м. Вінниця
28 травня 2021 р. Справа № 120/4007/21-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання апротиправними та скасування постанов,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації (далі - позивач, Управління) з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - відповідач, Відділ ДВС), в якому з урахуванням уточнених позовних вимог (заява від 14.05.2021 за вх. №26698), просив суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Сігнаєвської О.М. від 13.04.2021 про стягнення виконавчого збору, винесену в рамках виконавчого провадження №65113794.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що заходів примусу державним виконавцем за виконавчим листом, виданим Вінницьким окружним адміністративним судом від 01.04.2021 у справі №120/7276/20-а, не здійснювалося, а відповідно до норм Закону України "Про виконавче провадження" обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. Так, як за своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою держаному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, а в даному разі державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП № 65113794, жодних заходів примусу здійснено не було, постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 24000,00 грн. від 13.04.2021, на думку позивача, є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 19.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку визначеному статтею 287 КАС України. Також, встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якої просить у задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідно до статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Звертає увагу, що стягнення виконавчого збору пов'язується з початком примусового виконання, яке розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження. Тому, одночасно з відкриттям виконавчого провадження державний виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
Ухвалою від 28.05.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, встановив такі фактичні обставини.
Вінницьким окружним адміністративним судом 01.04.2021 видано виконавчий лист №120/7276/20-а про зобов'язання зобов'язання Управління соціального захисту населення Липовецької районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
13.04.2021 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Сігнаєвською О.М винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №65113794 з примусового виконання виконавчого листа №120/7276/20-а від 01.04.2021, якою встановив 10-ти денний строк для його виконання, та постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 24000,00 грн.
Вважаючи постанову про стягнення виконавчого збору від 13.04.2021 ВП №65113794 протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII).
Згідно з статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 3 частини 1 статті 3 названого Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.
За змістом частин 5, 6 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Згідно з частиною 3, 4 статті 27 Закону №1404-VIII за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Таким чином, приймаючи одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та постанову про стягнення виконавчого збору, державний виконавець діяв правомірно відповідно до норм чинного законодавства.
Разом з тим, обов'язок щодо стягнення виконавчого збору виникає у разі закінчення виконавчого провадження, у якому не сплачений виконавчий збір, з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII.
У відповідності до пункту 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
При цьому, за змістом частини 9 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Так, Законом №1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі добровільного виконання рішення суду до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження починається примусове виконання рішення суду, за яке передбачено стягнення виконавчого збору у визначеному законом розмірі.
Положеннями частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, у разі закінчення виконавчого провадження, у якому не сплачений виконавчий збір, з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 39 Закону №1404-VIII, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження.
За визначенням частини 1 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Обов'язковою передумовою стягнення виконавчого збору є вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
Аналіз наведених вище положень Закону № 1404-VIII дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, а тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.
Суд встановив, що на момент винесення постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору у державного виконавця не було законних підстав для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим листом № 120/7276/20-а, виданим Вінницьким окружним адміністративним судом 01.04.2021.
Винесення державним виконавцем постанови ВП № 65113794 про стягнення виконавчого збору від 13.04.2021 є його прямим обов'язком, який виник одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Посилання позивача, що державним виконавцем не вчинено жодних дій з примусового виконання рішення суд вважає безпідставними, оскільки положеннями статті 27 Закону №1404-VIII прямо передбачений обов'язок державного виконавця одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження винести постанову про стягнення виконавчого збору.
Щодо посилань позивача, що про виконання відповідачем рішенням майнового характеру, то суд такі оцінює критично з огляду на наступне.
Надаючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови з точки зору дотримання державним виконавцем встановленого Законом способу визначення суми виконавчого збору, суд враховує таке.
Розмір виконавчого збору згідно положень ч. 2 та 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ визначається виходячи з характеру вимог, за якими ухвалено судове рішення та яке підлягає виконанню за виконавчим документом. Тобто, якщо це рішення "майнового характеру", то розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. А якщо ж виконується рішення немайнового характеру, виконавчий збір з боржника - юридичної особи стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати.
Розміри мінімальної заробітної плати на 2021 рік встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 № 1082-IX, та з 01.01.2021 по 30.11.2021 такий розмір становить 6000 грн. на місяць.
Як слідує із матеріалів справи постановою державного виконавця від 13.04.2021 вирішено стягнути з Управління поліції охорони у Вінницькій області виконавчий збір в сумі 24000 грн., тобто виходячи із чотирьох розмірів мінімальної заробітної плати (4 х 6000грн.) як за виконання рішення немайнового характеру.
Аналізуючи правову природу рішення яке підлягало виконання у рамках виконавчого провадження на предмет того, чи можна його вважати рішенням "майнового характеру", суд зважає на те, що за рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.02.2021 у справі № 120/7276/20-а, на підставі якого 01.04.2021 видано виконавчий лист «Зобов'язано Управління соціального захисту населення Липовецької районної державної адміністрації нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги». Відтак, враховуючи, що у вказаному рішенні суб'єкта владних повноважень лише зобов'язано вчинити певні дії суд вважає, що ним вирішено немайновий спір.
Наведене кореспондується з положеннями статті 63 Закону № 1404-VІІІ, за змістом якої немайновими рішеннями є рішення, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.
Отже, державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови вірно оцінив заявлені у виконавчому листі вимоги як вимоги немайнового характеру.
На підтвердження даних висновків свідчить те, що в протилежному випадку (якщо вважати спір майновим) держаний виконавець був би позбавлений можливості дотриматись положень частин 5, 6 статті 26 Закону №1404-VIII, а саме визначити розмір виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження та відобразити його у постанові про відкриття виконавчого провадження, адже резолютивна частина рішення ВОАС від 26.02.2021 у справі № 120/7276/20-а містить лише вказівку щодо вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій.
Окрім цього, слід врахувати, що позивачем не зазначено, а судом не встановлено підстав, передбачених частиною 9 статті 27 Закону №1404-VIII, за яких виконавчий збір не стягується, а саме виконання позивачем рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Інших підстав позову, які б доводили порушення відповідачем вимог законодавства і прав та інтересів позивача при винесенні оскаржуваної постанови останнім не зазначено.
За правилами частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В процесі судового розгляду позивач не обґрунтував протиправність прийняття відповідачем оскаржуваної постанови, натомість відповідачем доведено, що постанова від 13.04.2021 ВП № 65113794 про стягнення виконавчого збору прийнята ним на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачений законом України "Про виконавче провадження".
Тому у задоволені позову Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації слід відмовити.
Питання про розподіл судових витрат у даному разі судом не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Управління праці та соціального захисту населення Вінницької районної державної адміністрації (вул. Грибоєдова, 10а, м. Вінниця, 21032, код ЄДРПОУ 03191928)
Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 43316784)
Повний текст рішення виготовлено та підписано: 28.05.2021
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна