м. Вінниця
27 травня 2021 р. Справа № 120/1007/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маслоід О.С., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:
за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
до: Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008)
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо неналежної перевірки звернення засудженого позивача від 05.10.2020 року та не встановлення порушень Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції прав позивача на ознайомлення з матеріалами розгляду його звернення від 17.06.2020 року; зобов'язання відповідача повторно провести перевірку звернення засудженого позивача від 05.10.2020 року щодо порушення Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції права позивача на ознайомлення з матеріалами розгляду його звернення від 17.06.2020 року відповідно до ст. 18 ЗУ «Про звернення громадян».
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 05.10.2020 року звернувся зі скаргою до відповідача щодо порушення його прав на ознайомлення з матеріалами розгляду його звернення від 17.06.2020 року відповідно до ст. 18 ЗУ «Про звернення громадян». Однак відповідач, на переконання позивача, не провів належну перевірку щодо вказаних фактів порушення його прав та у відповіді на його скаргу від 21.10.2020 року № 29377.4/П-16509.3/20/44 вказав про відсутність будь-яких порушень прав позивача. Вважаючи, що результати перевірки не відповідають дійсності, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 15.02.2021 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
22.02.2021 року за вх. № 9211 представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 01.03.2021 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
04.03.2021 року за вх. № 11615/21 представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 10.03.2021 року дану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою витребувано у відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів справи щодо пов'язаних з розглядом звернення позивача.
01.04.2021 року за вх. № 17228 відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому останній з позовними вимогами не погоджується та вважає їх незаконними. По суті спірних правовідносин повідомив наступне, 09.10.2020 року до відповідача надійшло звернення позивача із додатками до нього щодо порушення посадовими особами Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції України його права на ознайомлення з матеріалами розгляду його звернення від 17.06.2020 року відповідно до норм ст. 18 ЗУ «Про звернення громадян». Вказане звернення було зареєстроване в системі електронного документообігу секретаріату 09.10.2020 року за вх. № П-16509.3/20 та передано на виконання провідному спеціалісту відділу регіонального представництва в центральних областях секретаріату Левицькому О.О.. З метою перевірки фактів, викладених у зверненні позивача, в.о. начальника Центрально-Західного міжрегіонального управління Бойчуку В.В. був надісланий лист від 13.10.2020 року № 28697/.4/П-16509.3/20/44 щодо розгляду звернення позивача від 20.08.2020 року, надісланого супровідним листом ДУ «Вінницька установа відбування покарання № 1» від 22.08.2020 року № 1867 до Центрально-Західного міжрегіонального управління щодо розгляду звернення позивача від 17.06.2020 року. За результатами розгляду листа від 13.10.2020 року № 28697.4/П-16509.3/20/44 Центрально-Західне міжрегіональне управління листом від 20.10.2020 року № 6/8194 проінформувало про розгляд звернення позивача від 20.08.2020 щодо надання йому можливості ознайомитись з матеріалами розгляду звернення від 17.06.2020 року. Крім того, вказаним листом повідомлено, що відповідь позивачу на його звернення від 20.08.2020 року надіслано листом від 08.09.2020 року № 6/687-20/ПП-350. Тому доводи позивача щодо неналежної перевірки його звернення від 05.10.2020 року та невстановлення порушень Центрально-Західним міжрегіональним управлінням його прав на ознайомлення з матеріалами розгляду звернення від 17.06.2020 року, є безпідставними та такими, що не підтверджені доказами.
05.04.2021 року за вх. № 17984/21 представником позивача через канцелярію суду надано відповідь на відзив, в якому останній позовні вимоги та просив задовольнити.
Ч. 4 ст. 243 КАС України передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
У відповідності до вимог ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.
05.10.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою-скаргою на бездіяльність Центрально-Західного міжрегіонального управління щодо розгляду звернення позивача від 17.06.2020 року про ознайомлення з матеріалами його звернення.
Відповідач, за наслідками розгляду заяви-скарги позивача, листом від 21.10.2020 року за вих. № 29377.4/П-16509.3/20/44 повідомив про відсутність підстав для вжиття заходів реагування відносно Центрально-Західного міжрегіонального управління.
Не погоджуючись з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засуджений користується всіма правами людини і громадянина, за винятком обмежень, які визначені законом і встановлені вироком суду (ч. 3 ст. 63 Конституції України).
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, в рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 у справі №1-29/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 2 ст. 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органними місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством, (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Конституції України та норм КАС України.
У відповідності до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про звернення громадян» (в редакції, що діяла на час спірних правовідносин) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Ст. 3 ЗУ «Про звернення громадян» передбачено, що під зверненнями громадян слід розуміти в викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.
Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської; діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.
Згідно з ч. 1, 4, 6 та 7 ст. 5 ЗУ «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
У відповідності до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Ч. 1, 3 та 4 ст. 15 ЗУ «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Ст. 19 ЗУ «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.
За приписами ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
У ст. 17 ЗУ «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» визначено, що Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України "Про звернення громадян".
Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років.
При розгляді звернення Уповноважений:
1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина;
2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому;
3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення;
4) відмовляє в розгляді звернення.
Уповноважений не розглядає тих звернень, які розглядаються судами, зупиняє вже розпочатий розгляд, якщо заінтересована особа подала позов, заяву або скаргу до суду.
Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала. Відмова у прийнятті звернення до розгляду повинна бути вмотивованою.
Системний аналіз вказаних приписів свідчить про те, що державою гарантовано права, свободи і законні інтереси засуджених, які користуються усіма правами людини та громадянина за винятком обмежень, визначених Кримінально-виконавчим кодексом України, законами України і встановлених вироком суду, зокрема, це стосується й права на звернення до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Наведені норми ЗУ «Про звернення громадян» вказують, що звернення громадян, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду тим органом чи посадовою особою органу, до якого подано звернення та до повноважень якого входять питання, порушені у зверненні, зазвичай протягом одного місяця, з обов'язковим повідомленням громадянина про результати розгляду; при цьому орган або посадова особа зобов'язані об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти звернену до них заяву та надати обґрунтовану відповідь за результатами її розгляду.
Предметом спірних правовідносин у цій справі є оскарження позивачем неналежної перевірки звернення засудженого позивача від 05.10.2020 року та невстановлення порушень Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції прав позивача на ознайомлення з матеріалами розгляду його звернення від 17.06.2020 року.
Між тим, з матеріалів справи вбачається, що звернення-скарга позивача від 05.10.2020 року було належним чином розглянуте відповідачем. Так, відповідач у межах наданих йому прав та повноважень, 13.10.2020 року за вих. № 28697.4/П-16509.3/20/44 направив письмове звернення до Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції України з проханням повідомити чи отримував позивач можливість ознайомить з матеріалами розгляду свого звернення від 17.06.2020 року в разі виявлення порушення ст. 18 ЗУ «Про звернення громадян» відповідач просив поновити права позивача на ознайомлення з матеріалами перевірки.
Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції України, розглянувши запит відповідача, листом від 20.10.2020 року за вих. № 6/8194 повідомило, що звернення позивача від 17.06.2020 року до нього не надходило, про що повторно повідомлено позивача листом від 08.09.2020 року за вих. № 6/681-20/ПП-530. Додатково, Центрально-Західне міжрегіональне управління з питань виконання покарань Міністерства юстиції України додало копію вказаного листа від 08.09.2020 року за вих. № 6/681-20/ПП-530, де міститься дата, прізвище, ініціали та підпис позивача, що підтверджує отримання останнім вказаного листа.
Тож за таких обставин, власне, відсутнє будь-яке порушення відповідача щодо неналежної перевірки звернення засудженого позивача від 05.10.2020 року та невстановлення порушень Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції прав позивача на ознайомлення з матеріалами розгляду його звернення від 17.06.2020 року, адже ним були вжиті всі передбачені чинним законодавством заходи для належної перевірки звернення-скарги позивача.
У цьому контексті суд вказує, що, власне, в матеріалах справи відсутнє звернення позивача від 17.06.2020 року про ознайомлення з матеріалами розгляду його звернення.
Стосовно посилання позивача на відзив на позовну заяву у справі № 120/6646/20-а, в якому зазначено, що «було проведено службове розслідування скарги позивача від 17.06.2020 року», суд вказує, що не правомочний оцінювати та встановлювати обставини в іншій адміністративній справі, яка не перебуває в провадженні головуючого судді. Однак суд вважає за належне вказати, що у рішенні від 18.01.2021 року у справі № 120/6646/20-а суд встановив, що 17.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій повідомив про те, що 16.06.2020 року приблизно о 16 год. 00 хв. в службовому кабінеті оперуповноваженого державної установи "Вінницька установа виконання покарань (№1)" лейтенанта внутрішньої служби Лутченка М.С. старший оперуповноважений ВОРР Центрально-Західного міжрегіонального управління старший лейтенант внутрішньої служби Міськов А.А. вчинив неправомірні дії відносно нього, а саме Міськов А.А. , погрожуючи фізичною розправою, намагався відмовити засудженого ОСОБА_1 від написання скарг на дії адміністрації державної установи "Вінницька установа виконання покар (№1)" та Центрально-Західного міжрегіонального управління.
Тобто заява позивача від 17.06.2020 року за своїм змістом є скаргою на дії старшого оперуповноваженого ВОРР Центрально-Західного міжрегіонального управління старшого лейтенанта внутрішньої служби Міськов А.А., а не заявою про ознайомлення з матеріалами розгляду його звернення, за наслідками розгляду даного звернення.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність у діях відповідача порушення порядку розгляду звернення-скарги позивача, тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно провести перевірку звернення засудженого позивача від 05.10.2020 року щодо порушення Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції права позивача на ознайомлення з матеріалами розгляду його звернення від 17.06.2020 року відповідно до ст. 18 ЗУ «Про звернення громадян», суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій. Разом з тим, згідно п. 10 ч. 2 цієї статті суд також може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Аналіз вищенаведеної норми свідчить про безпосередній взаємозв'язок вимоги про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та вимоги про зобов'язання вчинення ним певних дій. Більш того, друга вимога є похідною та залежною від першої. Адже внаслідок визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, можливим є зобов'язання до вчинення певних дій для відновлення порушених прав та інтересів сторони.
З огляду на те, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо неналежної перевірки звернення засудженого позивача від 05.10.2020 року та невстановлення порушень Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції прав позивача на ознайомлення з матеріалами розгляду його звернення від 17.06.2020 року залишено без задоволення, відповідно позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача повторно провести перевірку звернення засудженого позивача від 05.10.2020 року щодо порушення Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції права позивача на ознайомлення з матеріалами розгляду його звернення від 17.06.2020 року відповідно до ст. 18 ЗУ «Про звернення громадян» також не підлягають задоволенню, як похідні.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані докази, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову у повному обсязі.
Керуючись Конституцією України, ЗУ «Про звернення громадян», ЗУ «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та ст. 2, 9, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання протиправними дій Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо неналежної перевірки звернення засудженого ОСОБА_1 від 05.10.2020 року та невстановлення порушень Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції прав ОСОБА_1 на ознайомлення з матеріалами розгляду його звернення від 17.06.2020 року та зобов'язання Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини повторно провести перевірку звернення засудженого ОСОБА_1 від 05.10.2020 року щодо порушення Центрально-Західним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції права ОСОБА_1 на ознайомлення з матеріалами розгляду його звернення від 17.06.2020 року відповідно до ст. 18 ЗУ «Про звернення громадян» відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )
Відповідач - Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (вул. Інститутська, 21/8, м. Київ, 01008)
Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 27.05.2021 року.
Суддя Маслоід Олена Степанівна