19 травня 2021 року м. Дніпросправа № 160/7953/20
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Олефіренко Н.А., Шальєвої В.А., секретар судового засідання - Лащенко Р.В., за участі представника відповідача - Пономаренка О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 року в адміністративній справі №160/7953/20 (суддя у 1 інстанції Горбалінський В.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні відходи» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельні відходи» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте Головним управлінням ДПС у дніпропетровській області, №000723504 від 19.11.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 596556,40 грн., з яких 477245,12 грн. за основним платежем та 119311,28 грн. штрафні (фінансові) санкції.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що розмір та умови внесення орендної плати встановлено у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки та додаткова угода до договору оренди землі. Так, між позивачем та Дніпропетровської міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки від 16.12.2009 року (запис у книзі записів державної реєстрації договору оренди землі вчинено 20.07.2010 року). На виконання положень зазначеного договорів позивач здійснював сплату орендної плати за землю. Позивач зазначає, що у ГУ ДПС у Дніпропетровській області відсутні правові підстави проводити розрахунок орендної плати за землю на підставі нової нормативної грошової оцінки тому.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення прийняті Головним управлінням ДПС у дніпропетровській області №000723504 від 19.11.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 596556,40 грн., з яких 477245,12 грн. за основним платежем та 119311,28 грн. штрафні (фінансові) санкції. Стягнуто з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні відходи» судовий збір у розмірі 8948,35грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при звірки задекларованих показників плати за землю з даними витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки встановлено, що позивачем порушено п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.286.1 та п.286.2 ст.286, п. 289.1 ст.289 ПК України, в наслідок чого встановлено заниження сум орендної плати за землю по земельній ділянці (кадастровий номер - 12100000:03:218:0026) за 2017 рік на 477245,12грн., у тому числі з січня по листопад по 39770,43грн. на місяць та за грудень - 39770,39грн., оскільки ТОВ «Будівельні відходи» було безпідставно застосовано коефіцієнт Кф із зазначенням « 0,50» замість « 2,00» при нарахуванні річної суми орендної плати за 2017 рік. Також з урахуванням приписів ПК України відносно позивача було застосовано 25 відсотків штрафу від суми визначеного податкового зобов'язання. Зазначено, що позивачем безпідставно застосовано інформацію у витязі №778/0/298-18, оскільки останній сформовано 26.04.2018 року, в той час як спірним періодом є 2017 рік. При цьому, у позивача був наявний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер - 12100000:03:218:0026) від 02.02.2017 року №182/010217/0307, в якому зазначено коефіцієнт Кф « 2,00», проте підприємство використало інформацію з витягу від 2018 рік, в якому Кф « 0,50» з метою заниження сум орендної плати за землю.
В відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
В судому засіданні представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла наступного висновку.
З матеріалів справи слідує, що між Дніпропетровською міською радою та ТОВ «Будівельні відходи» укладено договір оренди землі від 16.12.2009 року, яким в користування ТОВ «Будівельні відходи» прийнято в строкове платне користування земельну ділянку площею 1,5793 га (кадастровий номер1210100000:03:218:0026), розташовану за адресою: просп. Праці (Жовтневий район).
Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 07.10.2009 року №166/50.
Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКІДВЗ): 1.10.5 (підприємства іншої промисловості).
Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі мінімальної ставки орендної плати, встановленої Законом України «Про оренду землі».
Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України.
Земельна ділянка передається в оренду: для проектування та будівництва підприємства з переробки будівель них відходів.
Цільове призначення земельної ділянки: землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
03.06.2010 року між позивачем та Дніпропетровською міською радою укладено додатковий договір до договору оренди землі, відповідно до якого підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради від 07.10.2009 року №166/50 та 28.04.2010 №652/56.
Пункт 2.3 Розділу 2 «Об'єкт оренди» вказаного договору: Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення цього додаткового договору становить 2566888грн. 09 коп.
Підстава для укладання цього додаткового договору є рішення міської ради від 28.04.2010 року №652/56.
Так, ТОВ «Будівельні відходи» було подано до ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська звітну податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за земельну ділянку площею 1,5793 га (кадастровий номер 1210100000:03:218:0026) розташовану у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (нова назва - Соборному районі м. Дніпра) за 2017 рік, яку сформовано 13.02.2017р. та зареєстровано 20.02.2017 р. №9024207383 (отримана по Е-Маіі).
Згідно із даних якої: Нормативно грошова оцінка земельної ділянки визначена станом на 01.01.2017 року у сумі 4909913,72 грн. за 1,5793 га (3108917,70 грн. (колонка 9) 1,5793 га (колонка 8)); Задекларована сума зобов'язання, що підлягає сплаті за період з 01.01.2017 рік по 31.12.2017 рік - 147297,41 грн. (колонки 11 розділу II «Розрахунок суми орендної плати» та колонки 3 строки 3 розділу III «Розрахунок податкового зобов'язання»), у т.ч.: з січня по листопад 2017р. по 12274,78грн. на місяць (колонки 4-14 строки 3 розділу III «Розрахунок податкового зобов'язання») та за грудень - 12274,83 грн. (колонка 15).
На підставі повідомлення про перевірку від 13.09.2019р. № 124 виданого ГУ ДПС у Дніпропетровській області, згідно п.78.1 ст.78, ст.,79, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу ГУ ДПС У Дніпропетровській області від, 13.09.2019 р. була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні відходи» з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельну ділянку, що перебуває в користуванні ТОВ «Будівельні відходи» на підставі укладеного договору оренди землі та додаткового договору до нього за земельну ділянку площею 1,5793 га (кадастровий номер 12100100000:03:218:0026) за період з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року.
За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 30.09.2019 року №1759/04-36-05/34365747, яким встановлено порушення п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.286.1 п.286.2 ст.286, п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого встановлено заниження суми орендної плати за земельну ділянку, розташовану на території Соборного району м. Дніпра (колишня назва - Жовтневий район м. Дніпропетровська), за період 01.01.2017 року по 31.12.2017 року на 477245,12 грн., у т. ч.: з січня по листопад по 39770,43 грн. на місяць та за грудень - 39770, 39 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №000723504 від 19.11.2019 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 596 556,40 грн., з яких 477245,12 грн. за основним платежем та 119311,28 грн. штрафні (фінансові) санкції.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що законодавством України визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, Податковий кодекс України регулює лише строки внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, податковий період, порядок обчислення орендної плати та порядок її зарахування до бюджетів відповідно. Так, в договорі оренди землі від 16.12.2009 року та в договорі 03.06.2010 року сторони погодили розмір орендної плати, в той час як відповідач не наділений повноваженнями змінювати або встановлювати розмір орендної плати. Також відповідачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, як і жодних доказів правомірності здійснення нарахування розміру орендної плати на підставі інформації стосовно грошової оцінки земельної ділянки за кадастровим номером 12100100000:03:018:0026 у 2017 році, яка надана Центром надання адміністративних послуг. Крім того, суд вказав, що позивачем та відповідачем надано витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 12100100000:03:018:0026, які були сформовані у 2018 році, проте зазначена у них нормативна грошова оцінка земельної ділянки відрізняється. Так, у витягу позивача від 26.04.2018 року за №778/0/298-18 визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 12100100000:03:018:0026 - 4909 913,72 грн., в то час як, у витягу відповідача від 06.04.2018 року за №6/230318/03-07 визначено нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 12100100000:03:018:0026 - 20818084,33грн. Оскільки позивачу було надано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кадастровим номером 12100100000:03:018:0026 саме із нормативною грошовою оцінкою в розмірі 4909913,72 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем правомірно застосував таку нормативну грошову оцінку під час складення податкової звітності.
Колегія суддів з вказаними висновками суду першої інстанції не погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 288 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області. Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
Статтею 285 податкового кодексу визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Згідно зі ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що договір оренди землі може містити умови внесення та розмір орендної плати, але податковим законодавством чітко визначено мінімальний розмір орендної плати, який залежить від нормативної грошової оцінки, який не може бути змінений умовами договору.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
За умовами договору оренди землі, укладеним між позивачем та органом місцевого самоврядування, зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки проводиться без внесення змін та доповнень до даного договору. Зазначені зміни відображаються лише у витязі із технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розрахунку орендної плати, що є невід'ємними додатками даного договору.
Отже, на системному аналізі положень Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Закону України від 06 жовтня 1998 року №161-XIV «Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення розглядуваних договорів оренди земельних ділянок), якими закріплений принцип платного користування землею в Україні та аналізі положень Податкового кодексу України запровадженого з 01 січня 2011 року, а саме підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно якого плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, пункту 269.1 статті 269 та підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього кодексу, які визначають обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.
Визначення орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності як обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою закріплене підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, обов'язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом передбачене підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 та здійснюється відповідно до положень розділу ХІІІ цього кодексу.
Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (пункт 288.4 статті 288 ПК України), а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України). При цьому в силу вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) річна сума платежу орендної плати, встановлена у договорі не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.
Таким чином, орендна плата є обов'язковим платежем, розмір якої хоча і обумовлюється договором, проте не може бути меншим, ніж встановлено підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Приписами Податкового кодексу України не надано можливості органу місцевого самоврядування звільнити орендаря від сплати орендної плати, відстрочити її внесення до відповідного бюджету або пов'язати виникнення обов'язку такої особи з перерахування орендної плати з певною подією чи фактом.
Тобто, фактичні дії позивача щодо способу використання орендованих ним земельних ділянок не впливають на виконання ним обов'язку з перерахування орендної плати як обов'язкового платежу в розмірі не меншому, встановленому підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
При цьому слід зазначити, що відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між її учасниками та не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку, а регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави. Хоча розмір, порядок та умови сплати орендної плати за землю є умовою договору оренди, орендна плата є формою податку на землю, а справляння плати за землю є сферою регулювання податкового законодавства. Плата за землю державної або комунальної власності (орендна плата) є обов'язковим платежем, який не може залежати від умов договору.
Так, спірним в цій справі є коефіцієнт Кф, який впливає на розмір орендної плати за землю.
Суд першої інстанції зазначив, що позивачем правомірно взято інформацію щодо коефіцієнту Кф « 0,50» при розрахунку орендної плати за землю з витягу №778/0/298-18.
Водночас, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що витяг №778/0/298-18 сформовано 26.04.2018 року, а розрахунковий період щодо сплати орендної плати - 2017 рік.
При цьому, у позивача був наявний витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (кадастровий номер - 12100000:03:218:0026) на 2017 рік від 02.02.2017 року №182/010217/0307, в якому зазначено коефіцієнт Кф « 2,00», проте підприємство без жодного обґрунтування не застосувало вказаний коефіцієнт Кф у цьому витягу. Вказані обставини залишені поза увагою судом першої інстанції.
Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» від 23.07.2010 року №548, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за №1011/1806, передбачено класифікацію видів цільового призначення земель (КВЦПЗ) на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об'єктів.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року №489, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за №1647/29777, затверджено Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 3 вказаного наказу №489, нормативний акт набирає чинності з дня його офіційного опублікування і застосовується з 1 січня 2017 року.
Таким чином, Порядок №489 повинен застосовуватися до процедур нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, які проводяться з 1 січня 2017 року.
Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності.
В основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.
Згідно з пунктами 3, 5 Розділу ІІ Порядку, коефіцієнт Кф - це коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки та встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548.
Додатком 1 до Порядку, який має назву «Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф)» визначено дві примітки наступного змісту:
1. Для земельних ділянок, інформація про які не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.
2. У разі якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код Класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовується із значенням 2,0.
Колегія суддів зазначає, що з витягу від 26.04.2018 року №778/0/298-18, який був взятий позивачем для розрахунку орендної плати за землю, в графі «цільове призначення земельної ділянки (КВЦПЗ)» зазначено, що інформація не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, а тому з урахуванням приписів Порядку №489, коефіцієнт Кф для земельної ділянки (кадастровий номер1210100000:03:218:0026) повинен бути « 2,0».
Також колегія суддів зазначає, що нарахування орендної плати за землю проведено податковим органом на підстав даних Держгеокадастру з урахуванням приписів ст. 286 ПК України, а тому вказані дії були вчинені в межах наданих законом повноважень та не можуть свідчити про втручання у договірні правовідносини щодо оренди земельної ділянки.
Відповідно до сталих правових позицій Верховного Суду у подібних спорах (постанови від 06.04.2018 у справі № 821/2531/, від 18.03.2019р. у справі № 823/219/18, від 28.03.2019р. у справі № 814/1834/16, від 01.10.2019р. у справі № 824/2644/14-а, від 21.07.2020р. у справі № 804/5513/15 тощо), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 цього Кодексу, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати не може бути меншим, ніж установлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Кодексу.
З огляду на наведене, колегія суддів не вбачає правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення №000723504 від 19.11.2019 року, а тому у задоволені позову слід відмовити.
За приписами частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 року в адміністративній справі №160/7953/20 - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.11.2020 року в адміністративній справі №160/7953/20 - скасувати.
У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельні відходи» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.
Вступна та резолютивна частини постанови складені в нарадчій кімнаті та проголошені в судовому засіданні 19.05.2021 року, в повному обсязі постанова складена 27.05.2021 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ч. 2 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя С.В. Білак
суддя Н.А. Олефіренко
суддя В.А. Шальєва