Справа № 500/1086/21
27 травня 2021 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати позивачу індексації його грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 29.03.2019;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію його грошового забезпечення за період з 01.03.2016 по 29.03.2019.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.03.2019 №72 позивача звільнено з військової служби у запас та виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення. Відповідно до норм чинного законодавства, на день звільнення, позивача повинні були розрахувати по всім видам забезпечення. Однак повного розрахунку позивач не отримав, тому звернувся до відповідача із запитом щодо нарахування та виплати індексації. Позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив, зокрема: нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 31.03.2016 по 29.03.2019.
Відповідач, за наслідками розгляду заяви позивача, листом №193 від 2021 повідомив, що у зв'язку з обмеженим фінансовим ресурсом, який виділявся на виплату грошового забезпечення, індексація грошового забезпечення не здійснювалася.
Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 12.03.2021 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі сторонам клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
В ухвалі про відкриття провадження, суд зобов'язав військову частину НОМЕР_1 в строк для надання відзиву надати суду:
- належним чином засвідчений витяг з наказу про зарахування позивача до списків особового складу;
- відомості про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 01.03.2016 по 29.03.2019 у відповідності до роздавальних відомостей.
Ухвалу про відкриття провадження від 12.03.2021 Військовою частиною НОМЕР_2 отримано 26.03.2021, що підтверджується Рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за формою 119 (арк. справи 15).
Однак, станом на 14.04.2021, відповідач відзиву на позовну заяву та документи, зазначені в ухвалі про відкриття провадження, до суду не подав.
Ухвалою від 14.04.2021 судом вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання.
Цією ж ухвалою суд повторно зобов'язав Військовий госпіталь Національної гвардії України подати до суду у строк до початку судового розгляду належним чином засвідчені копії доказів, а саме: належним чином засвідчений витяг з наказу про зарахування позивача до списків особового складу; відомості про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 01.03.2016 по 29.03.2019 у відповідності до роздавальних відомостей.
В судове засідання призначене на 26.04.2021 та 12.05.21 сторони не з'явилися, документи, які судом зобов'язано надати - відповідач не подав, з огляду на що, суд повторно відклав розгляд справи на 27.05.2021 та черговий раз зобов'язав відповідача надати необхідні документи.
Положеннями частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що учасники справи мають право, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідач як у строк, визначений частиною п'ятою статті 162, частиною першою статті 261 КАС України та встановлений ухвалою суду від 14 квітня 2021 року, 26 квітня 2021 року, 12 травня 2021 року так і станом на 27 травня 2021 року відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надіслав. Доказів наявності поважності причин для пропуску процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву відповідачем також надано не було.
У відповідності до положень частини п'ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29.03.2019 №72 позивача звільнено з військової служби у запас та виключено із списків особового складу та всіх видів забезпечення 03.11.2020 року позивач звернувся до відповідача щодо проведення індексації його грошового забезпечення під час проходження служби (арк. справи 7)
Позивач звернувся до відповідача щодо проведення індексації його грошового забезпечення під час проходження служби.
За результатами розгляду звернення позивача, відповідач листом від 29.01.2021 №193 повідомив, що фінансування відповідача за період з 2016 року по 2018 рік на вказаний вид видатків не здійснювалося, а тому грошове забезпечення, яке виплачувалось позивачеві у вказаний період не індексувалось (індексація не виплачувалась та не нараховувалась). Крім того, відповідач повідомив, що здійснити нарахування та виплату позивачеві індексації за вказані періоди не є можливим, оскільки вказані дії не передбачені Порядком № 1078. Свою правову позицію відповідач обґрунтував посиланням на положення наказу Міністерства оборони України «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» № 280 від 22.05.2017 та вказівки Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 10.02.2016 №248/3/9/1/108 та роз'ясненням Міністерства соціальної політики України від 04.07.2017 № 220/5140 (арк. справи 8).
Не погоджуючись із вказаними діями відповідача щодо індексації його грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Згідно з частин першої-четвертої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Преамбулою Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі статті 19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Згідно пункту 4 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абз. 8 пункту 4 Порядку № 1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Системний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг. Таким чином, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
З матеріалів позовної заяви слідує, що позивачеві у період з березня 2016 року по лютий 2018 року індексація не нараховувалась та не виплачувалась, що й стало причиною звернення його до відповідача з відповідною заявою. За результатами розгляду якої, відповідачем не заперечувався факт не здійснення індексації грошового забезпечення позивача за вказаний період.
Правомірність своїх дій відповідач обґрунтовує покликанням на роз'яснення Міністерства оборони України та вказівки Департаменту фінансів України.
Однак, суд не приймає до уваги зазначені мотиви відповідача з огляду на те, що подібні роз'яснення мають суто інформаційний характер та не є нормативно-правовими актами, а відповідач у своїй діяльності повинен, в першу чергу, керуватись положеннями законів, що мають вищу юридичну силу.
Суд вважає безпідставним покликання відповідача й на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України, оскільки відповідно до пункту 14 Порядку № 1078 роз'яснення щодо застосування цього Порядку надає Мінсоцполітики.
Крім того, не може визнаватись правомірною невиплата відповідача спірних сум індексації з мотивів відсутності «фінансових ресурсів для виплати», з огляду на наступне.
Положеннями статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 07.11.2005 у справі «Кечко проти України» зазначено, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Водночас у пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини від 10.06.2011 у справі «Сук проти України» визначено, що держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови - дотриманими, держані органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Отже, відсутність у відповідача належного фінансового забезпечення для покриття витрат з індексації грошового забезпечення військовослужбовців, не може впливати на наявність або відсутність у позивача права на отримання такої індексації. Оскільки останнє гарантується законом, а проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін є безумовним обов'язком роботодавця.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом у справах № 0240/3307/18, № 806/2102/18, № 806/2190/18, № 806/1978/18, № 0640/4593/18 тощо.
Також суд враховує те, що суб'єкти владних повноважень повинні діяти у межах та спосіб, передбачені чинним законодавством.
Верховний Суд у ряді своїх рішень наголошує, що як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
Правова процедура (fair procedure - справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності (постанова Верховного Суду у справі № 464/5990/16-а від 03.06.2020 року.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з березня 2016 року по лютий 2018 рік та про задоволення позовних вимог у цій частині, а тому належить зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу таку індексацію грошового забезпечення позивача за вказаний період.
Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачеві різниці між сумою індексації належної до виплати в лютому 2018 року і розміром підвищення грошового забезпечення, яке відбулось в березні 2018 року (фіксована сума індексації) за період з 01.03.2018 по 29.03.2019, суд зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017, в редакції від 24.02.2018, яка набрала чинності з 01.03.2018, змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок.
Так, відповідно до пункту 4 Постанови № 704 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14, чим, по-суті визначено зовсім інший порядок встановлення та розміру посадового окладу.
Згідно пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Таким чином, березень 2018 року, в якому відбулось підвищення посадового окладу позивача, та відповідно і інших складових грошового забезпечення, є базовим місяцем для обчислення індексу споживчих цін, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з наступного місяця, тобто з квітня 2018 року.
Згідно інформації Держстату України, розміщеному на їх офіційному веб сайті, про індекс споживчих цін:
- індекс споживчих цін у березні 2018 склав 101,1;
- індекс споживчих цін у квітні 2018 року склав 100,8;
- індекс споживчих цін у травні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у червні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у липні 2018 року склав 99,3;
- індекс споживчих цін у серпні 2018 року склав 100,0;
- індекс споживчих цін у вересні 2018 року склав 101,9;
- індекс споживчих цін у жовтні 2018 року склав 101,7;
- індекс споживчих цін у листопаді 2018 року склав 101,4;
- індекс споживчих цін у грудні 2018 року склав 101,0;
- індекс споживчих цін у січні 2019 року склав 101,0;
- індекс споживчих цін у лютому 2019 року склав 100,5;
- індекс споживчих цін у березні 2019 року склав 100,9;
- індекс споживчих цін у квітні 2019 року склав 101,0;
- індекс споживчих цін у травні 2019 року склав 100,7;
- індекс споживчих цін у червні 2019 року склав 99,5;
- індекс споживчих цін у липні 2019 року склав 99,4;
- індекс споживчих цін у серпні 2019 року склав 99,7;
- індекс споживчих цін у вересні 2019 року склав 100,7;
- індекс споживчих цін у жовтні 2019 року склав 100,7;
- індекс споживчих цін у листопаді 2019 року склав 100,1;
- індекс споживчих цін у грудні 2019 року склав 99,8;
- індекс споживчих цін у січні 2020 року склав 100,2;
- індекс споживчих цін у лютому 2020 року склав 99,7;
- індекс споживчих цін у березні 2020 року склав 100,8;
- індекс споживчих цін у квітні 2020 року склав 100,8;
- індекс споживчих цін у травні 2020 року склав 100,3;
- індекс споживчих цін у червні 2020 року склав 100,2;
- індекс споживчих цін у липні 2020 року склав 99,4;
- індекс споживчих цін у серпні 2020 року склав 99,8;
- індекс споживчих цін у вересні 2020 року склав 100,5;
- індекс споживчих цін у жовтні 2020 року склав 101,0;
- індекс споживчих цін у листопаді 2020 року склав 101,3.
Відповідно до положень Порядку № 1078 розрахунок індексу споживчих цін здійснюється наростаючим підсумком, починаючи з місяця наступного за базовим.
Таким чином, оскільки з 01.03.2018 по 29.03.2019 індекс споживчих цін не перевищував пороговий рівень (відповідно до даних офіційного веб-сайту Державної служби статистики України), суд дійшов переконання, що позивач не мав права на отримання індексації грошового забезпечення в зазначений період. Відтак підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, суд дійшов висновку, що підстави для відшкодування судових витрат у справі відповідно до положень статті 139 КАС України - відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації його грошового забезпечення за період з березня 2016 року по лютий 2018 року включно.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію його грошового зобов'язання за період з березня 2016 року по лютий 2018 року включно.
У задоволенні позовний вимог про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації його грошового забезпечення за період з березня 2018 року по березень 2019 року та про зобов'язання Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію його грошового зобов'язання за період з березня 2018 року по березень 2019 року, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 27 травня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );
відповідач: - Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ).
Головуючий суддя Мірінович У.А.