Справа № 500/3634/20
06 квітня 2021 рокум. Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2020 №0001750709, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21.10.2020 №0001750709, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на суму 85274,44 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області проведено у 2016 році документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014.
За результатами перевірки складено акт від 08.09.2016 №3529/19-18-13-02-23/ НОМЕР_1 , що став підставою для винесення податкового повідомлення-рішення від 29.09.2016 №0047221302 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 89667,04 грн. Позивач оскаржив дане податкове повідомлення-рішення в судовому порядку, яке за підсумками судового розгляду, було скасовано в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4392,60 гривень, а врешті - позовні вимоги залишено без задоволення (постанова Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 №876/11377/17).
Водночас, станом на 21.10.2020, відповідачем повторно винесено податкове повідомлення-рішення №0001750709 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування на суму 85274,44 гривні та в якості підстави для винесення такого податкового повідомлення рішення зазначено постанову Верховного Суду від 08.05.2018 №К/9901/25547/18 та акт перевірки від 08.09.2016 №3529/19-18-13-02-23/ НОМЕР_1 .
Позивач вважає, що підстави для винесення даного податкового повідомлення-рішення відсутні, позаяк суми грошового зобов'язання, які у ньому зазначені, вже було нараховано йому та узгоджено (в частині) за результатом судового оскарження у 2018 році, а тому податкове повідомлення-рішення №0001750709 від 21.10.2020 винесено без наявних для цього підстав з огляду нащо позивач звернувся в суд з даним позовом про його скасування.
Ухвалою суду від 17.11.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі сторонам клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 08.12.2020, судом вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін, призначено судове засідання у справі.
05.01.2021, через відділ документального забезпечення суду, надійшов відзив на позовну заяву відповідача, зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та мотивує свою позицію тим, що оскаржуване в даній судовій справі податкове повідомлення-рішення №0001750709 від 21.10.2020 винесено податковим органом не у зв'язку із «визначенням нового грошового зобов'язання» ОСОБА_1 , а на виконання рішення суду у справі №819/1443/17, з підстав, передбачених підпунктом 60.1.5 пункту 60.1. статті 60 Податкового кодексу України (арк. справи 33-35).
11.01.2021, через відділ документального забезпечення суду, надійшла відповідь на відзив представника позивача (арк. справи 57-59).
05.02.2021, через відділ документального забезпечення суду, надійшли додаткові пояснення представника відповідача (арк. справи 66-68).
12.03.2021, 22.03.2021 на виконання вимог суду, представником відповідача подано письмові пояснення (арк. справи 83-86, 95-96).
Частиною дев'ятою статті 205 КАС України передбачено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про здійснення подальшого розгляду справи в порядку письмового провадження.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Як встановлено судом, та не спростовано сторонами у справі, Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Тернопільській області в період з 26.08.2016 по 01.09.2016 проведено документальну позапланову перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб платника податків - громадянина ОСОБА_1 за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, результати якої оформлено актом від 08.09.2016 №3529/19-18-13-02-23/ НОМЕР_1 (арк. справи 69-75).
На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.09.2016 № 0047221302, яким ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються за результатами річного декларування, у розмірі 89667,04 грн, в тому числі 71733,63 грн - основного платежу та 17933,41 грн - штрафних (фінансових) санкції (арк. справи 9).
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
30.10.2017, Тернопільський окружний адміністративний суд постановою №819/1443/17 відмовив в задоволенні позову ОСОБА_1 (арк. справи 18-19)
24.01.2018, Львівським апеляційним адміністративним судом прийнято постанову №876/11377/17, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 № 819/1443/17 - скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 29.09.2016 № 0047221302 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 4392 гривні 60 коп. (основний платіж - 3514 гривень 08 коп., штрафна санкція - 878 гривень 52 коп.), а в задоволенні решти позову - відмовлено (арк. справи 20-22).
08.05.2018, Верховний Суд залишив касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018, без змін.
21.10.2020, відповідач виніс оспорюване у даній судовій справі податкове повідомлення-рішення №0001750709 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» на загальну суму 85274,44 грн та в якості підстави такого збільшення грошового зобов'язання в податковому повідомленні рішенні відповідачем зроблено посилання на акт перевірки від 08.09.2016 №3529/19-18-13-02-23/ НОМЕР_1 та постанову Верховного Суду від 08.05.2018 №К/9901/25547/18 (арк. справи 5).
В податковому повідомленні-рішенні №0001750709 від 21.10.2020, у графі «посилання на пункт та статтю законодавчого акта, згідно з яким зроблено розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань та надіслано (вручено) податкове повідомлення-рішення» відповідач посилається на вимоги підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункт 58.1 статті 58 Податкового кодексу України.
Разом з тим, відповідач у відзиві на позовну заяву та письмових пояснення зазначає, що прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, винесене ним з урахуванням вимог статті 60 Податкового кодексу України.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.
Відповідно до абзацу другого пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з підпунктом 60.1.5 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
За змістом пункту 60.4 статті 60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу.
Абзацом четвертим пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З дня набрання законної сили судовим рішенням про оскарження податкового повідомлення-рішення, податкове зобов'язання (частина податкового зобов'язання) стає узгодженим, а у платника податку виникає податковий обов'язок самостійно погасити узгоджену суму, протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
При цьому, податкове повідомлення-рішення, сума податкового зобов'язання за яким є зменшеною за рішенням суду, що набрало законної сили, вважається відкликаним, а податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання, є податковим повідомленням-рішенням, що складається на виконання вимог законодавства у зв'язку зі зменшенням судом суми податкового зобов'язання і не містить в собі нових підстав для визначення податкового зобов'язання.
Так, Наказом Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204 затверджено Порядок надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків (далі - Порядок №1204).
Згідно з підпунктом чотири пункту 1 розділу V Порядку №1204 податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, сума зменшення (збільшення) податкових зобов'язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, штрафної (фінансової) санкції (штрафу) та пені в тому числі за порушення норм іншого законодавства, що визначені у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу.
Пункт 7 розділу II Порядку №1204 визначає, що податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.
Відтак, у разі якщо податкове повідомлення-рішення контролюючого органу про визначення грошового зобов'язання оскаржено в судовому порядку, то таке зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, а у разі якщо за результатами судового оскарження грошове зобов'язання, визначене платнику податків оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, зменшується, то до платника податків направляється окреме, податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким органом рішення за результатами адміністративного або судового оскарження.
Таким чином, з дня набрання законної сили судовим рішенням про оскарження податкового повідомлення-рішення, податкове зобов'язання (частина податкового зобов'язання) стає узгодженим, а у платника податку виникає податковий обов'язок самостійно погасити узгоджену суму протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з пунктом 102.1 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
При цьому, виходячи із положень пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) розпочинається нарахування пені.
Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається «вільним» від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Порядок визначення суми грошового зобов'язання передбачений статтею 54 Податкового кодексу України, згідно з пунктом 54.3 якого контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, у випадках визначених підпунктами 53.3.1.-54.3.6, і до процедури винесення повторного (зменшеного) податкового повідомлення-рішення не застосовується.
Таким чином, 1095-денний строк, передбачений пунктом 102.1 Податкового кодексу України, застосовується для цілей визначення контролюючим органом грошових зобов'язань у випадках, передбачених пунктом 54.3 Податкового кодексу України.
З матеріалів справи слідує, що процедура узгодження спірного податкового зобов'язання відбулася станом на 24.01.2018 (з моменту прийняття Львівським апеляційним адміністративним судом постанови за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції), внаслідок чого, станом на 21.10.2020, податковим органом було винесено нове податкове повідомлення-рішення №001750709 на зменшену за постановою Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №819/1443/17 суму донарахувань.
З даного приводу суд зауважує, що податкове повідомлення-рішення є формою реалізації податковим органом владних управлінських функцій щодо повідомлення платника податків про обов'язок сплати грошового зобов'язання. Водночас, суб'єкт владних повноважень одночасно з прийняттям податкових повідомлень-рішень не завжди визначає грошові зобов'язання. Така ситуація виникає, зокрема, в разі прийняття податкового повідомлення-рішення на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.
Таким чином, суд дійшов висновку, що прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 21.10.2020 відбувалось за окремою процедурою, що передбачена в разі відкликання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав застосування положень статті 102 Податкового кодексу України щодо строку визначення грошових зобов'язань (1095 днів), як про це наголошує відповідач, оскільки спірним податковим повідомленням-рішенням не визначалося нових грошових зобов'язань.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №817/3392/15, від 18 вересня 2019 року у справі №1440/2279/18, від 04 грудня 2019 у справі №360/4447/18
Так, донарахована позивачу первинним податковим повідомленням-рішенням від 29.09.2016 №0047221302 сума грошового зобов'язання, пройшла процедуру узгодження шляхом судового оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення.
Суд наголошує, що предметом оскарження в рамках даної судової справи є не податкове повідомлення-рішення, яке винесено суб'єктом владних повноважень за результатами контрольно-перевірочного заходу, що могло б дати підставу для застосування строків та підстав визначених статтями 102, 54 та 58 Податкового кодексу України.
В даному правовому спорі предметом розгляду є рішення суб'єкта владних повноважень, яке прийнято в порядку вимог статті 60 Податкового кодексу України, з огляду на що суд звертає увагу, що для такого податкового повідомлення-рішення передбачено і підстави і строки його винесення, які відміні від тих, що встановлені для «класичної» процедури винесення податкових повідомлень-рішень.
Досліджуючи матеріали судової справи, судом встановлено наявність підстав для винесення відповідачем податкового повідомлення рішення в порядку вимог статті 60 Податкового кодексу України станом «на 24.01.2018», тобто з дня прийняття судом апеляційної інстанції постанови за результатами оскарження рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 №819/1443/17.
Однак, пункт 7 розділу II Порядку №1204 визначає, що податкові повідомлення-рішення згідно з пунктами 4-6 цього розділу складаються контролюючим органом, який склав попереднє податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким контролюючим органом рішення за результатами адміністративного, судового оскарження або іншого рішення про скасування раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення.
Разом з тим, з матеріалів справи слідує, що відповідач, в порушення вимог пункту 7 розділу II Порядку №1204, таке податкове повідомлення-рішення виніс по спливу не трьох робочих днів, а двох років та десяти місяців, тобто із значним порушенням визначених законодавством строків.
При цьому на переконання суду, не можна вважати порушення відповідачем (суб'єктом владних повноважень) строків прийняття такого повідомлення-рішення, «процедурним» порушенням, позаяк стаття 60 Податкового кодексу України, передбачає, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов'язання або податкового боргу, тобто прямо пов'язує факт "відкликання" первинного податкового повідомлення-рішення із фактом прийняття щодо платника податків нового - «зменшеного» податкового повідомлення-рішення та, як наслідок, впливає на права платника податків.
Відповідно до вимог частини другої статті 255 КАС України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Однак, відповідач, в супереч вимогам пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України в якості підстави винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вказав постанову Верховного Суду від 08.05.2018 №К/9901/25547/18, а не постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2018 із прийняттям якої закон пов'язує набрання законної сили судового рішення, що на переконання суду також є неправомірним.
Верховний Суд у постанові від 14 травня 2019 року у справі №813/7088/14, посилаючись на наказ Міністерства фінансів України від 28 листопада 2012 року № 1236 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», який містив аналогічні норми правового регулювання, що і діючий наказ Міністерства фінансів України від 28 грудня 2015 року №1204, зазначає, що податкове повідомлення-рішення складається органом ДПС, який прийняв податкове повідомлення-рішення, протягом 3 робочих днів з дня, що настає за днем отримання таким органом рішення за результатами адміністративного або судового оскарження. При цьому Верховний Суд погодився із судами попередніх інстанцій та зазначив, що податкові повідомлення-рішення, винесенні з порушенням вимог Порядку №1236 «Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків», є протиправними.
Стаття 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень зобов'язує суд перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В спірних правовідносинах судом встановлено, що оспорюване рішення відповідача не відповідає критеріям зазначеним у статті 2 КАС України, позаяк воно винесено поза межами встановлених строків та не у спосіб передбачений законом.
Суд також звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, з огляду на задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 852,74 грн, сплачений згідно з квитанцією №ПН3564851 (арк. справи 4).
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2020 №0001750709.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 852 (вісімсот п'ятдесят дві) гривні 74 коп. сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 квітня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
відповідач: - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, 46003, Тернопіль, код ЄДРПОУ: 41342763).
Головуючий суддя Мірінович У.А.