Україна
Донецький окружний адміністративний суд
23 квітня 2021 р. Справа№200/2133/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд:
- визнати дії відповідача, щодо відмови ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у призначенні та виплаті соціальних виплат неправомірними;
- зобов'язати відповідача призначити та виплатити на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 соціальні виплати, що не були отримані за життя потерпілою особою, яка померла, а саме: одноразову допомогу щомісячні страхові виплати у розмірі прожиткового мінімуму за період з 30.01.2020 року (моменту встановлення МСЕК втрати працездатності) до 12.06.2020 року (день смерті потерпілої особи) та одноразова страхова виплата у зв'язку з стійкою втратою працездатності виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 11.10.2019 року на території підприємства ПАТ «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» трапився нещасний випадок на виробництві за результатом якого, її донька, ОСОБА_3 у край важкому, непритомному стані була доставлена до Авдіївської центральної міської лікарні з діагнозом гостре отруєння виробничими газами фенолу важкого ступеня, набряк головного мозку, кома, що підтверджується Актом спеціального розслідування групового нещасного випадку Ф Н-1/П від 21.01.2020 року та листом головного лікаря Авдіївської ЦМЛ від 16.10.2019 року за № 05.03-11/343/19.
Вказує, що 30.01.2020 року ОСОБА_4 , на підставі довідки МСЕК № 067907 серії 12 ААА, було встановлено першу групу інвалідності (100% втрати працездатності).
Оскільки її донька знаходилася у непритомному стані та не могла реалізувати свої права та законні інтереси, у березні 2020 року позивач звернулась до Селидівського міського суду Донецької області з позовною заявою про визнання особи недієздатною та встановлення над нею опіки, але у зв'язку з тривалим розглядом судової справи, спір не був вирішений, через те що, ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, у зв'язку з чим провадження по справі було закрито.
Позивач зазначає, що відповідно до розпоряджень Військово-цивільної адміністрації м. Авдіївки Донецької області № 473 та № 472 від 27.03.2020 року є опікуном своїх онучок ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Маючи на меті реалізувати законні права та інтереси дітей ОСОБА_5 , як членів сім'ї потерпілої особи, 28 січня 2021 року звернулась до Авдіївського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України Донецької області із заявою про отримання страхових виплат, які повинні сплачуватись особі у випадку втрати працездатності (щомісячні страхові виплати, та одноразова допомога).
Проте, відповідач, листом від 28.12.2021 року відмовив у задоволенні звернення позивача, у зв'язку з тим, що заяву було подано незацікавленою особою.
Позивач не погоджується із діями відповідача, вважає їх протиправними, оскільки вони протирічать вимогам Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у даній справі від 03 березня 2021 року було встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання вказаної ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач був належним чином повідомлений судом про відкриття провадження у даній справі, про що свідчить поштове повідомлення про отримання відповідачем ухвали суду про відкриття провадження у справі 09 березня 2021 року.
Отже, відповідач мав можливість надати суду відзив на позов у строк не пізніше 25 березня 2021 року.
Проте, станом на 02 квітня 2021 року відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідачем не повідомлено суду причин неподання відзиву на позов.
Крім цього, відповідно до вимог ч. 2 ст. 175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2021 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів та прийняти дане рішення у порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, повно і всебічно встановивши всі її обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на таке.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , є матір'ю ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_4 від 15.02.1985 року та відповідною копією свідоцтва про одруження серії НОМЕР_5 (а.с. 46).
Відповідач, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: вул. Свободи, 5, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122 є органом державної влади, про що зазначено у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).
11 жовтня 2019 року на території підприємства ПАТ «АВДІЇВСЬКИЙ КОКСОХІМІЧНИЙ ЗАВОД» трапився нещасний випадок на виробництві за результатом якого, ОСОБА_3 у край важкому, непритомному стані була доставлена до Авдіївської центральної міської лікарні з діагнозом гостре отруєння виробничими газами фенолу важкого ступеня, набряк головного мозку, кома, що підтверджується Актом спеціального розслідування групового нещасного випадку Ф Н-1/П від 21.01.2020 року та листом головного лікаря Авдіївської ЦМЛ від 16.10.2019 року за № 05.03-11/343/19 (а.с. 18-37).
Згідно з довідкою МСЕК № 067907 серії 12 ААА, ОСОБА_5 було встановлено 100% втрату працездатності з 30.01.2020 року за трудове каліцтво від 11 жовтня 2019 року (а.с. 16).
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Селидівського міського суду Донецької області з позовною заявою про визнання ОСОБА_5 недієздатною та встановлення над нею опіки.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 25 листопада 2020 року по справі № 242/4024/20 (провадження № 2/242/1430/20) у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Фонду соціальної допомоги України в особі Авдіївського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду в Донецькій області, третя особа: Орган опіки та піклування Військово-цивільної адміністрації м.Авдіївка Донецької області, про встановлення факту знаходження особи під опікою відмовлено (а.с. 4-11).
Відповідно до свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_6 від 13 червня 2020 року, виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , у віці 35 років, про що 13 червня 2020 року складено відповідний актовий запис № 8651 (а.с.41).
Відповідно до розпорядження військово-цивільної адміністрації м. Авдіївки Донецької області № 473 та № 472 від 27.03.2020 року, ОСОБА_1 є опікуном її онучки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (актовий запис від 14 грудня 2010 року № 291, зроблений відділом державної реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області) та піклувальником її онучки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (актовий запис від 22 червня 2005 року № 154, зроблений відділом реєстрації актів цивільного стану Авдіївського міського управління юстиції Донецької області, відповідно (а.с. 12-15).
28 січня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах дітей ОСОБА_2 та в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_3 звернулась до начальника Авдіївського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області Немилостивого М.В. із заявою про призначення страхових виплат сім'ї, у зв'язку зі смертю потерпілої особи - ОСОБА_5 (а.с. 39).
На заяву позивача, відповідач, листом № 17.01-10/51/Л-02 від 28.01.2021 року повідомив, що відповідно до п. 1 статті 42 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 1105) сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я та п. 2 даної статті обумовлено у разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з 17 розмірів прожиткового для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.
Згідно п. 3.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат № 11 від 19.07.2018 року (далі Порядок № 11) для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати до управління (відділення) Фонду подається заява потерпілого про призначення страхових виплат.
Зазначено, що основним документом - є заява потерпілого на виробництві.
Згідно п. 1 ст. 44 Закону № 1105 Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого, або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів.
Вказано, що: «Вами не надано підтвердження, що Ви є зацікавленими особами.
Зазначено про те, що Фонд не має підстав для нарахування одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати за втрату професійної працездатності вашою дочкою ОСОБА_5 за період з 30.01.2020 року (згідно довідки МСЕК) по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 » (а.с. 40).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що Авдіївське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду, яке є правонаступником відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Артемівську.
Суд зазначає, що Авдіївське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду є структурним підрозділом Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та не має статусу юридичної особи.
Тобто, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є головним територіальним органом надання адміністративних послуг, є юридичною особою, та відповідно тільки управління має адміністративну процесуальну дієздатність у відповідності до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи те, що Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є юридичною особою та розпорядником коштів, суд вважає що саме Управління є належним відповідачем по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно з положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105 від 23.09.1999 року (далі - Закон України №1105) основними завданнями Фонду та його робочих органів, зокрема, є надання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг відповідно до цього Закону.
Відповідно до пункту 10 частини 1 статті 1 Закону України №1105 страховий випадок за соціальним страхуванням від нещасних випадків - це нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання (у тому числі встановлене чи виявлене в період, коли потерпілий не перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він захворів), що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму; нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося внаслідок порушення застрахованим нормативних актів про охорону праці.
Пунктом 1 частини 1 статті 35 Закону України №1105 передбачено, що страхуванню від нещасного випадку підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів, або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України №1105, Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.
Відповідно до частин 1, 3, 7 статті 36 Закону України №1105 страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Страхові виплати складаються із: 1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата); 2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого); 3) страхової виплати дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності; 4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.
У статті 41 Закону України №1105 визначені особи, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого.
Відповідно до частин 1, 2 цієї статті у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.
Такими непрацездатними особами є:
1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання, - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;
2) особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють;
3) особи з інвалідністю - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;
4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;
5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.
Таким чином, діти ОСОБА_1 (померлої потерпілої) - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ) мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого.
Відповідно частини 1, 2 статті 42 Закону України № 1105, сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 37 цього Закону не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Мінімальний розмір призначеної щомісячної страхової виплати потерпілому у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути меншим за прожитковий мінімум, встановлений для працездатних осіб.
У разі стійкої втрати професійної працездатності, встановленої МСЕК, Фонд проводить одноразову страхову виплату потерпілому, розмір якої визначається відповідно до ступеня втрати професійної працездатності, виходячи з 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.
У разі якщо при подальших обстеженнях МСЕК потерпілому встановлено інший, вищий ступінь втрати стійкої професійної працездатності з урахуванням іншої професійної хвороби або іншого каліцтва, пов'язаного з виконанням трудових обов'язків, йому провадиться одноразова виплата, розмір якої визначається відповідно до відсотка, на який збільшено ступінь втрати працездатності, щодо попереднього обстеження МСЕК, виходячи з розрахунку 17 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права потерпілого на страхову виплату.
Якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров'я настало не лише з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50 відсотків.
Згідно з частиною 6 статті 42 Закону України №1105 у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві виплачується одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює 100 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату, та одноразова допомога кожній особі, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює 20 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на день настання права на страхову виплату.
Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України № 1105 для розгляду справ про страхові виплати до Фонду подаються: 1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть; 2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.
Частинами 2, 3, 4 статті 43 Закону України № 1105 передбачено, що Фонд приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника: 1) копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; 2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім'ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду; 3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім'ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку; 4) довідки навчального закладу про те, що член сім'ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання; 5) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім'ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу.
Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.
Якщо застрахований або члени його сім'ї за станом здоров'я чи з інших причин не спроможні самі одержати зазначені вище документи, їх одержує та подає відповідний страховий експерт Фонду.
Судом встановлено, що у листі, яким фактично відмовлено позивачу у призначенні виплат на дітей, опікуном яких вона є, відповідачем вказано
Статтею 44 Закону України № 1105 передбачено, що Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Фонд може затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.
Постановою правління Фонду соціального страхування України від 19.07.2018 року № 11, затверджено Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, який є чинним на час виникнення спірних правовідносин (далі -Порядок №11).
Згідно з пунктами 1.3, 1.4, 1.5, 1,9 Порядку № 11, управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.
Рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.
Копія постанови на вимогу надається потерпілому або особам, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого.
Управління (відділення) Фонду можуть затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про страховий випадок оформлені з порушенням встановлених вимог.
Справа про страхові виплати потерпілого формується за бажанням потерпілого в управліннях (відділеннях) Фонду за місцем знаходженням страхувальника або за місцем його проживання.
У разі смерті потерпілого справа про страхові виплати формується за місцем знаходження страхувальника.
Належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.
Згідно з пунктом 5.1 Порядку № 11, управління (відділення) Фонду розглядає справи про призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого сім'ї та особам, які мають на це право, за умови подання таких документів:
1) заяви осіб, які мають на це право (колективної чи індивідуальної), для призначення страхових виплат;
2) копія індивідуального податкового номера, засвідчена підписом працівника управління (відділення) Фонду при пред'явленні оригіналу;
3) копії паспортів осіб, які мають на це право, засвідчені підписом працівника управління (відділення) Фонду на підставі оригіналів;
4) акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за встановленою формою (якщо стався нещасний випадок);
5) акт (спеціального) розслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася), за формою Н-5 (якщо такий складався);
6) акт розслідування хронічного професійного захворювання за встановленою формою;
7) рішення суду про встановлення факту нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (якщо було засідання суду з цього питання);
8) копія свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого (засвідчена працівником управління (відділення) Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку);
9) копія свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про шлюб (завірена працівником управління (відділення) Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку);
10) висновок МСЕК про причинний зв'язок смерті потерпілого з наслідками раніше отриманого трудового каліцтва чи професійного захворювання;
11) довідка про середню заробітну плату (дохід) потерпілого у разі відсутності інформації в Державному реєстрі застрахованих осіб;
12) копія свідоцтва про народження дитини (засвідчена підписом працівника управління (відділення) Фонду на підставі оригіналу або в іншому установленому законодавством порядку);
13) довідка навчального закладу (щосеместру) про те, що член сім'ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання;
14) довідка навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім'ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу;
15) довідка МСЕК про встановлення інвалідності осіб - членів сім'ї, які перебували на утриманні померлого;
16) копії трудових книжок потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, засвідчені страхувальником або підписом працівника управління (відділення) Фонду при пред'явленні оригіналу;
17) копія цивільно-правового договору (для осіб, які працюють на умовах такого договору), засвідчена страхувальником або підписом працівника управління (відділення) Фонду при пред'явленні оригіналу;
18) копія документа, що підтверджує державну реєстрацію особи, як суб'єкта підприємницької діяльності, засвідчена підписом працівника управління (відділення) Фонду при пред'явленні оригіналу;
19) довідка будинку-інтернату для громадян похилого віку та інвалідів або пансіонату для ветеранів війни та праці про розмір вартості утримання в ньому;
20) довідка про склад сім'ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні або копії відповідного рішення суду;
21) довідка про батьків або іншого члена сім'ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер, онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку.
Зазначені документи формуються в справу про страхові виплати та зберігаються в управлінні (відділенні) Фонду. До справи додаються відомості про заробітну плату (дохід) потерпілого з Державного реєстру застрахованих осіб.
У разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення факт перебування на утриманні потерпілого встановлюється в судовому порядку.
Якщо члени сім'ї потерпілого за станом здоров'я чи з інших причин не спроможні самі одержати зазначені документи, їх одержує та подає відповідний страховий експерт Фонду.
Відповідно до пункту 5.2 Порядку № 11 Право на страхові виплати в разі смерті потерпілого мають особи, визначені статтею 41 Закону.
Право на отримання страхових виплат у осіб, які мають право на страхові виплати, настає з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на їх виплату.
Право осіб, які перебували на утриманні потерпілого, який одержував щомісячну страхову виплату, настає з дати встановлення МСЕК причинного зв'язку смерті потерпілого з раніше одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
За дітьми право на відшкодування шкоди зберігається і при усиновленні їх у майбутньому або, якщо у майбутньому до досягнення зазначеного у Законі віку, вони стануть інвалідами.
Непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право (батьки померлого, незалежно від того, разом вони проживали чи окремо), - мають право тільки для призначення щомісячних страхових виплат, одноразова виплата їм, як утриманцям, не призначається.
Особи, які не працюють та перебувають на обліку в центрі зайнятості, не належать до осіб, які перебувають на утриманні потерпілого.
Право на одержання страхових виплат мають також дружина (чоловік) або один з батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює (не перебуває у трудових відносинах або не є фізичною особою-підприємцем) та доглядає дітей, братів, сестер або онуків потерпілого, які не досягли 8-річного віку.
До осіб, які мають право на страхові виплати у разі втрати годувальника відносяться дружина (чоловік) померлого, яка перебуває у додатковій відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох або більше років (за медичним висновком) але не більше ніж до шести років.
Неповнолітні діти, на утримання яких потерпілий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти, вважаються такими, що перебували на його утриманні. Розмір страхових виплат визначається їм на загальних підставах.
Судом установлено, що 28 січня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , опікуном та піклувальником, відповідно, яких вона є, звернулась до начальника Авдіївського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області Немилостивого М.В. із заявою, відповідно до якої просила провести розрахунок та призначити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідні страхові виплати, що передбачені діючим законодавством, які не були отримані за життя її донькою та на які вона мала право розраховувати, як особа, що втратила працездатність. До заяви надала документи, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (а.с. 39).
Проте, Авдіївське міське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області листом № 17.01-10/51/Л-02 від 28.01.2021 року фактично відмовило у задоволенні заяви позивача та нарахуванні одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати.
Підставою вказаної відмови відповідачем фактично визначено : "Вами не надано підтвердження , що Ви є зацікавленими особами" (а.с. 40).
Суд не приймає посилання відповідача на те, що заява від 28.01.2021 року було подано незацікавленою особою з таких причин.
Відповідно до ч.1 ст. 44 Закону № 1105 Фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.
Проте, як встановлено судом, відповідачем не було ані прийнято відповідного рішення, ані зазначено про те, що заявником не подано всіх необхідних документів.
Як вказано судом вище, єдиною підставою для відмови визначено те, що заява подано незацікавленими особами.
Суд не погоджується з вказаною оцінкою відповідачем заява позивача від 28.01.2021 року, оскільки відповідно до розпоряджень військово-цивільної адміністрації м. Авдіївки Донецької області № 473 та № 472 від 27.03.2020 року ОСОБА_1 є опікуном її онучки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та піклувальником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 12-15).
Частина 1 ст. 6 Сімейного кодексу (далі - СК України) визначає, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.
Згідно зі статтями 31-32 Цивільного кодексу України, діти, до досягнення ними 14 та 18 років мають часткову та неповну дієздатність відповідно.
Частина 2 ст. 14 СК України визначає, що якщо дитина або особа, дієздатність якої обмежена, не може самостійно здійснювати свої права, ці права здійснюють батьки, опікун або самі ці особи за допомогою батьків чи піклувальника.
Враховуючи викладене, позивач, діючи в інтересах дітей, реалізації опікуном та піклувальником яких вона, з метою реалізації їх прав на отримання страхових виплат, недооотриманих померлою матір'ю (потерпілою), відповідно ст.41 Закону України № 1105 мала право на заява до органу відповідача із заявою про призначення дітям відповідних страхових страхових виплат померлої ОСОБА_5 .
Суд зазначає, що звертаючись до відповідача за призначенням відповідних виплат позивач мала на меті реалізацію не своїх прав, а прав дітей померлої потерпілої, оскільки саме дітям просила призначити виплати, про що виділеним та підкресленим текстом вказано у заяві від 28.01.2021 року.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про охорону дитинства" № 2402-III, від 26.04.2001 року (далі Закон 2402-III) забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити;
Згідно зі ст. 17 Закону 2402-III кожна дитина, в тому числі й усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку в спадщину майна і грошових коштів батьків чи одного з них у разі їх смерті або визнання їх за рішенням суду померлими незалежно від місця проживання. Дитина, батьки якої позбавлені батьківських прав, не втрачає права на успадкування їх майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейським судом з прав людини у рішеннях «Бугханемі проти Франції» (1996) та «Унер проти Нідерландів (2006), тлумачення терміну «сімейне життя» здійснюється із наданням переваги захисту інтересів дітей, навіть якщо порушено не їхні права.
У частині 2 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, вказано: «Держави-учасники зобов'язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні їй для її злагоди, приймаючи до уваги права та обов'язки її батьків, опікунів та інших осіб, котрі відповідають за неї по закону і з цією метою приймають всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи».
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд зазначає, що відмовляючи у задоволенні заяви позивача, яка діяла в інтересах дітей померлої потерпілої та вказавши про відсутність підстав для нарахування одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати, відповідач діяв не у спосіб, визначений Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки всупереч статті 44 цього Закону, протиправно, листом, без прийняття рішення, фактично відмовив позивачу у розгляді заяви, обгрунтувавши це лише тим, що заяву подано незаінтересованою особою.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача призначити та виплатити її онучкам соціальні виплати, що не були отримані за життя потерпілою особою, яка померла.
Частиною 5 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті (визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії), суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до Закону № 1105 призначення, здійснення нарахування та виплата страхових виплат та соціальних послуг віднесено до виключної компетенції відповідного органу Фонду соціального страхування України та є його дискреційними повноваженнями і суд, захищаючи права та свободи особи, не може перебирати на себе функції інших органів державної влади, та втручатися в делеговані їм повноваження.
Враховуючи викладене, належним способом захисту є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення страхових виплат від 28.01.2021 року, з урахуванням висновків суду, про те, що позивач є заінтересованою особою у розумінні ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Щодо вимог про визнання дій відповідача щодо відмови дітям у призначенні та виплаті соціальних виплат протиправними.
Суд зазначає, що фактично у спірних правовідносинах рішення про відмову у призначенні виплат дітям не приймалось, а відповідач, листом, повідомив позивача (як заявника) про те, що підстави для нарахувань відсутні.
Таким чином, фактично, відповідачем, з урахуванням вищевикладених обставин, було вчинено протиправні дії щодо відмови у формі листа від 28.01.2021 року (а.с. 40) у задоволенні заяви позивача.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача та дітей померлої потерпілої, вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та задовольнити адміністративний позов, шляхом визнання протиправними дій відповідача, щодо відмови у формі листа від 28.01.2021 року у задоволенні заяви позивача про призначення страхових виплат від 28.01.2020 року та шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача, подану в інтересах дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про призначення страхових виплат від 28.01.2021 року, з урахуванням висновків суду, про те, що позивач є заінтересованою особою у розумінні ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 березня 2021 року суд відстрочив позивачеві сплату судового збору до прийняття рішення у справі.
Нормами частини другої статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Судом встановлено, що станом на момент прийняття рішення у справі, судові витрати позивачем не оплачені.
Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення на користь Державного бюджету України судового збору в розмірі 908,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
Керуючись Конституцією України, Законами України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», «Про охорону дитинства», «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», та «Про судовий збір», статтями 2, 9, 77, 133, 139, 241-246, 262, 263, 291, 371, 382 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 в інтересах дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, щодо відмови у формі листа від 28.01.2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення страхових виплат від 28.01.2021 року.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 41325231, місцезнаходження: вул. Свободи, буд. 5, м. Слов'янськ, Донецька область, 84122) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), подану в інтересах дітей - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) про призначення страхових виплат від 28.01.2021 року, з урахуванням висновків суду, про те, що ОСОБА_1 є заінтересованою особою у розумінні ст. 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Повне судове рішення складене 23 квітня 2021 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.І. Бабіч