27 травня 2021 року м. Житомир справа № 240/12836/20
категорія 111030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Токаревої М.С.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Уют Строй" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Уют Строй" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області №0006410501 від 10.04.2020 відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Уют Строй";
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області №0006430501 від 10.04.2020 відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Уют Строй".
В обґрунтування позову вказано, що Головним управлінням ДПС у Житомирській області було проведено документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за результатами якої було складено акт №101/06-30-05-01/38191007 від 13.03.2020. У акті перевірки контролюючий орган дійшов висновку щодо заниження ТОВ "Уют Строй" податку на прибуток на загальну суму 1 093 047, 00 грн. та податку на додану вартість на загальну суму 1 225 090,00 грн., ґрунтуються на тому, що, на думку перевіряючого органу, ТОВ "Уют Строй" у період діяльності, який перевірявся, тобто з 01.01.2016 по 30.09.2019, відображено в даних бухгалтерського обліку придбання товарно-матеріальних цінностей, а саме: будівельних матеріалів, які фактично не могли бути поставлені зазначеними у документах постачальниками, виконання робіт, які на думку податкового органу не могли бути виконані. На підставі акту перевірки відповідачем 10.04.2020 було винесено податкові повідомлення-рішення №0006430501, яким донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1531362 грн. у т.ч. 1225090 грн. - за збільшеним податковим зобов'язанням та 306272 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0006410501, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1365315 грн. у т.ч. 1092252 грн. - за збільшеним податковим зобов'язанням та 273063 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки ним не було допущено порушень вимог чинного законодавства, а тому просить визнати їх протиправними та скасувати.
Відповідачем було подано відзив на позовну заяву за змістом якого він позов не визнав та заперечував щодо його задоволення. В обґрунтування відзиву вказано, що в ході перевірки встановлено, що ТОВ "Уют Строй" занижено доходи від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначені за правилами бухгалтерського обліку, за рахунок не включення до їх складу вартості безоплатно отриманих товарно-матеріальних цінностей, а саме: будівельних матеріалів, які фактично не могли бути поставлені зазначеними в документах постачальниками, в загальній сумі 934304 грн. Проводився аналіз на предмет наявності поставлених ТМЦ від їх контрагентів та фактичного їх використання у діяльності ТОВ "Уют Строй", в результаті якого встановлено, що наявність поставлених ТМЦ від ТОВ "БК Артбуд", ТОВ "Будмонтаж-1" (ТОВ "ОПТПРОМСЕРВІС"), ТОВ "ДІЕНС ЛТД", ТОВ "ІРЕДЖЕН", ТОВ "АБРЕНСІС" (ТОВ "ВІННИЦЬКА ПРИМАРА 19") та їх подальше зберігання на складах та використання в господарській діяльності підтверджується наданими до перевірки документами та регістрами бухгалтерського обліку. Але, при детальному вивченні наявної інформації по вищезазначених контрагентах - постачальниках, при проведеному аналізі ланцюгів постачання згідно баз даних ДПС України встановлено, що дані контрагенти не є виробниками товарів, реалізованих на ТОВ "Уют Строй" протягом перевіреного періоду, дані товари не були ними імпортовані, в ланцюгах постачання також не встановлено їх походження та взагалі факту їх придбання у постачальників, на певному ланцюзі постачання прослідковується придбання інших товарів по номенклатурі або взагалі відсутній факт придбання будь-чого. На думку контролюючого органу це свідчить про відсутність в дійсності операцій, неправомірність (безпідставність) документального оформлення нереальної господарської операції при складанні первинних документів та їх відображенні в регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності у зв'язку із відсутністю факту (джерела) законного введення в обіг товару та/або реального задекларованого виробництва, а лише його "паперово-транзитне" переміщення в ланцюгу. Тим самим доведено факт неможливості здійснення господарської операції покупцем з одержання (купівлі) ним відповідного товару у ТОВ "БК Артбуд", ТОВ "Будмонтаж-1" (ТОВ "ОПТПРОМСЕРВІС"), ТОВ "ДІЕНС ЛТД", ТОВ "ІРЕДЖЕН", ТОВ "АБРЕНСІС" (ТОВ "ВІННИЦЬКА ПРИМАРА 19"). Встановлені перевіркою обставини, можуть свідчити про відсутність у підприємств задекларованих власних та залучених ресурсів по ланцюгу постачальників, для постачання ідентифікованого товару та про формування для ТОВ "Уют Строй" податкового кредиту з податку на додану вартість згідно податкових та видаткових накладних, виписаних ТОВ "БК Артбуд", ТОВ "БК "Будлайф" ТОВ "Будмонтаж-1", ТОВ"АБРЕНСІС", ТОВ "ІРЕДЖЕН", ТОВ "ДІЕНС ЛТД" на продаж товару та послуг, але без реального здійснення господарських операцій.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Усною ухвалою суду постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання 24.02.2021 було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача щодо залишення позовної заяви без розгляду, визнано поважними причини пропуску позивачем строк звернення до суду та поновлено такий процесуальний строк.
Усною ухвалою суду постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною до протоколу судового засідання суд після наданих сторонами пояснень, допиту свідка та дослідження письмових доказів перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд дійшов наступного висновку.
Головним управлінням ДПС у Житомирській області було проведено документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. За результатами проведеної перевірки було складено акт №101/06-30-05-01/38191007 від 13.03.2020 у якому контролюючий орган робить висновок про допущенням ТОВ "Уют Строй" зокрема наступних порушень:
- пп.14.1.11 п.14.1 ст.14 п. 44.1 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 135, п.138.2, п.138.3 ст.138 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями, у редакції, яка діяла після 01.01.2015р.), п.5 П(С)БО 11, затвердженого Наказом Міністерства Фінансів України N20 від 31.01.2000, що зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 11 лютого 2000 р. за N 85/4306, П(С)БО №15 "Доходи", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. за №860/4153 (із змінами та доповненнями), П(С)БО 16 "Витрати", що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.99р. № 318 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за № 27/4248, ст.3, ст.4 Закону України від 16.07.1999г. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 1093047 грн.;
- п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2,п. 198.3 п. 198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, п.201.1 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України в результаті чого ТОВ "Уют Строй" занижено податок на додану вартість на загальну суму1225090 грн.
Допитана у ході судового розгляду свідок ОСОБА_1 , яка була одним з перевіряючих при проведенні перевірки документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи ТОВ "Уют Строй" надала суду аналогічні пояснення, як і обставини викладені у акті перевріки.
На підставі акту перевірки відповідачем 10.04.2020 було винесено податкові повідомлення-рішення №0006430501, яким донараховано грошові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1531362 грн. у т.ч. 1225090 грн. - за збільшеним податковим зобов'язанням та 306272 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та №0006410501, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1365315 грн. у т.ч. 1092252 грн. - за збільшеним податковим зобов'язанням та 273063 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Уют Строй" та ТОВ "БК АРТБУД" укладено договір поставки №31/05-1 від 31.05.2018 про постачання товарів (дошок обрізних та брусків обрізних).
У акті перевірки ГУ ДПС в Житомирській області робить висновок про відсутність документів на доставку товару. Разом з тим наявною у матеріалах справи копією подорожнього листа №101 від 11.06.2018, підтверджено перевезення та доставлення відповідних товарів ТОВ "Уют Строй".
Між ТОВ "Уют Строй" та ТОВ "Діенс ЛТД" укладено договір поставки №48 від 10.10.2017 щодо постачання товарів (дошок обрізних, брусків обрізних, будівельних бетонних блоків.
У акті перевірки відповідач робить висновок про відсутність документів на доставку товару. Разом з тим наявною у матеріалах справи копією подорожнього листа №80 від 16.10.2017р., №81 від 17.10.2017; №82 від 18.10.2017; №83 від 19.10.2017р., №84 від 20.10.2017 та №85 від 23.10.2017, які свідчить про перевезення та доставлення відповідних товарів ТОВ "Уют Строй".
Між ТОВ "Уют Строй" та ТОВ "Іреджен" укладено договір поставки №55/01 від 01.11.2017 про постачання товарів (дошок обрізних, брусків обрізних). У акті перевірки контролюючий орган робить висновок про відсутність документів на доставку товару. Разом з тим наявною у матеріалах справи копією подорожніх листів №93 від 03.11.2017; №94 від 06.11.2017; №95 від 07.11.2017; №96 від 08.11.2017; №97 від 09.11.17; №98 від 10.11.2017; №99 від 13.11.2017; №100 від 14.11.2017; №101 від 15.11.2017; №102 від 16.11.2017, які свідчить про перевезення та доставлення відповідних товарів ТОВ "Уют Строй".
Між ТОВ "Уют Строй" та ТОВ "Абренсіс" укладено договір поставки №01/08 від 01.08.2018 щодо постачання товарів (дошок для покриття підлоги, дошок обрізних, брусків обрізних .
У акті перевірки відповідач робить висновок про відсутність документів на доставку товару. Разом з тим наявною у матеріалах справи копією подорожнього листа №147 від 01.08.2018, який свідчить про перевезення та доставлення відповідних товарів ТОВ "Уют Строй".
Між ТОВ "Уют Строй" та ТОВ "Будмонтаж-1" укладено договір поставки №66 від 04.12.2017 про постачання товарів (дошок настилу, дошок обрізних, брусків обрізних).
У акті перевірки відповідач робить висновок про відсутність документів на доставку товару. Разом з тим наявними у матеріалах справи копіями подорожніх листів №124 від 18.12.2017, №125 від 19.12.2017, №126 від 20.12.2017, які свідчить про перевезення та доставлення відповідних товарів ТОВ "Уют Строй".
Як вказано у акті перевірки та не заперечується сторонами видом діяльності ТОВ "Уют Строй" згідно КВЕД 41.20 є будівництво житлових і нежитлових будівель.
Відповідач посилається у акті на те, що станом на кінець перевіряємого періоду на залишках згідно бухгалтерського обліку ТОВ "Уют Строй" придбані у його контрагентів ТОВ "БК АРТБУД", ТОВ "Діенс ЛТД", ТОВ "Іреджен", ТОВ "Абренсіс", ТОВ "Будмонтаж-1" ТМЦ не рахуються, і це свідчить, на думку податкового органу, про безтоварність господарських операцій із вказаними контрагентами.
Проте, таке твердження відповідача було спростовано у ході судового розгляду справи, зокрема наявними у матеріалах справи копіями: довідок КБЗа про вартість будівельних робіт та витрати, актами_КБ2в приймання виконаних будівельних робіт, розрахунками загальновиробничих витрат до локального кошторису №2-1-1 на загально будівельні роботи та підсумковими відомостями ресурсів на відповідному об'єкті будівництва.
Що стосується відповідача на обгрунтування своєї позиції щодо безтоварності господарських операції, оскільки не було надано до перевірки ТТН суд зазначає наступне.
Так, товарно-транспортна накладна (далі у тексті - ТТН) не є обов'язковим первинним документом, що складається під час здійснення господарської операції з поставки товару, а є первинним документом, що лише підтверджує операції учасників транспортних перевезень (вантажовідправника, вантажотримувача, перевізника), тому її неналежне оформлення або відсутність у покупця товару за наявності належних первинних документів, що підтверджують поставку та оприбуткування товару, не може бути самостійною підставою для висновку про безтоварний характер господарської операцій з поставки товару в цілому.
Згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 № 128/2568), ТТН - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
У свою чергу, сама по собі відсутність або неналежне оформлення ТТН не є достатнім аргументом, який доводить нереальність господарської операції.
Така позиція суду ґрунтується на позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 02 лютого 2021 року у справі №808/412/16.
Крім того, суд погоджується з твердження позивача щодо того, що жодні норми законодавства не передбачають особливого порядку оформлення навантаження та розвантаження ТМЦ окремо від процедури перевезення та доставки ТМЦ.
Водночас, практика Європейського суду суттєво впливає на змістове наповнення принципів, закріплених у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколах до неї.
Так, у своїх висновках Верховний Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом, а п. 2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів. Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах Амюр проти Франції, Колишній король Греції та інші проти Греції та Малама проти Греції).
Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").
Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.
В контексті зазначеного, слід наголосити, що податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов'язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що у відзиві на позовну заяву відповідач вказує, на наявність поставлених ТМЦ від ТОВ "БК Артбуд", ТОВ "Будмонтаж-1" (ТОВ "ОПТПРОМСЕРВІС"), ТОВ "ДІЕНС ЛТД", ТОВ "ІРЕДЖЕН", ТОВ "АБРЕНСІС" (ТОВ "ВІННИЦЬКА ПРИМАРА 19") та їх подальше зберігання на складах та використання в господарській діяльності підтверджується наданими до перевірки документами та регістрами бухгалтерського обліку. Позиція щодо відсутність в дійсності операцій, неправомірність (безпідставність) документального оформлення нереальної господарської операції при складанні первинних документів та їх відображенні в регістрах бухгалтерського обліку і фінансовій звітності ґрунтується виключно на тому, що при детальному вивченні наявної інформації по вищезазначених контрагентах - постачальниках, при проведеному аналізі ланцюгів постачання згідно баз даних ДПС України встановлено, що дані контрагенти не є виробниками товарів, реалізованих на ТОВ "Уют Строй" протягом перевіреного періоду, дані товари не були ними імпортовані, в ланцюгах постачання також не встановлено їх походження та взагалі факту їх придбання у постачальників, на певному ланцюзі постачання прослідковується придбання інших товарів по номенклатурі або взагалі відсутній факт придбання будь-чого.
Суд зазначає, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 27.01.2016р. № 21-5333а15.
Що стосується посилання відповідача можливу відсутність у ОВ "БК Артбуд", ТОВ "БК "Будлайф" ТОВ "Будмонтаж-1", ТОВ"АБРЕНСІС", ТОВ "ІРЕДЖЕН", ТОВ "ДІЕНС ЛТД" задекларованих власних та залучених ресурсів по ланцюгу постачальників, для постачання ідентифікованого товару.
Суд вважає безпідставним посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагентів позивача, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
Одне тільки порушення постачальником товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства не може бути підставою для висновку про порушення іншим платником податків - покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та обліку витрат за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про його обізнаність щодо протиправної податкової поведінки контрагента та про злагодженість дій між ними.
За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий орган не доведе зворотне.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 2 грудня 2019 року у справі №826/13060/18 та від 02 грудня 2020 року у справі №П/811/736/17.
При цьому суд звертає увагу на те, що відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу фактичної відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів може бути свідченням неможливості поставити відповідний товар та свідчить про фактичне нездійснення операцій за умови підтвердження таких обставин відповідними доказами.
Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі "Інтерсплав проти України"; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) "Справа БУЛВЕС проти Болгарії"; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії".
Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавалися.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагентів. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаними контрагентами були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявності недоліків у первинних документах тощо, суд вважає, що у ТОВ "Уют Строй" наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум по господарським операціям.
Така позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду викладеній у постанові від 13 травня 2021 року у справі № 813/776/17.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність кримінального провадження №32016100110000197 від 29.11.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. З ст. 212, ч. 2 ст. 209, ч. 2 ст. 205 КК України щодо діяльності ТОВ "БК Артбуд", оскільки податковим органом не надано вирок суду, в якому досліджувались господарські відносини між позивачем і ТОВ "БК Артбуд" та міститься документальне підтвердження того, що контрагентом постачальником позивача фактично велась незаконна діяльність. Отримана ж у ході досудового розслідування інформація, на яку посилається податковий орган в обґрунтування своїх доводів про недобросовісність учасників спірних угод не може слугувати належним підтвердженням фактів, зафіксованих в акті перевірки.
Отже, подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.
Згідно частини другої статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів.
З огляду на встановлені у ході судового розгляду обставин, суд дійшов висновку про відсутність у податкового органу правових підстав для винесення ГУ ДПС у Житомирській області 10.04.2020 податкових повідомлень-рішень №0006410501 та №0006430501 і донарахування відповідних грошових зобов'язань.
Таким чином, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, не виконано покладеного на нього обов'язку щодо доказування правомірності своїх рішень.
Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Уют Строй" (вул. Героїв Крут, 64, кв. 104, м. Житомир, 10024 код ЄДРПОУ 38191007) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м. Житомир, 10003 код ЄДРПОУ: 43142501) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Житомирській області від 10.04.2020 №0006410501 від 10.04.2020 відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Уют Строй" №0006410501 та №0006430501.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Уют Строй" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області понесені судові витрати у сумі 21020 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева