28 травня 2021 року Справа 160/6695/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сліпець Н.Є., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
27.04.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області від 10.10.2019 року вих. № 217/03.25-17 у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1. ч.2. ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 27 вересня 2019 року на підставі заяви про призначення пенсії від 27 вересня 2019 року та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області:
- зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 1, період його навчання у СПТУ № 30 м. Кривого Рогу з 01.09.1984 р. по 10.06.1988 р. (З роки 9 місяців 10 днів) по спеціальності машиніст транспортно-навантажувальних машин;
- зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період його підприємницької діяльності з 03.06.1998 року по 31.12.2007 року (9 років 6 місяців 29 днів).
- виключити з підрахунку заробітної плати наступні періоди:
1) період з 01.07.2005 року по 01.11.2007 року (28 місяців підряд);
2) період з 01.07.2000 року по 01.01.2005 року, як додатковий;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 27.09.2019 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до вимог п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». п.1. ч.1. ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 27.09.2019 року провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 в сторону збільшення з врахуванням включення до його пільгового стажу періоду його навчання у СПТУ № ЗО м. Кривого Рогу з 01.09.1984 р. по 10.06.1988 р., до загального страхового стажу період його підприємницької діяльності з 03.06.1998 року по 31.12.2007 року, та виключення з підрахунку заробітної плати періоду з 01.07.2005 року по 01.11.2007 року (28 місяців підряд) та періоду з 01.07.2000 року по 01.01.2005 року, як додаткового;
- нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 після проведеного перерахунку з врахуванням включення до його пільгового стажу періоду його навчання у СПТУ № 30 м. Кривого Рогу з 01.09.1984 р. по 10.06.1988 р., до загального страхового стажу період його підприємницької діяльності з 03.06.1998 року по 31.12.2007 року, та виключення з підрахунку заробітної плати періоду з 01.07.2005 року по 01.11.2007 року (28 місяців підряд) та періоду з 01.07.2000 року по 01.01.2005 року, як додаткового та здійснити виплату пенсії з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду заяви про поновлення строку звернення до суду, із зазначенням підстав поновлення.
25.05.2021 року представник позивача повідомила суд про усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення строку на звернення до адміністративного суду, в якій, між іншим, зазначила, що оскільки позивачу протиправно не було призначено пенсію з 27.09.2019 року за наявності всіх необхідних документів, а отже з вини відповідача, то до спірних правовідносин застосовується умова без обмеження будь-яким строком звернення до суду. Так, при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у цій категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави. Поновлення строку на прийняття позовної заяви про визнання дії протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, гарантують право позивача - ОСОБА_1 , на соціальний захист у старості та порушенням норми процесуального права, а саме щодо права особи на справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спору у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту права на соціальний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Також, зазначила, що процесуальний закон у частині визначення строків звернення до суду не містить особливостей стосовно спорів у сфері соціального захисту, зокрема, тих, що стосуються регулярних (щомісячних тощо) виплат, які держава в особі її уповноважених суб'єктів владних повноважень з власної вини протягом тривалого часу не виплачувала такій фізичній особі пенсію або виплачувала у неповному розмірі. Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України. Протиправна невиплата пенсії або протиправне не відновлення виплати пенсії, яке сталося з вини держави в особі її компетентних органів (зокрема, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України, Пенсійного фонду України) може бути віднесене до триваючих правопорушень, оскільки суб'єкт владних повноважень - відповідний орган Пенсійного фонду України - протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов'язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно пенсіонера, чим порушує його право на соціальних захист - пенсійне забезпечення. Аналогічна правова позиція щодо строків звернення до суду з позовом викладена у постановах Верховного Суду від 19.03.2019 року у справі №806/1952/18, від 30.10.2018 року у справі №493/1867/17, від 22.01.2019 року у справі №201/9987/17 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі №522/2738/17.
Вивчивши матеріали поданої заяви, суддя дійшов висновку про те, що зазначений позов необхідно повторно залишити без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Так, пунктом 5 ч. 1 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, та чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Після закінчення цього часу особа не втрачає права звернутися із адміністративним позовом, але до такого позову застосовуються положення статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відтак, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
За змістом ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що у разі пропущення строку для звернення до суду, позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. При цьому, необхідною рисою таких підстав повинна бути саме поважність причин пропуску строку.
Як вбачається із заяви про поновлення строку, наданої на виконання вимог ухвали суду від 30.04.2021 року, представник позивача хоча і просить поновити строк звернення до суду, проте зазначає про безпідставність в даному випадку надання такої заяви, при цьому не наводить жодних підстав, що стали причиною пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Разом з тим, таке посилання представника позивача в заяві на не обмеження строком звернення до суду з даним позовом, суд вважає безпідставним, оскільки строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, в спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані пенсійним органом.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо не обмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
Таким чином, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач про своє порушене право дізнався з листа відповідача від 10.10.2019 року у відповідь на свою заяву, проте з позовом до суду звернувся лише 27.04.2021 року.
Отже, в даному випадку позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Суд наголошує, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Суд звертає увагу, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
До того ж, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19.
Враховуючи наведені норми процесуального права та встановлені обставини, суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до канцелярії суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 161, 169, 243, 248, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повторно залишити без руху.
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, визначених ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.04.2021 року протягом 10 днів з моменту отримання копії даної ухвали, шляхом надання до канцелярії суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши підстави для поновлення строку.
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк позовна заява буде повернута позивачу. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.
Суддя Н.Є. Сліпець