджетних коштів, серед яких і відповідач у даній справі, виконуючи вимоги БК України, вимушені вчиняти дії, що порушують права та гарантії суддів, а тому прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.
Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Згідно ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У свою чергу ч.1 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Указана норма кореспондує згаданим вище приписам ч.2 ст. 130 Конституції України.
Отже, розмір суддівської винагороди, у тому числі будь-які його обмеження, можуть визначатися виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Разом з тим, 12 березня 2020 року набрала чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою з 12 березня 2020 року на всій території України встановлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.
Крім того, 18 квітня 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року №553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено ст. 29 наступного змісту:
"Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у ч.1 цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об'єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Обмеження, встановлене у ч.1 цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до ч.2 цієї статті).".
Колегією суддів враховується, що відповідно ч.ч.1-4 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.
Отже, адміністративний суд при вирішенні спору повинен застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, яким у спірних правовідносинах є Конституція України, а саме ч.2 ст. 130 останньої. При цьому, з урахуванням того, що рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 положення ч.3 ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визнані неконституційними, то підстави для звернення до Верховного Суду у порядку ч.4 ст. 7 КАС України відсутні.
У контексті наведеного та з огляду на нормативну регламентацію спірних правовідносин колегія суддів звертає увагу, що Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" не є Законом про судоустрій, виключно яким відповідно до ч.2 ст. 130 Конституції України може встановлюватися розмір винагороди судді. Відтак, застосування його положень при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди позивача з нормами Конституції України як нормами прямої дії не узгоджувалося.
Отже, набрання 18 квітня 2020 року чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року №553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено ст. 29, не змінило правове регулювання правовідносин з нарахування та виплати суддівської винагороди, а тому у відповідача були відсутні передбачені Конституцією України чи Законом України "Про судоустрій і статус суддів" підстави для обмеження розміру суддівської винагороди.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення з ТУ ДСА України в Херсонській області нарахованої відповідачем суму обмеження суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року у повному обсязі, обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", без застосування обмежень встановлених ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".
Разом з тим, у розрізі наведеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до ч.ч.1-4 ст. 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.
Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють, зокрема Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.
Функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ДСА України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом. ДСА України має територіальні управління. Рішення про утворення територіальних управлінь та визначення їх кількості приймається Державною судовою адміністрацією України за погодженням з Вищою радою правосуддя.
Аналогічну норму також містить п.3 Положення про Державну судову адміністрацію України, яке затверджено рішенням Вищої ради правосуддя 17 січня 2019 року №141/0/15-19 (далі - Положення №141/0/15-19).
Статтею 154 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Крім того, відповідно до п.5 Положення №141/0/15-19 основними завданнями ДСА України є, зокрема, організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом; забезпечення належних умов діяльності судів, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України та органів суддівського самоврядування в межах повноважень, визначених законом.
Отже, з наведених вище норм, вбачається, що в даному випадку відповідач - ТУ ДСА України в Херсонській області є територіальним органом ДСА України, тобто уособлює в спірних правовідносинах державний орган, на який покладено обов'язки щодо організаційного та фінансового забезпечення діяльності органів судової влади в межах повноважень, установлених законом та забезпечення належних умов діяльності судів, у тому числі щодо виплати суддівської винагороди суддям місцевих судів.
Як було зазначено вище, у межах спірних правовідносин ТУ ДСА України в Херсонській області є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, а відтак його діяльність у сфері бюджетних відносин регулюється, зокрема, БК України.
Так, відповідно до ч.1 ст. 22 БК України за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.
Частиною 1 ст. 23 БК України передбачено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.
Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом (ч.2 ст. 23 БК України).
Матеріали справи свідчать, що у період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року позивачу відповідачем нараховувалася суддівська винагорода у повному обсязі, однак її виплата здійснювалася з урахуванням обмежень, встановлених ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" з урахуванням змін, внесених Законом України "Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року №553-IX.
Викладене, у свою чергу, свідчить, що нарахування ОСОБА_1 суддівської винагороди здійснювалося ТУ ДСА України в Херсонській області у відповідності до вимог ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Водночас, виплата такої винагороди не у повному обсязі мала місце внаслідок запроваджених законодавцем у ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" обмежень, які в силу згаданих вище положень Бюджетного кодексу України відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен був застосовувати, оскільки в силу ч.2 ст. 19 Конституції України не мало альтернативних шляхів поведінки.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застосуванням ст. 29 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" є помилковими, оскільки не враховують всіх особливостей правового регулювання спірних правовідносин.
Європейський Суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Окрім того, відповідно до рішень ЄСПЛ "Кечко проти України" (заява №63134/00, п.п.23, 26) та "Ромашов проти України" (заява №67534/01, п.43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
Зокрема, у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У п.26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) та у справі "Бакалов проти України" (заява №14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (п.п.48 та 40 цих рішень відповідно).
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Доводи апелянта, що рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 не впливає на спірні правовідносини (що охоплюють період квітень-серпень 2020 року), на думку суду апеляційної інстанції, не мають правового значення для вирішення цієї справи, оскільки у спірному випадку йдеться не про можливість ретроспективної дії даного рішення Конституційного Суду України, тобто можливості застосування рішення на правовідносини, які відбувалися до часу його ухвалення, а про донарахування позивачу не виплаченої суддівської винагороди, розмір якої був обмежений внаслідок прийняття Закону, яким, в силу положень ст. 130 Конституції України, Закону №1402-VIII, не може бути врегульований розмір суддівської винагороди.
Тобто, у спірному випадку визначальним є те, чи правильно застосовано відповідачем законодавство України, в частині визначеного розміру суддівської винагороди, з врахуванням наявності конкуренції норм права, якими, у спірному періоді, по різному визначався розмір суддівської винагороди.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, не врахував особливостей правового регулювання спірних правовідносин та залишив поза увагою факт нарахування відповідачем позивачу суддівської винагороди у повному обсязі, що виключало можливість визнання протиправними дій останнього у відповідній частині.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення порушено норми матеріального права.
Враховуючи, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів, керуючись п.п.1, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправними дій відповідача, відмовивши у задоволенні цієї позовної вимоги.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.1, 4 ч.1 ст. 317, ст.ст. 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області задовольнити частково.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року скасувати в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області щодо нарахування та виплати судді Каховського міськрайонного суду Херсонської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року із застосуванням обмеження нарахування у сумі 47 320 грн., ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги.
В іншій частині рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 28 травня 2021 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Суддя: Лук'янчук О.В. Ступакова І.Г.