28 травня 2021 р. Справа № 120/5812/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці у письмовому провадженні матеріали за поданням старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заводнюк Ірини Миколаївни про зміну способу і порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року в адміністративній справі № 120/5812/20-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 120/5812/20-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 16.02.2021 вказаний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Зобов'язано Департамент соціальної політики Вінницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги. В решті позовних вимог відмовлено.
18.05.2021 до суду надійшло подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заводнюк І.М. про зміну способу і порядку виконання вищевказаного рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.02.2021, в якому заявник просить змінити спосіб і порядок виконання судового рішення у справі № 120/5812/20-а шляхом стягнення з Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 6800,00 грн.
Заява обґрунтовується тим, що на підставі виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду від 25.03.2021 за № 120/5812/20-а державним виконавцем винесено постанову від 07.04.2021 про відкриття виконавчого провадження № 65043009, копії якої направлено стягувачу та боржнику. Листом від 19.04.2021 за № 08-00-008-26622 боржник повідомив державного виконавця про часткове виконання рішення суду, а саме про здійснення донарахування стягувачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік у розмір 6800,00 грн. Крім того, Департамент соціальної політики Вінницької міської ради надіслав листа від 16.03.2021 за № 08-00-008-14958 на адресу Департаменту соціальної та молодіжної політики Вінницької обласної державної адміністрації для вжиття заходів щодо виділення з Державного бюджету України необхідних коштів. Однак, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунку боржника по КПКВК 2501150, виконати рішення суду в частині виплати нарахованої суми немає законних підстав.
Заявник звертає увагу, що виконавчі документи за рішеннями суду про зобов'язання суб'єкта владних повноважень здійснити нарахування та виплату недоплаченої грошової допомоги до 5 травня відносяться до категорії рішень немайнового характеру, наслідком невиконання яких буде накладення штрафу боржника та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Водночас, як передбачено пунктом 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів Казначейства (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Відтак, на думку заявника, зміна способу та порядку виконання судового рішення в цій справі може призвести до його фактичного виконання.
Ухвалою суду від 19.05.2021 вказане подання державного виконавця залишено без руху з наданням заявнику строку для усунення виявлених судом недоліків подання протягом 5 (п'яти) днів з вручення (отримання) копії ухвали.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) .
В силу вимог абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно з пп. 6 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення, передбачено ставку судового збору - 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" з 01.01.2021 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на рівні 2270,00 грн.
Отже, з 01.01.2021 за подання до суду заяви про зміну чи встановлення способу, порядку і строку виконання судового рішення ставка судового збору становить 681,00 грн.
Разом з тим, всупереч зазначеним вимогам закону, до подання державного виконавця Заводнюк І.М. про зміну способу і порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.02.2021 у справі № 120/5812/20-а не додано доказів сплати судового збору у вищевказаному розмірі.
Водночас підстави для звільнення заявника від сплати судового збору відсутні. Крім того, заявника не віднесено до переліку тих осіб, які наділені пільгами зі сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
При вирішенні цього процесуального питання суд також зауважує, що положення пункту 3 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" у даному випадку застосуванню не підлягають, оскільки норми частини другої статті 4 Закону № 3674-VI в редакції Закону України № 484-VІІІ від 22.05.2015 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" прийняті пізніше, а за загальними правилами вирішення колізії норм права у разі неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. Як роз'яснило Міністерство юстиції України у своєму листі від 26.12.2008 за № 758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії", така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжується скасуванням "застарілих" норм з одного й того ж питання, а тому повинна вирішуватись саме у вищезазначений спосіб.
Крім того, на думку суду, у даному випадку норми частини другої статті 4 Закону № 3674-VI вважаються спеціальними, що також свідчить про їх пріоритетність.
З наведених вище підстав подання залишено без руху. При цьому державному виконавцю надано достатній строк для усунення виявлених недоліків, а саме протягом 5 (п'яти) днів з вручення (отримання) копії ухвали.
25.05.2021 до суду надійшло клопотання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заводнюк І.М. про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Клопотання обґрунтовується тим, що орган державної виконавчої служби немає можливості сплатити судовий збір за внесення до суду подання у зв'язку з відсутністю залишку відритих асигнувань за КЕКВ 2800 "Інші поточні видатки" по спеціальному фонду. Державний виконавець зазначає, що відсутність коштів підтверджується службовою запискою начальника Управління бухгалтерського обліку, фінансового та господарського забезпечення - головного бухгалтера Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 25.05.2021. Водночас ця обставина, на думку заявника, дає підстави для відстрочення сплати судового збору.
Вирішуючи вказанее клопотання, суд зазначає таке.
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Крім того, питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Як видно зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Насамперед варто зауважити, що Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
На цьому також наголошено у пункті 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, за змістом якого юридична особа має право звернутися з клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
У даному випадку про відстрочення сплати судового збору клопоче орган державноїв влади.
Відтак суд зауважує, що фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів з державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
Як зазначено у пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228 (з наступними змінами), під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що юридична особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень тощо не є підставою для звільнення (відстрочення, розстрочення) від такої сплати.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд в ухвалах від 18.05.2021 у справі № 440/6530/20 та від 20.05.2021 у справах № 520/13132/2020, № 320/1831/1, № 520/4916/2020.
Крім того, суд враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19.
Так, у вказаній постанові зазначено, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.
Відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Таким чином, факт відсутності в державного органу коштів, необхідних для сплати судового збору, не визнаний Великою Палатою Верховного Суду як поважна причина навіть в цілях поновлення строку на апеляційне оскарження.
Враховуючи наведене, заявлене державним виконавцем клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.
Відтак суд констатує невиконання заявником вимог ухвали суду від 19.05.2021 про залишення без руху подання про зміну способу і порядку виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Оскільки дії суду в разі невиконання вимог ухвали про залишення без руху подання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення КАС України окремо не врегульовано, суд вважає за можливе за аналогією закону застосувати до цих правовідносин положення ст. 169 КАС України.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене і беручи до уваги, що заявник не усунув недоліки подання, яке залишено без руху, подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заводнюк І.М. про зміну способу і порядку виконання рішення суду належить повернути особі, яка його подала, разом з доданими до подання документами.
Керуючись ст.ст. 7, 161, 169, 378 КАС України, -
Подання старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Заводнюк Ірини Миколаївни про зміну способу і порядку виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2021 року в адміністративній справі № 120/5812/20-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - повернути особі, яка його подала, разом з доданими до нього документами.
Роз'яснити заявнику, що повернення подання не позбавляє права на повторне звернення до суду з дотриманням вимог, встановлених законом.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала складена 28.05.2021.
Суддя Сало Павло Ігорович