№ 207/2805/20
№ 2/207/509/21
16 квітня 2021 року м. Кам'янське
Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Юрченко І.М.
при секретарі Сівачук А.А.
за участю
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Кам'янське цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про визнання права власності за набувальною давністю,
Звертаючись до суду з позовною заявою позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що вона, ОСОБА_2 , з 2006 року і по даний час проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Квартира є трикімнатною, загальною площею 63,3 м.кв, житловою площею 46,7 м.кв. З 2006 року вона зареєстрована в цій квартирі. За рішенням Кам'янської міської ради № 794-18/VII від 21.07.2017 року надані вулиці на території селища Світле Дніпропетровської області, на якій розташовані будинки 1,3,4,5,6,9,10,11,12,13, найменування «вудиця Надійна». Також разом з нею проживає та з 2006 року зареєстрований її син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також проживають та зареєстровані її малолітні онуки: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вище зазначена квартира на підставі договору міни від 30 січня 1998 року, посвідченого приватним нотаріусом Гула В.Л., належить відповідачам: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .
2006 року вона та відповідачка ОСОБА_3 дійшли усної згоди про укладення між ними оплатної угоди купівлі-продажу спірної квартири, по якій ОСОБА_3 була продавцем зазначеної квартири.
В 2006 році ОСОБА_3 в якості плати за продаж своєї квартири отримала від неї 1900,00 доларів США і видала їй письмову розписку такого змісту: «Розписка. Я. ОСОБА_3 взяла 1900,00 дол. США у гр. ОСОБА_2 , як оплату за квартиру в АДРЕСА_2 . Підпис сторін та свідків.»
Вона, разом зі своєю сім'єю, відкрито і без будь-яких перешкод з боку відповідачів або третіх осіб вселилася в спірну квартиру, де проживає з членами своєї сім'ї по цей час безперервно, майже 14 років.
Утримує квартиру в належному стані, виконує ремонтні роботи, сплачує комунальні послуги, листування, медичну допомогу, вона та її сім'я отримують саме за цією адресою, всі договори на комунальні послуги оформлені на неї.
Відповідачі в квартирі на час її вселення та реєстрації не проживали, знялися з реєстраційного обліку. Всі оригінали правовстановлюючих документів на квартиру відповідачі передали їй. З 2006 року відповідачі не проявляли себе як власники.
Вважає, що у відповідності зі ч. 1 ст. 344 ЦК України вона добросовісно заволоділа чужим майном, тобто спірною квартирою, і продовжує відкрито, безперервно володіти цим нерухомим майном більше 10-ти років, а тому вона набула право власності на спірну квартиру за набувальною давністю.
На підставі вищевикладеного позивач просив суд визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,3 метри квадратних, житловою площею 46,7 метрів квадратних, за набувальною давністю.
В судове засідання позивач не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, надали суду заяву, в якій просили розглядати справу без їх участі, позовні вимоги позивача та обставини, якими вони обґрунтовані, визнали у повному обсязі, та просили позов задовольнити.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснив, що проживає за адресою: АДРЕСА_3 з 1992 року. ОСОБА_2 зі своїм сином ОСОБА_7 проживають у сусідньому під'їзді на другому поверсі з 2006 року. Також в зазначеній квартирі мешкають дружина та троє дітей ОСОБА_7 . З 2006 року вони нікуди не переїжджали, весь час мешкають к квартирі АДРЕСА_1 .
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що проживає за адресою: АДРЕСА_4 з 2000 року. Йому відома позивачка ОСОБА_2 , так як він працював з її сином ОСОБА_7 , якого він знає з 2006 року та на даний час спілкується з ним постійно. Часто буває у ОСОБА_7 вдома, постійно заходить до них в гості. Вони з 2006 року та по теперішній час проживають в квартирі АДРЕСА_1 . В цій квартирі проживають ОСОБА_2 , її син ОСОБА_7 з дружиною та трьома дітьми. Більше ніхто у зазначеній квартирі не мешкає.
Суд, заслухавши представника позивача, свідків, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, оцінивши кожний доказ окремо, а також докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.
Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи. В судовому засіданні досліджені всі докази, подані учасниками справи. Клопотання про витребування і дослідження інших доказів до суду не надходило. Суд постановляє рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із змісту ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Судом встановлено, що відповідно до довідки Обласного комунального підприємства «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» № 1003 від 16.10.2020, згідно даних інвентаризаційної справи ОКП «Дніпродзержинське бюро технічної інвентаризації» право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстроване станом на 31.12.2012 року за ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , на підставі договору міни від 30.01.1998, реєстр № 107, посвідченого Гусла В.Л., приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу(ар.с.10).
Відповідно до договору міни від 30.01.1998, реєстр № 107, посвідченого Гусла В.Л., приватним нотаріусом Дніпропетровського районного нотаріального округу, Довгопола М.В., ОСОБА_4 , поміняли квартиру АДРЕСА_1 на квартиру, яка належить ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , неповнолітнім ОСОБА_5 , ОСОБА_6 (ар.с.11).
Згідно із розпискою від 13 березня 2006 року ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_2 1900 доларів США, як оплату за квартиру АДРЕСА_1 (ар.с.26).
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб, виданої головою комітету мікрорайону № 9 ОСОБА_18 та завіреною Адміністрацією Кам'янської міської ради, за адресою: АДРЕСА_5 зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (ар.с.9).
Факт реєстрації ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4, з 14.03.2006 року та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 17.03.2006 року в квартирі АДРЕСА_1 також підтверджується копіями їх паспортів (ар.с.7,8).
За рішенням Кам'янської міської ради № 794-18/VII від 21.07.2017 року надані вулиці на території селища Світле Дніпропетровської області, на якій розташовані будинки 1,3,4,5,6,9,10,12,13, найменування «вудиця Надійна» (ар.с.21-22).
10.12.2007року позивачкою було укладено договір №460730 від 10.12.2007 року про надання послуг з газопостачання за адресою АДРЕСА_2 (ар.с.61-64).
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Підстави набуття права власності визначені Главою 24 ЦК України. Відповідно до норм ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Статтею 344 ЦК України встановлено, що однією з підстав набуття права власності є набувальна давність. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
Набувальна давність визначається, як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.
Зі змісту ст. 344 ЦК України випливає, що у випадку, якщо є всі підстави вважати, що власник майна тривалий час не виявляє наміру визнати певну річ своєю, він погодився з її втратою - вона може бути визнана власністю фактичного добросовісного володільця. Інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ - не базується на попередній власності та відносинах правонаступництва, а базується на сукупності обставин, зазначених у частині першій статті 344 ЦК України, а саме: тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном як своїм власним. Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений у Кодексі строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років. Добросовісне володіння означає, що особа не знала і не повинна була знати, що володіє річчю незаконно. Тому встановлення добросовісності залежить від підстав набуття майна. Відкритість та безперервність володіння теж є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, а також те, що протягом означеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не пред'являвся правомочною особою позов про повернення майна.
Згідно зі статтею 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито та безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років набуває право власності на це майно за набувальною давністю.
Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила статті 344 про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим кодексом - з 1 січня 2001 року. Цивільний кодекс України набрав чинності з 1 січня 2004 року та відповідно приписи ст. 344 ЦК України поширюються лише на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року.
Згідно п. 9, 11, 13, 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», особа яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається.
Крім цього, враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК України, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК.)
Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.
Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
У статті 6 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Стаття 1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».
У рішенні від 30 листопада 2004 року у справі «Case of Oneryildis v. Turkey» (справа відкрита за заявою № 48939/99 та розглянута Великою палатою) Європейський суд визнав, що поняття «майно» охоплює не лише річ, яка реально існує (матеріальна складова), але також стосується засобів право домагання (юридична складова), включаючи право вимоги, відповідно до якого особа може стверджувати, що вона має принаймні «законне сподівання» стосовно ефективного здійснення права власності.
Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
Оскільки ОСОБА_2 відкрито заволоділа трикімнатною квартирою АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , добросовісність володіння такого майна у даному випадку обумовлена відсутністю будь-яких претензій з боку ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та враховуючи те, що доводи позивача належним чином підтверджені у судовому засіданні, вони ґрунтуються на вимогах закону, а тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Від стягнення з відповідачів судових витрат позивач відмовився, а отже вони залишаються за позивачем.
Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 263, 264, 265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 до ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_6 , ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_7 , ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_8 , ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_6 про визнання права власності за набувальною давністю, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 63,3 метри квадратних, житловою площею 46,7 метрів квадратних, за набувальною давністю.
Судові витрати залишити за ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчисляється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повний текст судового рішення складено 20 квітня 2021 року.
Суддя І.М. Юрченко