Справа № 761/8379/20
Провадження № 2/761/1724/2021
30 березня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Притула Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк» про визнання недійсними договорів, -
16 березня 2020 року до суду надійшла зазначена позовна заява в якій позивач просить: визнати недійсним Заяву-договір №1979691 на оформлення пакету послуг та приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб від 02.02.2016 року та Заяву-договір №1979691-ХF на відкриття поточного рахунку з використанням спеціальних платіжних засобів та оформлення платіжної картки від 02.02.2016 року.
Вимоги обгрунтовані тим, що 02.02.2016 року між сторонами були підписані зазначені Заяви-договори.
Як зазначає позивач, при укладенні Договорів були порушені вимоги ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та не надано інформації про умови кредитування. Будь-яку довідку чи повідомлення, як окремий документ із інформацією встановленою відповідно до ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач не отримувала, свій підпис відповідно не ставила. Також ця інформація до неї не доводилась в усній формі.
З посиланням на положення ч.2 п.2 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач зазначає, що підприємницька практика відповідача є такою що вводить в оману оскільки позивач не мала часу для детального ознайомлення із кредитним договором, враховуючи що його текст дуже дрібний.
Умови пунктів 8.1.10-8.1.13 Додатку №1 до Публічної пропозиції, щодо встановлення плати та комісійної винагороди є несправедливими та у відповідності до положень частини 5 статті 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є недійсними.
Також позивач зазначає, що при укладенні договорів порушені норми абз.5, 11 п.2 ст.8 Закону України «Про захист персональних даних» - п.4.4.46 Публічної пропозиції згода (дозвіл) Клієнта є безумовною, безвідкличною і не обмежена строком дії. Проте позивач зазначає, що відповідач їй не повідомив про строки та умови обробки її персональних даних. Відсутність у Публічній пропозиції права відзивати свою згоду на обробку персональних даних є порушенням Закону та підставою для визнання таких положень недійсними.
Ухвалою суду від 20.03.2020 року було відкрите провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
До суду не надходило клопотання сторін про слухання справи з викликом сторін.
18.08.2020 року до суду надійшли пояснення відповідача в яких представник зазначає, що договір укладений з дотриманням положень чинного законодавства та права позивача при його укладенні не порушені. Також представник зауважує, що Договір укладений між сторонами не є кредитним, а тому на нього не може поширюватись дія вимог законодавства щодо укладення кредитних договорів. Банк кредитні кошти позивачу не надавав, а тому відповідно і не вимагав їх повернення.
Вивчивши матеріали справи. оцінивши надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заявлених вимог за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Згідно ч.ч. 1 - 3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як встановлено судом, 02.02.2016 року між ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк» був укладений Кредитний договір, шляхом підписання ОСОБА_1 . Заяви-договору №1979691 на оформлення пакету послуг та приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб за умовами якої ОСОБА_1 підписанням цієї Заяви-Договору акцептує Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка була розміщена на веб-сайті банку на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Крім того, в заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона згодна, що заява-договір, а також Тарифи Банку є невід'ємними частинами договору.
В цей же день між сторонами була підписана Заява-договір №1979691-ХF на відкриття поточного рахунку з використанням спеціальних платіжних засобів та оформлення платіжної картки.
За умовами зазначеного Договору, Банк мав відкрити ОСОБА_1 поточний рахунок у валюті - гривні, оформити банківську платіжну карту (основна картка) для розпорядження рахунком - МаsterCard та підключити до тарифного плану - ЦФР-Кредит.Договором становлено добові ліміти використання платіжної картки: торговельні операції та операції з видачі готівки - сума операцій - 1 300,00 доларів США, кількість операцій - 5.
ОСОБА_1 підписанням цієї Заяви-Договору акцептувала Публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка була розміщена на веб-сайті банку на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб.
Крім того, в заяві ОСОБА_1 зазначила, що вона згодна, що заява-договір, а також Тарифи Банку є невід'ємними частинами договору.
За умовами договору Банк відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_1 , який згідно з наданою відповідачем інформацією був закритий 14.06.2016 року.
Позивач не спростувала суду зазначену інформацію.
Публічна пропозиція АТ «ТАСКОМБАНК» на укладання Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб, яка затверджена рішенням Правління АТ«ТАСКОМБАНК» від «22» грудня 2015 р. та введена в дію з «23» грудня 2015 р. наказом Голови Правління АТ «ТАСКОМБАНК» №779/1 від «23» грудня 2015 р на яку при зверненні до суду посилалась позивач, в пункті 12.3 Підписанням та поданням Заяви-договору, Клієнт підтверджує те, що він у письмовій формі у повному обсязі отримав від Банка інформацію, визначену ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правилами надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007року N 168 (Публічна пропозиція розміщена на сайті банку за адресою https://old.tascombank.ua/documents/dkbo_23122015.pdf).
Отже, з врахуванням зазначеного суд не може взяти до уваги посилання позивача, що при укладенні Договорів були порушені вимоги ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та не надано інформації про умови кредитування.
В той же час суду не надано доказів, що позивач скористалась карткою та отримала від банку кредитні кошти, отже між сторонами кредитні правовідносини не виникали.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 626, ст. 627 та ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільні в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Отже, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та положень «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» банки зобов'язані перед укладенням кредитного договору надати споживачу в письмовій формі інформацію про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначивши таке: найменування та місцезнаходження банку - юридичної особи та його структурного підрозділу; умови кредитування, зокрема: можливу суму кредиту; строк, на який кредит може бути одержаний; мету, для якої кредит може бути використаний; форми та види його забезпечення; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, у тому числі між зобов'язаннями споживача; тип процентної ставки (фіксована, плаваюча тощо); переваги та недоліки пропонованих схем кредитування; орієнтовну сукупну вартість кредиту з урахуванням: процентної ставки за кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту (у тому числі на користь третіх осіб - страховиків, оцінювачів, реєстраторів, нотаріусів тощо); варіантів погашення кредиту, включаючи кількість платежів, їх періодичність та обсяги; можливості та умов дострокового повернення кредиту; інші умови, передбачені законодавством.
На підставі зазначеного, суд вважає, що укладаючи Кредитний договір будь-яка сторона повинна була уважно з'ясувати, на яких умовах він укладається, а тому з власної ініціативи на момент отримання коштів визначити для себе правила подальшої поведінки, які в подальшому не можуть безпідставно змінюватися на вимогу однієї зі сторін договору.
Таким чином, оскільки шляхом підписання Кредитного договору позивач фактично була повідомлена відповідачем в письмовому вигляді про сукупну вартість кредиту та повну інформацію про умови кредитування, суд вважає, що вона була обізнана щодо умов виконання своїх зобов'язань перед банком, усвідомлювала їх правові наслідки, обсяг своєї відповідальності та заперечень не мала.
Водночас, слід зазначити, що у разі ненадання вищезазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону, якими не передбачено можливості визнання договору кредиту недійсним у зв'язку з невиконанням вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».
В Додатку №1 до Публічної пропозиції АТ «ТАСКОМБАНК» на укладення Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «ТАСКОМБАНК» Правила надання послуг фізичним особам з відкриття, обслуговування та використання поточних рахунків, операції за якими можуть здійснюватись з використанням електронних платіжних засобів (платіжних карток) передбачені наступні пункти:
8.1.10. Плата за обслуговування кредитного залишку нараховується щомісячно, в розрахунковий день поточного місяця у валюті Поточного рахунку з використанням платіжної картки. Плата нараховується від суми використаних коштів станом на день нарахування. Включається в ОМП.
8.1.11. Плата за обслуговування Кредитного ліміту нараховується щомісячно у валюті Поточного рахунку з використанням платіжної картки, в розрахунковий день поточного місяця. Плата нараховується від суми Кредитного ліміту та у разі наявності використаного Кредиту, станом на день нарахування. Включається в ОМП.
8.1.12. Плата за обслуговування кредитної заборгованості нараховується щомісячно в останній робочий день поточного місяця, як процент від середньозваженої суми заборгованості за Кредитною лінією за Розрахунковий місяць. При цьому середньозважена сума заборгованості за Кредитною лінією розраховується наступним чином: суми заборгованості за Кредитною лінією станом на кожен день протягом відповідного Розрахункового періоду сумуються, після чого отримана загальна сума ділиться на загальну кількість днів у такому Розрахунковому періоді. Отримана сума складає базу нарахування для плати. Включається в ОМП.
8.1.13. Комісійна винагорода за супроводження Кредиту (далі - Плата за супроводження кредиту) стягується з Клієнта у разі застосування до операції, що відповідає Критеріям, умов відповідного Сервісу з розстрочки платежів. Нарахування Плати за супроводження кредиту на умовах відповідного Сервісу з розстрочки платежів здійснюється щомісячно у Розрахунковий день місяця, в якому виникла заборгованість за Кредитною лінією на підставі умов відповідного Сервісу з розстрочки платежів. Щомісячна Плата за супроводження кредиту на умовах відповідного Сервісу з розстрочки платежів розраховується від Суми кредиту для Сервісу з розстрочки платежів у розмірі, передбаченому Тарифами Банку. Нарахування Плати за супроводження кредиту на умовах відповідного Сервісу з розстрочки платежів здійснюється до дати остаточного повернення повної Суми кредиту для Сервісу з розстрочки платежів, а саме до календарної дати (в залежності від того, яка з них настане раніше): (а) яка визначена Сторонами як дата закінчення строку користування Сумою кредиту для Сервісу з розстрочки платежів або (б) фактичного повернення заборгованості за Сумою кредиту для Сервісу з розстрочки платежів. У разі дострокового повного погашення заборгованості за Сумою кредиту для Сервісу з розстрочки платежів до Розрахункового дня місяця у відповідному Розрахунковому періоді, Плата за супроводження кредиту за місяць, в якому відбулося погашення, з Клієнта не стягується.
Позивач звертаючись до суду з позовом зазначала, що умовами пунктів 8.1.10-8.1.13 Додатку №1 до Публічної пропозиції встановлені плати та комісійні винагороди є несправедливими та у відповідності до положень частини 5 статті 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є недійсними.
В той же час, позивач не надала суду доказів що вона отримала кредит та Банк їй нараховував відповідні комісії, а тому суд позбавлений можливості встановити порушення прав позивача зазначеними пунктами публічної пропозиції.
Також позивач зазначає, що при укладенні договорів порушені норми абз.5, 11 п.2 ст.8 Закону України «Про захист персональних даних» - п.4.4.46 Публічної пропозиції згода (дозвіл) Клієнта є безумовною, безвідкличною і не обмежена строком дії. Проте позивач зазначає, що відповідач їй не повідомив про строки та умови обробки її персональних даних. Відсутність у Публічній пропозиції права відзивати свою згоду на обробку персональних даних є порушенням Закону та підставою для визнання таких положень недійсними.
Як зазначено в п.5 Договору №19796691 про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб та п.6 Договору №1979691-ХF на відкриття поточного рахунку з використанням спеціальних платіжних засобів та оформлення платіжної картки, ОСОБА_1 , як суб'єкт персональних даних, відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», надала свою згоду на обробку, перевірку та використання своїх персональних даних з метою забезпечення реалізації відносин у сфері надання банківських та інших фінансових послуг.
Частина 2 статті 8 Закону України «Про захист персональних даних» передбачає права суб'єкта персональних даних, за якими він зокрема має право,
1) знати про джерела збирання, місцезнаходження своїх персональних даних, мету їх обробки, місцезнаходження або місце проживання (перебування) володільця чи розпорядника персональних даних або дати відповідне доручення щодо отримання цієї інформації уповноваженим ним особам, крім випадків, встановлених законом;
2) отримувати інформацію про умови надання доступу до персональних даних, зокрема інформацію про третіх осіб, яким передаються його персональні дані;
3) на доступ до своїх персональних даних;
4) отримувати не пізніш як за тридцять календарних днів з дня надходження запиту, крім випадків, передбачених законом, відповідь про те, чи обробляються його персональні дані, а також отримувати зміст таких персональних даних;
5) пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних;
6) пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними;
7) на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв'язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи;
8) звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду;
9) застосовувати засоби правового захисту в разі порушення законодавства про захист персональних даних;
10) вносити застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних під час надання згоди;
11) відкликати згоду на обробку персональних даних;
12) знати механізм автоматичної обробки персональних даних;
13) на захист від автоматизованого рішення, яке має для нього правові наслідки.
Позивач в позовній заяві не обгрунтувала яким чином не повідомлення її про строки та умови обробки її персональних даних та відсутність у Публічній пропозиції права відзивати свою згоду на обробку персональних даних вплинуло на її права та відповідно можливість ними скористатись. А тому незазначення в Публічній пропозиції інформації не є підставою для визнання недійснимдоговору, укладеного між сторонами.
Отже, як встановлено судом, при укладенні Кредитного договору сторонами додержано вимог, необхідних для чинності цього правочину і передбачених Цивільним кодексом України та Законом України «Про захист прав споживачів», в редакції, яка діяла на час укладення договору.
Згідно положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Крім того, слід зазначити, що у відповідності з вимогами ч.ч. 1, 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
З посиланням на положення ч.2 п.2 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач зазначає, що підприємницька практика відповідача є такою що вводить в оману оскільки позивач не мала часу для детального ознайомлення із кредитним договором, враховуючи що його текст дуже дрібний.
В свою чергу, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Позивач не надала суду належних та допустимих доказі на підтвердження тієї обставини що вона не мала часу для детального ознайомлення із кредитним договором та відповідно що підприємницька практика відповідача є такою що вводить позивача в оману.
Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову, зокрема, порушення відповідачем Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про захист персональних даних», не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, а її позовні вимоги щодо визнання недійсним Кредитного договору не ґрунтуються на жодній з підстав недійсності правочину, передбачених як ЦК України, так і Законом України «Про захист прав споживачів», суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову про визнання кредитного договору недійсним слід відмовити.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, ЦПК України, суд,
вирішив:
В позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Таскомбанк» про визнання недійсними договорів - відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: Н.Г.Притула