Єдиний унікальний номер: 379/440/18
Провадження № 2/379/14/21
08 квітня 2021 року Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Зінкіна В.І.,
за участю секретаря судового засідання Гопкало О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору від 28.02.2008,
Позивач звернувся до суду з даним позовом, просить суд визнати недійсним кредитний договір № 014-2008-458 від 28 лютого 2008 року, судові витрати покласти на відповідача. В обґрунтування позову зазначає, що він будучи особою літнього віку, 28 лютого 2008 року підписав з ПАТ «УніверсалБанк» кредитний договір № 014-2008-458 відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов'язувався надати позивачеві грошові кошти в сумі 106 600,00 швейцарських франків, а позивач зобов'язувався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом. Строк кредитування за кредитним договором, відповідно до п. 1.2 кредитного договору, складає до 10 серпня 2025 року. Вважає, що при укладанні договору з відповідачем, порушено його права як споживача, встановлені п. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
У поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначає, що не згоден з доводами позивача та вважає їх надуманими та засновано виключно на припущеннях, що направлені на затягування судового провадження та невиконання зобов'язань за кредитним договором. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, відповідач звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
03.12.2013р. Святошинським районним судом м. Києва у цивільній справі № 759/5821/13- ц ухвалено рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог Банку відмовлено.
27.05.2014 р. Апеляційним судом міста Києва ухвалено рішення у справі № 759/5821/13-ц (провадження № 22-ц/796/43 85/2014) яким Апеляційну скаргу Чвалюка Андрія Васильовича, який на підставі довіреності діє в інтересах Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», задоволено частково. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 3 грудня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014-2008-458 від 28.02.2008 в розмірі 1004373,80грн (один мільйон чотири тисячі триста сімдесят три грн. 80 коп.), з яких 114898,52грн - прострочена заборгованість по кредиту, 758461,21грн - сума дострокового стягнення кредиту, 125040,51грн - відсотки, 5973,58грн - підвищені відсотки, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки, встановленою на рівні, не нижчому від вартості майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
В свою чергу, у постанові Верховного Суду від 15.03.2018 року у справі №761/25113/16-ц зазначається, що за наявності рішення суду, яке набрало законної сили та яким стягнуто заборгованість по кредитному договору, чим фактично підтверджено дійсність оспорюваного договору, має преюдиційне значення для суду при вирішенні справи про визнання цього договору недійсним , неможливість його зміни судом, зокрема, шляхом визнання цього ж самого договору недійсним.
Крім того, підписуючи кредитний договір ОСОБА_1 був ознайомлений з умовами договору та підписуючи договір прийняв їх та жодних заяв про відкликання свої згоди на укладання договору про надання споживчого кредиту не надав.
При укладенні кредитного договору Позивачем та Відповідачем повністю були дотримані вимоги ст. 203 ЦК України, а як наслідок відсутні підстави для визнання Кредитного договору недійсним, що передбачені ст. 215 ПК України.
Також у провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебувала ще одна цивільна справа № 756/4384/18 за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк», про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору №014-2008-458 від 28 лютого 2008.
23.07.2020 рішенням Оболонського районного суду м. Києва позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним - залишено без задоволення.
Отже, вважає, під час розгляду справи в межах заявлених вимог судом не встановлено, що кредитний договір та додаткові угоди до нього, суперечать вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» чи-то вимогам ЦК України та не встановлено обставин які б слугували для визнання кредитного договору недійсним в цілому.
Крім того, просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначає, що оскаржуваний кредитний договір було укладено 28 лютого 2008 року, позивач з яким ознайомився, засвідчив згоду з усіма умовами договору своїм підписом. Однак з позовом звернувся до суду лише у квітні 2018 року, що відповідно до вимог ст. 257 ЦПК України є поза межами строку позовної давності.
Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належно, про причини неявки до суду не повідомив. Подав заяву про слухання справи у його відсутність (т.2 а.с.3).
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належно. Подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. Крім того, просить суд не вважати неявку представника АТ «Універсал Банк» як неповагу до суду, відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (частина третя статті 211 ЦПК України).
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що 28 лютого 2008 року позивач підписав з ПАТ «УніверсалБанк» кредитний договір № 014-2008-458 (на придбання майна), відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов'язувався надати позивачеві грошові кошти в сумі 106 600,00 швейцарських франків, а позивач зобов'язувався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 9,95 % річних, про що позивачу було відомо, що підтверджує його особистий підпис.
Строк кредитування - по 10 серпня 2025 року (п.1.2. договору).
Сплата позичальником заборгованості по кредиту здійснюється відповідно до графіку платежів, який є додатком № 2 до кредитного договору, підписаного сторонами (т.1 а.с.8-9).
Згідно з додатком №1 до кредитного договору, такий було укладено з метою ознайомити позичальника з переліком основних супутніх послуг, що надаються кредитором та третіми особами і пов'язані з отриманням та обслуговуванням кредиту, а також позичальнику було надано графік погашення заборгованості по кредиту.
Отже, позивач був ознайомлений з розрахунком вартості кредиту 28 лютого 2008 року, що стверджується його підписом, а отже це є підтвердженням того, що ним в повному обсязі отримано інформацію про умови кредитування. (т.1 а.с.7).
Відповідно до ст.ст. 3, 627 ЦК України, договору притаманна така риса, як свобода договору. Поряд із справедливістю, добросовісністю і розумністю вона вважається вищою цінністю права, що забезпечує природне існування фізичної особи.
Свободу договору можна охарактеризувати як нормативно закріплену можливість особи здійснювати дії, вчинки на власний розсуд, не порушуючи при цьому свободу інших суб'єктів.
Зміст свободи договору в загальному розкривається у ст.627 ЦК України, яка з посиланням на ст.6 ЦК України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як встановлено судом, укладаючи оспорюваний договір, сторони діяли вільно, на власний розсуд вибираючи контрагента та визначаючи його умови.
Відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України , договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Отже, перш за все вимогою до чинності кредитного договору є погодження сторонами усіх істотних умов кредитного договору. Вони встановлюються , зокрема Цивільним Кодексом України (статті 1048-1052, 1054).
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Отже, до істотних умов кредитного договору належать умови, що визначають предмет договору: сума кредиту, строк (строки) та порядок його надання позичальнику, термін (терміни) і порядок повернення отриманого кредиту, розмір і порядок сплати кредитору відсотків за користування кредитом. Які-небудь інші умови (що не відносяться до предмета договору) можуть бути визнані істотними умовами кредитного договору лише за наявності спеціальної заяви однієї із сторін (кредитора або позичальника) про необхідність досягти по них угоди.
Як вбачається з матеріалів справи сторонами було досягнуто домовленості з усіх істотних умов договору шляхом підписання тексту договору укладеного в простій письмовій формі, що відповідає вимогам законодавства та додатків до кредитного договору .
Кредитний договір був підписаний позичальником власноруч, що підтверджує обізнаність та згоду з його умовами.
Додаток №1 до кредитного договору, підписаний позичальником власноруч, що підтверджує обізнаність та згоду з його умовами.
Позивач також був ознайомлений з розрахунком вартості кредиту 28 лютого 2008 року, що стверджується його підписом.
Сторони погодили між собою умови договору, відповідно до ч.1 ст. 628 ЦК України, про що свідчать їх підписи на договорі.
Таким чином волевиявлення сторін було вільним і направленим на отримання реальних наслідків договору, тобто з боку позивача отримання кредиту, з боку відповідача повернення виданих коштів і отримання прибутку у вигляді плати за користування кредитом.
Отже, на момент укладення договору позивач не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконувала його умови; Банк надав позивачеві інформацією про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість кредиту у кредитора, та процентної ставки; розмір кредитних платежів є фіксованим на кожен місяць сплати відповідно до графіку.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, а ч.6 що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.
У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.
Проаналізувавши норму статті 18 Закону, слід дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі, якщо вони одночасно,
по-перше, порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.
Несправедливим згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2-4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (п.11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (п.13).
Таким чином, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночаснотаких ознак: умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України); умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; умови договору завдають шкоди споживачеві.
Судом не встановлено наявності одночасно всіх вказаних ознак, а також, що умови договору є несправедливим відповідно до приписів ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а тому підстави для визнання цього договору недійсним відсутні.
Крім того, 27.05.2014 Апеляційним судом міста Києва ухвалено рішення у справі № 759/5821/13, (провадження № 22-ц/796/4385/2014) яким, в тому числі, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014-2008-458 від 28.02.2008 в розмірі 1004373,80 грн (один мільйон чотири тисячі триста сімдесят три грн. 80 коп.), з яких 114898,52грн - прострочена заборгованість по кредиту, 758461,21грн - сума дострокового стягнення кредиту, 125040,51грн - відсотки, 5973,58грн - підвищені відсотки, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною предмета іпотеки, встановленою на рівні, не нижчому від вартості майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна підчас проведення виконавчих дій. Рішення набрало законної сили 27.05.2014 (т.2 а.с.128-132).
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно постанови Верховного Суду від 15.03.2018 року у справі № 761/25113/16 за наявності рішення суду, яке набрало законної сили та яким стягнуто заборгованість по кредитному договору, чим фактично підтверджено дійсність оспорюваного договору, має преюдиційне значення для сулу при вирішенні справи про визнання цього договору недійсним, неможливість його зміни судом, зокрема, шляхом визнання цього ж самого договору недійсним.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 4, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 84, 89, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 352, 354-355 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору № 014-2008-458 від 28.02.2008 - відмовити у повному обсязі.
Повне рішення суду складено 16.04.2021.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5) п. 15 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Таращанський районний суд Київської області.
Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих положень Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Головуючий:В. І. Зінкін