27 травня 2021 року ЛуцькСправа № 140/2806/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо неврахування періоду роботи з 02.10.1993 по 30.06.1998 на посаді лікаря-терапевта здоровпункту Луцького підшипникового заводу (Орендне підприємство № 28 Державний підшипниковий завод», ВАТ «Луцький підшипниковий завод (ДПЗ-28)», ВАТ «Луцький підшипниковий завод») до спеціального стажу відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язання врахувати період роботи з 02.10.1993 по 30.06.1998 на посаді лікаря-терапевта здоровпункту Луцького підшипникового заводу (Орендне підприємство »28 Державний підшипниковий завод», ВАТ «Луцький підшипниковий завод (ДПЗ-28)», ВАТ «Луцький підшипниковий завод») до спеціального стажу відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що звернулась до Головного управління ПФУ у Волинській області з питанням виплати грошової допомоги.
Проте у відповіді від 28.12.2020 Головне управління ПФУ у Волинській області зазначило, що ОСОБА_1 не маю права на допомогу оскільки мені не вистачає спеціального стажу. При цьому було зазначено, що до спеціального стажу не враховано період роботи з 02.10.1993 по 30.06.1998 на посаді лікаря-терапевта здоровпункту Луцького підшипникового заводу.
У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернулась із заявою до Головного управління ПФУ у Волинській області щодо зарахування періоду моєї роботи з 02.10.1993 по 30.06.1998 на посаді лікаря-терапевта здоровпункту Луцького підшипникового заводу до спеціального стажу відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Головне управління ПФУ у Волинській області надало відповідь, з якої вбачається, що період роботи з 02.10.1993 по 30.06.1998 на посаді лікаря-терапевта здоровпункту Луцького підшипникового заводу не зараховується до спеціального стажу, посилаючись на те, що позивач повинен довести, що здоровпункт входив до складу поліклініки або амбулаторії, або пройшов державну акредитацію як заклад охорони здоров'я. При цьому, йде посилання на Наказ МОЗ України від 28.10.2002 №385.
Позивач вважає, що період роботи з 02.10.1993 по 30.06.1998 на посаді лікаря-терапевта здоровпункту Луцького підшипникового заводу має бути зараховано на підставі трудової книжки, а також доданих документів, зокрема, довідки №9510/106 від 06.10.2020, довідки від 17.04.2012 Міністерства охорони здоров'я України.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 23.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).
У відзиві на позов відповідач позовні вимоги не визнав. В обґрунтування цієї позиції вказав, що пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV та Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 передбачено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Пенсії за вислугу років працівникам охорони здоров'я призначаються відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, із змінами.
Відповідно до зазначеного Переліку (розділ «Охорона здоров'я») право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) закладів охорони здоров'я.
Переліком закладів охорони здоров'я, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 №385, до амбулаторно - поліклінічних закладів віднесені, зокрема, пункти охорони здоров'я (здоровпункти). Такі пункти створювалися на підприємствах для організації медичної допомоги працівникам цих підприємств, але входили до складу поліклініки або амбулаторії.
З 1992 року ці підрозділи були передані на баланс підприємств із збереженням їх функцій і посад медичних працівників.
Пункти охорони здоров'я (здоровпункти), які функціонують на підприємствах та пройшли державну акредитацію як заклади охорони здоров'я, відносяться до закладів охорони здоров'я, робота в яких на посадах лікарів та середнього медичного персоналу дає право на пенсію за вислугу років.
На дату призначення пенсії за віком позивачу до спеціального стажу роботи в закладах охорони здоров'я на посадах, які передбачені Переліком, що дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» можливо було зарахувати періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу у закладах охорони здоров'я загальною тривалістю 28 років 4 місяці 1 день.
При обчисленні спеціального стажу не враховано період роботи з 02.10.1993 по 30.06.1998 на посаді лікаря - терапевта здоровпункту Луцького підшипникового заводу.
Відповідач зауважив, що згаданий період роботи можливо зарахувати до спеціального стажу за умови документального підтвердження, що здоровпункт входив до складу поліклініки або амбулаторії, або пройшов державну акредитацію як заклад охорони здоров'я.
З огляду на наведене відповідач у задоволенні позову просив відмовити повністю.
Інші заяви по суті справи не надходили.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 28.09.2020 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На звернення позивача щодо питання виплати грошової допомоги, ГУ ПФУ у Волинській області листом від 28.12.2020 № 17416-17542/3-02/8-0300/20 повідомило, що на день досягнення пенсійного віку у позивача не нараховувалось 30 років страхового стажу в закладах освіти на відповідних посадах. Для проведення виплати грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій не було підстав. Відповідач додатково зазначив, що період роботи з 02.10.1993 по 30.06.1998 на посаді лікаря-терапевта здоровпункту Луцького підшипникового заводу можливо зарахувати до спеціального стажу за умови документального підтвердження, що здоров пункт входив до складу поліклініки або амбулаторії, або пройшов державну акредитацію як заклад охорони здоров'я (а. с. 10).
09.02.2021 ОСОБА_1 звернулась із заявою до відповідача щодо зарахування періоду роботи з 02.10.1993 по 30.06.1998 на посаді лікаря-терапевта здоровпункту Луцького підшипникового заводу до спеціального стажу відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а. с. 11).
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 19.02.2021 № 1263-1123/3-02/8-0300/21 відмовлено ОСОБА_1 в зарахуванні періоду роботи з 02.10.1993 по 30.06.1998 на посаді лікаря-терапевта здоровпункту Луцького підшипникового заводу до спеціального стажу відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв'язку з відсутністю необхідного стажу на день призначення пенсії (28 років 4 місяці 1 день) (а. с. 12).
Позивач, вважаючи дії пенсійного органу щодо відмови їй у зарахуванні стажу протиправними, звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 2-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення». Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VIII набрав чинності 11.10.2017.
Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.
Згідно зі статтею 52 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту «е» статті 55.
Пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII (в редакції, чинній до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213), зокрема, підвищено спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію (абзаци перший - одинадцятий пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ), а Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII (далі - Закон №911) встановлено як додаткову умову для призначення пенсії за вислугу років досягнення віку 55 років для осіб, зазначених у пункті «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ.
Так, відповідно до внесених змін пунктом «е» статті 55 Закону №1788-XII було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними, зокрема, такого віку: 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
У свою чергу, рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту «а» статті 54, статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII зі змінами, внесеними законами України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII.
При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни у сфері пенсійного забезпечення мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист.
Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 пунктів «е» - «ж» Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Не заперечуючи досягнення позивачем, на час звернення з заявою про призначення пенсії за віком, пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач вказує на те, що позивач не має право на отримання грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій у зв'язку з недостатністю спеціального страхового стажу.
Тобто, необхідною умовою для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України №1788-ХІІ є наявність спеціального стажу роботи та посади, що дає право на призначення пенсії згідно з переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, необхідний спеціальний стаж - 30 років (для жінок).
З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.
Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.
Так, згідно з постановою Кабінету Міністрів України №909 від 04.11.1993 «Про перелік основних закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», на пенсію за вислугу років мають право лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) лікарняних закладів, лікувально-профілактичних закладів особливого типу, лікувально-трудових профілакторіїв, амбулаторно-поліклінічних закладів, закладів швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладів переливання крові, закладів охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладів, санаторно-епідеміологічних закладів, діагностичних центрів.
У примітці 2 до Переліку №909 встановлено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.
Відповідно до Переліку закладів охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.10.2002 №385, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.11.2002 за №892/7180, не передбачено обмеження у призначенні пенсій медичним працівникам амбулаторно-поліклінічних закладів, зокрема, пунктів охорони здоров'я (здоровпунктів).
Згідно із поясненнями до Переліку закладів охорони здоров'я, пункт охорони здоров'я (здоровпункт) створюється на підприємствах в установах, організаціях і входить до складу поліклініки або амбулаторії.
Разом з тим, відповідно до статті 62 Закону №1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні положення містяться у пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637: основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У трудовій книжці ОСОБА_1 від 01.10.1993 усі записи внесені відповідно до норм чинного законодавства, засвідчені підписом уповноваженої особи та печаткою роботодавця.
Як слідує із записів трудової книжки та довідки № 9510/106 від 06.10.2020, позивач, зокрема, у період з 02.10.1993 по 30.06.1998 працювала на посаді лікаря-терапевта здоровпункту Луцького підшипникового заводу (а. с. 6-7).
Суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи відповідача на те, що підстав для зарахування вищевказаного періоду роботи до спеціального стажу немає, оскільки відсутні документи як закладу охорони здоров'я, тобто державна акредитація здоровпункту.
Перелік закладів та установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджений вищенаведеною постановою, не містить будь-яких посилань на необхідність державної акредитації передбаченого зазначеною постановою закладу для призначення пенсії відповідно до пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ, в ньому лише наведено найменування закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і найменування посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років.
Відтак, період роботи позивача на посаді лікаря-терапевта здоровпункту Луцького підшипникового заводу у період з 02.10.1993 по 30.06.1998 підтверджуються записами, внесеними до її трудової книжки та не потребують додаткового відокремлення, оскільки законодавством визначено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники охорони здоров'я при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до статті 245 частини 4 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Таким чином, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи з 02.10.1993 по 30.06.1998 на посаді лікаря-терапевта здоровпункту Луцького підшипникового заводу відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Статтею 2 частини 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 частини першої КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 908,00 грн, сплачений згідно з квитанцією від 19 березня 2021 року № ПН1803 (а. с. 3).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо неврахування ОСОБА_1 періоду роботи з 02 жовтня 1993 року по 30 червня 1998 року на посаді лікаря-терапевта здоровпункту Луцького підшипникового заводу (Орендне підприємство «28 Державний підшипниковий завод», ВАТ «Луцький підшипниковий завод (ДПЗ-28)», ВАТ «Луцький підшипниковий завод») до спеціального стажу відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до спеціального стажу період роботи з 02 жовтня 1993 року по 30 червня 1998 року на посаді лікаря-терапевта здоровпункту Луцького підшипникового заводу (Орендне підприємство «28 Державний підшипниковий завод», ВАТ «Луцький підшипниковий завод (ДПЗ-28)», ВАТ «Луцький підшипниковий завод») відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826).
Суддя Ф.А. Волдінер