Провадження № 2-н/760/309/21
Справа № 760/12424/21
про відмову у видачі судового наказу
24 травня 2021 року Солом'янський районний суд міста Києва в складі судді
Зуєвич Л.Л., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) про видачу судового наказу про стягнення з приватного акціонерного товариства «Каховський завод електрозварювального устаткування» /далі - ПрАТ «КЗЕУ»/ (код ЄДРПОУ: 00213993; адреса: 74800, Херсонська обл., м. Каховка, вул. Пушкіна, 109) нарахованої, але не виплаченої заробітної плати,
Як вбачається з матеріалів справи, вказана заява ОСОБА_1 , датована 12.05.2021, надійшла до Солом'янського районного суду міста Києва 13.05.2021. В заяві ставиться питання про видачу судового наказу про стягнення з ПрАТ «КЗЕУ» на користь ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 245 000,00 грн, а також 11 180,28 грн компенсації за несвоєчасну виплачену заробітну плату.
Дослідивши заяву та додані до неї матеріали суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Слід зазначити, що наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного судочинства, передбачений для розгляду справ, які не потребують повної та детальної процедури розгляду, спрямований на спрощений та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, який є судовим рішенням та одночасно виконавчим документом.
Особливістю провадження є те, що сторонами у наказному провадженні виступають не позивач і відповідач, а стягувач (кредитор) та боржник.
Спрощений порядок наказного провадження зумовлюється й такою особливістю, як обмежене коло вимог, щодо яких таке провадження припустиме.
Так, у ч. 1 ст. 161 ЦПК України передбачені вимоги, за якими може бути видано судовий наказ. Вони повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнівів ні момент настання права вимоги, ні заявлена до стягнення сума грошових коштів. У наказному провадженні не може розглядатися спір про право.
Згідно з ч. 1 ст. 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду саме вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Суд оцінює заявлену до стягнення суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 245 000,00 грн як таку, що не підпадає під поняття «незначного розміру».
Крім того, суд бере до уваги правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) за змістом якої: «з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, враховуючи: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором, період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника, інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Відповідні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц.»
Отже можна дійти висновку, що і одне з питань, яке порушене заявником - стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату не є таким, що безумовно підпадає під поняття «безспірності».
Частиною 2 ст. 165 ЦПК України передбачено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
За змістом ч. 2 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 3-6 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою.
За таких обставин, у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ПрАТ «КЗЕУ» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати в сумі 245 000,00 грн, а також 11 180,28 грн компенсації за несвоєчасну виплачену заробітну плату - слід відмовити.
Крім того, суд роз'яснює, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою з аналогічними вимогами в порядку позовного провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 353 ЦПК України ухвали суду першої інстанції щодо відмови у видачі судового наказу можуть бути оскаржені в апеляційному порядку.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 137, 141, 160, 161, 163, 165, 166, 352-355 ЦПК України суд
Відмовити ОСОБА_1 у видачі судового наказу про стягнення з приватного акціонерного товариства «Каховський завод електрозварювального устаткування» нарахованої, але не виплаченої заробітної плати.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання (ч. 2 ст. 261 ЦПК України).
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Суддя Л. Л. Зуєвич