Справа №500/2628/20
28 травня 2021 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо ненарахування та невиплати з 17.07.2018 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік),
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-ХІІ, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік),
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є непрацюючим пенсіонером та проживає у м. Чортків Тернопільської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю (4 зона). Враховуючи рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, позивач вважає, що має право на отримання щомісячного підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, встановленого статтею 39 Закону №796-ХІІ, у розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Однак відповідач відмовив у нарахуванні та виплаті вказаного підвищення до пенсії. Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у зразковій справі №240/4937/19 щодо права на доплату пенсіонерам за проживання на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.09.2020 прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено у справі судове засідання на 12.11.2020.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що частиною другою статті 39 Закону №796-ХІІ у редакції до моменту її виключення з 01.01.2015, передбачалось щомісячне підвищення пенсії непрацюючим пенсіонерам. Проте Законом України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №76-VIII) вказану статтю було виключено. Конституційний Суд України у Рішенні №6-р/2018 від 17.07.2018 визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі положення Закону №76-VIII, зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону №76-VIII. Однак Законом №76-VIII також внесено зміни до Закону України від 27.02.1991 №791а-ХІІ "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №791а-ХІІ), якими виключено поняття зони посиленого радіоекологічного контролю. Вказані зміни неконституційними не визнавались. Тому відсутні підстави для виплати підвищення до пенсії, оскільки позивач не проживає на території радіоактивного забруднення.
12.11.2020 ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі №580/2371/20.
У зв'язку з відрахуванням судді Шульгача М.П., у провадженні якого перебувала дана справа зі штату Тернопільського окружного адміністративного суду, 04.01.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2021 на підставі розпорядження керівника апарату Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 №59 головуючим суддею у цій справі визначено суддю Мартиць О.І.
Ухвалою суду від 11.01.2021 визначено прийняти до провадження адміністративну справу №500/2628/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Вважати зупиненою справу №500/2628/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №580/2371/20.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.04.2021 провадження у справі поновлено, справу призначено до судового розгляду на 28.05.2021.
28.05.2021 представником Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до суду подано клопотання про розгляд справи цієї справи без участі представника відповідача.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання 28.05.2021 не з'явилась, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлялася своєчасно і належним чином.
Згідно частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Частиною четвертою статті 229 КАС України визначено, що у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 проживає в м. Чортків Тернопільської області, є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області, отримує пенсію за віком.
Після прийняття Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відповідачем не нараховувалось та не виплачувалось позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру відповідно до статті 39 Закону №796-XII, у зв'язку з чим позивач звернулася з відповідною заявою про перерахунок пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Листом від 02.08.2020 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для проведення нарахувань підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає чи працює на території посиленого радіоекологічного контролю, оскільки Законом №76-VIII внесено зміни до Закону №791а-ХІІ, якими зону посиленого радіоекологічного контролю виключено. У рішенні Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 відсутні застереження щодо порядку застосування статті 39 Закону №796-ХІІ. Відтак відповідач вказує, що підстави для перерахунку пенсії з 17.07.2018 відсутні.
Позивач вважає, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 їй протиправно не нараховувалась та не виплачувалась щомісячна доплата до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному статтею 39 Закону №796-XII, тому звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначає Закон №796-XII.
Стаття 39 Закону №796-XII у редакції, чинній до 01.01.2015, була викладена таким чином:
"1. Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
2. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
3. Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України".
28.12.2014 прийнято Закон України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону №796 шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
З 17.07.2018 відповідно до рішення Конституційного Суду України №6-р/2018 відновила дію редакція статті 39 Закону №796-XII, яка була чинною до 01.01.2015.
Отже, з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено дію статті, яка передбачала право на отримання підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення.
Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Ця допомога виплачується щомісячно органами Пенсійного фонду за місцем реєстрації.
При цьому слід зазначити, що Закон №796-ХІІ не регулює питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково - дослідну та іншу діяльність у цих зонах тощо.
Зазначені правовідносини, зокрема питання поділу території на відповідні зони, врегульовано Законом України від 27.02.1991 №791а-ХІІ "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Визначення категорій зон радіоактивного забруднення передбачено статтею 2 Закону №791а. Частина перша цієї статті, у редакції чинній до 01.01.2015, визначала чотири зони радіоактивного забруднення, а саме: зона відчуження; зона безумовного (обов'язкового) відселення; зона гарантованого (добровільного) відселення; зона посиленого радіоекологічного контролю.
Відповідно до частин другої - третьої статті 2 Закону №791а-ХІІ повноваження щодо установлення меж цих зон, визначення переліку населених пунктів, які відносяться до конкретної зони радіоактивного забруднення делеговані Кабінету Міністрів України.
Пунктом 2 розділу І Закону №76-VIII у статтю 2 Закону №791а-ХІІ внесено зміни, якими абзац 5 частини другої статті 2 цього закону виключено. Зазначені зміни набрали законної сили з 01.01.2015.
Отже, з 01.01.2015 стаття 2 Закону №791а-ХІІ визначає такі категорії зон радіоактивного забруднення територій: 1) зона відчуження; 2) зона безумовного (обов'язкового) відселення; 3) зона гарантованого добровільного відселення.
Поряд з цим, зона посиленого радіоекологічного контролю з 01.01.2015 виключена з переліку зон радіоактивного забруднення територій, визначених Законом №791а-ХІІ.
Законом України від 28.12.2014 №76-VIII виключено також статтю 23 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка встановлювала компенсації та пільги громадянам, віднесеним до категорії 4.
Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 від 17.07.2018, яке стало однією з підстав звернення до суду з даним позовом, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 2, абзаци перший, другий підпункту 3, підпункт 4, абзаци перший, другий підпункту 5, абзаци перший - четвертий підпункту 6, підпункт 7 пункту 4 розділу I Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 №76-VIII.
Водночас, жодні зміни, внесені Законом №76-VIII до Закону №791а-ХІІ "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" неконституційними не визнавались.
Отже, чинна станом на 17.07.2018, на час звернення позивача до органів Пенсійного фонду і на час звернення до суду редакція статті 2 Закону №791а-ХІІ не змінювалась, не виключалась іншими законами та не визнавалась неконституційною.
При цьому судом встановлено, що до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106, зміни щодо виключення зони посиленого радіоекологічного контролю не вносилися.
Тому станом на час звернення до суду із зазначеним позовом, м. Чортків Тернопільської області згідно з вказаним Переліком відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю, яка, передусім, виключена із Закону №791а-ХІІ.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, у тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з того самого питання. У разі існування суперечності між актами, прийнятими різними за місцем в ієрархічній структурі органами, застосовується акт, прийнятий вищим органом, як такий, що має більшу юридичну силу.
Вирішуючи зазначену правову колізію, суд вказує, що Закон №791а-ХІІ "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу порівняно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 №106.
Тому, незважаючи на відсутність змін щодо виключення зони посиленого радіоекологічного контролю, внесених до Переліку, застосуванню підлягає саме Закон №791а в редакції зі змінами, внесеними Законом №76-VIII.
З аналізу частин другої, третьої статті 2 Закону №791а-ХІІ вбачається, що повноваження щодо установлення меж цих зон, визначення переліку населених пунктів, які відносяться до конкретної зони радіоактивного забруднення делеговані Кабінету Міністрів України, однак Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями визначати додаткові зони радіоактивного забруднення, ніж ті, що визначені Законом №791а-ХІІ.
Підвищення пенсії, передбачене статтею 39 Закону №796-ХІІ, є соціальною пільгою, яка встановлена за проживання на території радіоактивного забруднення, водночас станом на день звернення до суду з даним позовом, м. Чортків Тернопільської області не відноситься до території радіоактивного забруднення, а позивач, відповідно, не є особою, яка проживає на такій території.
За наведеного суд доходить висновку, що відновлення дії статті 39 Закону №796-ХІІ, у редакції чинній до 01.01.2015, не надає права на отримання підвищення пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території, що відносилась до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Такого ж правового висновку щодо спірних правовідносин дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні від 23.09.2020 у зразковій справі №580/2371/20.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що у позивача із 17.07.2018 не виникло права на отримання підвищення до пенсії як непрацюючого пенсіонера на підставі статті 39 Закону №796-ХІІ через відсутність ознаки проживання на території радіоактивного забруднення, а отже позовні вимоги позивача є необґрунтованими.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 28 травня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );
відповідач:
- Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: Майдан Волі, 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ: 14035769).
Головуючий суддя Мартиць О.І.