П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
28 травня 2021 р.м. ОдесаСправа № 420/386/21
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
19.03.2021 року;
Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Танасогло Т.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при проведенні перерахунку пенсії, який здійснено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, щодо зменшення з 01.01.2018 року основного розміру пенсії за вислугу років з 89 процентів на 70 процентів грошового забезпечення, а також відмови у перерахунку та виплаті призначеної йому пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років в розмірі 89 процентів грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату з 01.01.2018 року пенсії за вислугу років та з 15.05.2018 року пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років з урахуванням розміру пенсії за вислугу років 89 процентів грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, з 19.11.2010 року відповідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» йому призначена пенсія за вислугу років, виходячи з 89% від відповідного грошового забезпечення. З січня 2018 року органом пенсійного фонду на виконання акту центрального органу виконавчої влади перераховано раніше призначену пенсію за вислугу років. Однак, в супереч вимогам чинного законодавства перерахунок соціальних виплат здійснено без урахування належного відсоткового розміру пенсії, який визначений на момент її призначення, зменшивши до 80%. Застосування зменшеного відсоткового розміру мало місце і під час переведення 15.05.2018 року позивача на пенсію по інвалідності. Разом з цим, позивач зазначає, що за правилами ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наявність у особи з інвалідністю з числа осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, необхідної вислуги років для призначення пенсії за вказаним Законом, пенсія по інвалідності може призначатись у розмірі пенсії за вислугу років. Отже, з часу встановлення інвалідності та за наявності вислуги 33 роки у позивача виникло право на пенсію по інвалідності з її виплатою, виходячи із розміру 89% грошового забезпечення. Посилаючись на те, що відсотковий розмір встановлюється під час призначення пенсії і не може бути змінений позивачу під час перерахунку та переведення на пенсію по інвалідності, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів на належне пенсійне забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.
Суд, з урахуванням ухвали від 14.04.2021 року про внесення виправлень у судове рішення, визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 1 січня 2018 року по 14 травня 2018 року з 89% до 70% сум грошового забезпечення під час перерахунку.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 1 січня 2018 року по 14 травня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з 89% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» для вже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії. Таким чином, при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватися норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Оскільки пенсія за вислугу років позивачу призначена, виходячи з 89% від розміру відповідного грошового забезпечення, суд першої інстанції визначив, що подальша зміна відсоткового розміру пенсії за вислугою років суперечить чинному законодавству та безумовно порушує права та інтереси позивача на належне пенсійне забезпечення.
Разом з цим, оскільки на момент призначення пенсії позивач мав 2 групу інвалідності, що відповідно до ст. 21 Закону №2262 давало право на встановлення пенсії у розмірі 80% грошового забезпечення, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність дій відповідача щодо виплати пенсії по інвалідності у вказаному відсотковому розмірі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції правильно встановивши обставини справи, не надав належної правової оцінки положенням ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно яких позивач має право на довічну пенсію за вислугу років, а відповідно до приписів ст. 23 вказаного Закону за наявності вислуги років набув право на пенсію по інвалідності, виходячи з відсоткового розміру пенсії за вислугу років. З огляду на те, що відсотковий показник пенсії за вислугу років є незмінним, позивач має право на пенсію по інвалідності з виплатою її в розмірі пенсії за вислугу років, виходячи з 89% грошового забезпечення.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність обставин для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, позивач з листопада 2010 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та одержує пенсії за вислугу років, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з 89% від розміру грошового забезпечення.
На підставі постанов Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704, від 21.02.2018 року №103 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу з 01.01.2018 року проведено перерахунок раніше призначеної пенсії, зокрема, визначивши її у розмірі 70% від відповідних сум грошового забезпечення.
З 15.05.2018 року позивача переведено на пенсію по інвалідності, визначивши її розмір 80% від грошового забезпечення.
21.12.2020 року позивач звернувся в Управління із заявою, в якій просив привести відсотковий розмір пенсії за вислугу років та пенсії по інвалідності у відповідність розміру, встановленого на момент призначення соціальних виплат.
Розглянувши вказану заяву, Управління у листі від 04.01.2021 року №6-12619/С-02/8-1500/21 відмовило у задоволенні вимог позивача, зазначивши про відповідність дій органу пенсійного фонду чинному законодавству.
Не погоджуючись з відмовою Управління у проведенні перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII (в редакції, яка діяла на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Так, за правилами п. «а» ч. 1, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII (в редакції, яка діяла на момент призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - у розмірі 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
За правилами ч.ч. 1, 2, 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII (в редакції, яка діє на момент виникнення спірних правовідносин) перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Аналіз наведених правових норм показав, що підставою для проведення перерахунку пенсій особам, які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є фактична зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.
В рішенні Конституційного Суду України від 05.04.2001 року по справі №1-16/2001 визначено, що Конституцією України закріплено принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Отже, при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.
Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в редакції, що діяла на момент призначення позивачу пенсії, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Таким чином, подальші зміни у законодавстві не впливають розмір пенсії позивача, встановлений під час її призначення, у зв'язку із чим, застосувавши змінений відсотковий розмір під час проведення перерахунку пенсії, відповідач порушив право позивача на належне пенсійне забезпечення.
Водночас, правильно встановивши обставини справи, судом першої інстанції під час вирішення спору помилково не враховано положення ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно якої в разі наявності у особи з інвалідністю з числа осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугу років (пункт "а" статті 12), пенсія по інвалідності може призначатися їм у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги (пункт "а" статті 13).
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни, на момент призначення пенсії по інвалідності набув право на пенсію за вислугу років відповідно до п. "а" статті 12 вказаного Закону, а відтак - і право на визначення відсоткового розміру цієї пенсії відповідно до вислуги років, що в даному випадку становить 89%.
Враховуючи викладене, оскільки відсотковий розмір пенсії визначається під час її призначення і є незмінним як при проведенні перерахунку пенсії так і при прийнятті нових законів, на момент призначення пенсії по інвалідності позивач набув право на пенсію за вислугу років, колегія суддів вважає його вимоги до Управління про застосування відсоткового розміру пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за вислугу років відповідно до вислуги цілком законними та обґрунтованими.
З огляду на те, що Управління під час призначення позивачу пенсії по інвалідності проігнорувало положення ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», перерахунок пенсії по інвалідності не здійснило і за зверненням позивача, колегія суддів вважає обґрунтованими позовні вимоги в цій частини та вбачає безумовні підстави для зобов'язання відповідача вчинити відповідні дії в судовому порядку.
Враховуючи викладене, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, але не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню у відповідній частині з винесенням нового судового рішення.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 2 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.
Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у перерахунку та виплаті призначеної ОСОБА_1 пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, а саме в розмірі 89% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 15.05.2018 року пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за вислугу років, а саме в розмірі пенсії за вислугу років 89% грошового забезпечення, врахованого для обчислення пенсії.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
Т.М. Танасогло