Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
28 травня 2021 р. № 520/6156/21
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №1 від 18.03.2021 про відмову у проведенні перерахунку судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, на підставі довідки Територіального управляння Державної судової адміністрації України у Харківській області від 16.03.2021 №04-49/105 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управляння Державної судової адміністрації України у Харківській області від 16.03.2021 №04-49/105 про суддівську винагороду дія обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020;
- допустити негайне виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць;
- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області;
- стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 3000 (трьох тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020, відповідно до якого Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснювати автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що з 19.02.2020 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по праві № 520/13066/2020 ОСОБА_1 проведено перерахунок розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 28.02.2020 № 04-52/228, виданої станом на 18.02.2020.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 16.03.2021 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки про суддівську винагороду від 16.03.2020 №04-49/105, виданої станом на 18.02.2020.
Так, із вищевказаної довідки від 16.03.2020 №04-49/105 вбачається, що станом на 18.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 134002,50 грн; у тому числі: посадовий оклад - 78825,00 грн; доплата за вислугу років 70% - 55177,50 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді 10% - 6306,00 грн.
За результатами розгляду заяви позивача від 16.03.2021 рішенням відділу з питань перерахунків пенсій № 1 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.03.2021 відмовлено в проведенні такого перерахунку.
Зі змісту рішення 18.03.2021 вбачається, що підставою для відмови у проведенні перерахунку слугувало те, що з 19.02.2020 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по праві № 520/13066/2020 ОСОБА_1 проведено з 19.02.2020 перерахунок розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 28.02.2020 № 04-52/228, виданої станом на 18.02.2020, а тому підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки про суддівську винагороду від 16.03.2020 №04-49/105, виданої станом на 18.02.2020 відсутні.
Позивач, вважаючи таке рішення відповідача неправомірним, звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.
Верховним Судом 16.06.2020 розглянуто зразкову справу №620/1116/20 щодо аналогічних правовідносин, за результатами чого прийнято рішення, яке набрало законної сили 07.08.2020.
Відповідно до частини 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, що визначені Верховним Судом у пункті 59 рішення від 16.06.2020 у справі №620/1116/20, а отже судом при вирішенні даної справи мають бути враховані правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20.
По суті позову суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Також у статті 126 Конституції України зазначено, що підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням (пункт 4 частини п'ятої).
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон №1402-VIII.
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Згідно із частиною першою статті 142 Закону №1402-VI суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина друга статті 142 Закону №1402-VI).
Відповідно до частини третьої статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частиною четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, було виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18.02.2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402.
Згідно рішення Конституційного Суду України, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII, яким було передбачено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, визнав неконституційним.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення № 2-р/2020 від 18.02.2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Таким чином, з 19.02.2020 - наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону № 1402-VIII.
При цьому, на переконання суду, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Так, судом встановлено, що 16.03.2020 Територіальним управлянням Державної судової адміністрації України у Харківській області видано ОСОБА_1 довідку №04-49/105, до якої, відповідно до рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі № 520/14035/2020, внесено зміни до довідки № 04-52/228 від 28.02.2020, на підставі якої 19.02.2020 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду по праві № 520/13066/2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача.
Суд зазначає, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі № 520/14035/2020 адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області при видачі довідки №04-52/228 від 28.02.2020 про суддівську винагороду видану для перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації в Харківській області внести зміни в довідку 04-52/228 від 28.02.2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з урахуванням регіонального коефіцієнта - 1,25. В решті позовних вимог - відмовити.
Таким чином, на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2020 по справі № 520/14035/2020 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Харківській області внесено зміни в довідку 04-52/228 від 28.02.2020 та змінено розмір окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, що в сою чергу є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.03.2021 про відмову у проведенні перерахунку судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, на підставі довідки Територіального управляння Державної судової адміністрації України у Харківській області від 16.03.2021 №04-49/105 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020 є протиправним, у зв'язку із чим підлягає скасуванню, а тому відповідача належить зобов'язати здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управляння Державної судової адміністрації України у Харківській області від 16.03.2021 №04-49/105 про суддівську винагороду дія обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності спірного рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення вимог адміністративного позову.
Розподіл сплаченого судового збору здійснюється на підставі положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України
Щодо клопотання позивача про допущення до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Перелік судових рішень, які виконуються негайно, визначено положеннями статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, в силу пункту 1 частини першої якої негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.
Враховуючи ту обставину, що судом питання про стягнення грошового забезпечення судді у відставці не вирішувалося, натомість, в якості належного способу відновлення порушеного права визначено зобов'язання відповідача провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, відсутні підстави для допуску до негайного виконання рішення в частині нарахування та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за один місяць.
Щодо стягнення на користь ОСОБА_1 судові витрати пов'язані з наданням правової допомоги в розмірі 3000 (трьох тисяч) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, суд зазначає наступне.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно зі статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1 статті134 Кодексу адміністративного судочинства України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат у справі до суду надано договір про надання правової допомоги від 08.04.2021, укладений між позивачем та адвокатом Єлізаровим Ігорем Євгеновичем.
Як вбачається із додатку до договору від 08.04.2021 загальна вартість правової допомоги становить 3000,00 грн.
Також, позивачем надано до матеріалів справи акт виконаних робіт від 12.04.2021 виконавець адвокат Єлізаров І.Є. надав, замовник - ОСОБА_1 прийняв юридичні послуги: надання усної консультації; складання позовної заяви та підготовки документів за позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області та пенсійного фонду про визнання дій протиправними та перерахунку довічного утримання з застосуванням регіонального коефіцієнта 1,25 на 14 аркушах; складання скарги до пенсійного фонду на 1 аркуші; складання адвокатського запиту на 1 аркуші; складання позовної заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про перерахунок довічного утримання судді у відставці та зобов'язання виконати рішення суду на 6 аркушах.
Аналіз вищенаведених положень процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв'язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Частиною 3 статті 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року №5076-VI встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Згідно з підпунктами 1, 2, 6 частини 1 та частини 2 статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
При цьому, за визначенням пункту 6 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі суд враховує, що відповідно до положень частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Окрім того, відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи із положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" і приходить до висновку, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.
Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до пункту 10 частини 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Враховуючи те, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, суд зазначає, що складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, не потребувало значного часу, такі послуги не є послугами значного обсягу, через що заявлена сума винагороди є неспівмірною.
Крім того, суд зазначає, що до витрат на правничу допомогу у розгляді даної адміністративної справи адвокатом Єлізаровим І.Є. включено витрати на складання позовної заяви та підготовки документів за позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області та пенсійного фонду про визнання дій протиправними та перерахунку довічного утримання з застосуванням регіонального коефіцієнта 1,25 на 14 аркушах, яка не стосується розгляду даної справи.
Враховуючи положення статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме те, що відшкодування витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним, зокрема, із часом, витраченим адвокатом на участь у судових засіданнях та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що визначений в заяві розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в частині розрахунку витрат на час участі у судових засіданнях є обґрунтованим.
Таким чином, з огляду на те, що на підтвердження виконання робіт на підставі договору про надання правової допомоги від 08.04.2021 позивачем до матеріалів справи, було надано акт виконаних робіт від 12.04.2021, але сума, яка в ньому визначена не є співмірною зі складністю даної справи та є завищеною, суд доходить висновку відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн.
Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код 14099344) про визнання неправомірним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №1 від 18.03.2021 про відмову у проведенні перерахунку судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області від 16.03.2021 №04-49/105 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управляння Державної судової адміністрації України у Харківській області від 16.03.2021 №04-49/105 про суддівську винагороду дія обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у сумі 908 (дев'ятсот вісім) грн 00 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн 00 коп.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звернення рішення до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.О. Горшкова